Управління інтелектуальною власністю 4.3.1. Розуміння інтелектуальної власності

Встановивши правила та рамки діяльності, дослідницькі орга­нізації опинились у ситуації необхідності створення управлінських систем і процедур для визначення, управління та користування ре­зультатами досліджень — інтелектуальною власністю. Все почина­ється з того, що основний учасник (автор IB) повинен розуміти, що він створює, знати свої права та обов'язки й елементи системи, які Можуть йому допомогти в цьому.

Весь процес, який у завершенні має привести до отримання прибутків від IB, великою мірою залежить від просування дослід­никами своїх розробок. Результати досліджень — це цінна влас­ність, і подібно до матеріальної власності нею також необхідно пра­вильно управляти. Отже, дуже важливим є поширення знань про управління IB серед дослідників.

Але одного тільки підвищення обізнаності не достатньо. Дослі­дник має усвідомити, що охорона, управління та використання IB — це завдання для професіоналів, і воно вимагає володіння про­фесійними знаннями з інтелектуальної власності, комерції, права, комунікацій, фінансів тощо. Дуже важливо просувати професіона­льні послуги та навички ОПТ у рамках установи й підтримувати добрі стосунки між ОПТ та дослідниками.

На жаль, дуже часто дослідники не знають реальної ціни своєї розробки або навіть не розуміють мотивації інвесторів, які вклада­ють гроші в їхні винаходи. Наприклад, медичні дослідницькі прое­кти зазвичай фінансуються для того, щоб розробити концепції, які приведуть до створення нових продуктів, що допоможуть краще лікувати людей. Але компанії галузі не вкладатимуть великих суми грошей, які необхідні для перетворення ідей у товари в реальному виконанні, поки не матимуть гарантії та монопольної позиції на ринку. В такому разі це означає володіння патентом чи іншою фор­мою документа, яка підтверджує право інтелектуальної власності. Якщо дослідники оприлюднюють (зазвичай через необачність) ре­зультати свого дослідження, перед тим як захистити його, вони зне­цінюють ці результати. Це основне положення, й воно діє в будь-якій точці земної кулі. В деяких країнах обізнаність дослідників вища, ніж в інших, але загалом рівень обізнаності низький, а нові науковці з'являються щороку. Отож необхідно підтримувати по­стійний процес навчання в установі.

Семінари з прав інтелектуальної власності (ПІВ) мають прово­дитись щорічно для всіх нових дослідників (студентів і персоналу), щоб навчити їх основ IB і дати їм навички управління інтелектуа­льною власністю. Вони також мають знати правила, рамки діяльно­сті та складові елементи установи й роль ОПТ.

Основна проблема — це передчасна публікація результатів до­сліджень. Проте дослідники живуть для того, щоб публікувати, і публікують для того, щоб жити. Отже, заборона оприлюднювати результати досліджень (або навіть перенесення термінів публікації) не є ефективним кроком. Але якщо дослідники розуміють, як працює система IB, вони мають змогу одночасно й публікувати свої до­слідження, і захищати свою IB. На жаль, є багато схованих пасток, які спричинює передчасне розголошення результатів досліджень. Наприклад, дослідники повинні знати такі потенційні «пастки»:

- публікація в літературі;

- внесення до тез або іншого доступного документа, що зберіга­ється в бібліотеці, зокрема й приватних колекцій, які проіндексовані в бібліотеці;

- розміщення інформації в інтернеті;

- усне чи письмове розкриття на виставках, наукових чи інших зборах;

- роздатковий матеріал для представлення на таких зборах;

- будь-яка розмова або демонстрація на виставці, дні відкритих дверей, семінарі чи лекції;

- розкриття будь-якому відвідувачеві компанії чи лабораторії в не-конфіденційній манері, зокрема й на інформаційних дош­ках в коридорах установи;

- витік інформації під час експериментальних або польових ви­пробувань, які проводяться без заходів для уникнення цього.

Не кожен винахід є патентоздатним, до нього висувається низ­ка вимог. Це має бути не «тривіальне» копіювання, патентоздатний винахід має давати чітку перевагу над уже наявною технологією. Це означає, що винахід не повинен бути очевидним фахівцеві в певній сфері.

Означення поняття «очевидний», надане Європейським патен­тним відомством:

«Термін «ОЧЕВИДНИЙ* означає те, що не виходить за рамки нормального прогресу технологій, але прямо чи логічно випливає з попередніх знань, тобто щось, що не потребує додаткових знань чи навичок, окрім тих, які повинна мати людина, обізнана в цій галузі».

Так само як із нововведеннями, тут існують приховані пастки, які можуть спричинити опротестування правомірності патенту. Де­які з цих «прихованих пасток» можуть навіть виникнути в майбут­ньому, після того як патент уже був отриманий, вдало ліцензований і навіть приносив прибутки. Наприклад, описуючи успішний вина­хід, дослідник може використати такі твердження:

«Кириленко та Мазнєва показали це, і ми вирішили спробувати*;

«Ми очікували, що так станеться, й отримали результати, які підтвердили наші очікування»;

 «Логіка вказує на те, що...»

Такі вислови вказують на те, що можна зробити спробу опроте­стувати правомірність патенту і, очевидно, що вона буде вдалою.

Має проводитись навчання, як правильно користуватись лабо­раторними журналами. Це є необхідною й базовою навичкою для науковців. Для всіх форм IB обов'язок довести право власності та дату оприлюднення лежить на плечах винахідника.

