Показники механічних властивостей

1. границя міцності під час розтягування;

2. напруження під час появи тріщин лицьового шару;

3. подовження під час напруження 5,10 МПа;

4. подовження під час розриву;

5. залишкове подовження 5,10МПа;

6. границя міцності під час сферичного розтягування;

7.опір заданій деформації (жорсткість);

8.пластичність;

9.жорсткість;

10.пружність;

11.меридіальне подовження;

12.рівномірність подовження

13.лінійна усадка;

14.умовний модуль пружності;

15.міцність тримання шпильки;

16.опір роздиранню;

17.стійкість до зминання;

18.опір стиранню;

19.стійкість покриття до багаторазового згинання;

20.стійкість забарвлення до сухого та мокрого тертя;

21.липкість лакової плівки;

22.стійкість до пропалювання;

23.адгезія покривної плівки.

Застосованість показників залежить від призначення шкір (для низу, верху, юхтових, підкладкових, лимарно-сідельних тощо) і визначення в стандарті.

Обов'язкові показники для усіх видів шкір є масова частка вологи, товщина.

 

20. Хімічний склад натуральних шкір: показники, методи визначення.

Від хімічного складу залежать властивості шкіри, тому вміст основних речовин нормується стандартами. Шкіра складається з ре­човин, що перейшли зі шкури (речовина з голини, мінеральні солі), і

введених в процесі виготовлення - мінеральних дублячих, жируючих, зв'язаних і вимивних органічних дублячих речовин.

Для аналізу зразки відбираються з відповідних ділянок шкіри, передбачених стандартами, подрібнюються і герметичне закрива­ються в скляному посуді.

Вміст вологи визначається висушуванням наважки до постійної маси. Розраховується відношенням різниці в масі вихідного і вису­шеного зразка до маси сухого зразка, виражається у відсотках. Вміст вологи залежить від відносної вологості і температури навколишнього повітря, характеру дублення і виду наповнювачів. Зміна вмісту вологи впливає на площу, товщину, границю міцності, подовження, пружно-пластичні властивості, стійкість до стирання тощо.

Вміст мінеральних дубителів (оксидів хрому, алюмінію, титану, цирконію) визначають методами кількісного аналізу розчинів. Золу шкіри хромового дуб­лення сплавляють з окиснювальною сумішшю (оксид магнію, карбо­нати натрію і калію), вимивають монохромат гарячою водою і ана­лізують об'ємним методом шляхом йодометричного титрування. Од­ночасне розчинення й окиснення золи досягається обробкою сумішшю сірчаної і хлорної кислот. Гідролізат шкіри окиснюють перманганатом калію.

Вміст оксидів металів відображає інтенсивність дублення, впли­ває на основні властивості шкіри і нормується стандартами.

Вміст жирових речовин включає жири, що перейшли із шкури, і введені при виготовленні шкіри жири і жироподібні речовини. Жирові речовини знаходяться у вільному і зв'язаному стані. Стандарти норму­ють вміст незв'язаних жирових речовин, які вимиваються органіч­ними розчинниками.

Вміст жиру впливає на границю міцності, пластичність і м'я­кість шкіри, стійкість до багаторазових деформацій, водопроникність і гігроскопічність. Підвищення міцності пояснюється спроможністю волокон жированої шкіри до орієнтації. При носінні взуття вміст жиру в деталях верху зменшується, тому їх необхідно регулярно чистити і жирувати для продовження терміну носіння. Голиняна речовина - волокнисті білки, які перейшли із шкури і є найголовнішою складовою частиною шкіри. Чим більше голиняної речовини, тим вищі показники її властивостей, якщо волокна не пошкоджені.

Кількість голиняної речовини в шкірі визначають методом К'єльдаля за вмістом загального азоту. Якщо в шкіру вводились речо­вини, що містять азот, проводиться кислотний гідроліз шкіри до амінокислот, утворення мідних комплексів амінокислот і йодометричного визначення міді, зв'язаної в комплексах.

Водовимивні речовини визначають у шкірах, дублених танідами і синтетичними дубителями. Зайва кількість незв'язаних дубителів по­гіршує властивості шкіри. Для аналізу з наважки подрібненої шкіри ці речовини вимиваються при тривалому збовтуванні. Розчин випарову­ють і зважують сухий залишок.

