Права і обов’язки платників податків

Має право брати участь особисто або через свого представника у податкових правовідносинах. ПКУ наділяє платників такими правами:

· Одержати інформацію;

· На письмове роз’яснення;

· Пільги;

· Відстрочка, розстрочка і податковий кредит, причому в новому ПКУ – лише податкова інспекція займається цим;

· Одержання своєчасного заліку сплачених сум або повернення переплаченої суми;

· Представляти інтереси в суді або в податковій особисто чи через представника;

· Вимагати пояснення дій податкових органів;

· Бути особисто присутнім при перевірках;

· На одержання копій актів перевірки;

· Не виконувати неправомірні акти та вимоги податкових органів; оскаржувати їх;

· Вимагати в установленому порядку відплати збитків, наданих незаконними рішеннями або незаконними діями податкових органів. Збитки, що нанесені неправомірними діями посадових осіб органів податкової служби погашаються за рахунок бюджетних коштів. Якщо вони мають право на пільги, то вони повинні обов’язково представляти податковим органам документи, що засвідчують таке право.

Зобов’язання:

· Допускати в приміщення, пов’язане з одержанням прибутку, податківців.

· Зберігати документи, що пов’язані з одержанням прибутку чи сплатою податків, 3 роки.

· Дотримуватися вимог ст. 67 КУ;

· Своєчасно ставати на облік і вести облік доходів;

· Своєчасно подавати декларацію про одержання доходів і бухгалтерську звітність. Неподання цих документів у строк, що вказано в кодексі, вважається приховуванням доходу;

· Виконувати законні вимоги про ліквідацію виявлених порушень і недоліків;

· Письмово повідомляти податкові органи про відкриття рахунку в банку протягом 3 днів, про участь у всіх організаціях, які сплачують дохід, про відкриття філіалів й інших відокремлених підрозділів.

За порушення цих обов’язків грязные шлюшки будут наказаны.

Імперативний метод. Публічні обов’язки та права податкових органів.

Податки можна класифікувати на основі кількох підстав:

· За компетентністю органів:

1. Загальнодержавні;

2. Місцеві;

· За каналом надходження:

1. Закріплені;

2. Регулюючі;

· За платником:

1. З юридичних осіб;

2. З фізичних осіб;

3. Змішані.

· За формою:

1. Прямі:

§ Особисті;

§ Реальні.

2. Непрямі.

· За способом стягнення:

1. Пайові (кількісні) – розмір встановлюється індивідуально;

2. Репатріаційні (на корпорацію, а корпорація розподіляє самостійно);

· За періодичністю:

1. Разові;

2. Систематичні (регулярні);

Для виникнення податкових правовідносин і обов’язку сплати податку необхідно, щоб у наявності був факт, з яким пов’язано обов’язок сплати.

Загальнодержавні податки:

1. Прибутковий податок з підприємств;

2. Податок з доходів фізичних осіб;

3. Податок на додану вартість;

4. Акцизний податок;

5. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. Екологічний податок;

7. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами, природного газу, аміаку, природний газ, що добувається в Україні;

8. Плата за користування надрами;

9. Плата за землю;

10. Збір за користування радіочастотним ресурсом;

11. Збір за використання води;

12. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

13. Фіксований сільськогосподарський податок;

14. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

15. Мита;

16. Збір у вигляді цільової надбавки на електричну, теплову енергію;

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Ознаки загальнодержавних податків:

· Обов’язковість;

· Грошовий характер;

· Безповоротність;

· Публічність;

· Індивідуально-безвідплатний характер.

Елементи податкового закону

Суб’єкт податку – особа, на яку покладено обов’язок сплатити податок.

Носій податку – особа, на якій лежить тягар оподаткування. Ця особа в законі не встановлюється.

Платниками податків є громадяни України, особи без громадянства та іноземці (резиденти та нерезиденти).

Резиденти – особа, що проживає на території України не менше 183 днів цілісно або сумарно. Фізична особа-резидент, що має місце проживання в Україні. Якщо вона має місце проживання закордоном, то резидент і там, і тут.

