Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу на місці події

Судово-балістична експертиза в класі криміналістичних експертиз є однією з найпоширеніших для розв'язання іденти­фікаційних і неідентифікаційних завдань, які виникають під час розслідування злочинів з використанням вогнепальної зброї. Об'єктами судово-балістичної експертизи є: вогнепальна зброя (бойова короткоствольна, спортивна, мисливська, кустарна, са­моробна); боєприпаси (патрони, вибухові речовини, кулі, гільзи, дріб, картеч, спеціальні кулі, пижі, прокладки); предмети зі слідами пострілу (пробоїни, вм'ятини, кіпоть, порошинки).

Ідентифікаційне дослідження проводиться з метою визна­чення групової належності об'єктів, а також установлення індивідуальної тотожності. Ідентифікація зброї виконується за слідами-відображеннями, які утворюються на боєприпасах при пострілі - на патронах, гільзах, а також по частинах цілого, розрізненого в момент учинення злочину, наприклад, загуб­лений магазин, заряджений патрон, дерев'яна щочка від ре­вольвера, шомпол.

Більшість слідів на гільзах, снарядах і пошкоджених пред­метах утворюються внаслідок механічної взаємодії з наведе­ними вище його частинами, тому вони являють собою об'ємні сліди тиску, ковзання, тертя, обертання-ковзання. Таким чи­ном, сліди бойка, переднього зрізу затвора, відбивача, кульові вм'ятини, пробоїни є слідами тиску, які утворені при прямол­інійному русі, їх форма і розміри конформні слідоутворюючо- му об'єкта, що використовується під час ідентифікації. Особ­ливість деяких слідів зброї пояснюється їхньою складністю, поєднанням в одному сліді декількох простих форм, наприк­лад, тиску і ковзання. Так, слід бойка на гільзі, відстріляної з пістолета ТТ, має форму круглої вм'ятини зі зривом «язич­ком», спрямованим вверх, і який являє собою слід ковзання. У зв'язку з цим слід бойка має загальну краплеподібну фор­му, що нагадує «кому». Такий слід утворюється внаслідок двох форм руху: спочатку бойок рухається прямолінійно - утво­рюється слід тиску, потім він починає рухатись прямолінійно- поступально і утворюється слід ковзання. Слід зачіпа викида­ча, вікна ствольної коробки є комбінованими слідами: спочат­ку слід об'ємний, а наприкінці - ковзання.

В основі механізму утворення слідів вогнепальної зброї ле­жать одні й ті ж форми механічного руху, які розглядалися вище і характерні для утворення слідів злочину взагалі. Проте мето­дика їх експертного дослідження відрізняється лише деякими нюансами, насамперед, прийомами одержання мікроскопічно малих зразків для порівняльного дослідження і оцінкою резуль­татів порівняння. В методиці судово-балістичної експертизи використовуються ті ж самі стадії дослідження: роздільна, по­рівняльна, оціночна і формулювання висновків.

Тут застосовуються ті ж самі прийоми порівняння: зістав­лення, накладення, сполучення, така ж використовується техн­іка. Відмінність полягає в рівнях дослідження - макроскопіч­ному і мікроскопічному, причому об'єкти досліджуються і порівнюються як безпосередньо, так і опосередковано. У пер­шому випадку виготовляють об'ємну копію, наприклад, бойка, і порівнюють її безпосередньо з бойком зброї, або ж поміщають їх в поле порівнюючого мікроскопа. Але частіш за все порівнян­ню підлягають сліди зброї на гільзі (снаряді), виявленій на місці події, зі слідами на гільзах (снарядах), одержаних експеримен­тально з ототожнюваної зброї. При цьому можливі всі прийо­ми порівняння і технічні засоби. Таким чином, методика іден­тифікаційного дослідження слідів вогнепальної зброї на гільзах багато в чому схожа з трасологічною методикою дослідження слідів-відображень взагалі.

Коло завдань неідентифікаційного дослідження широке, воно стосується питань, пов'язаних з установленням не тотож­ності об'єктів, а лише зі встановленням системи, моделі зброї, визнання її вогнепальною, встановленням придатності зброї для стрільби і її бойових якостей (убивчої сили, дальності уражан­ня); з'ясування, з якого боку пробитий отвір кулею, з якої сис­теми зброї відстріляна гільза (куля), знайдена на місці події; для якої зброї призначені боєприпаси, виявлені і вилучені у підоз­рюваного; яким способом виготовлена зброя, боєприпаси - заводським, кустарним чи саморобним і з допомогою яких інструментів; чи не використовувались предмети, пристрої для спорядження боєприпасів; де був той, хто стріляв. Як ідентиф­ікаційні, так і неідентифікаційні дослідження проводяться в рамках судово-балістичної експертизи, тому розгляд їх прово­диться одночасно.

Ототожнення зброї за слідами на кулях і гільзах. На бал­істичну експертизу слідчий подає: зброю, патрони з осічка­ми, кулі, дріб, пижі, прокладки, боєприпаси (патрони для нарізної і мисливської зброї) для одержання експерименталь­них порівняльних зразків. Не можна слідчому самому одер­жувати порівняльні зразки і надсилати їх на експертизу замість боєприпасів. Останні повинні бути аналогічні дослі­дним гільзам, кулям.