Зв'язані дублячі і число продубу. Вміст зв'язаних танідів і син­тетичних дубителів визначити безпосередньо не можна. За вміст неорганічних речовин береться зольність. Із загальних водови­мивних віднімається кількість неорганічних вимивних, що визна­чається прожарюванням сухого залищку водовимивних загальних.

Кислотність шкіри визначається для шкір комбінованого дублення за величиною рН витяжки із шкіри в 0,1 н. розчині хлориду калію потенціометричним методом. Надлишок мінеральних кислот руйнує шкіру під час зберігання і целюлозні нитки шва виробів, збільшує усадку шкіри при нагріванні. Знижена кислотність викликає роздублення шкіри під впливом поту і лужного середовища ґрунту під час носіння взуття.

 

21. Мікроструктура натуральних шкір, її вплив на властивості

Основні показники мікроструктури шкір:

- кут нахилу жмутиків волокон до горизонтальної поверхні;

- компактність їх укладання;

-ступінь розділення жмутиків на волокна та фібрили;

-товщина (щільність) жмутиків;

-регулярність сплетення жмутиків волокон.

Кут нахилу жмутиків – впливає на стійкість до тертя, розтяжність шкір.

Компактність укладання жмутиків – впливає на фізико-механічні властивості: щільність, шпоруватість, границю міцності при розтягуванні, вологоємність.

Ступінь розділення жмутиків волокон - впливає на гнучкість та повноту шкіри.

Товщина (щільність) жмутиків - впливає на товщину шкіри, щільність, гнучкість, стійкість до тертя, міцність та інші.

Звивистість волокон - впливає на фізико-механічні властивості.

Регулярність сплетення жмутиків волокон - характеризує якість проведення технологічних операцій. Сплетення жмутиків бувають у вигляді ромбів, петель або горизонтальне розташування. Мікроструктура формується, змінюється у процесі технологічних операцій: відмочування, зоління, пом'якшення, дублення; пресування, прокатування, сушіння, розтягування.

 

22. Фізичні властивості натуральних шкір

Показники:

- товщина (у стандартній крапці), мм;

- щільність (справжня і уявна);

- поруватість, %;

- водопроникність (після обробки «пилом»);

- водопромокання, хв статичні умови, динамічні умови. Вологоємність, %, не більше 2г.

- паропроникність.

- Теплопровідність.

- Гігротермічна стійкість, % не менше.

Місце розташування стандартної крапки для вимірювання товщини регламентується стандартом.

23. Механічні властивості натуральних шкір:

1. Границя міцності під час розташування МПа не менше;

2. Видовження при напрузі 10 МПа (1 кг/мм²);

3. Границя міцності при появі тріщини лицьового шару, МПа не мене

4. Границя міцності під час сферичного розтягування, 1017 не менше

5. Меридіальне подовження, % під час появи тріщини лицьового шару не менше, %

6. Стійкість покриття до багаторазового згинання, бали не менше

7. Стійкість покриття до мокрого тертя, оберти не менше з емульсійним покриттям з нітроемульсійним.

8. Стійкість до тертя не менше об/мм у повітросухому стані у вологому стані ч/мм.

9. Міцність утримання шпильки кг с/мм не менше у сухому стані у вологому стані.

 

24. Класифікаційні ознаки асортименту натуральних шкір.

Натуральні шкіри поділяють на 4 класи за призначенням: взуттєві; одежно-галантерейні; лимарно-сідельні; технічні. Взуттєві шкіри поділяють на групи за призначенням: шкіри для низу взуття; шкіри для верху взуття; шкіри для внутрішніх деталей; шкіри для проміжних деталей. Шкіри для низу взуття: Типи, для: нитково-клейових; гвинтово-цвяхових методів кріплення. Кожен тип шкіри поділяється за вихідною сировиною на види, способом дублення, товщиною, конфігурацією тощо - на різновиди. Шкіри широко застосовуються для виготовлення товарів різних труп і в техніці. Залежно від призначення вони поділяються на чотири класи: взуттєві, одягово-галантерейні, лимарно-сідельні і технічні. Ко­жен з класів у свою чергу поділяється на групи, типи, види, різновиди. Взуттєві шкіри застосовують на деталі верху і низу взуття, одягово-галантерейні - для одягу і головних уборів, шлемів, галантерейних ви­робів, рукавичок. Виготовляються також шкіри для протезів, деталей музичних інструментів, "Спецфутбол", фотошкіра.

