Оцінка власного капіталу підприємства

Фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал, один із найвагоміших показ­ників, що використовується при оцінці фінансового стану під­приємства, оскільки показує:

- ступінь фінансової самостійності підприємс­тва (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування);

- ступінь кредитоспроможності підприємства.

Власний капітал включає такі основні елементи:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Аналіз загальної суми та структури капіталу доцільно допов­нити розрахунком суми власного оборотного капіталу підпри­ємства, що дає можливість не лише визначити сам розмір капі­талу, але і назвати основні причини його зміни. Обчислення можливо проводити двома шля­хами:

- по-перше, шляхом віднімання від суми власного капіталу та довгострокових зобов'язань залишку необоротних активів за ба­лансом (р. 380 + р. 430 понад 1 рік + + р. 480 + р. 630 понад 1 рік – р. 080);

- по-друге, як різницю між вартістю оборотних активів та по­точними зобов'язаннями підприємства (р. 260 + р. 270 до 1 року – р. 620 – р. 430 до 1 року – р. 630 до 1 року).

Власні оборотні кошти визначають також як робочий капітал.

Робочий капітал (Рк) – різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.

Робочий капітал −  це величина оборотних коштів, що залишається у підприємства після розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями. Величину робочого капіталу розраховують так:

Робочий капітал = (Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів) –

 – (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів**) =

= (Ф.1 р.260 + р.270 – р.620 – р.630)                                                            [4.1]

щоб визнати, на скільки підприємство забезпечене власними оборотними коштами доцільно розрахувати коефіцієнт забезпеченості робочим капіталом:

=(Поточні активи+витрати майбутніх періодів)/Поточні пасиви                [4.2]

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство не є платоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Серед основних чинників, які впливають на зміну влас­ного оборотного капіталу та можуть привести до його де­фіциту:

- систематична збиткова діяльність підприємства;

- наявність занадто дорогої за вартістю матеріально-технічної бази;

- наявність значних обсягів незавершеного будів­ництва протягом тривалого терміну;

- незабезпеченість підприємс­тва оборотними активами;

- відволікання коштів на покриття дебі­торської заборгованості;

- низька якість складу капіталу (перева­жання частки зобов'язань у валюті балансу);

- неефективне вико­ристання майна, капіталу та їх складових частин;

- значні суми не­продуктивних витрат та втрат та ін.

 

Аналіз позикового капіталу

Позиковий капітал підприємства відповідно до терміновості погашення зобов'язань поділяють на довгострокові і коротко­строкові кредити та позики, поточні зобов'язання за розрахунками.

Поточні зобов’язання – це ті зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців, починаючи з моменту виникнення.

Довгострокові кредити і позики підприємства отримують на будівництво, реконструкцію, модернізацію, оновлення, технічне переозброєння основних виробничих фондів, покращення організації виробництва, впровадження нової техніки і технології.

Короткострокові кредити і позики підприємства використовують для формування оборотних активів.

К редиторська заборгованість виникає при несвоєчасному погашенні платіжних зобов’язань за товари, роботи, послуги; з оплати праці; за розрахунками з бюджетами; з одержаних авансів, інше.

Аналіз кредиторської заборгованості проводять у розрізі окремих кредиторів, термінів виникнення та тривалості непогашення боргів, виявляють прострочену заборгованість тощо.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, треба мати на увазі, що вона є джерелом покриття дебіторської заборгованості під­приємства. У зв'язку з цим доцільним є проведення порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. У випадку виявлення перевищення суми дебіторської заборгованості над кредиторською, говорять про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгова­ність, у протилежному – про недостатність власного капіталу для фінансування діяльності.