Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.

За характером дії на організм людини виділяють:

1. загальнотоксичні (речовини, що викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи (ЦНС, кровотворення). Можуть викликати патологічні зміни певних органів (нирок, печніки). Сюди належать: чадний газ, селітра, концентр. розчини кислот чи лугів).

2. подразнюючі (викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкріи. Належать: хлорацетофенон, хлор, фтор, азотомісткі сполуки, адамсит).

3. мутагенні (призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Належать: свинець, радіоактивні речовини).

4. канцерогенні речовини (викликають злоякісні утворення – пухлини. Належать: ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром).

5. речовини задушливої дії (призводять до токсичного набрякання легень. Належать: оксид азоту, отруйні речовини).

6. ті, які впливають на репродуктивну функцію (належать: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець)

7. сенсибілізатори (речовини, які діють як алергени. Належать: розчинники, формалін, лаки на основі нітросполук).

За отруйністю:

1. надзвичайно небезпечні;

2. сильнонебезпечні;

3. помірнонебезпечні;

4. малонебезпечні.

Особлива група, які є найбільш небезпечними – СДОР.

За токсичністю:

1. нервово-паралітичної дії

2. загальнотоксичної дії

3. подразнюючої дії

4. шкіронаривної дії

Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.

ХНО – об’єкт господарювання, при аваріях і руйнуваннях якого можуть відбутися масові ураження людей, тварин і рослин сильнодіючими отруйними речовинами. СДОР – це токсичні хімічні речовини, що застосовуються в господарських цілях і здатні при витіканні зі зруйнованих чи ушкоджених технологічних ємностей, сховищ і устаткування, викликати масові ураження людей.

Наслідки аварій на ХНО визначаються як ступенем небезпеки підприємств, так і токсичністю і небезпекою самих хімічних речовин. Згідно показникам токсичності і небезпеки хімічні речовини поділяють на 4 класи:

1-й – надзвичайно небезпечні (середня смертельна концентрація – L_С50 менше 0,5 г/м³); 2-й – високо шкідливі (L_С50 коливатиметься від 0,5 до 5 г/м³);3-й – помірно шкідливі (L_С50 – від 5 до 50 г/м³);4-й – мало шкідливі (L_С50 – більше 50 г/м³).

При викиді в атмосферу паро і газоподібних хімічних сполук формується первинна заражена хмара, що поширюватиметься в атмосфері. Гази з високим показником щільності (вище 1) будуть стелитися вздовж землі, «затікати» у низини, а гази із щільністю менше 1 – швидко розсіюватися у верхніх шарах атмосфери.

Характер зараження місцевості залежить від багатьох факторів: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розливі, вибуху, пожежі); від агрегатного стану агентів, що заражають, (твердому, рідкому, газоподібному); від швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі і інших.

У кінцевому результаті, зона хімічного зараження включає дві території. До першої відноситься район, що опинився у безпосередньому впливі хім речовини, до другої належить місцевість, над якою поширюється заражена хмара.

Зазначені і багато інших факторів, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати при плануванні аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об'єктах.

Ураження людей і тварин відбувається унаслідок вдихання зараженого повітря (інгаляційно), контакту із зараженими поверхнями (контактно-резорбтивно), через шлунково-кишковий тракт (перорально) у результаті вживання заражених продуктів харчування, через шкірні покриви, слизові оболонки і поверхні ран (резорбтивно) та іншими шляхами. В результаті впливу СДОР на організм людини, крім безпосередніх уражень, можуть спостерігатися і віддалені генетичні наслідки.