Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності

 

На продуктивність праці впливає багато факторів:

1) стать і вік;

2) стан здоров’я;

3) емоційно-психологічний стан;

4) кваліфікація і професіоналізм;

5) організація трудового процесу;

6) мотивація (психологи розрізняють по силі впливу на ефективність роботи такі мотиви: вигода, здоров’я (його збереження), зручності, задоволення, нівелювання в колективі);

7) мікроклімат у колективі;

8) параметри виробничого середовища.

 

Ефективність праці змінюються протягом робочого дня. Період втягування в роботу, який може тривати до 1 години й більше, виражається у поступовому підвищенні працездатності з певними коливаннями продуктивності праці. Цей період нерідко характеризується функціональними змінами, що полягають у підвищенні частоти пульсу, артеріального тиску, дихання тощо. Подібні зміни можуть бути під час виконання робіт зі значним нервово-емоційним компонентом. У зв’язку з цим необхідно скорочувати тривалість періоду втягування в роботу і якомога швидше пере­вести організм у стан оптимальної працездатності. За періодом входження в роботу настає період стійкої працездатності. У цей час усі зміни в організмі людини адекватні робочому навантаженню і перебувають у межах фізіологічних норм.

Після 4-х годинної роботи працездатніть знижується. Спочатку не завжди помітно, тому що може компенсуватися вольовими зусиллями. Тривалість цього періоду найбільша порів­няно з іншими періодами і визначається гігієнічними умова­ми праці, інтенсивністю, нервово-психічними напруженнями, індивідуальними особливостями працівника, тренованістю, фізичним станом, віком. Початкове зниження працездатності і розвиток втоми характеризується нестійкою компенсацією функцій організму. З’являються відчуття втоми й різні зміни показників фізіологічних систем. Більш швидкі зміни настають у тих органах і системах, які забезпечують виконання конкретної роботи. Якщо в цей пе­ріод не перервати її, то працездатність швидко знижуватиметься, втома стане більш відчутною, фізіологічні зміни – неадекватними виконуваній роботі.

 

Будь-яка діяльність людини спричиняє втому. Втома – це сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психологічному стані людини, що розвиваються в результаті напруженої і тривалої діяльності і ведуть до погіршення кількісних і якісних показників роботи. Втома – це захисна реакція організму, що спрямована на попередження небезпеки, вона приводить до зниження продуктивності праці внаслідок витрат енергетичних ресурсів організму людини.

Втома буває загальна, локальна, розумова, м’язова, зорова і т.д. Однак, якщо розглядати людину в системі «організм і психіка», то втому можна розрізняти як фізіологічну і психологічну.

Будь-який вид діяльності відбивається на характері втоми, тому що функціональні зміни переважно локалізуються в ланках, що несуть найбільше навантаження в забезпеченні діяльності людини. Наприклад, різниця між розумовою і фізичною втомою визначається співвідношенням глибини функціональних змін у різних аналізаторах, фізіологічних системах, відділах ЦНС і ін. Оскільки втома в різних видах діяльності має багато загального, то під терміном «загальна втома» позначають функціональні зміни, що характеризуються зниженням працездатності при різних видах робіт. Вони проявляються в зміні самопочуття, фізіологічних і психологічних показниках і їх взаємозв’язку.

Суть м’язової втоми полягає в тому, що м’язи не можуть працювати безперервно, а тривала фізична робота призводить до зниження працездатності, що виявляється у м’язовому стомленні. Процес втоми насамперед пов’язаний з порушенням передачі нервових імпульсів, що йдуть від головного мозку. Під час швидких скорочень у м’язах накопичуються продукти розкладу, що перешкоджають переходу нервового збудження з нервового волокна на м’яз, ускладнюючи його роботу.

М’язова втома – нормальний фізіологічний процес: із закінченням напруження працездатність м’язів відновлюється. Перевтома м’язів є наслідком глибокого порушення функцій організму, викликаного хронічною втомою. Цей стан залежить від фізичного розвитку, стану здоров’я, віку, вольових якостей, відношення й інтересу людини до роботи, звички до фізичного і розумового напруження. Якщо ці звички не відпрацьовані, то втома може виникнути до початку фізичної втоми. Навіть на початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям роботи, пов’язана з емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності відновлюють сили, створюють можливість продовження діяльності.