Шкіри для низу взуття. Жорсткі щільні шкіри використовують для підошов, устілок, рантів, задників. Вони виготовляються зі шкур ВРХ, свиней і кінських хазів комбінованими методами дублення.

Шкіряні підошви через недостатню водо- і зносостійкість, об­меженість ресурсів сировини використовуються переважно для мо­дельного, дитячого і домашнього взуття. Залежно від товщини шкіри поділяють на шість категорій з інтервалами 5 мм. Залежно від товщини підошовні шкіри випускають чотирьох категорій. Устілкові шкіри випускають V і VI категорій.

Шкіри для низу взуття ниткових і клейових методів кріплення еластичніші, ніж для цвяхових і гвинтових методів кріплення. Основна маса шкір виготовляється зі шкур ВРХ. На підошви використовуються чапраки, а на устілки - воротки і поли. На підошви сандалів можуть використовуватися воротки. Підложки, платформи, підошви домаш­нього і дитячого взуття можуть виготовлятися з воротків і пол.

Свинячі шкіри використовують для внутрішніх і проміжних деталей та підошов взуття, яке використовується лише за сухих умов.

Шкіри для рантів виготовляють з чапраків шкур ВРХ комбіно­ваними методами дублення з фарбованою і нефарбованою лицьовою

поверхнею, з мінімальним числом дефектів на лицьовому ооці. ізипи повинні бути еластичними і забезпечувати формування ранту, стій­кими до проривання нитковим швом. Для досягнення еластичності в них обмежується вміст вимивних речовин.

Шкіри для верху взуття. За характером виготовлення це шкіри юхтові і хромового дублення, за призначенням - для зовнішніх деталей і підкладкові, за сировиною - з усіх видів свійських тварин. Залежно від конфігурації можуть бути цілі шкіри, напівшкіри з воротками і без них (кулати), воротки, чапраки, свинячі рибки (з відокремленими полами), крупони (з відокремленням пол, воротка й озадка), кінські передини і напівпередини. Крім того, шкіри розподіляють:

за характером лицьової поверхні - з природною й облаго­родженою лицьовою поверхнею, гладкі, тисненим і з рельєфним ри­сунком, з ворсовою поверхнею;

за кольором - натуральні, чорні, білі, світлих кольорів (бе­жеві, світло-сірі), брунатні, кольорові і багатоколірні; за характером опоряджування - з покривним фарбуванням пігментними апретами, анілінового та напіванілінового фарбування, лакові.

Юхтові шкіри. З юхти виготовляють деталі верху водотривкого взуття і сандалі, тому її поділяють на взуттєву і сандальну. За вихід­ною сировиною юхту розподіляють на яловичу, кінську і свинячу. Виготовляється ком­бінованим і хромовим методами дублення. Обмежена водотривкість юхти комбінованого методу дублення досягається ви­соким вмістом жирових речовин. Така юхта застосовується для взуття цвяхового методу кріплення. Для хімічного методу кріплення потрібна термостійка юхта з високими адгезійними властивостями. Найкращу взуттєву юхту виготовляють зі шкур ВРХ. Вона має вищу зносостійкість і водотривкість, ніж кінська і свиняча. Виготов­ляється з нарізною мереєю і гладкою лицьовою поверхнею, з оброб­кою на бахтарм'яному боці. Деталі з юхти, обробленої на бахтармі, мають гірший вигляд, але краще просочуються жировими речовинами при догляді за взуттям, що підвищує її зносостійкість і водотривкість, не ушкоджується лицьовий шар. Свиняча юхта потребує спеціальної обробки полімерами і парафіном для закривання отворів від щетини, вико­ристовується лише на невідповідальні деталі. Взуттєва юхта може ви­готовлятися також з бахтарм'яного спилку шкур ВРХ з штучною ли­цьовою поверхнею. Така шкіра менш водотривка.

