Криміналістичне дослідження слідів пальців рук

На місці події трапляються такі види слідів пальців рук, як об’ємні (утворюються на пластичних речовинах) та поверхневі (видимі, слабковидимі та невидимі; відшарування і нашарування). Поверхневі сліди рук можуть бути безбарвними або забарвленими. Механізм утворення слiдів та їхній вид зумовлюють техніку їх виявлення.

Способи виявлення слідів рук. При пошуках слідів рук на місці події необхідно уявляти, до яких предметів міг торкатися злочинець. Виявлення об’ємних і забарвлених слідів не викликає значних труднощів. Поверхневі сліди рук виявляють:

1) оглядом у косопадаючих променях;

2) оглядом в проникаючому світлі (якщо об’єкт огляду прозорий);

3) обробкою поверхні дактилоскопічними порошками;

4) окурюванням парами йоду;

5) використанням хімічних реактивів (розчинів азотнокислого срібла, нінгідрину та алоксану).

Об’ємні сліди виявляють візуальним оглядом.

Фізичні способи виявлення слідів рук засновані на здатності потожирового сліду утримувати частки іншої речовини (порошка). Існує загальне правило про те, що слідчий або спеціаліст повинні уникати застосування порошків з метою виявлення слідів на місці події: краще не використовувати ніяких порошків, а вилучати предмети цілими разом з виявленими слідами. Якщо немає іншої можливості у виявленні та вилученні слідів рук, то виникає потреба в їхньому копіюванні або застосуванні дактилоскопічних порошків.

Способи фіксації слідів рук: 1) основний спосіб — опис у протоколі; 2) фотографування; 3) копіювання слідів.

Після виявлення слідів рук їх необхідно сфотографувати, а потім описати у протоколі слідчого огляду. В протоколі зазначається: на якому предметі виявлено сліди та їх місцезнаходження; розташування слідів на об’єкті; характер і стан поверхні об’єкта; вид сліду; розміри кожного слiду; які способи виявлення і фіксації використовувалися; як саме упаковані об’єкти зі слідами.

Копіювання потожирових слідів, забарвлених дактилоскопічними порошками, здійснюється на спеціальну слiдокопіювальну плівку (темну або світлу). Для копіювання об’ємних слідів рук використовують полімерні матеріали: силіконові пасти «К», «У-4», «СКТН-1», «Сиеласт».

Упакування предметів зі слідами рук. Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути певним чином упаковані. Способи упакування: циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев’язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку, яка перев’язується шпагатом.

Процес експертного дослідження з метою ідентифікації складається з кількох послідовних етапів: підготовчий етап, роздільний аналіз, порівняльне дослідження, складання висновків. При роздільному аналізі окремо дослiджують слід (чи його копію) та об’єкт (експериментальні зразки), який міг залишити слід на місці події. Основним завданням етапу є виявлення і вивчення загальних і окремих ознак зовнішньої будови, які відбиті в сліді та притаманні об’єкту. Спочатку виявляються загальні ознаки папілярного візерунка (його тип і вид, взаємне розташування частин і елементів узору, загальна спрямованість окремих потоків ліній узору, його розмір, ширина ліній узору, загальна кількість деталей в узорі тощо), а потім окремі ознаки (початок та кінець лінії, місток, гачок, розвилок, згиб, cтоншення чи cтовщення папілярної лінії, форми країв, пори та ін.).

Під час експертного дослідження слідів рук доцільним є використання папіляроскопа (дактилоскопа) — прилада, що призначений для розглядання, порівняльного дослідження і фотографування двох порівнюваних дактилокарт, або вивчення папілярних візерунків у збільшеному вигляді.

Порівняння ознак здійснюється з метою встановлення співпадання або відмінностей щодо кожної ознаки та їх сукупності. Порівняльне дослідження папілярного візерунка дає змогу зробити висновок про наявність або відсутність тотожності.

 

Сліди ніг та взуття людини

Сліди ніг і взуття — це відбитки морфологічних особливостей ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об’ємні (утворюються на поверхні ґрунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні та динамічні. Об’єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.

Сліди босої ноги бувають об’ємні й поверхневі; в них виділяють пальці, плюснову частину, звід і п’ятку. На поверхні ступні розташовані папілярні лінії, які утворюють певні візерунки. За статичними слідами босої ноги можна встановити особу, яка їх залишила.

На місці події може бути виявлено одиночний слід або кілька послідовно залишених слідів ніг чи взуття (рис. 5). Доріжка слідів ніг — це група слідів ніг людини, яка складається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття (рис. 6). Елементи доріжки слідів ніг: лінія напрямку руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортання стопи. Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дає змогу зробити висновок про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади).

Способи фіксації слідів ніг (взуття):

1) опис у протоколі;

2) фотографування;

3) копіювання;

4) виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти «К», «СКТН», сірки, парафіну);

5) складання схем і замальовок.

У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об’ємний, поверхневий); форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів елементів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упаковка.

Сліди ніг (взуття) фотографуються за правилами масштабної зйомки. Об’ємні сліди ніг на снігу фотографують із жовтим або жовтогарячим світлофільтром і з блендою. Доріжка слідів фотографується панорамним способом.

