Пра вові засади організації грошового обігу в Україні

При підготовки до відповіді на це питання треба враховувати, що в правовому регулюванні грошового обігу виявляється господарсько-організаторська функція держави, яка використовує гроші як важливий інструмент впливу на економіку країни. За допомогою грошей держава здійснює контроль за формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, за господарством країни в цілому, за мірою праці і споживання окремих господарюючих суб’єктів. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг. Засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням згідно з Конституцією України покладено на Національний банк України.

Грошовою одиницею України є гривня. Випуск та обіг на території країни інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється. (ст. 32 Закону України «Про Національний банк України»)

Для забезпечення організації грошового обігу Національний банк здійснює:

- виготовлення та зберігання банкнот і монет;

- створення резервних фондів банкнот і монет;

-  встановлення номіналів, системи захисту грошових знаків та дизайн банкнот і монет;

- встановлення порядку зміни пошкоджених банкнот і монет;

- встановлення правила випуску в обіг і вилучення з обігу, зберігання, перевезення та інкасації готівки;

- визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств та організацій;

- визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить НБУ. Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Зношені та пошкоджені гроші вилучаються та замінюються безплатно НБУ, банками України на нові грошові знаки без обмежень щодо обсягів та строків. Проте НБУ та банки не зобов’язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали не дійсними, банкноти та монети. Виготовлення та введення в облік підроблених банкнот та монет тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства України.

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на рік або більш тривалий період і щорічно інформує Верховну Раду України про її напрями.

 Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного і соціального розвитку України на майбутній бюджетний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до чинного законодавства грошові розрахунки в Україні існують у готівковій та безготівковій форм Готівковий обіг - це обіг законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни. У свою чергу готівкові розрахунки являють собою платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів робіт, послуг) та іншого майна. Касові операції – це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Правові відносини щодо касових операцій у національний валюті мають подвійний характер, тобто водночас примусовий та договірний, і регулюється нормами фінансового та цивільного права Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються шляхом записів на рахунках в банках, коли гроші списуються банками з рахунку платника і зараховуються на рахунок одержувача.

Безготівкові розрахунки здійснюються за волевиявленням клієнтів у формах, визначених НБУ. Принципи безготівкових розрахунків відображаються і в банківських правилах: розрахунки здійснюються, як правило, за згодою платника; розрахунки можуть здійснюватись тільки після поставки (продажу) продукції; платежі можуть здійснюватись тільки після погодження провести платіж.