За своєю юридичною природою акти цих органів поділяють на дві групи:

Конвенція проголосила права людини на:

· сприятливе навко­лишнє середовище;

· екологічну інформацію;

· участь у прийнятті екологічних рішень, проведенні екологічної експертизи, розробленні екологічних програм, планів, політики, проектів нормативних актів тощо.

В Україні екологічні права належать до конституційних. Стат­тя 50 Конституції України закріпила право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої пору­шенням цього права шкоди. Найбільш повний перелік екологічних прав громадян міститься у Законі України «Про охорону навколишнього природного сере­довища», який уперше закріпив екологічні права та обов’язки гро­мадян як правову категорію.

Відповідно до ст. 9 закону кожний гро­мадянин України має право на:

— безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середо­вище (право на екологічну безпеку);

— участь в обговоренні та на внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будів­ництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропози­цій до органів державної влади й місцевого самоврядування, юри­дичних осіб, котрі беруть участь у прийнятті рішень із цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значущих рішень);

— участь у розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навко­лишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

— здійснення загального і спеціального використання природ­них ресурсів;

— об’єднання в громадські природоохоронні формування;

— вільний доступ до інформації про стан навколишнього при­родного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за ви­нятком обмежень, установлених законом (право на екологічну інформацію);

— участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях із питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва, реконструкції об’єктів та проведенні громадської екологічної експертизи;

— одержання екологічної освіти;

— подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на на­вколишнє природне середовище;

— оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Крім цього, екологічний характер мають права, закріплені іншими законами. Так, Основами законодавства України про охорону здоров’я (ст. 6) визначається право кожного на охорону здоров’я, що передбачає: безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно-епідеміологічне благополуччя території й населеного пункту, де він проживає; безпечні й здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну й своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи наявні й можливі фактори ризику та їх ступінь тощо.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачив (ст. 4) право на безпечні для здоров’я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку й навколишнє природне середовище; участь у розробленні, обговоренні та громадській екс­пертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій із цих питань до відповідних органів  ін.

ГЛОСАРІЙ

Аварійно-рятувальна служба — це сукупність організаційно об'єд­наних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру та окремих їх наслідків, проведен­ня пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, яка спри­чинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування буді­вель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення ви­робничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопору­шення — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні дії, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.

Атмосферне повітря — життєво важливий компонент довкілля, яке являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослід­ними установами міжнародного значення, які створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комп­лексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних факторів.

Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських куль­тур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Ботанічні сади — це території, створені з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умо­вах та ефективного господарського використання рідкісних і типо­вих видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Виключна (морська) економічна зона України — це морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

Використання води — процес вилучення води для використан­ня у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Використання рекреаційних зон — це добування корисних для відновлення фізичних і духовних сил людини екологічних, еко­номічних, культурних властивостей навколишнього середовища.

Води — усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.

Води підземні — води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Води поверхневі — води різних водних об'єктів, що знаходять­ся на земній поверхні.

Водний об'єкт — природний або створений штучно елемент дов­кілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосхо­вище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Водні ресурси — обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.

Водокористування — використання вод (водних об'єктів) для

задоволення потреб населення, промисловості, сільського госпо­дарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Вплив — це будь-які прямі або другорядні, невідкладні або ті, що виникають через певний час, шкідливі наслідки цих дій на лю­дей, флору, фауну, ґрунти, води, повітря, ландшафт, матеріальні цінності, об'єкти культурно-історичної спадщини та на умови і чин­ники їх взаємозв'язку в цілому.

Гірничий відвід — це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'я­заних з видобуванням корисних копалин.

Дендрологічні парки — це території, створені з метою збере­ження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного нау­кового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користу­вання земельними ділянками та містить сукупність відомостей і до­кументів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державне управління природокористуванням і охороною нав­колишнього природного середовища — це виконавчо-розпоряд­ча діяльність державних органів, спрямована на забезпечення раціо­нального природокористування і ефективної природоохорони.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушен­ня — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов'язків та інших вимог дисципліни праці, пов'язаних з використанням природних ресурсів, охороною довкілля, забезпеченням екологічної безпеки.

