Формування екологічних потреб у населення

 

Регулювання, як процес державного впливу на економічну систему з метою формування екологічних потреб, передбачає застосування сукупності адміністративних, економічних та інституціональних інструментів. При виборі інструментів екологічного регулювання доцільно використовувати економічні моделі. Застосування моделей дозволяє науково обґрунтувати заходи екологічної, економічної і соціальної політики та координувати їх у напрямку підвищення суспільного добробуту.

На думку науковців, зміни повинні розпочатися з появи екологічних потреб, які можуть виникати як у споживачів, так і у виробників, а також у органів державної і місцевої влади (табл. 3.1). Екологічні потреби за наявності умов їх задоволення (наприклад, платоспроможності населення) можуть стати попитом. Збільшення споживчих витрат, наприклад, на екологічно чисті продукти харчування та товари народного споживання зумовить розширення ринку такої продукції, а збільшення виручки від їх реалізації призведе до зростання обсягів їх виробництва. Зростання обсягів виробництва екологічної продукції буде супроводжуватись збільшенням грошових ресурсів, які спрямовуватимуться на придбання саме тих ресурсів, що забезпечуватимуть виробництво екологічно чистих продуктів харчування (наприклад, екологічно чисті земельні ресурси) та збільшенням обсягів придбання цих ресурсів. Певні зрушення відбудуться і в структурі ринку ресурсів. Найбільшим попитом будуть користуватися ті ресурси, що забезпечать виробництво екологічних товарів та послуг.

Проте немає гарантії, що зміни на ринку природних ресурсів будуть відбуватися саме в такому напрямі автоматично. Тому потрібно здійснювати певний корегуючий вплив на попит підприємств у виробничих ресурсах та попит домогосподарств.

Таблиця 3.1. Перелік екологічних потреб суспільства

Екологічні потреби в економічній сфері	Екологічні потреби в економічній сфері
Потреби споживачів
• екологічно чисті продукти харчування; • екологічно чисті товари народного споживання; • засоби захисту людини у забрудненому довкіллі (фільтри для очищення води, кондиціонери тощо)	• екологічна освіта та виховання; • екологічний інформаційний сервіс (зокрема, оцінка екологічної чистоти товарів та послуг); • заповідники, зоопарки, ботанічні сади, національні парки, рекреаційні зони тощо
Потреби виробників
• екотехніка (устаткування та обладнання для контролю за забрудненням навколишнього середовища; техніка, яка забезпечує енерго- і ресурсозбереження та повторне використання промислових і побутових відходів; очисне обладнання); • екотехнології (технології захисту, дезактивації та рекультивації грунтів; технології, які забезпечують зниження ресурсо - та енергоміскості продукції; технології рециклювання промислових і побутових відходів; технології виробництва екологічно чистих продуктів харчування, споживчих товарів, сировини); • нові види сировинних та енергетичних ресурсів; • екологічні послуги (очищення забруднених грунтів та води; видалення відходів та відведення стічних вод; реклама екологічної продукції та товарів; екологічне маркування товарів)	• загальнофахова екологічна освіта; • професійно-орієнтовна екологічна освіта; • екологічний інформаційний сервіс (оцінка екологічних впливів виробництва на довкілля, екологічна паспортизація виробничих процесів та товарів, видавництво екологічної літератури, розповсюдження екологічної інформації в друкованому вигляді); • екологічний консалтинг (консультації щодо запровадження екологічного менеджменту на підприємстві, проведення сертифікації та екологічного маркування виробленої продукції, застосування міжнародних і вітчизняних екологічних стандартів); • екологічний аудит (перевірка та оцінка відповідності виробництва екологічним стандартам)
Потреби органів державної та місцевої влади
• екотехніка (устаткування та обладнання, яке забезпечує моніторинг природного навколишнього середовища; техніка, яка забезпечує енерго- і ресурсозбереження та повторне використання промислових і побутових відходів; очисне обладнання); • екотехнології (технології захисту, дезактивації та рекультивації грунтів; технології, які забезпечують зниження ресурсо - та енергомісткості продукції; технології рециклювання промислових і побутових відходів); • екологічні послуги (очищення забруднених грунтів та води; видалення відходів та відведення стічних вод; озеленення та лісонасадження, благоустрій доріг, міських природних парків; проведення постійного моніторингу)	• професійно-орієнтовна екологічна освіта; • організація формальної екологічної освіти (у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, закладах позашкільної освіти, професійнотехнічних училищах); • організація неформальної екологічної освіти через ЗМІ (радіо, телебачення, газети, журнали, реклама), заклади культури, охорони здоров’я, туризм тощо; • екологічний інформаційний сервіс (створення інформаційної бази про стан та динаміку змін природного навколишнього середовища; аналіз об’єктів, причин та наслідків порушень екологічного благополуччя територій; оцінка стійкості екологічних систем та ефективності природоохоронних заходів)

 

Для того щоб такі зміни відбулися, необхідні чинники, які б відіграли роль атракторів у самоорганізуючій системі, якою є економічна система. Функцію щодо здійснення впливу на попит та пропозицію потрібно взяти на себе державі. Вона може ініціювати, а в разі необхідності підтримувати та впливати на процес структурних зрушень у сукупному попиті та сукупній пропозиції. Використовуючи адміністративні, фінансово-економічні, інституціональні регулятори, держава може надати початковий стимул для виникнення екологічних потреб суспільства і допомогти створити умови для їх трансформації у попит.

У зв’язку з цим важливим є питання, які саме державні регулятори або їх сукупність будуть найбільш спроможні забезпечити зміну попиту. На думку вчених, державні регуляторні дії мають бути спрямовані, насамперед, на розвиток екологічної свідомості суспільства. Для доказу цієї тези слушним є аргументування з позицій синергетики, яке полягає у тому, що: 1) ніякі зовнішні зміни не зможуть достатньо вплинути на суспільство, якщо воно не готове до сприйняття таких змін; 2) економічний розвиток не може визначатися лише економічними чинниками, тому що він залежить від взаємодії природних, економічних та соціальних змінних.

Відомо, що інституції є визначальними чинниками довготермінового функціонування економіки, а структури соціальних інститутів мають не менший вплив на економічний розвиток, ніж інфляція [10]. Тому логічними будуть урядові дії, що розпочнуть проведення інституціональних змін, а саме: підвищення рівня екологічної свідомості суспільства, надання екологічних знань, формування такої національної риси як піклування про стан особистого здоров’я та чистоту довкілля. Для забезпечення означених інституціональних змін державні регуляторні дії мають спрямовуватися на:

• надання об’єктивної і повної інформації про стан довкілля в цілому по країні та кожному регіону окремо;

• створення єдиної прозорої моніторингової мережі, через яку надходитиме, аналізуватиметься та систематизуватиметься вся інформація щодо якісних параметрів стану довкілля та використання природних ресурсів;

• введення телевізійних та телекомунікаційних інформаційних випусків щодо стану довкілля в країні та в регіонах;

• розгортання через ЗМІ пропаганди таких способів життя та підприємницької діяльності, які не завдають шкоди довкіллю, а сприяють його очищенню та збереженню;

• введення курсу «Екологія» як обов’язкового для вивчення в закладах загальної освіти, середніх професійних та вищих навчальних закладах країни;

• підтримання підприємницької діяльності, що забезпечуватиме збереження довкілля.

Щодо останнього пункту, то він має особливе значення. Приватний бізнес, що активно лобіює свої інтереси, завжди підтримує державні регуляторні дії, якщо вигоди від зміни інституціональних обмежень перевищуватимуть вигоди, які отримуються за існуючих офіційних та неофіційних обмежень. Тому створення нових ніш для підприємницької діяльності обов’язково сприятиме успіху урядових вдосконалень.

Крім адміністративних регуляторів, уряду слід використовувати й економічні та фінансові інструменти. Одним із варіантів є підвищення сукупного попиту завдяки збільшенню державних видатків, зниженню податків, зростанню пропозиції грошей. Наприклад для того, щоб збільшити екологічний попит, уряду потрібно: збільшити державні видатки на екологічно чисті продукти харчування, екологобезпечні товари народного споживання та екологічні послуги; зменшити податки підприємствам, які випускають екологічну продукцію та надають екологічні послуги; надавати безвідсоткові чи пільгові кредити підприємствам, які випускають екологобезпечні товари.

Таким чином, зв’язки між екологічною, економічною та соціальною системами, що були створені у процесі еволюції суспільного розвитку, є недосконалими. До чинників, що унеможливлюють гармонійну коеволюцію зазначених систем, можна віднести неусвідомленість людством конфліктного характеру взаємозв’язків цих систем. Вирішення даної проблеми залежить від зміни цілі стратегічного розвитку суспільства. Сучасна стратегічна ціль має полягати у формуванні та задоволенні екологічних потреб суспільства. Розвиток соціальних відносин у подальшій коеволюції суспільства і природи має бути визнаним пріоритетним.

екологічний земкористування природокористування глобальний