Особливості сприймання у дітей.

1. Діти звертають увагу на другорядні деталі, тому вчитель допомагає сконцентруватись на основному.

2. Не сформована цілісність сприймання, тому спостереження треба проводити по частинах.

3. Необхідно підтримувати зацікавленість сприйманням, бо позитивний емоційний фон сприяє ефективнішому сприйманню.

4. Дівчата сприймають предмет в цілому і звертають увагу на зовнішній вигляд, хлопці сприймають предмет по частинах і кожну з них намагаються використати.

 

     Тема № 10: Пам ' ять.

План.

1.Поняття про пам'ять.

2.Фізіологічні основи пам'яті.

3.Роль пам'яті в психічному житті людини.

4.Види пам'яті та їх взаємозв'язок.

5. Процеси пам'яті. Уявлення пам'яті.

6.Поняття про асоціації та їх види.

7. Умови міцного запам’ятовування.

8. Забування та боротьба з ним.

9.  Індивідуальні особливості пам'яті.

Практичне заняття: Визначення індивідуальних особливостей пам’яті досліджуваного.

Ключові поняття: пам'ять, уявлення пам’яті, асоціації, довільна, мимовільна, короткочасна, довготривала, оперативна, образна, емоційна, рухова, словесно – логічна, ейдетична пам'ять, запам'ятовування, збереження, відтворення, забування, впізнавання, згадування, спогади, механічне і смислове запам’ятовування.

 

Пам’ять – це пізнавальний психічний процес, що полягає у відображені досвіду людини шляхом запам’ятовування, зберігання і відтворення.

Уявлення пам ’ яті – це образи предметів і явищ дійсності, які виникають, коли подразник не діє на орган чуття, а їх ми сприймали раніше.

Значення пам ’ яті в житті людини:

1. Без пам’яті наші дії визначалися б лише інстинктами. Ми нічого не могли б навчитися, тому залишалися у стані новонародженності.

2. Пам’ять збагачує наші знання.

3. Пам’ять пов’язана з важливістю інформації для людини, з інтересами людини.

4.  Запам’ятовування пов’язане з емоційним станом до того, що він запам’ятовує.

 

Існують різні теорії, які пояснюють природу пам’яті:

1. Психологічна

2. Фізіологічна

3. Біохімічна

4. Кібернетична

5. Асоціативна

6. Гештальттеорія

7. Нейронна

8. Молекулярна

Процеси памяті.

Запам’ятовування – це процес закріплення інформації, яка з’являється в свідомості завдяки відчуттям або сприйманням.

Буває довільним і мимовільним, механічним і смисловим.

Збереження – це утримання інформації в пам’яті.

Відтворення – це процес актуалізації сприйнятої раніше інформації.

Забування – це процес стирання або знищення інформації з пам’яті.

Впізнавання – це виникнення відчуття знайомості при повторному сприйнятті інформації.

Згадування – це процес активного відтворення, який вимагає прикладання вольових зусиль.

Види пам ’ яті:

1. З а об ’ єктом запам ’ ятовування:

моторна

словесно-логічна

образна: зорова, слухова, тактильна, нюхова, смакова.

емоційна

2. За вольовою регуляцією:

мимовільна

довільна

3. За тривалістю утримання інформації:

короткочасна

довготривала

оперативна

       Асоціації – зв'язок між окремими предметами, подіями, фактами, які відображаємо і тими, що закріпилися в нашій пам’яті.

Види асоціацій: за суміжністю, за схожістю, за контрастом.

 

Тема № 11: Мислення.

План.

1. Поняття про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності.

2. Фізіологічні основи мислення.

3.  Види мислення та їх взаємозв'язок.

4. Операції мислення.

5.  Форми мислення.

6. Проблемні ситуації, рішення мислительних задач.

 

 

Практичне заняття: Визначення індивідуальних особливостей мислення досліджуваного.

Ключові поняття: мислення, практичне мислення, репродуктивне, творче, предметно-дійове, наочно-образне, логічне мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікація, систематизація, індукція, дедукція, поняття, судження, умовисновок, проблемна ситуація, мислительна задача.

 

       Мислення – пізнавальний психічний процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

                                Значення мислення.

1. Наявність розуму, уміння мислити відрізняє людину від інших живих істот.
2. Мислення допомагає пристосуватись до навколишньої дійсності, ставити ціль, досягати її, з’ясовувати суть речей і явищ.
3. Розширює межі пізнання.

Мислення виникає коли:

1. Безпосереднє пізнання неможливе (рентгенівські промені)

2. Безпосереднє пізнання в принципі можливе, але в реальних умовах ні (історія, археологія)

3. Безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне (висота дуже високого дерева визначається по довжині тіні від нього).

4. Мислення переробляє інформацію, яку отримуємо від відчуттів і сприймань. Теорія пізнання: чуттєве сприймання – абстрактне мислення – застосування на практиці.

 

Розум завжди вважався достоїнством людини, а відсутність розуму – великим лихом. „Якщо Бог хоче покарати людину – забирає у неї розум”

В мисленні людина спирається на наявні у неї знання. Знання і мислення – взаємозалежні поняття.

 

В основі процесу мислення лежить складна аналітико-синтетична діяльність усієї кори великих півкуль мозку, а не окремих його частин, утворення другосигнальних нервових зв’язків на основі першосигнальних, які мають провідне значення.

 

Види мислення.

За змістом

1. Предметно-дійове – пов’язане з виконанням практичних дій над предметами.

Воно властиве дітям раннього віку, для яких мислити про предмети означає виконувати дії з ними.

2. Наочно-образне – опирається на образи предметів або їх уявлення.

Характерне для дітей дошкільного віку і частково для дітей молодшого шкільного віку.

3. Абстрактне – мислення поняттями.

Властиве старшим школярам та дорослим.

За характером задач

1. Практичне

2. Теоретичне