Сандальна юхта виготовляється з такої самої сировини пере­важно хромсинтановим методом дублення з меншим вмістом жирових речовин найчастіше брунатного кольору.

Шкіри хромового дублення. Серед матеріалів верху взуття ці шкіри мають найбільшу частку. Вони відносно тонкі, еластичні, легко приформовуються до стопи, мають добрі гігієнічні властивості, різ­номанітне зовнішнє оформлення за кольором і характером поверхні. Недолік їх у тому, що вони швидко намокають і пропускають воду.

Опойок, виросток, напівшкурок мають переважно природну гладку лицьову поверхню, щільну структуру, найвищі показники ме­ханічних властивостей. З віком телят зростає площа і товщина шкіри, збільшується кількість прижиттєвих де­фектів, помітнішими стають молочні лінії. У готових виробах розріз­нити ці види шкір важко.

Бичок, яловиця і бичина мають значну площу і товстіші жмутики волокон, відстань між якими збільшується, підвищується пухкість. Через значну товщину вихідної сировини ці шкіри розпилюються, сітчастий шар видаляється у вигляді спилку, а частка сосочкового шару в лицьовому спилку збільшується, тому границя міцності і міцність лицьового шару менші, ніж у матеріалів зі шкур телят. За товщиною шкіру розподіляють на тонкі, середні і товсті для безпідкладкового взуття. Під час носіння взуття з верхом із цих шкір нерідко виникають відминини, пух-линуватість, тріщини покриття і лицьового шару, деформація. Верх безпідкладкового взуття просочується потом, стає жорстким, дає тріщини в пучковій частині.

Свинячі шкіри, порівняно з іншими, жорсткіші і водопроникні-ші. Центральна частина має низьку розтяжність, а периферійні ділян­ки - високу. Порівняно з іншими свинячі шкіри мінімально стійкі до багаторазового згинання. Виготовляються з облагородженим лицьовим шаром і нарізні. Доцільніше використовувати для літнього взуття. Під час носіння взуття в пучковій частині можуть з'являтися грубі складки через підвищення жорсткості під дією світлопогоди.

Кінські шкіри мають мерею, подібну до козлини, але дрібнішу. Структура дерми подібна до напівшкурка, але менш щільна, міцність нижча. Якість шкір неоднорідна через неоднорідність сировини за віком тварин і їх станом перед забоєм.

Шевро і козлина хромові. Шкіри площею до 60 дм² називаються шевро, а більшої площі - козлиною хромовою. Для шевро є харак­терним дрібніший і рівномірніший рисунок мереї, еластичний ли­цьовий шар. У козлини мерея більша, особливо на хребті і воротку. На відміну від опойка і виростка ці шкіри мають більшу товщину сосоч­кового шару та горизонтальніше розташування волокон. Густіший во­лосяний покрив спричиняє пухкість лицьового шару і шкіри можуть виглядати пухлинуватими, але у них цей дефект не враховується. Шкіри, залежно -від породи кіз і району заготівель, мають різні властивості. Шкіри досить міцні, еластичні, м'які. Застосовуються переважно для жіночого модельного і ди­тячого взуття. Під час носіння взуття спостерігається стирання і зди­рання лицьового шару.

Шеврет виготовляють зі шкур овець. Характеризується низь­кими показниками механічних властивостей через особливості будови дерми, які залежать від породи, віку тварин і часу забою. Для використання на верх легкого, літнього і до­машнього взуття виготовляють зміцнений шеврет шляхом просочу­вання полімерами.

Велюр отримують з різних видів напівфабрикатів, які мають глибокі лицьові дефекти, шляхом шліфування бахтарм'яного боку, а також відповідної обробки бахтарм'яних спилків шкур ВРХ. Порівняно з лицьовими шкірами має трохи меншу міцність і більшу розтяжність. Взуття з верхом із велюру використовують у сухих умовах, тому що воно промокає і забруднюється.