 Екологічна безпека — це складова глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин у галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забез­печуються регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, безпечного для життя та здоров'я людей, попередження погіршення екологіч­ної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем та населення.

Екологічне законодавство — це структура, що об'єднує еко­логічні юридичні норми різного рівня і різної спрямованості.

Екологічне право як галузь права — це сукупність встановле­них державою правових норм і правовідносин, спрямованих на охо­рону довкілля та природних комплексів, використання та відтво­рення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки лю­дини та її оточення.

Екологічне правопорушення — це винна, протиправна, еколо­гічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок викори­стання природних ресурсів, охорони довкілля та порушує екологічні і пов'язані з ними інші права людини і вимоги екологічної безпеки. Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний зло­чин) може бути адміністративним або дисциплінарним.

Екологічний ризик — це важлива ознака екологічної небезпе­ки або екологічно небезпечної діяльності, враховуючи, що він відоб­ражає її об'єктивну сутність — імовірність настання небезпеки.

Екологічні правовідносини — це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтворен­ня і охорони різних об'єктів природи.

Екологія — це наука, яка вивчає проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають.

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показника­ми, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх вико­ристання та дохідність з одиниці площі.

Забруднення атмосферного повітря — зміна складу і власти­востей атмосферного повітря в результаті надходження або утво­рення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних спо­лук, що можуть несприятливо позначитись на здоров'ї людини та стані довкілля.

Забруднення морського середовища — це внесення людиною речовин або енергії в морське середовище, включаючи естуарії, яке приводить чи може привести до таких негативних наслідків, як загроза живим ресурсам та життю в морі, небезпека для здоров'я людини, створення перешкод для діяльності на морі, в тому числі використання моря, зниження якості морської води, що використовується, та по­гіршення умов відпочинку.

Загальнопоширені природні лікувальні ресурси — це ресур­си, що зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілі­тації та профілактики захворювань.

Заказники — це природні території (акваторії), створені з ме­тою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру — підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторин­гу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуа­цію техногенного чи природного характеру або пом'якшення її мож­ливих наслідків.

Заповідні урочища — це лісові, степові, болотні та інші відок­ремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природо­охоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природно­му стані.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тех­ногенного та природного характеру — це система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших за­ходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації тех­ногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, які реа­лізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засо­бами підприємств, установ та організацій незалежно від форм влас­ності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Захоронення — це: 1) будь-яке умисне видалення відходів чи інших матеріалів з суден, літальних апаратів, платформ чи інших штучно споруджених в морі конструкцій (окрім тих, які є результа­том нормальної експлуатації суден); 2) будь-яке умисне знищення суден, літальних апаратів, платформ чи інших штучно споруджених в морі конструкцій.

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установле­ними межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Землеустрій — це сукупність соціально-економічних і екологіч­них заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних ут­ворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин та розвитку продуктивних сил.

Землі рекреаційного призначення — це земельні ділянки зе­лених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських і екологічних стежок, маркованих трас, зе­мельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіо­натів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Земля — це головна територіально-просторова частина довкіл­ля (навколишнього природного середовища) у межах території Ук­раїни, матеріальна основа її територіальної цілісності, суверенітету та національної безпеки, що характеризується особливістю при­родної структури — ґрунтового покриву, розміщення, поширення рослинності, водних об'єктів, корисних копалин та інших ресурсів, які формують сферу життя для людини та інших живих організмів.

Зона можливого ураження — окрема територія, на якій вна­слідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характе­ру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння мате­ріальних втрат.

Зона надзвичайної екологічної ситуації — це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.

Зона санітарної охорони — територія і акваторія, де запро­ваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого гос­подарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

Зоологічні парки — це території, створені з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, ви­вчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Континентальний шельф — це територія, яка включає морсь­ке дно та надра підводних районів, що простягаються за межі його територіального моря вздовж усього природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни матери­ка чи на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань.

