Становлення проектного навчання

Проектне навчання – (метод проектів, метод цільових завдань, метод цільових актів, „метод проблем”) – організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань – проектів.

Проектне навчання виникло у другій половині ХІХ ст. в США, де воно застосовувалося у сільських школах. На початку ХХ ст. проникло до загальноосвітніх шкіл. Для його визначення Д. Стезденом було вперше вжито термін „проектне навчання”. Воно набуло широкого розповсюдження 20-х роках паралельно з Дальтом – планом, інколи використовувалося як складова частина лабораторної системи [19; 116 ].

Певний час метод проектів був популярний і в СРСР, привертав увагу і українських педагогів, які вважали, що метод проектів зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи, самостійності учнів і сприяти здійсненню безпосереднього зв’язку між набуттям учнями знань і вмінь та застосуванням їх у   розв’язанні практичних завдань. На початку 30 –х років метод проектів поряд з іншими інноваціями був засуджений. У США проектна система користувалася популярністю до 60-70 років. Проте засоби аналогічні  методу проектів, продовжували застосовуватися і вважалися міцною складовою навчання.

У радянські часи проектна діяльність була витіснена за межі уроку. Зустрічалася у позакласній гуртковій роботі і лише інколи у вигляді учнівських рефератів. Наприкінці 80-х років відлуння проектної системи можна було побачити в технологіях колективних творчих справ, привнесеній у методику навчання історії з методики виховної роботи.

У середині 90-х метод проектів „пережив друге народження” в російській школі, а також зустрічався в практиці українських вчителів        [ 13; 413 ].

Ключовим аспектом у роботі за проектною системою є виконання проекту – значного за обсягом і складністю завдання, міцно пов’язаного з повсякденним життям у різних його проявах.

За характером діяльності учнів професор педагогічного коледжу Колумбійського університету В. Кілпатрик виокремив 4 види проектів: творчі, продуктивні, проекти розв’язання проблем, проекти – вправи.

На практиці частіше розрізнювали проекти за їх кінцевим результатом: проекти – розповіді, бесіди і доповіді, трудові проекти, проекти ігор, проекти - екскурсі.

         Крім того, проекти розрізняють:

1) за основним методом: екскурсійні, ігрові, розповідні;

2) за провідною галуззю: технічні, історичні, географічні, літературні;

3) за навчальною метою: визначальні, створення колекції, спостереження читання [ 19; 114-119].

   З історії розвитку та використання проектного навчання цікавим був інноваційний проект Р. Курбатова – директора ліцею „Ковчег ХХІ” м. Красногорськ, що отримав другий грант на конкурсі інноваційних проектів [8; 32-38 ].

Головною ідеєю проекту є перенесення акценту в навчанні зі знань і умінь на слово „людина”, не оволодіння знаннями, а оновлення людини: розвиток мислення, формування характеру.

Основними положеннями цього проекту є:

1. надання максимального можливого ступеня свободи учням у питаннях змісту, форм роботи і складності завдань;

2. оформлення навчання голосом культури дитинства, що ґрунтується на специфіці дитячого сприймання світу;

3. пріоритет дослідницької діяльності;

4. підключення до навчання всього досвіду дитини;

5. побудова освіти як відповідь на реальні запитання учнів;

6. рівні можливості „сильних” і „слабких” учнів;

7. подання гуманітарних предметів у зв’язці;

8. поєднання раціонального іта інтуїтивного в пізнанні.

Вся навчальна програма за предметами подається як послідовність великих дослідницьких завдань, що мають безпосереднє значення для формування позитивного світогляду учнів[ 1; 257-258 ]. Навчання за цією системою здійснюється у три підходи:

1) 1-5 класи – перше знайомство з матеріалом, який вивчатиметься в наступних класах;

2) 6-10 класи – кожному класу відповідає певна епоха:

Первісність і античність – 6 клас  

Середні віки – 7 клас

Нові часи – 8 клас

ХІХ ст. – 9 клас

ХХ ст. – 10 клас

3) 11 клас – осмислення всього, що вивчалося у попередні роки, але на рівні, що відповідає віку дитини.

Теми проектів обігруються в кількох варіантах:

А) „нотатки мандрівника” („листи”, „щоденник”), які пишуться від імені історичної особи або від першої особи – учасника мандрівки („Мандрівка Спартою та Афінами”);

Б) ситуація рішення, коли учень мусить зіграти роль певного історичного персонажа і відповідно до власних переживань прийняти рішення, яке має значення для подальшого хорду історії;

В ) діалоги, коли учень має можливість вести розмову з важливих світоглядних питань.

Проектна діяльність учнів має бути більш масштабною й охоплювати значний історичний період, наприклад, проект „ХХ століття: рік за роком” шкільному навчанні [ 13; 412-416 ].