Нубук - шкіри з напівфабрикатів шкур ВРХ, які мають незначні лицьові дефекти і піддаються неглибокому шліфуванню. Має нату­ральний колір або фарбується. Як і велюр, має високі гігієнічні і меха­нічні властивості.

Замша - шкіра жирового дублення найчастіше з бахтарм'яного спилку шкур оленів. Має низький, густий, рівний, шовковистий ворс. Шкіра дорога і рідкісна, в Україні не виготовляється.

Шкіри лакові отримують нанесенням поліуретанового лаку на напівфабрикати різних шкір, в тому числі з глибокими дефектами і спилок різної товщини і площі. Механічні властивості високі, але тя­гучість і гнучкість зменшена товстішою, ніж при покривному фарбу­ванні, плівкою. Гігієнічні властивості низькі. Шкіра використовується переважно для жіночого модельного взуття. Нормується липкість по­криття і стійкість до багаторазового згинання.

Підкладкові шкіри. Шкіри для підкладки взуття виготовляють з усіх видів шкур, які за механічними властивостями не відповідають вимогам шкір для верху взуття. Застосовується хромове або ком­біноване дублення. За характером обробки виготовляються натураль­ним без барабанного і покривного фарбування, барабанного фарбу­вання, барабанного фарбування з нітроемульсійним покриттям і вор­сові. Шкіри повинні бути стійкими до тертя. При нітроемульсійному покритті зни­жуються гігієнічні властивості.

Одягово-галантерейні шкіри. Залежно від призначення розпо­діляють на шкіри для одягу і головних уборів, галантерейні і ру­кавичні. Шкіри для одягу і головних уборів виготовляють із шкур овець і свиней хромовим дубленням з аніліновою обробкою, апретовані водостійким покриттям, неапретовані і ворсові. Галантерейні і рукавичні шкіри виготовляють мінеральним і комбінованим дубленням з різної сировини, яка не може бути використана на взуттєві шкіри, різних способів обробки. Рукавичні шкіри виготовляють з дрібної сировини. Залежно від призначення до шкір ставляться різні вимоги. Рукавичні шкіри мають барабанне фарбування і тонке емульсійне покриття, а при доброякісному лицьовому шарі шкіри без покриття полірують щітками. Виготовляються також шкіри з ворсовою поверхнею.

Лимарно-сідельні шкіри. Шкіри цього класу використовують для виготовлення сідел, кінського спорядження, а також галан­терейних виробів - сумок, валіз, портфелів, поясних ременів, фут­лярів, гаманців та інших дрібних виробів. Виготовляють шкіри недублені і комбінованого дублення.

 

25. Хар-ка асортименту шкір для деталей верху взуття.

Мерея - природний рисунок лицьової поверхні шкіри.

Бахтарма - поверхня видубленої шкіри, проти­лежна її лицьової поверхні.

Шкіра з природною нешліфованою лицьовою поверхнею - шкіра, природна мерея якої не обрамлена образивними матеріалами.

Шкіра з природною підшліфованою лицьовою поверхнею - оброблена абразивними матеріалами, з природної лицьової поверхні якої частково видалена мерея. Шкіра із шліфованою лицьовою поверхнею - оброблена абразивними матеріалами, лицьова поверхня якої цілком видалена. Гладка шкіра - пресована гладкою плитою або з проміжним пресуванням дрібномерейною плитою з пилоподібним малюнком, з наступним пресуванням гладкою плиткою. Тиснена шкіра - пресована плитою з дрібномерейним малюнком (шевро, шагрень та ін.), крім плит з пилоподібним малюнком. М'ята шкіра - з характерною мереєю, яка утво­рюється розбиванням шкір у бара­бані або на спеціальному обладнанні. Шкіра з рельєфним малюнком - пресована плитою з обумовленим рельєфним малюнком. Шкіра для деталей верху взуття поділяється на: юхтові; хромові. Юхта за призначенням та особливостями виробництва буває: взуттєва; сандальна; термостійка. Взуттєва юхта -шкіра для верху взуття комбінованого дублення, вироблена із шкур великої рогатої худоби, кінських передин та свинячих шкір з підвищеним вмістом жирувальних речовин. Термостійка юхта - шкіра хромового дублення для верху взуття, вироблена із шкур великої рогатої худоби, насичена водними дисперсіями полімерів, жирувальними речовинами, і відрізняється термостійкістю та зниженням водопроникнення. Юхта За конфігурацією: цілі шкіри; напівшкіри; рибки; передини; напівпередини; воротки; поли. За способом дублення: РХС; РХ; хс. За способом обробки:  з натуральною лицьовою поверхнею - гладкі, нарізні; із шліфованою лицьовою поверхнею - гладкі та нарізні; з опорядженням на бахтарму - ворсові. За способом фарбування: барабанного фарбування; барабанного та покривного фарбу­вання; покривного фарбування. 3а кольором взуттєва: натуральна; кольорова; чорна. сандальна: натуральна; кольорова; біла. 3а розміром: залежно від вихідної сировини (наприклад ВРХ): дрібна; середня; крупна. За товщиною, мм: тонка; середня; товста. За шириною (юхта сандальна): від 160 до 200мм; більше 200 мм.

