Вимірювання лінійних розмірів і перекосів деталей взуття:

1. довжина взуття

2. висота взуття;

3. висота накладних задинок;

4. висота задника;

5. висота каблука;

6. піднесеність носкової частини;

7. довжина союзок;

8. ширина халяви, берців.

Сортність пари (стандартна або нестандартна) визначається за найістотнішим дефектом у гіршій півпарі. Кількість дефектів до уваги не беруться.

Наявність прихованих дефектів дає право на обмін (чи повернення) взуття протягом гарантійних термінів експлуатації взуття.

Початок відповідних сезонів, за якими обчислюються гарантійні терміни експлуатації взуття (постанова Кабінету міністрів України)

Зимовий асортимент, Весняно-осінній асортимент, Літній асортимент. Рекомендації щодо визначення характеру взуття та умов його експлуатації затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства промислової політики України.

Перелік прихованих дефектів взуття виробничого характеру що можуть виявитися протягом гарантійного терміну експлуатації:

Шкіряне взуття: по верху взуття: осипання фарби; наскрізні тріщини; розрив ниткових швів; розрив деталей верху по канту і стібках, що з'єднують деталі; виповзання затяжного пруга; відсічка деталей верху стібками; виступання плям; тріщини лакової плівки натуральних і синтетичних шкір. по низу взуття: перелом, викришення, відрив підошви; відрив ранта; відклей крокуля; перелом, відрив, відставання каблуків (крім механічних пошкоджень); відставання набойки. внутрішні деталі взуття: перелом, короблення, руйнування устілки; зношеність підкладки; відрив або розрив футора або піднаряду; грубі зморшки на підкладці в пучковій, п'ятковій та носковій частинах; перелом геленка (супінатора); осідання та деформація задників та підносків.

Перелік дефектів шкіряного взуття, що виявляються внаслідок порушення умов експлуатації споживачами і не дають право на обмін (чи повернення): механічні пошкодження (опір, порізи, здири, проколи); деформація внаслідок неправильного носіння, сушіння, а також дії хімічних та інших речовин; ремонт, крім заміни набойок та приклейки профілактичних підметок.

Перелік дефектів шкіряного взуття, що можуть бути усунені підприємством-виробником без зниження його споживних властивостей: По верху взуття: відрив деталей верху по строчці; відрив оздоблювальної фурнітури; поломка замків-блискавок; По низу взуття: відрив ранта; відклеювання крокуля; відставання набойки; підклеювання підошви.

 Маркування взуття. На підошву (або на устілку, напівустілку, підп'яток) кожної півпари номер взуття, повнота, товарний знак підприємства-виробника. Модельне взуття - маркування наносять гарячим тисненням через фольгу, або золотою або срібною фарбою. На підкладці (або на клапані) - модель, розмір, повнота, сорт (або "СТ") дата випуску, номер нормативного документа.

58. Оцінювання конкурентоспроможності взуття

Розрахунок показників очікуваної конкурентоспроможності. Споживача цікавить товар, який забезпечує найвищу ефективність споживання при найменших витратах. Показники конкурентоспроможності можна визначати як відношення корисного ефекту від споживання до витрат або зворотною величиною. Ефективність спо­живання залежить від рівня якості взуття, що можна характеризувати комплексним показником якості.

Витрати на споживання (В) складаються з ціни (Ц), витрат на догляд (Вд) і на поточний ремонт (Вр).

Витрати на догляд залежать від матеріалу верху. Взуття із штуч­них і синтетичних шкір та текстильних матеріалів для догляду не потребує крему. Основний вид ремонту, який можна враховувати, це заміна набійок у взутті на високому і середньому каблуці.

Кожне взуття має відповідний термін носіння, тому споживача цікавить не лише загальна величина витрат, а й питомі витрати на задоволення потреб протягом конкретного періоду часу, наприклад, місяця. Питомі місячні витрати (Вм) визначаються відношенням за­гальних витрат (В) до загального терміну служби взуття.

Показник конкурентоспроможності визначається як відношення питомих місячних витрат до комплексного показника якості (Вм:Кпя). На підставі показників конкурентоспроможності зразків-конку­рентів для кожного з них визначається індекс конкурентоспромож­ності (Ік), який відображає відносну оцінку кожного зразка. За най­кращий приймається зразок, що має найменшу величину Ксп (грн/міс).

