Вища освіта у Великобританії

Університетська система Великобританії бере початок у XII ст., коли були засновані Оксфордський і Кембріджський університети.

Учені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, що успішно завершили курс навчання. Формально однакові ступені, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються один від одного, але на практиці їхня вартість визначається репутацією університету: ВА – бакалавр гуманітарних наук; BEd – бакалавр педагогічних наук; ВEng – бакалавр технічних наук; BSc – бакалавр природничих наук; LLB – бакалавр права; BMus – бакалавр музики; ВМ – бакалавр медицини.

Назви ступенів у різних університетах бувають різні, є і винятки з правил. У деяких шотландських університетах власник першого ступеня в гуманітарних науках – магістр (МА), а не бакалавр (ВА). У деяких університетах, включаючи Оксфорд і Кембридж, ВА присвоюється з гуманітарних і природничих наук, однак кваліфікації бакалавра природничих наук (BSc) у Кембриджі та в Оксфорді є вищим ступенем.

Щоб отримати ступінь бакалавра, необхідно вчитися три (Англія й Уельс) або чотири (Шотландія) роки. Однак є ступені, для одержання яких необхідний ще і досвід практичної роботи, а термін навчання відповідно зростає. Майбутнім дизайнерам, наприклад, потрібно пройти підготовчий курс, а потім – основний трирічний. Для одержання ступеня в галузі медицини, стоматології та архітектури потрібно навчатися до 7 років.

Британська система передбачає широкий доступ до вищої освіти як громадян країни, так і іноземців. Переважає державна форма навчання. Лише у 1973 р. було створено перший (і останній) приватний університет Великобританії: Університет Бекінгема. Цей єдиний вуз, що не одержує державного фінансування, спеціалізується на курсах фінансового менеджменту і бізнес-адміністрування. До недержавних вузів, крім Університету Бекінгема, належать приватні бізнес-школи.

Для вступу до британського університету абітурієнт має скласти іспити початкового рівня («A-levels»). Згідно з даними Британської Ради, стандартні кваліфікаційні вимоги полягають у такому: свідоцтво про складання трьох іспитів «A-levels» GCE і чотирьох іспитів GCSE (з мінімальною оцінкою «3») або прирівняне до цього свідоцтво закордонного зразка. У Великобританії є заклади, що пропонують навчальні курси, по закінченні яких видається свідоцтво 1В, визнане університетами Великобританії й усього світу як альтернатива «A-levels».

Учні-британці подають анкету-заяву, ще навчаючись у школі, звичайно за рік до вступу в університет і, як правило, на попередній основі, ще до результатів іспитів «A-levels», одержують місце в університеті. Заяви, складені на основі характеристик, виданих викладачами, і передбачуваних екзаменаційних оцінок, що стануть відомі тільки в серпні, подаються через централізовану систему UCAS – національну Службу прийому до університетів і коледжів. Цим каналом повинні користуватися й іноземні абітурієнти.

Вступник заповнює аплікаційну форму UCAS, де вказує до шести варіантів бажаних для нього навчальних закладів (при бажанні вивчати медицину або стоматологію – до п’яти). UCAS надає абітурієнтові докладні рекомендації щодо системи прийому,а також анкети із запитаннями, які цікавлять.

 

Вища освіта у Франції

Система з 80французьких університетів і близько 300вищих шкіл і дослідних центрів дає змогу набути практично будь-яку спеціальність. Освіта здебільшого безкоштовна, не має релігійного змісту й обов’язкова для дітей від 6 до 16 років. У Франції співіснують приватна і державна системи освіти. З часу прийняття закону Дебре від 1959 року приватна освіта одержує допомогу від держави (contrat d’association) – саме держава оплачує працю викладачів і бере участь у витратах на навчання (8 із 9-ти закладів освіти користуються цією допомогою).

Французька система освіти має різні форми: «короткий» і «довгий» цикли навчання у вищих школах (Grandes ecoles) та університетах. «Короткий» цикл вищої освіти доступний тільки за наявності ступеня бакалавра. Він триває зазвичай два роки і тому користується попитом у суспільстві, оскільки дає можливість реального і швидкого працевлаштування.

Є такі види освітніх установ «короткого» циклу:

· Відділення вищої технічної освіти в ліцеях. Вони готують до одержання BTS (brevet de technicien superieur) – диплома про вищу технічну освіту.

· Університетські технологічні інститути (institut universitaire de technologie) діють при університетах і провадять до одержання DUT (diplome universitaire de technologie) – університетського технологічного диплому.

· Спеціалізовані школи готують упродовж 2 або 3 років фахівців за медичними спеціальностями і для соціальних служб (акушерок, медсестер, масажистів-кінезіотерапевтів тощо).

Університети «довгого» циклу є єдиними установами, що приймають усіх кандидатів без попереднього добору, і саме тому в університетах часто опиняються студенти, яким не вдалося вступити до інших шкіл.

Більше половини бакалаврів вступають до університету, але близько 40% залишають навчання протягом першого року.