Під час огляду одиночного сліду взуття підлягають вимірюванню такі параметри: 1) довжина сліду; 2) довжина і ширина підметки; 3) довжина і ширина проміжної частини; 4) довжина і ширина підбора.

Завжди необхідно намагатися вилучити слід в натурі. Якщо це неможливо, вдаються до копіювання слідів ніг.

Виготовлення зліпків. Після фотографування та опису в протоколі слідів з них виготовляються зліпки, використовуючи при цьому гіпс, парафін, сірку, полімерні матеріали.

 

16 Множинні сліди, зв'язані єдиним механізмом следообразования при русі людини, називаються доріжкою слідів. По доріжці слідів можна судити про деякі ознаки людини й особливостях його переміщення. Хода, її постійні ознаки й зміни, викликані умовами руху, відбиваються в елементах доріжки слідів: лінії напрямку руху, ширині кроку, довжині кроку й кутах постановки ступень. Лінія напрямку руху - це лінія, подумки проведена між послідовно залишеними слідами лівої й правої ніг. Ця лінія може бути прямій або звивистої. Вона показує напрямок руху, характер поворотів. Ширина кроку характеризує ширину розміщення ніг при русі. Для виміру ширини кроку через центри відображень пяток або каблуків проводяться лінії, роздільно для відображень лівої й правої ступень. Найкоротша відстань між цими двома лініями й становить ширину кроку. Як правило, це позитивна величина, але іноді вона дорівнює нулю або навіть має негативне значення. Довжина кроку - це відстань від сліду однієї ноги до сліду іншої ноги. Виміри виробляються між центрами п'ят. Відстань від лівого сліду до правого є довжиною правого кроку, а відстань від правого до лівого - довжиною лівого кроку. Довжина правого й лівого кроків нерідко різні. Особи, у яких рухові навички правої сторони тіла розвинені краще, мають правий крок длиннее, у лівші, навпаки, длиннее лівий крок. Кути постановки ступень - це кути між осьовими лініями слідів і лініями напрямку руху. Кути постановки ступень для правої й лівої ніг, як правило, різні. Одиночні сліди босих ніг відображають загальні й приватні ознаки ступні, що складається з наступних частин: пальців, плюсны, мостовидной частини й п'яти. До загальних ознак ступні ставляться розміри ступні і її частин, форма ступні і її частин, загальна будова шкіри ступні. Довжина ступні виміряється від краю п'яти до краю першого пальця. Ширина ступні виміряється в середній частині плюсны, мостовидной частини й п'яти. Крім того, виміряється ширина й довжина пальців. Загальна будова ступні визначається співвідношенням розмірів її частин. Вона може бути вузької, середньої або широкої. Впливає також характер зводу, обумовлений внутрішньою границею мостовидной частини. Лінія зводу може бути крутий або пологої. Пятка може бути круглої або еліптичної, подовженої або розширеної. Таку ж форму можуть мати подушечки пальців, що відобразилися в сліді. Будова шкіри на підошовній частині ступні виражається в наявності на ній зморшок, шрамів, мозоль, у напрямку потоків папиллярных ліній. До приватних ознак ступні ставляться скривлення ступні по осьовій лінії, зрощення окремих пальців, відсутність окремих пальців, значне выступание окремих пальців, форма, розміри й розташування деформацій шкіри, особливості будови папиллярных ліній. Сліди ніг, на які надеты панчохи або носки, відбивають поряд із загальними анатомічними ознаками ступні також загальні (розмір, характер переплетення пряжі, наявність фабричних і ручних швів) і частки (фабричні дефекти ниток пряжі, форма, розміри й розташування потертостей, розривів або латок, особливості ручних швів) ознаки панчоха або носків. Сліди взуття опосередковано відбивають ознаки особистості й містять велика кількість ідентифікаційних ознак, що виникли при виготовленні взуття й користуванні нею.

При описі доріжки слідів вказується її довжина, характер місцевості, следовоспринимающей поверхні й результати вимірів елементів доріжки слідів. Відносно одиночних слідів необхідно вказати місце розташування сліду щодо інших нерухливих предметів, вид ґрунту або характер следовоспринимающей поверхні, колір і консистенцію речовини, що образовали поверхневий слід, охарактеризувати слід відповідно до общетрасологической класифікації, відбити форму й розміри відображення підошви і її частин. Фотографування слідів обов'язково передує іншим методам фіксації й вилучення. Доріжка слідів фотографується методом лінійної панорами з використанням великомасштабної лінійки, що має сантиметрові з міліметрові розподіли. Для детальної зйомки відбираються сліди, у яких найбільше чітко відобразилися ідентифікаційні ознаки. Розташування слідів на місці події відзначається на загальному плані місця події. Елементи доріжки й ознаки одиночних слідів ніг показуються на схемах. Якщо сліди залишені на предметах, які можливо вилучити цілком або частково, то виробляється безпосереднє вилучення слідів ніг. У противному випадку обмежуються фотографуванням і застосовують інші методи вилучення.