Визначені показники конкурентоспроможності можна розгляда­ти як прогнозійні, імовірні. Реальна конкурентоспроможність залежа­тиме і від інших чинників - насиченості ринку, структури асортимен­ту на ньому, звичок, смаків і компетентності покупців при виборі товару. Знання особливостей контингенту споживачів і ситуації на ринку дозволяють уникати помилок при прогнозуванні конкуренто­спроможності взуття і оптимізувати його асортимент.

 

Вимоги до гумового взуття

Вимоги до споживних властивостей гумового взуття:

Естетичні

· Раціональність форми

· Виразність

· Цілісність конструкції

· Відповідність моді

Надійність

 

· Збережуваність

· Міцність деталей скріплення

· Гарантійний термін носіння

Ергономічні

 

· Гігієнічні

· Вологозахисні

· Безпечність

· Гарантійний термін носіння

· Нешкідливість для здоров'я

Антропометричні

· Відповідність розміру

· Зручність взування

· Пружність

Фізіологічні

· Маса

· Гнучкість

60. ДЕТАЛІ ГУМОВОГО ВЗУТТЯ

Зовнішні - визначають довговічність, водотривкість та зовнішній вигляд.

ü передова гума;

ü обсоюзка;

ü бордюр;

ü підошва.

Внутрішні - створюють каркас, підвищують теплозахисні властивості

ü підкладка;

ü текстильний задник;

ü устілка.

Проміжні - Підвищують формостійкість та зносостійкість взуття

ü чорна устілка;

ü тонкий та твердий задник;

ü напівустілка;

ü гумова устілка;

ü внутрішній і зовнішній ранти (підсилювачі);

ü шпора;

ü носок.

Найбільша кількість деталей у взутті клейового методу виготовлення.

Деталі клейових калош

1 - підкладка; 2 - текстильний задник; 3 - кольорова устілка;

4 - сіра стрічка; 5 - товстий задник; 6 - тонкий задник; 7 - шпора;

8 - напівустілка; 9 - п'ятка; 10- чорна устілка; 11 - підошва;

12- передова гума.

 

61. Характеристика факторів, що впливають на формування споживних властивостей гумового та полімерного взуття.

ФАКТОРИ

1.Матеріали:

- гумові суміші

- полімерні композиції

- текстильні матеріали

- гумові клеї

- лаки

- фурнітура.

Методи виготовлення:

- Клейовий

– Формування

- Рідке формування

- Штампування

^- Тонке відкладання

- Коагулятне формування

- Лиття (гумових сумішей, термопластичних матеріалів)

 

62. Матеріали для виготовлення взуття

Для виготовлення взуття використовуються гумові суміші, ком­позиції полімерів, гумово-текстильні суміші, текстильні матеріали для деталей верху і підкладки, гумові клеї, лаки, фурнітура.

Рецептури гумових сумішей і полімерних композицій розроб­ляються залежно від виду і призначення взуття, виду деталей, способу виготовлення взуття. Гумово-текстильні суміші отримують перемішу­ванням гумової суміші з подрібненими відходами прогумованих текс­тильних матеріалів. Вони використовуються для проміжних деталей клеєного взуття (напівустілок, підсилювачів, задників), що забезпе­чують формостійкість і теплозахисні властивості.

Для внутрішніх, зовнішніх і проміжних деталей застосовуються різні текстильні матеріали, передбачені відповідними нормативними документами - трикотажні полотна, тканини,неткані матеріали, дуб­льовані матеріали, штучне хутро.

Гумові клеї виготовляються розчиненням натурального каучуку або гумової суміші на його основі у бензині. Рідкий клей застосовується для промазування гумових і гумово-текстильних деталей та їх склеювання при складанні взуття; густий клей - для промазування країв текстильних деталей по непрогумованому боці; густа мазь - для промазування текстильних матеріалів на промазувальній машині.

Лаки для надання гумі гарного зовнішнього вигляду та її захисту від окиснення виготовляють на основі лляної олії або натрійбутадієнового каучуку. До їх складу входить також тюленячий жир, ефір каніфолі і гліцерину, сірка, барвники. Використовують розчин лаку в уайт-спириті.

Для утримання взуття на нозі застосовують різноманітну фурнітуру - пряжки, кнопки, застібки "Блискавка", блочки, гачки тощо.

 

63. Методи виготовлення гумового та полімерного взуття.

Гумове взуття виготовляється такими методами: клейовим, штампуванням, формування і литтям; з пластикату ПВХ - литтям; з пластизолю ПВХ - термоформуванням; з поліуретану - рідким формуванням.

