Почерк як об’єкт приміналіст дослідж

Об'єктом вивчення почеркознавства є почерк людини, а авторознавства -

письмова мова людини.За почерком криміналістика вчить і допомагає встановлювати виконавця

тексту (рукописного) чи окремих його реквізитів, а за письмовою мовою -

автора як рукописного, гак і іншим способом викопаного тексту документа.

Автора письма слід відрізняти від виконавця.

Автор, як уже зазначалося, відображає у своєму письмі інте-лектуальні

навички, а якщо він сам виконує письмо, то й гра-фічпо-почеркові

навички. Виконавець відображає лише свої рухові навички, тобто ознаки

почерку.

Почерк - графічна сторона письма, сутність якої полягає в зображенні

думки автора графічними знаками мовного алфавіту (цифровими знаками) із

застосуванням координованої системи специфічних рухів через

автоматизоване відображення писемних навичок.

Процес вироблення павичок почерку, як зазначав фізіолог Павлов, має

умовно-рефлекторну природу.

Внаслідок тренування у людини виробляється динамічний стереотип, завдяки

якому вона починає виконувати букви авто-матично, на відміну від початкового стану навчання, коли витра-чається багато зусиль на контроль

за написанням букв, цифр.

Почерку, як і письмовій мові, притаманні загальні та окремі ознаки,

завдяки яким і відбувається ідентифікаційний процес установлення

виконавця рукописного тексту.

Загальні ознаки - ті, що характеризують почерк у цілому; вони

проявляються у більшості письмових знаків, належать до всієї системи

руху в цілому, їх неважко зауважити оглядом рукопису.

Виробленість почерку характеризує сформованість пись-мово-рухових

навичок, визначається ступенем володіння техні-кою письма виконавцем

документа, його здатністю користуватися загальноприйнятою системою

скоропису:

• темпом письма,

• автоматизмом,

• координацією рухів.

Ступінь складності рухів (складність почерку або загальний тип)

будова (почерку) характеризує побудову почерку, специфіку сформованості

письмово-рухових навичок, пристосованість їх до темпу письма.

За складністю почерки поділяються на:

- прості,

- спрощені,

- ускладнені,

- стилізовані.

Загальна форма рухів у почерку характеризує структуру рухів відносно

їхньої траєкторії. Ці рухи ви-конуються особою, яка

пише, у площині паперу.

До ознак форми руху відносять: переважну форму рухів під час виконання

окремих літер, знаків.

Ступінь зв'язності почерку - характеризується кількістю знаків,

викопаних без відриву пера (письмового приладдя) від паперу.

Натиск почерку характеризує розміщення пункту прикла-дення найбільшої

сили під час виконання знака або, за Образцо-вим, характеризується

співвідношенням ширини основних (го-ловних) і з'єднувальних штрихів з

силою вдавлення штрихів.

Окремі знаки - сукупність навичок виконання рукописного документа, що

відображаються у властивих конкретному вико-навцеві письма способах

написання літер і зв'язкових штрихів між ними, а також у розташуванні

знаків та їхніх елементів між собою; крім того, це також специфічні

відхилення в написанні від типових прописів конкретної мови, з яких

починається навчання техніці письма у школі.

Класифікаційні завдання передбачають установлення за до-помоги почерку

властивостей особи - виконавця документа (автора), характерних для

певних груп осіб, що пишуть.

Це - різновид психолого-почеркознавчої експертизи, метою якої є

визначення типу і властивостей нервової системи людини (особливо

темпераменту); патологічних її особливостей; рис характеру - але такі

експерименти не поширені.

Водночас відомості про кореляційну залежність між фізіоло-гічними

властивостями особи і почерком, установлення конкрет-них ознак почерку,

які відображають ці залежності, дають змогу вирішувати низку

класифікаційних почеркознавчих завдань:

- особою якої статі написано текст документа;

- якого віку виконавець рукопису, підпису;

- якою є загальна соціальпо-демографічна характеристика виконавця -

автора цього рукопису: місце формування письмових навичок, рідна мова,

професія тощо.