Шкіра хромового дублення - шкіра для верху взуття, видуб­лена комплексним сполучен­нями хрому. Шкіра хромового дублення для верху взуття без підкладки - шкіра товщиною понад 1,6 мм, вироблена зі шкур ВРХ та свинячих шкур. Шевро - шкіра хромового дублення для верху взуття, вироблена із козлини площею не більше як 60 ДМ². Козлина хромового дублення - шкіра для верху, вироблена із козлини площею не більше як 60 ДМ² Шеврет - шкіра хромового дублення для верху взуття та галантерейних виробів, вироблена з овчини. Велюр - шкіра хромового дублення для верху взуття, одягу, рукавичок та галантерейних виробів, отрима­на внаслідок шліфування лицьовоїповерхні чи бахтарми. Нубук - шкіра хромового дублення, отри­мана внаслідок шліфування ли­цьової поверхні шкіри абразив­ними матеріалами з дрібними матеріалами з дрібними розмі­рами зерен. Шкіри із спилку - шкіра хромового дублення із штучною лицьовою поверхнею, вироблена із спиляного шару шкури. Хромові шкіри для верху взуття поділяють за ДСТУ 2726 - 94: 3а вихідною сировиною: опойок хромового дублення; виросток хромового дублення; напівшкурок хромового дублення; бичок хромового дублення; яловиця хромового дублення; бичина хромового дублення; бугай хромового дублення; свиняча шкіра хромового дублення; жеребок хромового дублення; вимітка хромового дублення; верблюденя хромового дублення; кінська передина хромового дублення; козлина хромового дублення; шевро; шеврет. Для верху модельного взуття виробляють: опойок, виросток, напівшкурок, яловицю, бичок, бичину, бугай, шевро, козлину.  3а конфігурацією: цілі шкіри; шкіри без воротків; напівшкіри; напівшкіри без воротків; рибки; чапраки; крупони свинячі; передини та напівпередини кінські; воротки. 3а площею на 7 груп: від 20 до 40 дм² понад 200 дм² 3а товщиною поділяються на тонкі, середні та товсті залежно від вихідної сировини. Для безпідкладкового взуття товщиною від 1,6 до 2,8 мм. За способом та характером обробки лицьової поверхні: з природною не шліфованою лицьовою поверхнею - гладкі, тиснені, з рельєфним малюнком; з природною підшліфованою лицьовою поверхнею - гладкі, тиснені, з рельєфним малюнком, нубук; із шліфованою лицьовою поверхнею - гладкі, тиснені з рельєфним малюнком, велюр. Шкіри для модельного взуття виробляють з природною лицьовою поверхнею гладкими, з рельєфним малюнком, нубук і велюр. За оздобленням: непофарбовані; барабанного фарбування; барабанного та покривного фарбування; з аніліновою обробкою; напіваніліновою обробкою; з казеїновим; емульсійним; емульсійно-казеїновим; нітроемульсійним покриттям. 3а кольором: натуральні; білі; кольорові; чорні; багатокольорові. Замша - шкіра жирового та формальдегідного - жирового способів дублення, шліфована з обох боків абразивними матеріалами, яку використовують для виготовлення деталей верху взуття, галантерейних виробів, рукавичок, деталей музичних інструментів тощо, та виробляють із шкур північних оленів, овець, кіз та опойка. Лайка - шкіра алюмінієвого дублення, вироб­лена із шкур овець, кіз та собак. Сап'ян - шкіра танідного (рослинного) дублення, вироблена із шкур овець, кіз, слабо прошарована та пофарбована в яскраві кольори, яку використовують для верху національного взуття. Інші види шкір: Лимарно-сідельна шкіра - комбінованого дублення, вироблена із шкур великої рогатої худоби, кінських та свинячих шкур, призначена для виго­товлення лимарно-сідельних виробів людського та кінського спорядження, а також для ременів та інших дрібних виробів. Сириця - недублена шкіра, вироблена із шкур великої рогатої худоби, кінських та свинячих шкур, шкур верблюдів, лосів способом соління з наступним надмір­ним жируванням та розбиванням, при­значеним для виготовлення лимарно-сідельних та технічних виробів. Пергамент - висушена знезолена голина, вироблена із свинячих та шкур великої рогатої худоби, призначених для технічних виробів та музичних інструментів.