1.Клейовий метод полягає в ручному складанні деталей взуття на алюмінієвих копилах, закріплених на конвеєрі. Виготовляють пере­важно калоші, ботики і чобітки. Деталі верху вирізають за шаблонами стрічковим ножем з багатошарового настилу полотна гумової суміші відповідної товщини. Підошви клеєного взуття вирізають з профільованих пластин з рифленням. Заготовки для каблуків виготовляються з гумової суміші на вирубних пресах автоматичних ліній. Текстильні підкладкові матеріали попередньо прогумовують. Перед складанням на деталі наноситься клей і їх послідовно накладають на копил: внутрішні, проміжні та зовнішні. Після складан­ня виконують операції ручного обтиску для щільного з'єднання дета­лей або застосовують вакуум-машину з гумовим ковпачком. Після складання взуття лакують і вулканізують. Клеєне взуття має гарний вигляд, легке і гнучке.

2.Метод штампування (плунжерне лиття) застосовують для виго­товлення чоловічих і хлопчачих калош. Текстильні деталі (устілку, підкладку і задник) складають на осерді прес-форми за допомогою гумового клею. Шприц-машиною подається заготовка підігрітої гумової суміші на основі каучуку СКБ. Під ударом плунжера-пуансона гумова суміш заповнює простір між текстильними деталями і внут­рішньою поверхнею матриці, формує верх калош і підошву. Після розмикання прес-форми осердя з відформованим напів­фабрикатом видаляється, калоші знімаються з нього і надягаються на металевий копил. Після видалення випресовок калоші лакують і вул­канізують аналогічно клейовим. Штамповані калоші мають сліди випресовок по лінії змикання форми, більшу товщину передової гуми, жорсткіші ніж клеєні, оскіль­ки верх і підошва формуються з однієї суміші, важчі, але надійніші і довговічніші.

3.Формування виробів проводиться на жорсткому (сталевому) осерді або на осерді з еластичною камерою. Формування взуття на осердях з еластичними камерами {пневмоформування) застосовується для виготовлення чобіт загального і виробничого призначення, чо­бітків, калош.

На еластичну камеру надягається підкладка з трикотажного по­лотна, накладаються гумові деталі. Камера вмішується у форму, нагріту до температури вулканізації. Після стулення форми у камеру подається повітря під тиском. Камера розтягується, формує підкладку і гумові деталі у виріб. Одночасно починається вулканізація. Тиск повітря у камері залишається постійним. Підошва і каблук формують­ся додатковим тиском пуансона. Під час формування товщина заго­товки істотно не змінюється. Формування калош проводиться комбінованим або одностадійним методом. Формування на жорстких осердях. Цей метод застосовується переважно для виготовлення гумово-текстильного взуття і еластичних камер. Заготовка взуття (туфель, напівчеревиків, черевиків, чобітків) шиється з різних тканин на швейних машинах і надягається на стальне осердя пресформи. Заготовка має вшивну устілку. На заготовку на­кладаються попередньо нагріті гумові деталі (обсоюзка, задник, носок, підошва). Осердя зі складеним взуттям вміщується в прес-форму, в якій під високим тиском здійснюється формування і вулканізація гумових деталей.

4.Метод лиття гумових сумішей. За цим методом виготовляється Гумово-текстильне взуття і безпідкладкові калоші. При цьому відпадає необхідність виготовлення і складання гумових деталей, досягається рівномірна вулканізація по всій товщині виробу, скорочується тривалість процесу вулканізації або знижується температура, тому покращуються фізико-механічні показники гум і зменшується руйнування текстильних матеріалів.

Гумова суміш для лиття повинна мати низьку в'язкість для за­безпечення швидкого заповнення форми і високу швидкість вулканізації. Лиття здійснюється на багато-позиційних литтєвих автоматах.

Лиття термопластичних матеріалів Литтям виготовляється широкий асортимент полімерного і полі­мерно-текстильного взуття. Застосовуються переважно пластифіко­вані композиції полівінілхлориду.

Процес лиття під тиском полягає в пластикації і плавленні гранульованого полімеру в інжекторі литтєвоъ машини, впорскуванні розплаву в форму під високим тиском і кінцевому формуванні виробу під час охолодження. Термоформування взуття з пластизолів ПВХ. Утворення плівки з пластизолів ПВХ грунтується на процесі злипання полімерних часток, набубнявілих в пласти­фікаторі. Основними складовими композиції є емульсійні, мікро-суспензійні, суспензійні і блочні смоли ПВХ, суміш пластифікаторів, стабілізатори і пігменти.

