Вимоги до споживних властивостей взуття

Головне призначення взуття полягає в забезпеченні нормаль­ного функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини під час стояння і пересування в несприятливих умовах навколишнього се­редовища. Досягання цієї мети залежить від відповідності взуття особ­ливостям морфологічної будови, функціонування, розмірів та інших характеристик стопи людини.

Функціональні вимоги. Раціональний розподіл навантаження між передньою і п'ятко­вою ділянками стопи для врівноваження стану м'язів і суглобів ніг та тіла людини під час стояння і пересування досягається за наявності у взутті каблука певної висоти, ширини і довжини. Взуття без каблуків і на високих каблуках вважається нефункціональним для тривалого використання. П'яткова частина повинна бути стійкою до статичних і динаміч­них навантажень, а задник - міцно скріплений з каблуком і геленковою частиною. Геленкова частина має бути пружною і міцною, стій­кою до багаторазових динамічних навантажень, мати відповідну фор­му і висоту. На ділянці внутрішнього купола між стопою й устілкою повинен бути деякий проміжок. Для захисту від несприятливих кліматичних умов взуття повин­но мати певний рівень теплозахисних і вологозахисних властивостей залежно від умов його використання. Видалення продуктів обміну забезпечується показниками, що характеризують вологообмінні влас­тивості - гігроскопічністю, паропроникністю, швидкістю вологовід­дачі (висихання) тощо.

Пальці стопи захищаються підносками відповідної жорсткості, а п'яткова частина - задниками. Захист опорної поверхні стопи від механічного впливу нерівної опори забезпечують деталі низу відповід­ної товщини і твердості. Проте взуття з жорсткими деталями низу викликає утворення мозолів і пухирів на опорних ділянках стопи, тому матеріали деталей деякою мірою повинні деформуватися під тиском стопи. Якщо деталі низу дуже м'які, порушується стійкість при пересуванні, підвищується навантаження на нервову систему. Для захисту від поштовхів та стру­сів і зниження втоми при пересуванні деталі низу повинні бути пружними, поглинати частину навантаження, тобто мати амортизаційні властивості. Твердість, пластичність і пружність деталей низу одночасно досягається за рахунок відповідної комбінації матеріалів для внутрішніх, проміжних і зовнішніх деталей. Для безпечнішого пересування ковзькою поверхнею в умовах весняно-осіннього і зимового періодів взуття повинно мати відповідні протиковзні (фрикційні) властивості.

На жаль, для багатьох показників функціональних властивостей немає обґрунтованих нормативів і методів визначення, тому нижче розглянемо лише деякі з них.

Теплозахисні властивості. В умовах використання побутового взуття найважливішим показником зовнішнього середовища є темпе­ратура, тому що вона впливає на основний обмін речовин в організмі. Підвищена температура призводить до перегрівання й інтенсивного виділення поту. Зниження температури шкіри великого пальця - викликає відчуття холоду, викли­кає простудні та інші захворювання, ще нижче - відморожування. У дітей механізми терморегуляції менш досконалі, тому переохолод­ження і перегрівання ніг трапляються частіше.

Вологозахисні властивості. Показники цих властивостей (на­мокання, промокання, водопроникність у статичних і динамічних умо­вах) мають важливе значення для взуття, що використовується у вес­няно-осінній і перехідний періоди, у зв'язку з різким погіршенням теплозахисних властивостей вологих матеріалів, зниженням комфорт­ності і збільшенням маси взуття. Тривале зволоження спричиняє нати­рання стопи, ревматичні захворювання в холодний період і грибкові -у спекотний. Показники властивостей залежать від матеріалів деталей верху і низу, конструкції взуття.

Вологообмінні властивості. У процесі терморегуляції стопи потові залози, виділяють певну кіль­кість поту залежно від інтенсивності роботи або пересування, метео­рологічних умов, індивідуальних особливостей організму людини. Найбільша кількість поту виділяється через шкіру пальців, найменша - на ділянці поздовжнього купола. Якщо система матеріалів верху і низу, а також конструкція взут­тя не забезпечують видалення поту, то збільшується вологість всере­дині взуття, зволожуються деталі. В умовах низьких температур це викликає переохолодження стопи, а влітку - перегрівання. При підвищеній вологості і температурі збільшується об'єм сто­пи, зростає тиск деталей верху на її поверхню. Це особливо характерно для взуття з верхом із синтетичної шкіри, площа якої при зволожуванні збільшується недостатньо.