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини — це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кри­мінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічно­го правопорушення з високим рівнем екологічного ризику й еколо­гічної небезпеки для навколишнього природного середовища, при­родних ресурсів, життя і здоров'я людей.

 Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчо­го призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, вико­ристовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Курортна справа — це сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпе­чення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань з використанням природних лікувальних ресурсів.

Курортні зони — це освоєні природні території на землях оздо­ровчого значення, що мають природні лікувальні ресурси та факто­ри, необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об'єктами інфра­структури, які використовуються, в тому числі шляхом промисло­вого освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілак­тики захворювань та поліпшення здоров'я людей.

 Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються в разі виник­нення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичай­них ситуацій техногенного та природного характеру.

Лікувально-оздоровча місцевість — це природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

 Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компо­нентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, вплива­ють один на одного і на довкілля.

Лісові ресурси — це деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Майнова відповідальність за екологічні злочини — це різно­вид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов'яз­ку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи мо­ральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушен­ням екологічних та інших прав громадян.

Медичний (бальнеологічний) висновок — це висновок, зроб­лений на підставі медико-біологічних та інших спеціальних дослі­джень складу та властивостей природних лікувальних ресурсів про можливість їх використання з метою лікування, медичної реабілі­тації та профілактики захворювань.

Моніторинг вод — система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об'єктів, прогно­зування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомен­дацій для прийняття відповідних рішень.

Моніторинг земель — це система спостереження за станом зе­мель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

 Надзвичайна екологічна ситуація — це надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в довкіллі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характе­ру — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на ок­ремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання насе­лення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяль­ності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при ви­никненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного харак­теру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військо­вому командуванню та органам місцевого самоврядування відповід­но до повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпе­чення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування на­ціональної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверх­нею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреа­ційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами за­гальнодержавного значення, що створюються з метою збережен­ня, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Небезпечна діяльність — це будь-яка діяльність, у процесі здійснення якої одна або більше небезпечних речовин наявні або можуть бути наявні у кількостях, рівнозначних або таких, що переви­щують граничні межі, передбачені  законодавством.

Негативні зміни в довкіллі — це втрата, виснаження чи зни­щення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок над­мірного забруднення навколишнього природного середовища, руй­нівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та про­вадження господарської діяльності в цих умовах.

Об'єкт підвищеної небезпеки — об'єкт, який згідно із законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.

Округ санітарної охорони — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту.

Оповіщення — доведення сигналів і повідомлень органів уп­равління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, по­жеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Органи спеціального державного управління — це спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охо­рони довкілля і забезпечення екологічної безпеки.

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси — це ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Охорона атмосферного повітря — система заходів, пов'яза­них зі збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосфер­ного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Охоронні зони — це зони, призначені для забезпечення необ­хідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природ­них заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях.

Пам'ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізна­вальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва — це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохорон­них та оздоровчих цілях.

Право власності на землю — це право володіти, користувати­ся і розпоряджатися земельними ділянками.

Право земельного сервітуту — це право власника або земле­користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, не­обхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення терміну.

Правовий режим рекреаційних зон — це сукупність правил, вимог щодо створення, використання, управління, охорони рекреацій­них зон, покликаних сприяти ефективному функціонуванню цих зон з метою відновлення життєвих сил і працездатності людини.

Прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх ком­понентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розроблення наукових засад охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Природні оздоровчі фактори — це природні явища, які при­сутні і виявляються в конкретній місцевості в найоптимальніших для організму людини концентраціях і сполученнях: тривалість, інтен­сивність і радіаційна безпека сонячного випромінювання, вологість повітря, інтенсивність і направленість вітрів, рівень аеровізації ат­мосфери, температура навколишнього середовища.

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші і водного про­стору, природні комплекси й об'єкти яких мають особливу природо­охоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, гено­фонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального еколо­гічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля.

Предмет екологічного права — це суспільні екологічні відноси­ни, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природ­ного характеру — скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (ката­строфи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичай­ної ситуації техногенного чи природного характеру, з метою надан­ня невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності.

