Управління грошовими коштами підприємства.

Формирование предприятием денежных авуаров вызывается рядом причин, которые положены в основу соответствий классификации остатков его денежных средств.

Операционный (или трансакционный) остаток денежных активов формируется с целью обеспечения текущих платежей связанных с производственно – коммерческой (операционной) деятельностью предприятия: по закупке сырья, материалов и п/ф; оплате труда; уплате налогов; оплате услуг сторонних фи-й и т.п. Этот вид остатка денежных средств является основным в составе совокупных денежных активов предприятия.

Страховой (или резервный остаток денежных активов) формируется для страхования риска несвоевременного поступления денежных средств от операционной деятельности в связи с ухудшением конъюнктуры на рынке ГП, замедлением платежного оборота и по другим причинам.

Инвестиционный (или спекулятивный) остаток денежных активов формируется с целью осуществления эффективных краткосрочных финансовых вложений или благоприятной конъюнктуры в отдельных сегментах рынка.

Компенсационный остаток денежных активов формируется в основном по требованию банка, осуществляющего расчетное обслуживание предприятия и оказывающие ему другие виды финансовых услуг.

Основной целью финансового менеджмента в процессе управления денежными активами является обеспечение постоянной платежеспособности предприятия. В этом получает свою реализацию функция денежных активов как средства платежа, обеспечивающая реализацию целей формирования их операционного, стр-го и компенсационного остатков. Приоритетность этой цели определяется тем, что ни большой размер оборотных активов и собственного капитала, ни высокий уровень рентабельности хозяйственной деятельности не могут застраховать предприятие от возбуждения против него иска о банкротстве, если в предусмотренные сроки из-за нехватки денежных активов оно не может рассчитаться по своим неотложным финансовым обязательствам.

Поэтому в практике финансового менеджмента управление денежными активами часто отождествляется с упр-ем платежеспособностью (или упр-ем ликвидностью).

Наряду с этой основной целью важной задачей финансового менеджмента в процессе управления денежными активами является обеспечение эффективного использования временно свободных денежных средств, а также сформированного их остатка.

С учетом основной цели финансового менеджмента в процессе осуществления управления денежными активами формир-ся соотв-я политика этого управления.

 

Політика фінансування оборотних коштів.

Менеджмент будь-якої фірми завжди використовує певні принципи управління оборотними коштами і обирає відповідну стратегію їх фінансування. Вони передбачають розв’язок двох проблем:

- якою повинна бути структура джерел фінансування активів?

- якими повинен бути їх обсяг?

Щодо відповіді на перше запитання, то відомі три моделі поведінки:

Консервативна,

Поміркована,

Агресивна.

Рішення про те, як саме фінансувати активи за рахунок короткострокових чи довгострокових зобов’язань – приймається за умови доведення ризику до мінімуму та одержання максимального доходу. За нормальних економічних умов довгострокові позики дорожчі за короткострокові. Пояснюється це тим, що кредитори, які позичають кошти на більш тривалий термін, більше ризикують через невизначеність, ніж ті позикодавці, яким повертають позики за короткий термін. Ризик неплатоспроможності та вплив інфляції, як правило, значно вищий для довгострокових позик, що відображається у зростанні процентних ставок. Довгострокові позики є дорожчими ще й тому, що гарантують позичальникам можливість використовувати кошти протягом тривалого терміну без поновлення фінансових ресурсів. В разі несвоєчасного поновлення короткострокових позик, підприємство може залишитись без грошей на рахунку і в касі, а комерційна діяльність може припинитись. Фінансування за рахунок довгострокових позик, які дорого коштують вважається консервативним підходом до забезпечення ліквідності підприємства. За такого підходу може покриватися більшість майбутніх фінансових потреб за рахунок довгострокових позик. На короткий термін позичають лише незначні суми.

За консервативного підходу необоротні активи, системна частка оборотних активів та частина сезонних потреб фінансується за допомогою довгострокових зобов’язань і ВК. За рахунок короткострокових зобов’язань фінансується лише частина сезонних потреб, але ризик залишитись без коштів є мінімальним.

За поміркованого підходу, необоротні активи і системна частка оборотних активів фінансується за рахунок довгострокових зобов’язань власного капіталу. Сезонні потреби фінансуються за рахунок короткострокових зобов’язань.

За агресивного підходу, необоротні активи і лише частина мінімального рівня оборотних активів покривається за рахунок довгострокових зобов’язань і ВК. Всі сезонні потреби, а також частина мінімального рівня оборотних активів покриваються за рахунок короткострокових позик. За такого фінансування вартість капіталу мінімальна, проте ризик пов'язаний з проблемою ліквідності, досить високий.

Від того, як фінансові менеджери відносяться до ризику залежить вибір підприємством необхідних підходів до фінансування своїх активів. Якщо підприємство впевнене в тому, що короткострокові зобов’язання будуть легко поновлені, то застосувавши агресивний підхід, вона заощадить значні кошти на оплаті запозичень. З іншого боку, коли немає впевненості що можна бути постійно підтримувати зобов’язання на визначеному рівні (що характерно для вітчизняної ситуації) поміркований підхід, або навіть консервативний, буде ефективним.