 

26. Хар-ка асортименту шкір для деталей низу взуття

Шкіри для низу взуття за призначенням поділяють на: шкіри для низу взуття гвинтового та цвяхового методів кріплення; шкіри для низу взуття ниткових та клейових методів кріплення; шкіри для рантів; шкіри для устілок. Шкіра для низу взуття ниточних та клейових методів кріплення - шкіра комбінованого дублення, вироблена із шкур великої рогатої худоби, свинячих, верблюжих та кінських хазів, яка характеризується менш щільною структурою та меншою жорсткістю. Шкіра для рантів - шкіра комбінованого дублення вироблена із шкур великої рогатої худоби та свинячих шкур без піл, яка характеризується значною гнучкістю.

 

27. Харак-ка асортименту шорно-сідельних та одягово-галантерейних шкір.

Одягово-галантерейні шкіри. Залежно від призначення розпо­діляють на шкіри для одягу і головних уборів, галантерейні і ру­кавичні.

Шкіри для одягу і головних уборів виготовляють із шкур овець і свиней хромовим дубленням з аніліновою обробкою, апретовані водостійким покриттям, неапретовані і ворсові. Галантерейні і рукавичні шкіри виготовляють мінеральним і комбінованим дубленням з різної сировини, яка не може бути використана на взуттєві шкіри, різних способів обробки. Рукавичні шкіри виготовляють з дрібної сировини. Залежно від призначення до шкір ставляться різні вимоги. Рукавичні шкіри мають барабанне фарбування і тонке емульсійне покриття, а при доброякісному лицьовому шарі шкіри без покриття полірують щітками (плюшують). Виготовляються також шкіри з ворсовою поверхнею.

Лимарно-сідельні шкіри. Шкіри цього класу використовують для виготовлення сідел, кінського спорядження, а також галан­терейних виробів - сумок, валіз, портфелів, поясних ременів, фут­лярів, гаманців та інших дрібних виробів. Виготовляють шкіри недублені (сириця, пергамент) і комбінованого дублення (жорсткі і юхтові).

Жорсткі шкіри виготовляють комбінованим дубленням.

Шкіри типу П використовуються для путлиць сідел, на яких підвішують стремена.

Шкіри типу К гладкі і нарізні зі шкур ВРХ йдуть на ви­готовлення виробів кінського спорядження (сумок для корму, підков).

 

28. Хар-ка дефектів натуральних шкір.

Дефекти натуральних шкір поділяють: за походженням: прижиттєві; посмертні; дефекти, які з'явилися під час зберігання консервованої сировини; виробничі дефекти. З а ступенем впливу на якість шкір та особливостями вимірювання:  не вважаються дефектами; дефекти, що враховують та вимірюють за площею; дефекти лінійні; дефекти, які враховують у відсотках площі шкіри; дефекти, які не допускаються. ДЕФЕКТИ. Прижиттєві: молочні лінії; воротистість; складчастість; різномереїстість; фістула; короста; залозниця;       гарропата; парша; віспини; тавро; сідловина; лизуха; покуси; роговни; батаговини; безличковина; шалага; виснаженість. Посмертні: вихвати; підрізи; прорізи; Діри; жилавість; сольові плями; ороговілість. Виробничі: відмикання; віддушистість; пухкість; мокрець; стяжка; садка; непродуб; жорсткість; нальоти мінеральних солей; нальоти жирові; сірість; обсипання; зміна кольору; напливи на лаковій шкірі; провали апретури.

Безличковина – відсутність лицьового шару на окремих ділянках шкури внаслідок бактеріального ураження або механічного походження. Проявляється у вигляді матових плям чи відсутності лицьового шару у пошкоджених місцях.

Шкіроїдина – діри чи глибокі канали на ділянці сухої шкури з міздряного боку від ураження личинками жука-шкуроїда.

Молочні лінії – неглибокі лінії та складки на лицьовій поверхні опойка, бичина. На лицьовій поверхні шкір проявляється у вигляді ліній різної інтенсивності.

Фістула – дефекти у вигляді заглиблень, отворів у шкурі, переважно у чапраковій частині, ВРХ, оленів та кіз внаслідок пошкодження личинками гедзя. Проявляється у вигляді отворів чи заглиблень з боку лицьової поверхні та бахтарми.

Воротистість – дефект у вигляді складок та зморшок на воротку шкури ВРХ. Проявляється у вигляді рельєфно виражених різних, глибоких та поганорозглажуваних складок чи зморшок.

Маклак – дефект у вигляді міщкоподібних опуклостуй, які не розглажуються на шкірі у місцях з”єднання стегнових кісток і тазу старих виснажених тварин. Опуклості не розгладжуються на шкірі.

Віддушистість – дефект у вигляді відставання лицьового шару, що проявляється у вигляді зморшок, які утворюються на лицьовій поверхні при згинанні шкіри лицьовою поверхнею всередину та не зникають після розпрямлення шкіри.

Мокрець – короткі волоски на лицьовій поверхні шкіри, які залишилися при знешерстюванні та чищенні лицьової поверхні.

Садка – тріщини на шкірі з природною лицьовою поверхнею, які виявляються під час випробування. Садка може бути місцева та загальна.

Стяжка – хвилясті стяжки чи зморшки у вигляді сітки, які маскують природною мереєю.

Відминання – дрібні зморшки, які утворюються під час згинання шкіри лицьовою поверхнею всередину та зникають після розпрямлення шкіри.

 

29. Особливості сортування

Залежно від наявності корисної площі шкіри поділяють на сорти.

Корисна площа - площа на якій немає дефектів, або є дефекти, які не вважаються дефектами для даного виду шкіри. Дефекти шкір. Дефектами не вважаються:  відтинання; зміна кольору при розтягуванні; молочні лінії.

Не допускаються дефекти: загальна садка; загальна і ломкість; осипання покриття; сірість забарвлення; мокрець; виснаженість. Дефекти, що вимірюють у %: місцева садка; місцева ломкість; викривлення лінії чепракування; необроблена бахтарма; жорсткість місцева.

 

30. Стан та перспективи розвитку виробництва штучних та синтетичних матеріалів

Застосування штучних матеріалів у виробництві взуття: до 90-95% взуття - на підошві із гуми або полімерних матеріалів; до 80% взуття - з використанням внутрішніх та проміжних деталей із штучних матеріалів;більше 30% взуття - з деталями верху із штучних та синтетичних шкір.

Переваги штучних та синтетичних матеріалів: рівномірна товщина; рівномірні властивості; теплозахисні властивості, фрикційні; амортизаційні; технологічні.

Недоліки: низькі гігієнічні властивості; висока пружність; старіння; недостатня морозо-, термостійкість; пружно-пластичні властивості тощо.

Показники паропроникності (мг/см2.год): штучні шкіри до 0,5; синтетичні шкіри 2,5-3,2; натуральні шкіри:- хромові 4-9,5;- юхта 2,0;- для підошв4,1;- лаковані 1,1.

 

31. Характеристика каучуків, їхній вплив на формування властивостей гум.