Поняття, принципи і методи діяльності в галузі фінансів. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, принципи і методи діяльності в галузі фінансів.



ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Фінансова система та її склад. (ст. 11-12 Кучерявенко)

Фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентр алізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування;

 - сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь.

  Склад:

· Бюджетна система (державний бюджет та місцеві фінанси)

· Кредитна система (державне та банківське кредитування)

· Обовязкове державне страхування

· Фінанси підприємств  

Ограни держави, що управляють фінансовою діяльністю. (ст. 17-

Фінансова діяльність держави – це діяльність відповідних державних органів щодо утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави.

До органів, що здійснюють фінансову діяльність в Україні, належать:

– Верховна Рада України;

– Президент України;

– Кабінет Міністрів України;

– Міністерство фінансів України;

– Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим;

– Органи місцевого самоврядування;

– Державне казначейство України;

 -Рахункова палата.

Стратегічне, загальне керівництво й управління державними фінансами забезпечують ВРУ, Президент України, Каб.Мін.

Повноваження ВРУ у сфері фінансової діяльності:

· призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України Затверджує загальноднржавні програми

· призначає сім членів Ради Національного
банку (половину) шляхом видання відповідної постанови

· призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати

· затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;

· контроль за виконанням Державного бюджету України,

· ухвалює рішення щодо звіту про виконанню Держ бюджету

Президент України:

· призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України (відповідно до нової конституції 2014)

· здійснює керівництво фінансовою діяльністю як глава держави,

· призначає Міністра фінансів України;

· підписує закони, прийняті ВРУ,

Повноваження Каб.Мін:

· забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики,

· розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання

Про повноваження мінфіну, міністерства доходів та сборів, Державну казначейську службу, рахункову палату та нацбанк можете прочитати в Кучерявенка на ст. 18-20

Характеристика Бюджетного кодексу України.

· Бюджетний Кодекс України визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

· Бюджетний кодекс України визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

 

Склад видатків бюджету.

       Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування (БК, ст. 2)

Державні видатки здійснюються за рахунок:

· коштів державного бюджету

· коштів позабюджетних державних фондів

· коштів власних фондів підприємств, установ, організацій.

Принципи:

· плановість

· цільове використання коштів

· безповоротність і безоплатність

· оптимальне поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел

· дотримання режиму економії та здійснення контролю за використанням виділених коштів.

Класифікація:

· від форм власності:

· державні

· комунальні

· від джерела отримання і використання:

· централізовані

· децентралізовані

· за цільовим використанням:

· витрати на зарплату

· господарські витрати

· витрати на поточний ремонт

· за роллю в суспільному виробництві:

· витрати на розвиток матеріального виробництва

· нематеріальна сфера

· за функціональною ознакою:

· на економіку держави

· на національну оборону

· на державне управління

· на правоохоронну діяльність

· на охорону здоров’я

· на ліквідацію стихійних ситуацій

· на виплату державного боргу

 

Поняття і види витрат.

Державні витрати є однією зі сторін фінансової діяльності держави. Також як і мобілізацію державних доходів, цей процес здійснюють безперебійно, безупинно.

Державні витрати - це планова діяльність органів держави й місцевого самоврядування щодо цільового використання публічних коштів.

Склад: державні витрати, витрати бюджетів.

Класифікація:

· залежно від форм власності:

· державні;

· муніципальні;

· за характером участі в суспільному виробництві:

· основні кошти;

· оборотні кошти;

· резерви;

· за джерелом отримання й використання:

· централізовані (фінансують з державного та місцевого бюджетів і державних позабюджетних цільових фондів);

· децентралізовані (фінансують державні або комунальні підприємства за рахунок власних коштів, залишених у їхньому розпорядженні);

· за цільовим призначенням:

· на заробітну плату;

· на господарські витрати;

· на поточний ремонт тощо;

· за роллю в суспільному виробництві:

· на розвиток матеріального виробництва;

· на нематеріальну сферу.

· за функціональною ознакою, на:

· економіку держави (з виокремленням її галузей: будівництво, промисловість, зв'язок і т.д.);

· національну оборону;

· соціально-культурну сферу;

· науку й освіту;

· державне управління й місцеве самоврядування;

· правоохоронну систему;

· судову систему;

· охорону здоров'я;

· попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій, наслідків стихійних лих;

· обслуговування державного боргу;

· міжнародну діяльність тощо.

 

Екологічний податок.

· Сплачується щоквартально, самостійно платником.

