Поняття валютного регулювання. Валютні обмеження.

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.:

Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулювання. Під валютним регулюванням слід розуміти спеціальний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, що здійснюють уповноважені державні органи, спрямованих на орагнізацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій. Валютне регулювання передбачає реалзацію таких принципів:

- єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всій території держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;

- захист національної валюти України та забезпеченя стабільності на внутрішньому валютному ринку;

- стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема, валютних обмежень та порядку проведення валютних операцій;

- гнучкість – система валютного регулювання повинна коригуватися залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в країні та тенденцій розвитку світового валютного ринку;

- стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в країні та вирівнювання платіжного балансу.

Валютне регулювання здійснюється через установлення особливих режимів обігу валютних цінностей, певні обмеження в правах та обов’язках суб’єктів валютних правовідносин. Обмеження в сфері валютного регулювання передбачають низку цілей:

- встановлення та реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;

- забезпечення і захист права власності на валютні цінності;

- регламентацію міжнародних розрахунків;

- підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;

- забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком.

Залежно від сфери здійснення слід розрізняти обмеження на двох рівнях валютного регулювання:

1. Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (головним чином, Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами та послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючого знецінення валют, а також встановлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі.

2. Внутрішнє валютне регулювання. Основним елементом національної системи валютного регулювання є валютні обмеження. Їх слід розглядати як систему державних заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення валютних операцій. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю» передбачає можливість використання валютних обмежень як засобу валютного регулюваня.

Система внутрішніх валютни обмежень включає такі складові:

1. Об’єкти обмеження. Реалізуються вони через встановлення вичерпного переліку складових валютних цінностей. При цьому заонодавець не тільки визначає 5 різновидів об’єктів, обіг яких передбачає необхідність правового регулюванняв цій царині, а й деталізує кожен із цих складових.

2. Суб’єкти обмеження. Цей різновид передбачає поєднання відповідної подвійної сукупності:

а) обмеження стосовно владних осіб, які наділені повноваженнями щодо організації та контролю у сфері валютних відносин. Такими органами є Нацбанк України та Кабінет Міністрів України;

б) обмеження щодо зобов’язаних осіб, права і обов’язки яких деталізуються відповідно до певного виду валютних операційта різновиду валютних цінностей. Такі учасники валютних відносин поділяються на дві групи: резидентів та нерезидентів.

3. Обмеження валютних операцій. Цей вид обмежень передбачає встановлення вичерпного переліку видів валютних операцій. Відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету КМУ резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, установлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. При цьому використовуються різні правові засоби: ліцензуваня валютних операцій, лімітування або заборона проведення окремих валютних операцій певними суб’єктами валютних відносин. Залежно від типу валютних операцій застосовується різний перелік валютних обмежень. У системі валютних обмежень, що діють в Україні, слід виокремити такі:

- обмеження, пов’язані з ліцензуванням валютних операцій;

- обмеження, зумовлені встановленням порядку придбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанківському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їх зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами;

- обмеження, пов’язані з використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України;

- обмеження, пов’язані зі встановленням обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

- обмеження, пов’язані зі встановленням порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

- обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;

- обмеження, пов’язані з переміщенням готівкової національної та іноземної валюти фізичними особами та юридичниим особами через митний кордон України.