Регіональні ландшафтні парки — це природоохоронні рекреа­ційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюють­ся з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і пра­вил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання та відтворення їх природних комплексів.

Рекреаційні зони — це ділянки суші і водного простору, призна­чені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

Родовища корисних копалин — це нагромадження мінераль­них речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Санаторно-курортні заклади — це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітацій­ного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

Управління в галузі екології — це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність держав­них органів, органів самоврядування, громадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля і екологічної безпеки юридичними і фізич­ними особами шляхом гарантування дотримання екологічного зако­нодавства та попередження правопорушень у цій галузі.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою пра­вових норм та інших юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпе­ки, ефективне використання природних ресурсів, охорона довкілля або покладається обов'язкове виконання інших обов'язків за допу­щене екологічне правопорушення.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке навколишнє природне середовище (довкілля)?

2. З яких частин складається курс екологічного права?

3. Назвіть основні нормативні акти в сфері екологічного права.

4. Які наукові установи здійснюють вивчення екологічних проблем?

5. Дайте визначення екологічному моніторингу довкілля.

6. Що є предметом екологічного права?

7. Дайте визначення екологічним правовідносинам.

8. Що таке система екологічного права?

9. Назвіть основні гарантії екологічної безпеки в Україні.

10. Назвіть основні екологічні права та інтереси громадян.

11. З якою метою здійснюється управління в галузі екології?

12. Назвіть види державного управління.

13. Які види юридичної відповідальності встановлено за порушення норм охорони навколишнього природного середовища.

14. Визначте зміст екологічної безпеки.

15. Порівняйте поняття «ризик» і «екологічний ризик».

16. Які існують служби запобігання і реагування на аварії, катастрофи, інші надзвичайні ситуації?

17. Дайте визначення поняттю «зона надзвичайної ситуації».

18. Дайте визначення поняттю «землеустрій».

19. Назвіть категорії земель.

20. Дайте визначення земельному сервітуту.

21. Які категорії користувачів звільняються від плати за користування надрами?

22. Які відомості містить державний кадастр?

23. Назвіть складові лісового фонду.

24. Які лісові ресурси належать до державного значення?

25. Які лісові ресурси належать до місцевого значення?

26. На кого покладається забезпечення охорони та захисту лісів?

27. Назвіть об’єкти тваринного світу.

28. Назвіть види використання об’єктів тваринного світу.

29. Які органи здійснюють управління в галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу?

30. Що таке рекреаційна зона? Які природні ресурси можуть виконувати рекреаційну функцію?

31. До якої форми власності можуть належати землі рекреаційного призначення?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

МОДУЛЬ 1

ЧАСТИНА 1

ТЕСТ 1. Принципи екологічного права можна застосувати (2 бали):

а) тільки в теорії;

б) в аналогії закону;

в) в аналогії права;

г) при складанні проектів нормативних актів у галузі екології;

д) в усіх вищенаведених випадках;

е) тільки у випадках, наведених у пп.. а,г;

є) тільки у випадках, наведених у пп.. а,в,г.

 

ТЕСТ 2. Природні ресурси України є власністю (1 бал:)

а) народу;

б) держави;

в) юридичних або фізичних осіб;

г) усіх вищенаведених;

д) тільки наведених у пп.. а,б.

 

ТЕСТ 3. Моніторинг довкілля – це (3 бали):

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів,                      обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об’єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

 

ТЕСТ 4.   Кадастри природних ресурсів – це (3 бали):

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об’єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

 

ТЕСТ 5. Екологічній експертизі підлягають (4 бали):

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування тощо;

б) техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію підприємств та інших об’єктів, що можуть негативно впливати на стан довкілля;

в) проекти інструктивно - методичних і нормативно – технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на довкілля;

г) документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин;

д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об’єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки;

е) усе вищенаведене;

є) наведене у пп.. б, в, д.

 

ТЕСТ 6. Екологічні стандарти – це (3 бали):

а) визначення понять і термінів, режиму використання природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню природного, інші питання, пов’язані з охороною довкілля та використанням природних ресурсів;

б) встановлення гранично допустимих викидів та ск<