Платники:

· суб'єкти господарювання, ф/о

· ю/о, які не проводять господарську діяльність

· бюджетні установи, громадські підприємства

· постійні представництва нерезидентів

Підстави сплачення:

· викиди

· скиди забруднених речовин у водні об’єкти

· розміщення відходів у спеціальних місцях

Об’єкт оподаткування:

· обсяги та види забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря підприємствами

· обсяги та види забруднюючих речовин, що скидаються у водні об’єкти.

Ставки:

· За викиди

Азот – 1329 грн/тонна

Аміак – 249 грн/тонна

Водень – 59 грн/тонна

Спирт – 1329 грн/тонна

 

Ресурсні платежі.

1) Збір за використання води

Платники:

· водокористувачі-суб’єкти господарювання:

· ю/о, їх філії, відділення,

· постійні представництва нерезидентів,

· ф/о-підприємці.

Об’єкт – фактичний обсяг води.

Ставка збору залежить від нормативів плати, обсягів використання води та лімітів їх використання.

Нормативна плата диференціюється за 2 ознаками:

· коли вода забирається з водно-господарських підприємств,

· -//- з адмін-територіальних одиниць (Дніпро).

· Ліміти встановлюються Каб. Міном.

· Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачем самостійно згідно з показниками вимірювальних приладів в кубічних метрах.

2) Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Платники:

· лісокористувачі- ю/о, їх філії, відділення;

· окремі підрозділи,що не мають статусу ю/о;

· постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні;

· ф/о.

Об’єкт:

· деревина, виготовлена в порядку рубок головного користування;

· деревина, заготовлена під час проведення заходів: щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення та посилення захисних властивостей; розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю;

· другорядні лісові матеріали;

· побічні лісові користування;

· використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору вимірюється в щільних кубічних метрах деревини:

· за заготівлю деревини основних лісових порід,

· за заготівлю деревини неосновних лісових порід.

Сума збору обчислюється суб’єктами лісових відносин, які видають лісокористувачам спеціальні дозволи.

3) Плата за спеціальне використання надр

Платники:

всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин.

Об'єкт:

· обсяги фактично погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин - для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини; 

· обсяги видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, природного,підземних вод, мінеральних грязей та мулу;

· обсяги видобутих корисних копалин (крім скидів без використання) - для мінеральних підземних вод; 

· вартість мінеральної сировини чи продукції її первинної переробки - для уранової руди, сировини ювелірної, ювелірно-виробної, виробної та облицьовувальних матеріалів.

 Користувачі надр самостійно визначають суму плати та обчислюють її щокварталу накопичувальним підсумком з початку року з урахуванням встановлених коефіцієнтів.

Рентні платежі.

Є загальнодержавними обов'язковими платежами.

Рентні платежі:

1) За транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтороводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Платники:

· суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів та надають послуги з транспортування вантажу трубопроводами України;

· за транзит природного газу територією України є уповноважений КабМіном України суб’єкт госоподарювання, який надає послуги з його транзиту.

Об’єкт:

-для нафти та нафтопродуктів – їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому періоді;

-для природного газу та аміку – сума добутків відстаней відподних маршрутів їх транспортування.

Ставки:

-природний газ – 1,67 грн – 1000 кубометрів за кожні 100км відстані;

-нафта та нафтопродукти – 4,5 грн - 1тонна;

-аміак – 5,1 грн - 1тонна за кожні 100км відстані.

 Базовий податковий період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.

 Платники самостійно обчислюють суму податкових зобов’язань з рентної плати.

2 ) За нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.

Платники:

· суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини;

Об’єкт:

-обсяг видобутої вуглеводневої сировини у податковому періоді;

-об’єкт оподаткув. природного газу зменшується на обсяг рециркулюючого природного газу,який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв.

Ставки:

Нафта:

- 2141,86 грн / 1т з глибини до 5000 м,

- 792,54 грн / 1т з глибини понад 5000 м;

Природний газ:

Видобутий у податковому(звітному) періоді:

- 237грн - 1000куб метрів

- 118,5грн - 1000куб метрів з глибини понад 5000 м;

Видобутий у податковому(звітному) періоді, що використовується для потреб населення:

- 59,25 грн - 1000 куб. метрів з глибини до 5000 м;

- 47,4 грн - 1000 куб. метрів з глибини понад 5000 м;

- 11,85 грн - 1000 куб. метрів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Газовий конденсат:

- 2141,86 грн - 1т з глибини до 5000м

- 792,54 грн - 1т з глибини понад 5000м.