Експериментальний відстріл досліджуваної зброї проводить експерт в спеціальних умовах, застосовуючи кулеуловлювачі, які дозволяють одержувати порівняльні зразки.

Порівняльне дослідження дослідної і експериментальної гільз проводиться за всіма слідами зброї, відображеними на гільзах, передусім бойка, переднього зрізу затвора (щитка ко­лодки), які є на всякій гільзі, відстріляній з будь-якої зброї.

Методика ототожнення зброї за кулями більш складна, ос­кільки слід на кулі плоскісний, утворений при ковзанні по до­статньо довгій поверхні каналу ствола і являє собою складну систему відображень багатьох його профілів. Безпосереднє по­рівняння слідоутворюючого об'єкта зі слідом на кулях не про­водиться, тому що реально здійснити його неможливо. Для порівняльного дослідження одержують експериментальні кулі шляхом відстрілу ототожнюваної зброї. Порівняння здійснюєть­ся опосередковано - сліда зі слідом.

Ідентифікація гладкоствольної зброї за слідами на снарядах (дробу, картечинах, спеціальних кулях). Саморобна вогнепаль­на зброя, яку застосовують злочинці, майже вся гладкостволь- на. Тому ототожнення гладкоствольної зброї за слідами на дро­бу набуває особливого значення для слідства. Методика ототожнення довгий час залишалась не розробленою. Вона не відома і в зарубіжній літературі. У 1958-1960 рр. така методи­ка була розроблена Ф.В. Гущиним, співробітником Харківсько­го науково-дослідного інституту судових експертиз, і впровад­жена в практику. Методика дослідження надто складна і трудомістка, вона описується у спеціальній літературі для су­дових експертів. Суть її полягає в одержанні зразків каналу ствола зброї на експериментальному снаряді, який порівнюєть­ся із слідами на дробу, вилученому із трупа. Для порівняння ви­користовуються порівняльні мікроскопи і профілограми.

Ототожнення цілого за частинами зброї, боєприпасів. На місці події нерідко залишаються сліди-предмети, які утворили­ся внаслідок ділення цілого на частини, тому ототожнення ціло­го за частинами є важливим фактором при розслідуванні зло­чинів. У зв'язку з цим постають такі запитання: чи складали куля і гільза до розділення один патрон; чи дана зброя зберіга­лась в кобурі, виявленій і вилученій у підозрюваного; чи скла­дали одне ціле дерев'яна щочка і револьвер, вилучений у зви­нуваченого. Оскільки сліди розчленування різні за механізмом утворення (механічне, хімічне, біологічне), остільки і методики, що використовуються, визначаються залежно від слідів. На­приклад, щоб установити факт зберігання зброї в даній кобурі, використовують трасологічні методики, а для встановлення слідів металізації і змазки на кобурі - фізико-хімічні. Неідентифікаційні судово-балістичні дослідження дозво­ляють визначити: 1) стан вогнепальної зброї і боєприпасів; 2) обставини, за яких виконувалися певні дії; 3) можливість ви­конання певних дій; 4) механізм виникнення пошкоджень і мікрочастинок-накладень. Розглянемо їх докладніше.

1. Судово-балістичне дослідження зброї для визначення її стану дозволяє встановити: чи є даний предмет вогнепальною зброєю, чи придатний він для стрільби і які його балістичні характеристики (убивча сила, дальність польоту кулі та ін.); яка давність пострілу із даної зброї; чи є даний предмет снарядом, якого зразка, для якої зброї.

Значну групу задач неідентифікаційного дослідження складає встановлення обставин, за яких відбулись певні дії, наприклад, з якого боку зруйнована перешкода (розбите скло, зроблена пробоїна); з якої відстані стріляли, як була розташо­вана зброя відносно потерпілого, яка черговість кульових по­шкоджень, яка послідовність пострілів.

Так, дистанція пострілу (близького) визначається за особ­ливостями відкладень продуктів пострілу (кіптяви, змазки, по­рошинок, металізації); напрямок польоту кулі встановлюють на місці події шляхом візування з участю спеціаліста, а також за допомогою експертизи, якщо зібрані необхідні вихідні дані.

Для візування потрібні дві відмітки (пробоїни) кулі. Ці сліди з'єднують ниткою (шпагатом), напрямок якого вкаже траєкто­рію польоту кулі; уявно продовжуючи її, можна визначити місце, з якого стріляли. Якщо кульові пробоїни точно зафіксу­вати відносно площини землі і об'єкта, в якому вони знаходять­ся, то з допомогою експертизи можна розв'язати це завдання.

Відносне положення потерпілого і зброї визначається комплек­сним дослідженням, як правило, судовим медиком і криміналістом- балістом. Для цього треба пред'явити всі матеріали справи.

Трапляється, що звинувачений посилається на не­справність зброї і висуває версію про те, що постріл стався без натиску на спусковий крючок внаслідок, наприклад, падіння, трясіння зброї.

Таку зброю необхідно вилучати з особливою обережністю, не можна змінювати положення частин зброї, можна лише роз­рядити її (витягти магазин і патрон із патронника), зазначив­ши всі виконані дії в протоколі.