Можливий вступ до університету без наявності ступеня бакалавра, шляхом складання спеціального іспиту в університет (ESEU), але це можливо тільки в обмеженій кількості випадків і тільки для досвідчених фахівців, що мають великий стаж практичної роботи.

Університетська освіта має три цикли. Перший цикл (2 роки) готує до одержання DEUG (диплом про загальну університетську освіту), але цей диплом не має практичної цінності на ринку праці. Другий цикл готує до ліцензії (licence) протягом одного року після DEUG і maitrise (рік після licence). Недавно була також створена можливість професійної освіти: MST (maitrises des sciences et techniques) і магістратура (les magisteres), у якій навчаються три роки.

Третій циклподіляється на дві філії:

· DESS (диплом вищої спеціалізованої освіти), що є професійним дипломом, підготовка до якого триває протягом 1 року після одержання ступеня maitrise і включає навчання та практику.

· DEA (диплом поглибленого вивчення) – це навчання дослідницької роботи.

Після одержання DEA (протягом одного року) можна підготувати наукову працю (these), мінімально протягом двох років. Вивчення медицини і фармацевтики є особливим розділом освіти. Воно відбувається у CEU (госпітальних університетських центрах), при цьому університет забезпечує теоретичне навчання, а лікарня – практичні навички.

Вивчення медицини триває від двох до десяти років. Наприкінці першого року студенти складають дуже важкий іспит і тільки після позитивної оцінки можуть продовжувати навчання. Після шести років навчання студенти проходять конкурс у спеціалізовану інтернатуру, що дає змогу стати лікарем-фахівцем після чотирьох або п’яти років навчання або одержати диплом із «загальної медицини» за конкурсом після двох років навчання.

Навчання на диплом DESS прирівнюється до третього, останнього циклу вищої освіти (аналог аспірантури і кандидатського ступеня в Україні). DESS одержують не тільки студенти, але і співробітники компаній, що уклали зі своїм підприємством угоди про підвищення кваліфікації. При вступі проводиться відбірковий тест-співбесіда (concours d’еntrе). Обов’язкова умова для вступу – вища освіта (диплом Maitrise). Не менш (а іноді й більш) важливий досвід управлінської роботи. В окремих випадках цей досвід може бути зарахований як перші чотири університетських курси. Подібні питання вирішує комісія з еквівалентності. Вона ж займається визнанням отриманих кваліфікацій у закордонному вузі. Для всіх іноземців є ще одна загальна вимога – володіння французькою мовою. Як підтвердження цього факту приймається документ про успішну здачу іспиту DELF.

 

Вища освіта у Німеччині

Серед більш ніж 300 вищих навчальних закладів Німеччини особливе місце займають університети. Перший німецький університет (університет у Гейдельберзі) був заснований у 1386 році. Більшість вузів Німеччини – державні. Безкоштовна освіта – головна перевага навчання в цій країні. Приватні платні університети теж є, але їх небагато.

Для вступу в німецький університет найкраще навчатися в коледжі довузівської підготовки (Studienkolleg) два роки. Хто не вчиться за програмою довузівської підготовки, повинний скласти іспит на підтвердження рівня знань німецької мови (Feststellungs-pruefung).

Програма коледжу має п’ять напрямів:

- Т-курс закінчується складанням екзаменів з математики і фізики (або хімії – на вибір),

- М-курс – біологія або хімія, фізика або математика,

- W-курс – математика й економіка,

- S-курс – іноземна мова, історія або соціальні науки, або географія, або німецька література,

- G-курс – історія, німецька література, англійська література або соціальні науки, або географія.

Скрізь, крім S, потрібно також скласти екзамен з німецької мови. Щоб вступити до коледжу, теж потрібно підтвердити знання німецької мови (досить, наприклад, пред’явити сертифікат ZMP – Zentrale Mittelstuffen Pruefung – Інститут ім. Ґете).

Вузи Німеччини можна умовно поділити на університети загального профілю (Universitaeten) і технічні (Technishe Universi-taeten), об’єднані вищі школи – технічні (Technishe Hochschulen) і професійні (Fachhochschulen), а також гуманітарні вищі навчальні заклади. До складу останніх входять коледжі мистецтв (Musik-hochschulen, Kunsthochschulen), педагогічні вузи (Paedagogishen Ho-chschulen), вузи з підготовки чиновників і священиків.

Від спеціальних вузів університети відрізняються тим, що надають право одержати ступені кандидата і доктора наук. Крім університетів і прирівняних до них вузів, у німецькій системі вищої освіти близько 30 років тому з’явилися спеціальні вищі навчальні заклади.

Багато вищих шкіл Німеччини в останні кілька років організували платні магістерські програми, що передбачають можливість навчання англійською мовою. Тривалість навчання становить 3-5 семестрів.

Якщо у абітурієнта немає відповідного сертифіката Ґете-інституту, він складає екзамен з німецької мови DSH (Deutsche Sprachpruefung fuer den Hochschulzugang). Екзамен передбачає письмове завдання, прослуховування тексту, постановку питань до обох завдань і співбесіду. Без відповідної підготовки скласти його важко.