Стаття 234. Ставки збору

234.1. Ставки збору для колісних транспортних засобів:

234.1.1. для мотоциклів:

Група

Об'єм циліндрів двигуна,
куб. сантиметрів

Ставка збору,
гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна

від до (включно)
1

до 500

3,82
2 501 800 6,37
3

понад 800

12,73


(Підпункт 234.1.1 пункту 234.1 статті 234 в редакції Законів № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.1.2. для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном):

Група

Об'єм циліндрів двигуна,
куб. сантиметрів

Ставка збору,
гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна

від до (включно)
1

до 1000

3,82
2 1001 1500 6,37
3 1501 1800 8,90
4 1801 2500 12,73
5 2501 3500 31,82
6 3501 4500 50,90
7 4501 5 500 57,27
8 5501 6 500 69,99
9

понад 6500

76,35


(Підпункт 234.1.2 пункту 234.1 статті 234 в редакції Законів № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.1.3. для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - 0,63 гривні за 1 кВт потужності двигуна;

(Підпункт 234.1.3 пункту 234.1 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.1.4. для автобусів, у тому числі мікроавтобусів, - 6,37 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

(Підпункт 234.1.4 пункту 234.1 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.1.5. для тракторів - 3,17 гривні за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

(Підпункт 234.1.5 пункту 234.1 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.1.6. для вантажних вантажо-пасажирських автомобілів:

Група

Об'єм циліндрів двигуна,
куб. сантиметрів

Ставка збору,
гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна

від до (включно)
1

до 8200

19,09
2 8201 15000 25,45
3

понад 15000

31,82

 

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажо-пасажирських автомобілів сплачується за ставками, установленими для вантажних автомобілів.

(Підпункт 234.1.6 пункту 234.1 статті 234 в редакції Закону № 4235-VI від 22.12.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4834-VI від 24.05.2012, № 5503-VI від 20.11.2012; в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014)

 

234.1.7. для сідельних тягачів - 19,09 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

(Підпункт 234.1.7 пункту 234.1 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

 

234.1.8. для автомобілів спеціального призначення - 6,37 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

(Підпункт 234.1.8 пункту 234.1 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

 

234.1.9. для інших колісних транспортних засобів, які не зазначені у підпунктах 234.1.1-234.1.8 цього пункту, - 5,85 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

(Пункт 234.1 статті 234 доповнено підпунктом 234.1.9 згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.2. Ставки збору для суден:

234.2.1. для суден, оснащених стаціонарним або підвісним двигуном (двигунами):

Група Потужність двигуна, кВт Ставка збору, гривень за 1 кВт потужності двигуна
1 до 55 (включно) 3,17
2 понад 55 3,82


(Підпункт 234.2.1 пункту 234.2 статті 234 в редакції Законів N 4235-VI від 22.12.2011, N 5503-VI від 20.11.2012) <span
</span

234.2.2. для суден, не оснащених двигуном:

Група Довжина корпусу судна, метрів Ставка збору, гривень за 100 сантиметрів довжини корпусу судна
1 до 7,5 (включно) 8,90
2 понад 7,5 17,82


(Пункт 234.2 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012; в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.3. Ставки збору для літаків і вертольотів:

234.3.1. для літаків - 1,28 гривня за кожен кілограм максимальної злітної маси;

(Підпункт 234.3.1 пункту 234.3 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.3.2. для вертольотів - 1,28 гривня за кожен кілограм максимальної злітної маси.

(Підпункт 234.3.2 пункту 234.3 статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4235-VI від 22.12.2011, № 5503-VI від 20.11.2012, № 1166-VII від 27.03.2014) <span
</span

234.4. Ставки збору, встановлені пунктами 234.1 - 234.3 цієї статті, застосовуються:

234.4.1. для нових транспортних засобів - з коефіцієнтом 1;

234.4.2. для транспортних засобів (крім транспортних засобів, зазначених у підпунктах 234.1.3 і 234.1.5 пункту 234.1 цієї статті), які використовувалися до 8 років, - з коефіцієнтом 2;

234.4.3. для транспортних засобів, зазначених у пунктах 234.2 і 234.3 цієї статті, які використовувалися понад 8 років, - з коефіцієнтом 3;

234.4.4. для транспортних засобів, зазначених у пункті 234.1 цієї статті (крім транспортних засобів, зазначених у підпунктах 234.1.3 і 234.1.5 пункту 234.1 цієї статті), які використовувалися понад 8 років, - з коефіцієнтом 40.