Амортизаційні властивості. Амортизаційна спроможність ни­зу взуття впливає на споживні властивості різнобічне. Від неї зале­жать: забезпечення профілактичної і захисної функції, витрати енергії під час пересування, зносостійкість деталей низу. Сприймаючи динамічні навантаження, деталі низу частково по­глинають їх, а решту передають опорній поверхні. З покращанням цього показника зменшується навантаження на опору і стопу.

Протиковзьні властивості. Ковзьке взуття може бути причи­ною падіння і нещасних випадків (травм, переломів тощо), а також підвищує втому при пересуванні. Досліджень цього показника небага­то. Він залежить від коефіцієнта тертя підошви і каблука о поверхню опори.

 Ергономічні вимоги. До цієї групи вимог відносяться показники, завдяки яким ви­ключається або зменшується негативний вплив взуття на стопу й орга­нізм людини, забезпечуються комфортні умови і зручність корис­тування взуттям. Показники ергономічних вимог розподіляються на санітарно-гігієнічні (фізіологічні), біомеханічні та психофізіологічні.

Санітарно-гігієнічні вимоги і властивості поділяються на сані­тарно-хімічні, електростатичні і санітарно-мікробіологічні. Проблеми санітарно-хімічних властивостей (токсико-гігієнічних) виникли у зв'язку з широким застосуванням синтетичних полі­мерів та інших матеріалів, які можуть бути хімічнонебезпечними. Негативний вплив цих речовин виявляється в тому, що вони можуть подразнювати шкіру, викликати алергійні яви­ща, проникати через шкіру в кров, змінювати її склад, знижувати пра­цездатність, спричиняти інші негативні впливи, в тому числі гене­тичного і канцерогенного характеру. Вимоги до електростатичних властивостей також пов'язані з використанням для одягу і взуття синтетичних матеріалів, що мають низьку електропровідність. При терті такі матеріали електризуються і сприяють нагромадженню на поверхні тіла зарядів статичної електри­ки. Для відведення електричних зарядів з поверхні тіла, що нагромаджуються на плантарній поверхні стопи, деталі низу взуття, так би мовити для "заземлення" тіла людини, повинні бути електро­провідними. Санітарно-мікробіологічні вимоги полягають у тому, що мате­ріали для внутрішніх деталей взуття не повинні сприяти нагромад­женню і розвитку мікрофлори. Бажано, щоб вони мали протимікробну активність.

Гнучкість взуття. Гнучкість (опір згинанню, жорсткість на згинання) впливає на характер ходи, рівномірність розподілу наванта­ження, енерговитрати, втому при пересуванні. Жорстке взуття змінює біомеханіку перекату стопи, натирає сто­пу, збільшує пітливість, послаблює купол і сприяє розвитку попереч­ної плоскостопості, зменшує зносостійкість підошви та її кріплення, викликає інтенсивне зношування підкладки в п'ятковій частині, а та­кож шкарпеток і панчіх.

Маса взуття. При ходінні у важкому взутті витрати енергії збільшуються в два-три рази відносно енерговитрат при ходінні без взуття. Показник залежить від особливостей конструкції і застосо­ваних матеріалів, товщини і площі деталей.

Психофізіологічні вимоги спрямовані на сприятливе сприйман­ня взуття органами чуття. Стосовно органів дотику деталі і місця їх з'єднання повинні мати гладку поверхню без складок, нерівностей, виступаючих кінців скріплювачів. Взуття не повинно мати неприєм­ного запаху розчинників, пластифікаторів та інших речовин, що свід­чить про хімічну нестабільність матеріалів і сприймається як хімічна загроза здоров'ю. Неприємними для сприймання органами зору є за­бруднені тони фарбування, невдалий підбір деталей, оздоблень і ниток за кольором, різкий блиск матеріалів. Органами слуху негативно сприймається взуття, яке при ходінні стукає і скрипить.