Травматичний шок: Фази розвитку, профілактика.

Травматичний шок - небезпечне для життя ускладнення, що хар-зується розладом діяльності ЦНС, кровообігу, обміну речовин та інш життєво важливих функцій. Причиною шоку можуть бути однократні чи повторні важкі травми. Особливо часто шок настає при великих кровотечах.

2 фази - порушення й гальмування.

Фаза порушення розвивається відразу після травми як певна реакція організму на сильний больовий подразник. Постраждалий виявляє занепокоєння, борсається від болю, кричить. Короткочасна (10—20 хв).

Далі настає фаза гальмування, коли за повної свідомості постраждалий не просить про допомогу, він загальмований, байдужий до того, що відбувається, усі життєво важливі функції приг­нічені: тіло холодне, обличчя бліде, пульс слабкий, дихання ледь помітне.

Профілактика: зменшення болю після отриманої травми, зупинка кровотечі, недопущення переохолодження, правильне виконання прийомів першої мед допомоги й дбайливе транспортування.

При наданні першої медичної допомоги ураженому в стані шоку необхідно зупинити небезпечну для життя кровотечу, увести шприць-тюбиком протибольовий засіб, захистити від холоду, при наявності переломів провести іммобілізацію.

63. Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша допомога при опіках очей.

Опіки виникають під час впливу на людину високих температур. Особливо багато потерпілих може бути у осередках ядерного удару, де опіки поєднуються з травмами й радіаційним ураженням.

Опіки від світлового випромінювання, полум’я, окропу й гарячої пари називаються термічними. Під час дії на шкіру й слизові оболонки кислот і лугів виникають хімічні опіки. Кислоти та луги викликають не тільки місцеві опіки, а й загальне отруєння організму. Важкими є опіки від напалму та інших запалювальних і легкозаймистих речовин. Напалм прилипає до шкіри, одягу й, продовжуючи горіти, уражає не тільки шкіру, а й підшкірну клітковину, м’язи, утворюючи глибокі опіки. Тривалий вплив на шкіру й слизуваті оболонки радіоактивних речовин також викликають опіки, які називають радіаційними.

Наслідки всіх видів опіків залежать від глибини ураження тканин і площі опіку. Залежно від глибини ураження шкіри й тканин розрізняють чотири ступені опіків: легкий (I), середньої важкості (II), важкий (III) і вкрай важкий (IV).

Великі опіки, що займають понад 10-15 % поверхні тіла, опіки II-III ступеня, призводять до опікової хвороби, що нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його тривалість (до 24—72 годин). Опікове ураження хар-зується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі процесів водно-сольового обміну й часто ускладнюється запаленням легенів, порушеннями роботи печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.

Допомога треба погасити палаючий одяг, накинувши на нього пальто чи ковдру. Обпалену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи його навколо опіку, залишаючи лише прилиплу до ураженої поверхні тканину. Не можна проколювати пухирі, торкатися руками опікової поверхні, змазувати її жиром, маззю. На опік накладають стерильну пов’язку. Якщо у постраждалого великі опіки нижніх і верхніх кінцівок, роблять їх іммобілізацію шинами чи підручними засобами. У разі великих опіків, що займають значну поверхню тіла, потерпілого загортають у чисте простирадло, проводять всі необхідні заходи щодо попередження шоку й терміново транспортують у найближчий лікувальний заклад.

При опіках очей вид першої допомоги залежить від характеру опікового агента, але в першу чергу треба якомога швидше його видалити чи нейтралізувати. Якщо в око або на повіки потрапила рідка кислота або луг, промивання необхідно зробити негайно. При хімічних опіках швидкість і повнота видалення агресивної речовини відіграє вирішальну роль для подальшої долі очей. При важких опіках рекомендована ін’єкція протиправцевої сироватки і разової дози антибіотика. Після цього потерпілого потрібно доставити до окуліста. Заходами допомоги від «сніжної сліпоти» від ультракоротких променів можуть бути холодні примочки, захист очей від світла, закапування знеболюючих засобів