Вступних іспитів у німецьких університетах немає. Винятками є тільки творчі спеціальності і найпрестижніші у країні спеціальності – медицина, стоматологія, філософія. У вузах Німеччини можна одержати вищу освіту з більше ніж 400 спеціальностей.

Навчальний рік у німецьких вузах розділений на 2 семестри: зимовий і літній. Оскільки розпочати навчання в німецькому вузі можна з будь-якого семестру (зимового – з вересня-жовтня, літнього – з березня-квітня), є два терміни прийому документів: на зимовий семестр треба зареєструватися до 15 липня, на літній – до 15 січня.

Навчання в будь-якому німецькому вузі поділяється на базовий курс (Grundstudium) і наступний професійний курс (Haupts-tudium), кожен тривалістю мінімум 4 семестри. Перший завершується складанням проміжних іспитів (Zwischenpruefung) або переддипломного іспиту (Diplom-Vorpruefung). У цей період навчальний план має включати 20 і більше годин занять у тиждень з обов’я-зкових предметів і семінари (кількість обов’язкових годин може змінюватися в залежності від факультету). У завершальний період навчання з’являється більше предметів на вибір.

Дані про успішність заносяться в аналог української залікової книжки (Scheine). Тривалість навчання у вузі – від 8 до 12 семестрів. По закінченні навчання залежно від спеціальності і типу вузу зскладається або дипломний іспит (Diplom), або іспит на ступінь магістра (МА), або державний іспит (Staatexmen). Диплом про вищу освіту одержують випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально-наукових факультетів. Найбільш розповсюджений ступінь, присуджуваний після закінчення навчання на гуманітарних факультетах, – магістр.

Випускники університетів мають право продовжити наукову діяльність в аспірантурі (докторантурі) і по закінченні захистити дисертацію. Після закінчення аспірантури можна отримати ступінь Ph (Доктор).

 

Вища освіта у Чехії

На території цієї країни діють 37 вищих навчальних закладів (не враховуючи одного поліцейського і кількох військових вузів). Найбільш відомим багатопрофільним (відсутнє економічне відділення) вищим навчальним закладом є Карлов університет, а серед економічних – Економічний університет у Празі. Введення чехами з 1 січня 1999 року безкоштовного навчання для іноземців, що знають чеську мову, змусило багатьох задуматися про набуття вищої освіти в цій країні. У Чехії відсутні вікові обмеження для іноземних абітурієнтів. Крім того, окремі програми в Чехії можна вивчати і англійською мовою. Така послуга платна – від $3000 до $10 000 на рік – залежно від вузу і факультету.

Для вступу в університет потрібно складати іспити.

З усіх чеських університетів 27 є державними, а три – приватними. За останні десять років кількість факультетів у цих вузах зросла з 70 до 120. Після 1989 року багато інститутів одержали статус університетів і відкрили нові напрями навчання.

Усі чеські вузи пропонують програми, що провадять до одержання ступенів бакалавра (Bakalavr), магістра (Magistr) або доктора(Doktor). На факультетах природничих наук можна одержати також диплом «інженера» (inženyr), еквівалентний ступеням М або MSc. Терміни навчання залежать від спеціальності. Наприклад, щоб стати магістром за фахом «початкова шкільна освіта», необхідно 4 роки. Якщо вас цікавлять філологія або юриспруденція, це буде вже 5 років, медицина – 6 років. Одержання магістерського ступеня передбачає складання державного іспиту і захист дипломної роботи. Навчальний рік складається з зимового і літнього семестрів.

 

Вища освіта у Польщі

У Польщі діють державні вищі навчальні заклади, а також створені після 1990 р. приватні. Після 1998 р. створено групу професійних ВНЗ. Важливим елементом приготування випускників до практичної діяльності є проведення обов’язкових практик упродовж 15 тижнів.

Навчання має денну, вечірню, заочну та екстернатну форми.

Вступати до ВНЗ мають право особи, що отримали «свідоцтво зрілості». Принципи відбору до ВНЗ визначаються кожним навчальним закладом окремо. Форми відбору: вступні екзамени, конкурс «свідоцтв зрілості», запис бажаючих.

Ступеневість освіти та кваліфікації у польській вищій освіті мають свою специфіку:

· ліцензіат – кваліфікація, що присвоюється після закінчення професійного (фахового) ВНЗ після 3–3,5 років навчання;

· інженер – кваліфікація, що присвоюється випускникам професійних ВНЗ за технічними напрямами, за винятком напряму «Архітектура і урбаністика», на сільськогосподарських, лісових напрямах тощо;

· інженер-архітектор – кваліфікація, що присвоюється за напрямом «Архітектура і урбаністика»;

· магістр, а також магістр мистецтв, магістр інженер, магістр інженер архітектор, лікар, лікар-стоматолог, ветеринарний лікар тощо – присвоюються після закінчення 4–6–річних магістерських програм.

Кваліфікацію магістра можна також отримати після закінчення 2–2,5 річних додаткових магістерських курсів на базі ліцензіата й інженера.

Щоб отримати вищевказані кваліфікації, студенти мають виконати навчальні плани, захистити дипломні роботи, скласти фаховий іспит.

За бажанням студент може отримати додаток до диплому іноземною мовою.