І . Визначення об'єктів спостереження, які реалізують загрозу банкрутства .

Як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, в сучасних економічних умовах, практично всі аспекти господарської діяльності можуть створювати загрозу банкрутства підприємства. Тому система спостереження повинна будуватися шляхом виділення найбільш суттєвих факторів. До них, як правило, відносять:

- чистий грошовий потік;

- структура капіталу;

- склад боргових зобов'язань і боргових прав;

- склад активів;

- склад поточних витрат підприємства;

- рівень ефективності використання капіталу;

- рівень ризику.

ІІ. Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства та їх диференціація за рівнем небезпеки для фінансового розвитку підприємства

Всі показники-індикатори поділяються на абсолютні (виражені абсолютною сумою) та відносні (виражені відносними величинами)

Основу такої оцінки складає порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) їх значеннями і виявлення розмірів негативних відхилень в динаміці.Ріст розміру негативних відхилень в динаміці, досягнення ними критичних значень характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності, які створюють загрозу банкрутства.

Прогнозування потенційного банкрутства можливе також на основі факторних моделей Альтмана, Таффлера і інших західних економістів, а також аналітичних моделей, напрацьованих вітчизняною господарською практикою.

Коефіцієнт ймовірності банкрутства (індекс Альтмана) являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулі 3 роки.

Z=l,2  + 1,4 + 3,3  + 0,6  + 1,0                                                             [11.1]

Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

– відношення власного оборотного капіталу до середньорічної вартості активів підприємства;

 – відношення нерозподіленого прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

 – відношення прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

 – відношення ринкової вартості акцій до позиченого капіталу;

– відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості активів підприємства

Z – до 1,8 дуже висока ймовірність банкрутства

1,81-2,7 – висока

2,71-2,99 – можлива

3,0 і вище – дуже мала.

Застосування індексу Альтмана доцільне для оцінки ймовірності банкрутства великих акціонерних компаній, які торгують своїми акціями на фондових біржах.

В 1997 році західний економіст Таффлер запропонував наступну модель:

Z=0,5 3  + 0,13  +0,18  +0,16                                                                 [11.2]

– коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації і короткотермінових зобов'язань;

 – коефіцієнт співвідношення оборотних активів і суми зобов'язань

 – коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і суми активів

 – коефіцієнт співвідношення виручки і суми активів

більше 0,3 – загроза банкрутства відсутня

менше 0,2 – банкрутство більш ніж вірогідно

Фонд державного майна України для оцінки вірогідності банкрутства акціонерних товариств з часткою державного майна пропонує застосовувати подібний показник - коефіцієнт вірогідності банкру тс тва:

Z= 1,2 *Коб + 1,4 * Кран +З,З * Кра +0,6 * Кп +1,0 * Кф,                                    [11.3]

де: Коб – частина оборотних активів в активах ПАТ-(рядок 260. графа 4Ф.1: (рядок 280. графа З Ф.1 + рядок 280. графа 4 Ф.1)

Кран – рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком: (рядок 350. графа 4 Ф.1): (рядок 280, графа З Ф. 1 + рядок 280, графа 4 Ф.1):2);

Кра – коефіцієнт рентабельності активів (чистий прибуток: вартість активів);

Кп – відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до короткотермінових зобов'язань: (ціна продажу 1 акції х кіль­кість акцій у статутному капіталі (рядок 310, Ф. 2): рядок 620, графа 4. Ф.1);

Кф – коефіцієнт фондовіддачі: (рядок 035, графа З Ф.2): (рядок 280, графа З Ф.1 + рядок 280, графа 4 Ф.1): 2).

Аудиторська палата України для оцінки ризику банкрутства для акціонерних товариств, які не торгують своїми акціями на фондових біржах пропонує застосовувати наступну модель:

R = 8,38х  + + 0,054 + 0,63                                                                    [11.4]

– частка від ділення оборотного капіталу і середньорічної вартості активів;

– частка від ділення нерозподіленого прибутку і власного капіталу;

– частка від ділення виручки від реалізації і середньорічної вартості активів;

– частка від ділення нерозподіленого прибутку і загальних витрати підприємства (операційних, інвестиційних і фінансових).

R = Ф.1 ряд. 260: Ф.1 ряд. 640 х 8,38 +Ф.1 ряд. 350:Ф.1 ряд. 380 +Ф.2 ряд.(10-15): Ф.1 ряд. 640 х 0,054 +Ф.1 ряд. 350:Ф.2 ряд. (040+090+070+080+ 140+ 160)х 0,63

Ймовірність банкрутства відповідно до величини показника R:

Величина R	Ймовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у працюючих суб'єктів підприємницької діяльності і вжиття попереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства у відповідності з “Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”, затверджених наказом Міністерства економіки України від 1 січня 2001 № 10 (далі – Методичні рекомендації) повинен проводитися фінансовий моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховують, як відношення суми чистого прибутку підприємства і нарахованої амортизації до суми довгострокових і поточних зобов'язань за формулою:

                                 [11.5]

де К_б – коефіцієнт Бівера;

,  – чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми № 2 “Звіт про фінансові результати" відповідно;

,  – довгострокові і поточні зобов'язання (підсумки розділів Ш і ІV пасиву балансу, наведені у рядках 460 і 620 форми №1 “Баланс ".

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом стає меншим від 0,1.

І II. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства

При оцінці кризового стану підприємства пропонують використовувати три принципові характеристики:

1. Поточна неплатоспроможність;

2. Критична неплатоспроможність;