Правовий режим фінансування окремих галузей економіки

Конституційна норма проголошує, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст..95 Конституції України).

Найбільшим важливим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи, які нажаль фінансуються не в повному обсязі щодо потреб. До соціально-культурних видатків держави на­лежать видатки на: соціальний захист населення і соціальне забезпечення, освіту, науку, культуру і засоби масової інформації, охорону здоров'я, фізи­чну культуру та спорт, заходи в галузі молодіжної політики.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годуваль­ника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та в ін­ших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України, розділ видатків на «Соціальний захист та соціальне забезпечення» (код1000) включає:

- оплату пенсій та допоміг — компенсаційні витрати у зв'язку з надан­ням пенсіонерам безплатного проїзду; пенсій військовослужбовцям Міноборони, прикордонних військ, Міністерства внутрішніх справ, служби безпеки, тощо;

- оплату пільг ветеранам війни і праці;

- фінансування допомоги сім'ям з дітьми;

- інші види соціальної допомоги;

- оплату видатків дитячих закладів-інтернатів та притулків для непов­нолітніх, програм соціального захисту неповнолітніх;

- оплату видатків будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів;

-      фінансування молодіжних програм та інших заходів і закладів в галузі соціальної політики.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту. При цьому повна загальна середня освіта є обов'язковою. За Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкіль­ної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних, комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної вищої і післядипломної осві­ти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням та студентам.

У відповідності з функціональною структурою видатків на культуру та мистецтво до них відносяться витрати на: мистецтво, бібліотеки, музеї, заповідники, клуби та інші культурні заклади, кінематографію, архівну справу, книговидання та інші засоби масової інформації. Кошти на фінан­сування підприємств організацій та закладів культури відпускаються за статтями відповідно до бюджетної класифікації.

Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або Державного бюджету на своє утримання, використовують на свої потреби спеціальні (позабюджетні) кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та різні культурні заходи.

При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністр культури України, Міністри та керівники державних коміте­тів та відомств України, а також Автономної Республіки Крим, у підпоряд­куванні яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури. Роз­порядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємств та організацій.

 Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування встановлено статтею 49 Конституції України. Охоро­на здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціа­льно-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Конституцією також закріплено, що медична допомога у державних і кому­нальних закладах охорони здоров'я надається безплатно, а держава спри­яє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі під­розділи: фінансування лікарень широкого профілю; видатки спеціалізованих медичних закладів; асигнування на поліклініки, амбулаторії, спеціалізовані поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти; видатки на загальні і спеціа­лізовані стоматологічні поліклініки; утримання санітарно-епідеміологічної служби, закупівлю та виготовлення медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується у медичній практиці, тощо.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, в тому числі на законодавчу, виконавчу владу Президента України, судову владу, правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави. Відповідно до функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету визначаються видатки на загальнодержавні функції (код 0100), на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансова та зовнішньополітична діяльність (код 0110), на оборону (код 0200), на громадський порядок, безпеку та судову владу (код 0300).

Правоохоронна діяльність знаходиться на кошторисна – бюджетному фінансуванні і її функціонування забезпечується видатками, які визначаються у бюджетній класифікації по напрямкам:

• протипожежний захист та рятування;
• судова влада;
• кримінально-виконавча система та виправні заходи;
• діяльність у сфері безпеки держави;
•  нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді;
•  дослідження і розробки у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного бюджету. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою. Бюджетні установи поряд з бюджетними коштами можуть мати і власні - позабюджетні кошти, до яких відносять: депозитні суми, суми за дорученням та спеціальні кошти.

Депозитні кошти - це кошти, що надходять в тимчасове розпорядження бюджетних установ і при певних умовах належать до повернення тим, хто їх вніс, або передачі за призначенням.

Сумами за дорученням є кошти, що отримуються бюджетними установами від інших установ та організацій для виконання певних доручень. Ці кошти повинні витрачатися суворо за цільовим призначенням, на яке є вказівка у дорученні. Суми за дорученням стають додатковим джерелом фінансування витрат бюджетних установ, коли доручатель прямо визначає, на яку саме діяльність установи він жертвує кошти.

Спеціальні кошти - це доходи бюджетних закладів, які отримуються від реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг. Для бюджетних організацій спеціальні кошти створюються тільки з дозволу Міністерства фінансів або Кабінету Міністрів України. Бюджетні установи, що мають спеціальні кошти, включають їх у прибуткову частину єдиного кошторису. Витрачення спеціальних коштів до затвердження кошторисів забороняється.

Додаткові питання:

1. Визначить види та складові кошторису.
2. Який порядок фінансування правоохоронних органів?
3. Який порядок фінансування соціально-культурних закладів?
4. Який порядок фінансування органів державного управління?
5. Які правові режими фінансування Ви знаєте?
6. Що таке лімітна довідка?
7. Які існують норми витрат?

 

Практичні завдання рекомендовані до вирішення при підготовці:

Завдання 1.

Міський ЖКХ в 4 кварталі 2007 року і в першому півріччі 2007 року відповідно до Закону України «Про міліцію» при стягуванні платні за комунальні послуги враховувало пільгу у розмірі 50%, передбачену для працівників («Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива» ст. 22 «Соціальний захист працівників міліції» Закону України «Про міліцію»). З урахуванням названих обставин у міському ЖКХ виникли збитки у розмірі 93600 гривень.

Міський ЖКХ звернулося до Арбітражного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті, до Міністерства внутрішніх справ України та до відділення Державного казначейства України про стягнення 93600 крб. гривень, понесених з урахуванням надання пільг по комунальних послугах працівникам міліції в 4 кварталі 2007 року, і в першому півріччі 2008 року. В обґрунтування своєї вимоги ЖКХ послалося на статтю 22 Закону України «Про міліцію». А також на ст. 51 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» (Стаття 51. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни… працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони …)

Рішенням першої інстанції позовні вимоги «ЖКХ» задоволені за рахунок УВС МВС міста у розмірі 6 000 гривень, за рахунок МВС України у розмірі 60 000 гривень. У позові до відділення Державного казначейства відмовлено.
Суд, задовольняючи вимоги позивача, застосував до даних правовідносин, крім названої статі Закону України «Про міліцію», статті 21,22,23 БК України, і статтю 51 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

 Які обставини повинна досліджувати касаційна інстанція арбітражного суду за скаргою ЖКХ? Чи є УВС МВС міста і МВС України розпорядниками бюджетних коштів і відповідачами? За рахунок яких засобів повинен бути компенсований збиток.

Завдання 2.

Вузом в 1 кварталі 2008 року до установи Державного казначейства був представлений рахунок на оплату електроенергії, спожитої в 2007 році. Установа Державного казначейства не сплатила рахунок, посилаючись на те, що договір на поставку електроенергії не був зареєстрований в казначействі. ВУЗ вважає відмову в оплаті неправомірною, оскільки в БК України відсутня вимога про реєстрацію таких договорів. Чи є у Вузу підстави для звернення до суду? Хто повинен нести обов'язок по сплаті штрафів за невчасну оплату послуг з цивільно-правового договору?

 

          

Нормативно-правові акти, рекомендовані для ознайомлення при підготовці:

1, 2, 7, 8, 12, 16, 18, 21, 30, 32, 34, 36, 37, 43, 48, 52, 55-59, 61, 63, 64, 67.

 

                                                                   МОДУЛЬ 5

Семінарське заняття № 9

На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темою