Методичні вказівки до вивчення теми

При вивченні даної теми потрібно зрозуміти економічну сутність місцевого бюджету та основи його самостійності, визначити роль місцевих бюджетів у вирішенні соціально-економічних проблем регіонів, розглянути побудову системи місцевих бюджетів у нашій країні.

Самоврядування територіальних колективів, її самостійність базується на фінансовій автономії. Самоврядування – це автономне функціонування будь-якої організації, у тому числі й територіальної. Це означає, що рішення організації, яка має автономію, приймаються її членами. В такій організації немає розриву між об'єктом і суб'єктом управління

Особливою формою автономії є фінансова автономія. Фінансова автономія – це самоврядування у сфері фінансів. Фінанси місцевих органів влади являють собою систему формування, розподілу та використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій і завдань. Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам. Він обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Фінансова автономія місцевих органів влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Для ефективного розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань необхідна не тільки організаційна і адміністративна незалежність, а й фінансова незалежність. Головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Матеріальною основою фінансової автономії є система місцевих бюджетів.

Так, у статті 142 Конституції України визначено, що «матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою».

Місцевий бюджет – це сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу ВВП і національному доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих органів влади.

Місцеві бюджети доцільно розглядати в трьох аспектах:

1. Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат органами місцевого самоврядування, місцевий бюджет – це фінансовий план доходів і видатків. Зауважимо, що для складання і виконання бюджетів та забезпечення прозорості і порівнянності бюджетів усіх рівнів в Україні використовується єдина бюджетна класифікація. Бюджетна класифікація – це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджетів за ознаками економічної сутності, функцій, організаційного устрою та іншими ознаками. Бюджетна класифікація дає можливість здійснення економічного і статистичного аналізу показників доходів і витрат бюджетів, забезпечує адресність виділення фінансових ресурсів, міжнародну порівнянність показників бюджетів, необхідну для аналізу бюджетно-фінансової політики держави.

2. Як фінансова категорія – це система фінансових відносин між місцевими бюджетами і господарюючими структурами, що функціонують на даній території, між бюджетами і населенням даної території, між бюджетами різних рівнів при перерозподілі фінансових ресурсів, відносини між місцевими і державним бюджетом.

3. З правової точки зору, місцевий бюджет – правовий акт, згідно з яким органи місцевого самоврядування отримують право розпоряджатися певними фінансовими ресурсами. Таким правовим актом є Рішення про місцевий бюджет, що приймається на сесії відповідної місцевої ради народних депутатів.

Будучи частиною бюджетних відносин, місцеві бюджети як категорія мають ті самі ознаки, які притаманні фінансам в цілому, але у той же час мають свої особливості, які відрізняють їх від інших сфер та ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей варто віднести те, що:

- бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин, пов’язаних з відокремленням частини ВВП, що перебуває у розпорядженні держави, та її використанням для суспільних потреб;

- за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл ВВП між найважливішими сферами суспільного виробництва (промисловістю, сільським господарством, транспортом і т.д.) в межах галузей народного господарства, між сферами суспільної діяльності (виробничою і невиробничою сферами економіки), регіонами країни та територіями.

Система місцевих бюджетів – це сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.

Система місцевих бюджетів включає наступні структурні елементи:

- бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування.

- бюджети державних утворень, які є суб’єктами федерації.

Оскільки Україна вважається унітарною країною, місцеві бюджети тут вважаються бюджетами органів місцевого самоврядування. В Україні існує система зведених місцевих бюджетів, які доцільно розподілити за певними роівнями в залежності від побудови бюджетного устрою України та підпорядкування відповідних адміністративно-територіальних утворень (рис. 1.1).

 

Рис. 3.1. Ієрархічна побудова системи місцевих бюджетів в Україні

Для розуміння ієрархічної структури місцевих бюджетів слід врахувати, що:

- бюджет АР Крим об’єднує Республіканський бюджет автономії та бюджет районів і міст республік підпорядкування цієї автономії;

- бюджет області складається з обласного та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування;

- бюджет району об’єднаний районний, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети сільських і селищних рад;

- бюджети міста з районним поділом об’єднують міський бюджет та бюджети районів у містах.

Зведений (консолідований) бюджет України – це сукупність державного та усіх місцевих бюджетів, що входять до складу бюджетної системи країни.

Таким чином, основою фінансової автономії органів місцевого управління є місцеві бюджети, які використовуються для регулювання господарських процесів, розвитку культури і освіти, вирішення соціальних проблем тощо. Саме місцеві бюджети виступають важливим елементом системи фінансового регулювання не тільки регіону, але й економіки загалом; їх збалансованість та оптимальність являє собою одну з основних умов економічного зростання, бюджетне регулювання дає змогу цілеспрямовано впливати на темпи розвитку суспільного виробництва.

Місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого – складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони – носії розподільних відносин і мають однакове призначення – найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості ВВП шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами культурної сфери та населенням регіону. Тобто особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території. Саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. У них зосереджено понад 80% усіх фінансових ресурсів, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування.