Взаємозв’язок екологічних, економічних та соціальних систем у форматі сучасних трансформацій

 

Людина є живим організмом, який не може існувати поза довкілля. Проте, на відміну від тварин та рослин, людина володіє думкою, сила якої створила такі явища, як соціальна та економічна системи. Функціонування цих систем докорінно змінило і продовжує змінювати оточуючий світ.

Пристосовуючи до своїх потреб довкілля, і при цьому порушуючи закони Всесвіту, людина настільки сильно вплинула на природні процеси, що сьогодні постає глобальна проблема збереження життя на Землі. До того ж руйнування природних систем, що охопило всі функціональні складові біосфери, наближаючись до межі стійкості екосистем, негативно впливає на суспільні процеси, обмежує можливості подальшого економічного та соціального розвитку. Сучасна фінансова криза є одним з багатьох наслідків негармонійного співіснування людини з оточуючим її природнім середовищем.

Водночас усвідомлення людством результатів своєї життєдіяльності відбувається невиправдано повільно. Лише у другій половині ХХ ст. науковцями запропоновані концепції, що дозволяють пояснити причини економічних та екологічних криз. Найбільшої популярності здобула концепція сталого розвитку.

Якщо визначити усталеність як суспільні відносини, за яких природні ресурси не виснажуються, цілісність екосистем не порушується, матеріальний та соціальний добробут людства постійно підтримується, то можна стверджувати, що усталеність - це особливий стан екологічної, економічної та соціальної систем, коли їх цілі розвитку співпадають і знаходяться у зоні перетину всіх трьох систем (рис. 1.1).

Слід зазначити, що дотепер ні науковці, ні практики не визначилися стосовно цілей, які можуть знаходитися у зазначеній зоні перетину. Цілями розвитку соціальної системи вважається досягнення соціальної справедливості, збереження культури і мови різних народів. Цілі економічної системи спрямовані на збільшення виробництва товарів та послуг, забезпечення основних потреб людей, подолання бідності. Екологічна система повинна забезпечити генетичну різноманітність, сталість, біологічну продуктивність тощо. Відтак логічним є висновок, що відсутність успіхів у досягненні сталого розвитку зумовлює неузгодженість цілей екологічної, економічної та соціальної політики держав.

Водночас, аналіз сучасних економічних процесів, дає підставити констатувати, що пріоритетною макроекономічною ціллю у більшості країн світу є збільшення обсягів внутрішнього валового продукту, а не структурні трансформації, які дозволяють переорієнтувати попит і пропозицію відповідно до фізичних (природних) обмежень, зумовлених екосистемами. Економічні механізми розподілу, зокрема й фінансових ресурсів, спрямовані на підтримання матеріального статку і соціальних досягнень не всіх суспільних верств, а лише тих соціальних груп, які контролюють ці механізми. Зрозуміло, що у такому форматі функціонування суспільства узгодження цілей економічної, екологічної та соціальної систем є неможливою за своєю суттю.

Відповідно до засадничих принципів теорії систем можна стверджувати, що між екологічною, економічною і соціальною системами існують постійні прямі і зворотні зв’язки. Зазначені системи не мають чітко визначених меж, які відокремлювали б одну від іншої. Завжди існували й існуватимуть сфери, в яких відбувається їх взаємне накладання, взаємне проникнення та взаємне заперечення.

 

Рис. 1.1. Сталий розвиток екологічної, економічної та соціальної систем

 

На мою думку, оскільки неможливо досягнути максимум цілей екологічної, економічної та соціальної систем, важливо знайти таку ціль-пріоритет, яка визначатиме стратегію розвитку суспільства і яка буде об’єднуючою (інтегруючою), взаємопов’язаною і знаходитися у зоні взаємного накладання всіх трьох систем. Дотепер такою ціллю-пріоритетом було задоволення матеріальних і, частково, соціальних потреб людини. Враховуючи зазначене вище та спираючись на положення концепції сталого розвитку, можна стверджувати, що гармонійна ко-еволюція довкілля, економіки та соціальної сфери має бути здійсненна через трансформацію макроекономічних цілей: від економічного зростання до суспільних перетворень, що забезпечують стійкість систем у довгостроковому періоді. Стимулом для таких перетворень має стати свідоме та кероване суспільством формування екологічних потреб людини.