Процес виготовлення форм є складним і дорогим. Для цього спочатку виготовляється еталонна модель взуття з шкіри, гуми, тканини з плівковим покриттям та інших матеріалів, але найчастіше із шкіри з поліуретановим покриттям. Виготовлення оболонки взуття здійснюється на конвеєрі з за­кріпленими формами, які заповнюються пластизолем і подаються в піч. При виході з печі надлишок пластизолю виливається. Далі відбувається желатинізація оболонки, а після цього іншим пластизолем заливається заглиблення під каблук. На окремому конвеєрі складають внутрішні деталі взуття. Деталі з'єдну­ються з оболонкою клеєм.

Рідке формування мікроніздрюватих поліуретанів Цим методом виготовляють переважно зимове взуття з верхом із текс­тильних матеріалів або шкіри, а з МЛУ формується союзка, задинка і підошва. Взуття може використовуватися при температурі не нижче -25 °С. Суміш компонентів через литниковий канал подається у роз'ємну форму з осердям, на яке надягнута заготовка. Об'єм форми знизу обмежується поверхнею пуансона.

 

64. Класифікація та характеристика асортименту гумового та полімерного взуття

Гумове і полімерне взуття розподіляється за такими ознаками:

• за цільовим призначенням - побутове, спортивне, виробни­чо-технічне;

• за способом використання - таке, що взувається безпосеред­ньо на ногу (на панчохи чи шкарпетки), на шкіряне взуття, на м'яке взуття (хутряне, ноговиці), на валяне взуття;

• за матеріалами верху - на гумове, гумово-текстильне, з пластикату ПВХ, пластикатно-текстильне, з пластизолю ПВХ, пластизольно-текстильне, поліуретаново-текстильне.

• за методом виготовлення - на клеєне, штамповане, формова­не, лите, виготовлене методом термоформування (коагулянтного формування) з пластизолю ПВХ, рідкого формування МПУ;

• за характером опоряджування поверхні - на гладке лакова­не, гладке нелаковане, візерункове лаковане і нелаковане, з імітацією шкіряного взуття;

• за кольором - на чорне, кольорове, біле, двоколірне, багато­колірне;

• за видами - на побутове: калоші, ботики, чоботи, чобітки, черевики, напівчеревики, туфлі; на виробничо-технічне: чоботи, напівчоботи, боти, черевики, чуні, калоші; на спортивне: черевики, напів­черевики, туфлі;

• за висотою каблука - без каблука, на низькому, середньому і високому каблуці;

• за статево-віковим призначенням:

на малодитяче - гумові та гумово-текстильні чобітки, боти­ки і туфлі, калоші на ногу і туфлі, з пластизолю ПВХ.

дитяче - гумові клеєні калоші на шкіряне взуття, чобітки і ботики гумові та гумово-текстильні, з пластикату ПВХ калоші на ногу без взуття, туфлі, калоші на валяне взуття, чоботи і чобітки; з пластизолю ПВХ і пластизольно-текстильні чоботи, чобітки, ботики, спортивне гумово-текстильне;

шкільне - гумові і гумово-текстильні клеєні чобітки, ботики і туфлі, утеплене взуття з текстильним верхом і гумовими приформо-ваними обсоюзками та підошвами; спортивне гумове і гумово-текстильне; з пластикату ПВХ; калоші на валяне взуття; пластизольні і пластизольно-текстильні чоботи, чобітки і ботики;

дівоче - калоші гумові клеєні на шкіряне взуття і на ногу звичайні і напіввисокі, чобітки та ботики гумові і гумово-текстильні; з пластикату ПВХ чоботи і чобітки; пластизольні і пластизольно-текстильні чоботи, чобітки, ботики;

хлопчаче - калоші гумові клеєні на шкіряне, валяне взуття і на ногу напіввисокі та високі, чобітки та ботики, туфлі гумові і гу­мово-текстильні, калоші штамповані, спортивне взуття; з пластикату ПВХ чоботи і чобітки; з пластизолю ПВХ і пластизольно-текстильні чобітки, напівчобітки, ботик; калоші на стопу, туфлі з плас­тикату ПВХ, спортивне взуття;

жіноче - гумові клеєні калоші, гумові та гумово-текстильні чобітки, ботики, туфлі, туфлі, калоші на валяне взуття, калоші на м'яке взуття; туфлі-пантолети пляжні; пластизольні і пластизольно-текстильні чобітки, напівчобітки, ботики; спортивне взуття;

чоловіче — гумові клеєні калоші на шкіряне взуття, на валяне взуття, на ногу без взуття, штамповані калоші, гумові і гумово-текстильні чобітки, ботики, туфлі, чоботи гумові; взуття з текстильним верхом; з пластикату ПВХ, туфлі-пантолети пляжні з пластикату ПВХ.

Види взуття. Калоші поділяються за ступенем закривання стопи на звичайні, напіввисокі і високі. Звичайні калоші закривають ділянки пальців і бокові поверхні стопи (аналогічно туфлям), напіввисокі - до точки згину стопи (аналогічно напівчеревикам), а високі калоші закривають ногу вище кісточок (аналогічно черевикам). Виготовляються гумові калоші клеєні, штамповані, формовані, а з пластикату ПВХ - литі. Для підкладки використовують трикотажне полотно з начосом і без начосу, шерстяну байку. Калоші з пластикату ПВХ можуть бути чорні, кольорові, двоколірні.

Ботики за конструкцією аналогічні шкіряним черевикам, для утримання на нозі мають різні утримуючі пристосування.

Чобітки займають найбільшу частку у виробництві побутового гумового і полімерного взуття, виготовляються в широкому асорти­менті для всіх статево-вікових груп. Залежно від матеріалу підкладки чобітки призначаються для весняно-осіннього, перехідного і першого зимового періодів.

Черевики побутові різних конструкцій можуть виготовлятися гумово-текстильні з верхом із шерстяних тканин і підкладкою з напів­шерстяної байки.

Туфлі гумові, гумово-текстильні, з пластикату ПВХ і пластикатно-текстильні виготов­ляються різних конструкцій і видів крою.

Спортивне взуття. Залежно від особливостей контингенту споживачів і характеру їх діяльності взуття розподіляється на такі групи: спортивне загального призначення для занять фізичною культурою і активного відпо­чинку; масового виробництва для занять окремими видами спорту;

для майстрів спорту виготовляється на замовлення спортивних това­риств.

  За статево-віковим призначенням – чоловічі, жіночі, шкільні та дитячі.

Туфлі і черевики для активного відпочинку виготовляються з різних текстильних матеріалів, у тому числі комбінованих, дубльо­ваних з бавовняними тканинами. Взуття для активного відпочинку виготовляється чоловіче і жіноче.

Взуття для спортсменів має певні конструктивні особливості, що залежить від виду спорту. Так, тенісні туфлі мають текстильні під­силювачі в геленковій і пучковій частинах, футбольні - поролонові прокладки в язичку і верху задинки, гумові рифлені обсоюзки, підошви з гумовими шипами; для мініфутболу - гумові рифлені підсилю­вачі, рифлену напівжорстку підошву. За статево-віковим призначенням взуття для спортсменів має обмежений асортимент. Це чоловічі і жіночі туфлі - тенісні та волей­больні, жіночі гандбольні, гімнастичні і для бадмінтону, чоловічі для мініфутболу та кросові, чоловічі та хлопчачі футбольні, чоловічі, жі­ночі, шкільні та дитячі туфлі купальні і сандалі для басейну.

 

65. Контроль якості взуття

Нормативні документи (ГОСТ, ОСТ, ТУ) на гумове взуття розроблені відповідно до видів і методів виготовлення (калоші клеєні; калоші штамповані; чоботи формовані; чобітки, ботики і туфлі гумові і гумово-тестильнІ), а з полімерних матеріалів - відповідно до видів полімерів.

Взуття повинно виготовлятися за технічним регламентом, кон­струкційною картою і зразками-еталонами, затвердженими в установ­леному порядку. Застосовувані матеріали для дитячого і малодитячого взуття повинні бути узгоджені з Міністерством охорони здоров'я. Суцільногумове і суцільнополімерне взуття повинно бути водо­непроникним.

Лакова плівка лакованого взуття має бути сухою, блискучою, еластичною, не давати тріщин під час розтягування гуми. Взуття повинно бути парним. Усі одноіменні деталі мають бути однакові за формою, розмірами і розташуванням.

У нормативних документах регламентуються види взуття, статево-вікові групи, розміри, матеріали для зовнішніх, внутрішніх і про­міжних деталей, лінійні розміри або посилання на зразок-еталон, тов­щина деталей, показники деяких фізико-механічних властивостей гу­ми і полімерних матеріалів, міцність з'єднання окремих деталей, не­припустимі дефекти і допустимі відхилення від зразка-еталона, які не впливають на експлуатаційні властивості, правила приймання, методи випробування, вимоги до упакування, маркування, транспортування і зберігання, вказівки щодо експлуатації, гарантійні терміни зберігання й експлуатації. Нормується товщина деталей.

Для гумових деталей нормуються показники умовної міцності, відносного видовження, залишкової деформації після розривання і стійкості підошовної гуми до стирання, а для клеєних калош, крім то­го, міцність під час розриву борта, міцність з'єднання гуми верху із задником і підошвою. Для штампованих калош нормується лише стій­кість підошви до стирання. Показник визначається на спеціальному приладі. Для спортивного взуття нормується міцність зв'язку гумової обсоюзки з текстильним верхом.

Випробування взуття. Кожна партія взуття повинна супроводжуватися документом про якість, яким підприємство-виготівник підтверджує відповідність його нормативному документу. Для цього на підприємстві повинні перевірятися зовнішній вигляд кожної пари взуття, лінійні розміри клеєних калош - кожної пари, чобіт формованих - не менше однієї пари від кожної партії взуття.

Фізико-механічні показники гуми і товщину деталей перевіря­ють не менше, ніж на трьох парах взуття. Водонепроникність чобіт визначають з допомогою спеціального пристрою. Після випробування внутрішня поверхня взуття повинна бути сухою.

Дефекти і сортування взуття. Порушення режимів приготування гумових сумішей і компози­цій полімерів та режимів технологічних процесів може призводити до виникнення різних дефектів. У нормативних документах окремим пунктом наводиться перелік недопустимих дефектів. У взутті не допускаються: механічні пошкодження, виступання сірки, пластифікаторів і стабілізаторів, розходження підкладки з ко­льоровою устілкою, масні плями на підкладці і текстильних деталях, відшарування підкладки від ґуми, запресовані складки на підкладці, розшарування облицювальних деталей, відставання обсоюзки, здуття між текстильною устілкою і гумою.

До допустимих дефектів відносяться: пухирі на внутрішній поверхні сліду, пори на зрізі підошви, клей під ґумою і лаковою плівкою, вм'ятини і місцеві підвищення, замини рифу, недопресовка рифів, недопресовка приформувальної стрічки, затікання ґуми за периметром обсоюзки, відставання підкладки, вкорочена підкладка, закручування підкладок по борту.

Допустимі відхилення не повинні зосереджуватися в одному місці. Загальна кількість відхилень обмежується (не більше двох-трьох). Калоші, ґумово-текстильне і пластизольне взуття може поділя­тися на два сорти. Допуски дефектів можуть узгоджуватися з основ­ним споживачем.

Маркування, пакування і зберігання взуття. На геленковій або п'ятковій частині кожної півпари взуття від­битком повинні наноситися назва або товарний знак підприємства-виготовлювача, рік (останні дві цифри) і квартал (крапками) виго­товлення, розмір, означення нормативного документа. Формовані чо­боти можуть маркуватися на ґумі халяви.

Пакують взуття у дерев'яні або картонні ящики, вистелені все­редині папером. Підібране парами взуття, крім чобіт, загортають у папір. Спортивне і пластизольне взуття може пакуватися в індивіду­альні картонні коробки. У кожну пару взуття повинна вкладатися пам'ятка з означенням гарантійних термінів носіння, правил обміну, догляду, зберігання й експлуатації.

Маса кожного ящика не повинна перевищувати 80 кг, а спортивного взуття - 60 кг. Взуття може транспортуватися будь-яким видом транспорту. Зберігати взуття слід при температурі від 0 до +25 °С. Взуття повинно бути захищене від дії прямих сонячних променів, не піддаватися дії олив, бензину.

Гарантійні терміни зберігання гумового і полімерного взуття - 12 місяців від дня виготовлення.

66. Вимоги до споживних властивостей валяного взуття.

Валяне взуття - це одношарова конструкція переважно у формі чобіт, сформована в процесі валяння з волокон шерсті. Повстеподібна структура стінок взуття створюється за рахунок взаємного пере­плетення і зчеплення волокон, пов'язаних між собою силами тертя.

Головна функція валяного взуття - захист ніг від низьких температур, а для виробничого взуття - від високих температур навколишнього середовища. Низька теплопровідність взуття забезпечується пористою структурою його стінок. Для захисту від вологи і передчасного зношування використовуються калоші або низ чобіт обгумовується. Ергономічні й естетичні властивості цього взуття недостатні. Теплозахисні властивості залежать від товщини і густини стінок, волокнистого складу, вмісту вологи.

Залежно від складу суміші вовни взуття розподіляється на грубошерстне, напівгрубошерстне і фетрове. Грубошерстне взуття ви­готовляється з різною товщиною стінок — обважнене, середнє і тонке.

Обважнене валяне взуття має найвищі теплозахисні властивості і призначене для носіння при низьких температурах і незначній рухливості протягом тривалого періоду часу. Середнє валяне взуття має нижчі теплозахисні властивості, меншу товщину стінок і масу, призначене для захисту від помірного холоду. Тонке взуття носять з калошами під час невеликих морозів. Фетрове взуття відноситься до напівгрубошерстного з вмістом козячого пуху, носиться з калошами.

Має велику надійнвсть – витримувати значний термін експлуатації, стійкість до тертя, збереження розмірів.

67. Фактори, що впливають на формування споживних властивостей валяного взуття

СИРОВИНА:

ü Натуральна овеча вовна

ü Вовна заводська хутряна відновлена

ü Козячий пух

68. Сировина для валяного взуття

Для виготовлення валяного взуття використовується овеча натуральна вовна різної тонини, вовна заводська, хутряна, відновлена та ін. Овеча натуральна вовна розподіляється за тониною на тонку, напівтонку, напівгрубу і грубу. Груба і напівгруба неоднорідна вовна буває пояркова, весняного і осіннього стриження,

Пояркову вовну отримують при першому стриженні ягнят. Вона м'яка і шовковиста, містить менше жиропоту і забруднень, волокна легко відокремлюються одне від одного.

Вовна весняного стриження має з'єднані між собою косиці, зні­мається у вигляді руна, має значну кількість пухових волос і сторонніх домішок, більшу довжину, деяку зваляність. Валкоспроможність З-б балів.

Вовна осіннього стриження знімається пасмами (не утворює руна). Вона не зваляна, має менше^ пухових волос і жиропоту. Валко­спроможність 8-9 балів.

Козячий пух отримують весною вичісуванням кіз пухових порід.Він м'який, тонкий (15-19 мкм), легкий має достатню валкоспро­можність - 4 бали.

Заводську вовну отримують при знешерстюванні шкір під час підготовчих процесів вичинювання шкіри.

Хутряну вовну отримують при стриженні хутряних і шубних ов­чин, які мають зайву довжину волосяного покриву. З недобро­якісних овчин знімають усю вовну довжиною від 13 до 70 мм.

Відновлена шерсть отримується при переробці шерстяної і на­півшерстяної сировини — ношених виробів, суконних, камвольних і трикотажних клаптів та обрізків.

Використовуються також відходи шерстяної промисловості -чистошерстяні начоси гребінні, кардні випади.

Склад суміші волокон для кожного виду взуття нормується відповідними нормативними документами. Для виготовлення грубо-шерстного взуття використовується натуральна груба вовна, у тому числі осіннього стриження і пояркова 65 % маси натуральної вовни, заводська овеча і коров'яча, вовна відновлена.

Напівгрубошерстні чоботи виготовляють з вовни напівгрубої, хутряної, гребінних пачосів. У суміші фетрових чобіт ті самі компо­ненти, але частина напівгрубої вовни (14 %) замінюється чесаним козячим пухом.

 

69. Технологія виготовлення взуття

Технологія включає такі основні процеси і операції: підготовка сировини, складання суміші, змішу­вання, чесання, формування волокнистого напівфабрикату, виготов­лення і попереднє ущільнення основи, валяння, фарбування і сушіння, сухе опоряджування взуття, сортування і підбір пар, обрізання халяв.

Під час підготовки сировини з вовни видаляють жиропіт, рос­линні та мінеральні домішки, волокна розпушуються на щипальних і тіпальних машинах. Підібрані за рецептурою складові частини суміші перемішуються на пневматичних установках. Перед змішуванням суміш обробляють масляними емульсіями. Після змішування суміш повинна бути однорідною, без жмутиків і мушок, закочування і "загорошування" жмутиків волокон.

У процесі чесання суміші на кардочесальній машині досягається подальше розпушування жмутиків на окремі волокна, видалення до­мішок, формування тонких волокнистих шарів і отримання напів­фабрикату, з якого формується волокнистий напівфабрикат виробів.

Формування волокнистого напівфабрикату валяного взуття здійснюється з допомогою конусно-навивальних кареток, агрегованих з чесальною машиною. Навивальне пристосування може бути з прос­тими патронами у вигляді зрізаного конуса або з фігурними патро­нами. На патрони надягають полотняні чохли для запобігання пошкодженню напівфабрикатів і зрощенню стінок на перших етапах звалювання основи.

Розрізняють операції звалювання і валки. Звалювання - це об­робка напівфабрикату тертям і тиском при одночасній дії тепла і во­логи з метою початкового зближення і переплутування волокон. При цьому зменшується переважно товщина напівфабрикату.

Валка ~ обробка напівфабрикату тертям, ударом або тиском з одночасною дією тепла, вологи і хімічних реагентів з метою подаль­шого зближення і взаємного переплутування волокон. Вироби скоро­чуються у всіх напрямах, особливо за площею, набувають необхідної густини і міцності структури.

Виготовлення і звалювання основи включає такі операції: почат­кове ущільнення конусів, попереднє ущільнення і обги­нання, виготовлення і ущільнення пластів, зрощування і ущільнення основи. Конуси ущільнюють на притиральних і плитних звалюваль­них машинах. Після ущільнення товщина стінок конуса різко зменшується, з волокон формується м'яка повсть.

Конус містить приблизно 2/3 необхідної для виготовлення чобо­та вовни. Решту вовни накладають вручну при зарощуванні основи окремо виготовленим пластом для потовщення голівки, п'ятки і пі­дошви.

Ущільнення основи проводиться в кілька етапів на різному устаткуванні, робочими органами якого можуть бути металеві напів-форми, що рухаються по колу назустріч одна одній. Кінцеве ущільнення проводиться на барабанних кагальних машинах. Основу загортають у полотно у вигляді рулона і підігрівають. Рулон обробляється затиснутим між верхнім і двома нижніми барабанами. Перед валянням або в процесі валяння і фарбування основу просочують розчином сірчаної кислоти. Набубнявіння кератину вовни у кислому середовищі приводить до розкривання лусочок, збільшення сил тертя між волокнами і прискорює процес валяння.

Валяння проводиться у молотових машинах, переважно двомо-лотових горизонтального бою. Молоти по черзі наносять удари по об­роблюваному напівфабрикату. Валяння проходить чотири періоди.

Фарбують взуття найчастіше кислотними і прямими барвниками з додаванням сірчаної кислоти у фарбувальних апаратах двофазним способом після другого й останнього періодів валяння при температу­рі відповідно 60 і 100 °С.

Необхідні розміри й об'ємну форму надають взуттю насаджу­ванням на форми-копили і висушуванням при підвищеній темпера­турі. Стабільність розмірів і форми залежить від величини розтягуван­ня взуття при насаджуванні й температурі сушіння: чим більше витя­гування, тим більшою буде усадка при повторному намоканні взуття. Перед насаджуванням взуття підігрівають гострою парою. Фіксування структури і форми взуття досягається сушінням і ще більшою мірою додатковою тепловою обробкою - декатируванням.

Сухе опоряджування взуття включає такі операції: опоряджу­вання поверхні, знепилювання, визначення розміру, підбір у пари, обрізання халяв, зшивання півпар, маркування.

Поверхня чобіт, що випускаються без ворсу, обробляється абра­зивними інструментами на верстатах або обпалюванням у камерах. Пил видаляється щітками і пилососом. Дефекти перед обпалюванням видаляються шліфуванням. Видалення ворсу обпалюванням дозволяє отримати взуття з меншою густиною стінок, що підвищує теплоза­хисні властивості. У взутті з ворсом останній начісують голчастою стрічкою після усунення нерівностей шліфуванням.

Розмір взуття визначають за довжиною внутрішнього сліду слі-домірами різного типу. Взуття сортують за розмірами і згідно з вимо­гами стандарту. На кожен чобіт ставлять клеймо з означенням розміру і сорту. Розсортоване взуття підбирають у пари, споріднені за всіма ознаками. Чоботи обрізують по прямій лінії так, щоб передня частина була вища від задньої на 10-20 мм, а потім зшивають.

Валяне взуття може виготовлятися з гумовими деталями низу для підвищення захисних властивостей і зносостійкості, але при цьому збільшується маса і жорсткість на згинання.

 

70. Характеристика асортименту валяного взуття.

Основну частку випуску займає взуття з грубої овечої вовни з різними домішками. Стандарт на грубошерстне валяне взуття передба­чає досить широкий асортимент залежно від волокнистого складу. Деякі артикули взуття з покращеної суміші вовн