Доходи нерезидентів оподатковуються лише тоді, коли вони одержані на території України.

Податковий статус юридичної особи визначається за юридичною адресою, де розташоване центральне управління, або за місцем розташування поточного управління компанією, а також за діловою метою.

Податковий нерезидент – той, хто не є резидентом.

Об’єктами оподаткування є майно, товари, дохід, прибуток чи його частина, обороти з реалізації товарів, їх постачання.

Предмети оподаткування – це такі юридичні факти, що обумовлюються обов’язком суб’єкта сплатити податок. Об’єкт і предмет оподаткування можуть не співпадати.

Одне і те ж майно може бути предметом кількох податків.

Одиниця виміру бази оподаткування, для якої встановлюється ставка податку. Ставка податку завжди встановлюється на одиницю податкової бази.

Тарифи ставок – це сукупність видів і розмірів ставок. Ставка – розмір податку на одиницю оподаткування. Є тверді і процентні ставки.

Методи оподаткування – порядок зміни ставки залежно від зростання оподатковуваної бази.

Строк сплати – юридичні та фізичні особи.

Твердо фіксована дата, за порушення якої неодмінно буває покарання – пеня.

Акцизний збір

Це другий непрямий податок. Він надає в бюджет дуже багато доходів. Платниками акцизів є суб’єкти господарської діяльності, їх філії, відділення, що виробляють підакцизний товар на митній території України, в тому числі давальчої сировини по товарах, на які встановлені акцизи.

Давальна сировина – продукція, що передається їх власникам без оплати іншим організаціям для переробки, доробки, включаючи розлив, а також по підакцизних товарах, що виробляються за межами України, яку дають підприємствам України для переробки.

Також платниками є будь-які підприємства, що імпортують товари на територію України, фізичні особи, що ввозять або пересилають підакцизний товар, багаж, що перевищує норми безлімітного перевезення.

200 євро раніше, а зараз 500 євро.

Юридичні та фізичні особи також є платниками, якщо вони купують підакцизні товари у податкових агентів.

Податкові агенти в цих випадках – суб’єкти господарської діяльності, створені з іноземними інвестиціями, що одержують право на звільнення від податків, і це право підтверджено господарським судом, та їм надано право нараховувати, справляти і сплачувати в бюджет акцизний збір.

Будь-які суб’єкти господарської діяльності, що імпортують на митну територію підакцизні товари також є платниками.

Платниками акцизного податку також є виробники, замовники, за дорученням яких виробляється ця продукція за межами України, споживачі алкогольних і тютюнових виробів.

Платниками є виробники на давальницьких умовах.

Оподаткуванню підлягає митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться в Україну, включаючи виготовлені за межами митної території із давальницької сировини і ре імпортовані, а також митна вартість продукції, що повертається на митну територію України з зони митного контролю. Платниками також є юридичні особи, міжнародні організації, що реалізують цю продукцію через постійні представництва.

Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації шляхом продажу, обміну, безплатної передачі, з частковою оплатою, на умовах комісії, для власного споживання і промислової переробки (митний і податковий кодекс – ставки податків).

Не є об’єктом акцизного податку підакцизні товари, що реалізуються за іноземну валюту. Підакцизні товари, які розміщуються на ліцензійних складах при реалізації автомобілів спеціального призначення. Не належать до об’єктів оподаткування акцизом конфісковані товари, безгосподарні (безхозні) та підакцизні алкогольні напої (безгосподарні), а також імпортована сировина для вироблення підакцизних алкогольних товарів. Акцизний збір не справляється з товарів, які ввозяться підприємствами-виробниками підакцизних товарів для їх виробництва, якщо є довідка податкового органу з місця знаходження підприємства. Товари, що проходять транзитом через Україну, гуманітарна допомога і за міжнародними угодами також не оподатковуються.

Вартість товарів, що ввозяться, перераховуються в гривні за курсом НБУ на день пересилання. Базою оподаткування імпортованих товарів є договірна вартість товарів, але не менше, ніж зазначена в митній накладній. До бази не включається вартість тари, якщо вона протягом 12 місяців повертається назад. Якщо вона не повертається, то включається.