Зазвичай вважається «гарним прикладом» серед дослідників, розробників та інженерів мати журнал із записами своєї діяльності, і багато хто з них вже так робить, але часто вони ведуть журнал не так, щоб можна було потім використовувати їх у суді. Постійний хронологічний запис процесу досліджень і розробок — це важливий актив будь-якої організації, великої чи малої. Такі записи показу­ють послідовність досліджень і розробок і є важливим джерелом інформації, незалежно від змін персоналу чи сподівань на пам'ять.

Наслідування «гарного досвіду» та записування результатів процесу НДДКР в організації дає впевненість у тому, що створюва­на інтелектуальна власність не зникає безслідно і будь-яка потен­ційно важлива інтелектуальна власність помічається на початковій стадії. Кожна організація, що займається створенням інтелектуаль­ної власності, повинна замислитись над використанням «щоденни­ка» або «лабораторного журналу» для запису всіх ідей і винаходів. Такий журнал має бути власністю установи (або будь-кого, хто є власником IB), його слід постійно поновлювати та переглядати на предмет потенційно важливої інформації.

Важко переоцінити ефект від правильного використання лабо­раторних журналів для запису всієї діяльності, пов'язаної з проек­том, не тільки для патентноздатних винаходів, але й для інших форм інтелектуальної власності. Лабораторний журнал — це дуже важливий інструмент, до використання якого треба залучати всіх дослідників.

Якщо правильно вести лабораторний журнал, то він збирає та зберігає інформацію для майбутнього доказу й аргументації того, що було виконано під час проекту, які винаходи зроблена і коли. Якщо його вести неправильно, він не зможе виступати доказом того що було досягнуто чи виконано під час досліджень, крім того, він не дасть інформації стосовно дат і строків винаходів, що призводить до суттєвих втрат. Враховуючи все сказане вище, просто необхідно ве­сти лабораторні записи, аби бути певним у тому, що прийнятний доказ дослідницької діяльності завжди під рукою. З правового погляду запис у лабораторному журналі має бути достатнім для доказу певних фактів, таких як концепція ідеї, тестування моделі, резуль­тати тестування. Записи можна й бажано робити у відносно повно­му й зрозумілому форматі без зайвого витрачання на це свого часу та ресурсів.

Наступні принципи вважаються загальною інструкцією до правильного використання лабораторного журналу. Вони мають бути частиною будь-якого тренінгу чи навчальної програми для но­вих дослідників:

- палітурка журналу має бути жорсткою. Відривні, спіральні або інші тимчасові варіанти палітурки дають змогу замінювати та видаляти сторінки, а це неприпустимо;

- сторінки в журналі мають бути пронумеровані. Така система дає більше шансів на захист правоспроможності записів у журналі;

- журнали ніколи не повинні використовуватись для чернеток, з них не можна виривати або відрізати сторінки;

- довговічність записів — це основна вимога, тому необхідно ви­користовувати папір найвищої якості. Чорнило для записів треба використовувати чорне й стійке до зовнішніх впливів;

- у журналі повинно бути достатньо інформації для того, щоб хтось, працюючи в польових умовах, зміг повторити роботу;

- у записах вся інформація має бути підпорядкованою проектові, до якого вона належить, наприклад, позначена номером проек­ту або описовим заголовком;

- потрібно уникати сленгу, скорочень і нелогічного технічного жаргону. Журнал повинен бути зрозумілим для інших, не тіль­ки патентним повіреним, але й суддям і, можливо, інвесторам;

- записи повинні бути послідовно датованими. Будь-яку підпо­рядковану попередню інформацію, наприклад, результати ана­лізів, слід заносити на окремий аркуш із посиланням на голо­вний запис;

-- у журналі не повинно бути порожніх місць на сторінках. Про­ведіть лінії через невикористане місце на сторінці;

■"- записи повинні бути розбірливо записаними та насиченими фактами. Важливо описати експериментальні процедури яко­мога детальніше. Це повинно охоплювати всі умови експери­менту та все використане обладнання. Детальна інформація щодо технічних даних обладнання також має бути занесена в журнал;

- не описуйте своїх вражень або ідей у журналі. Лабораторний журнал має обмежуватись фактичними даними, кількісним і якісним аналізом;

- якщо до запису додається інформація на комп'ютерних носіях або графіки, рисунки, фотографії, кожен з цих елементів має бути датованим і прикріпленим до наступних сторінок журналу. Якщо додаткова інформація не може бути додана до журналу (наприклад, великі інженерні креслення, комп'ютерний код), тоді посилання на них повинно бути зроблено в записі, а сама інформація має впорядковано зберігатись і бути доступною за вимогою;

- помилки не слід стирати до втрати зображення. Також не мож­на використовувати коректори. Просто закресліть помилку, так щоб було видно, що тут її допущено. Робіть пояснення всіх по­милок;

- попередні записи ніколи не можна змінювати або доповнювати. Краще зробити новий запис, вказуючи, де відбулася зміна. Рису­нки й діаграми, зроблені олівцем, не можна наводити чорнилом;

- незалежний свідок повинен регулярно підписувати журнал для підтвердження записів. Якщо робітник проходить навчання на здобуття наукового звання, тоді його науковий керівник не може бути таким свідком, оскільки він зазвичай стає співавто­ром винаходу, а отже, не є незалежним;

- до лабораторного журналу потрібно ставитись як до конфіден­ційного правового документа, й тому його використання пови­нно контролюватись. Врешті-решт, це ж головне сховище поте­нційно дуже дорогих активів. Після заповнення журнал потрі­бно зберігати в безпечному місці. До нього не можна ставитись як до публікації з вільним доступом.