Пільги:

· легкові автомобілі для інвалідів (об'єм циліндрів двигуна до 1500 куб. сантиметрів)

· транспортні засоби будинків-інтернатів, будинків пенсіонерів, дітей-інвалідів, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів (об'єм циліндрів двигуна до 1500 куб. сантиметрів)

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати. Податковий період = 1 календарний рік.

 

Права податкових інспекцій.

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються такі права:

· проводити перевірки платників податків (крім НБУ);

· виявляти наявність свідоцтв про Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення;

· одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок;

· викликати посадових осіб, громадян з метою отримання інформації про джерела доходів, методику обчислення і терміни сплати податків, інших платежів;

· здійснювати перевірку достовірності інформації, отриманої від посадових осіб та громадян з питань оподаткування;

· одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції;

· вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

· вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

· зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

· користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом;

Крім того, співробітники податкової міліції мають право безперешкодно заходити у будь-який час доби на територію і до приміщень ю/о (в тому числі митниць) й оглядати їх. На такі дії вони можуть іти з метою припинення злочину чи в процесі переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, в період стихійного лиха або інших надзвичайних подій.

 

Ознаки:

· носить грошовий характер,

· штрафна функція,

· компенсаційна функція,

· застосовується за фінансове правопорушення,

· процедура застосування: як судові органи відповідальності,так і позасудовий характер;

· санкції за фінансові правопорушення: -стягнення до нарахованих сум податків, -штраф, -пеня.

У разі, якщо платник не сплачує податки самостійно, він притягається до відповідальності:

· сплата штрафу 10% при затримці до 30календарних днів;

· 20% при затримці більше 30календарних днів;

· штраф 25% суми податку за порушення правил нарахування,утримання та сплати податків у джерела виплати.

Ті самі дії вчинені повторно протягом 1950 днів – штраф 50% від тієї ж суми. Ті ж дії вчинені втретє протягом 1950днів – 75%.

Бюджетний устрій України.

Бюджетний устрій України — визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету. Оскільки Україна є унітарною державою, то її бюджетна система дворівнева і складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Устрій є організацією та принципами побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язком між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетна система України — урегульована нормами права сукупність Державного бюджету України та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устрою (обидва визначення – за підручником Фінансове право. Мацелик М.О.).

Види рахунків.

1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

(Абзац сьомий пункту 1.8 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку N 223 від 30.04.2010)

поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму.

(Абзац пункту 1.8 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 295 від 23.06.2004, N 189 від 03.06.2013)

інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні;

(Пункт 1.8 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 485 від 21.12.2005)

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

(Абзац пункту 1.8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 110 від 04.04.2005)

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

 

За підручником Кучерявенко.

Згідно з п. 1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Нацбанк України є головним органом валютного контролю. Відповідно до цього він: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноважними банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством України.

До кола владних суб’єктів, які здійснюють свої повноваження в сфері валютних відносин, належить також центральний орган виконавчої влади. Він реалізує державну податкову політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Цей орагн реалізує також державну політику в сфері надання послуг поштового зв’язку, здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

 

Класифікація податків.

Поняття непрямих податків.

Поняття і види страхування.

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.:

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Воно виступає у двох відокремлених формах: соціального страхування (державного і недержавного) та страхування, яке пов’язане з непередбачуваними надзвичайними подіями. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантіється загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Аналіз страхування передбачає його деталізацію в економічному аспекті та з матеріальної точки зору. В економічному аспекті страхування являє собою систему економічних відносин з приводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових та матеріальних коштів, необхідних для покриття непередбачених потреб суспільства та його членів. Матеріальний аспект фінансування передбачає створення грошових фондів спеціалізованих установ – страхувальників, які використовуються для відшкодування шкоди, що спричинила нещасні випадки.

Отже, за своїм змістом страхування являє собою систему відносин з формування і використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, які необхідні для фінанування непередбачених потреб суспільства і його членів, відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок стихійного лиха та інших подібних подій.У Модельному законі про державне соціальне страхування, який був прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова № 10-4 від 6 грудня 2000.), державне соціальне страхування визначено як частина системи соціального забезпечення, котра організована державою в інтересах застрахованих з мктою забезпечення державних гарантій від можливих наслідків соціальтих та/або професійних ризиків і полягає в матеріальному забезпеченні застрахованих осіб, наданні їм соціальної, медичної та реабілітаційної допомоги.

Характерними ознаками страхування є:

1) імовірний характер відносин, згідно з яким неможливо визначити заздалегідь конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо;

2) поворотність коштів, яка полігає у тому, що страхові платежі після їх об’єднання у страховий фонд підлягають (за вирахуванням витрат на послуги страхової компанії) виплати страхувальнику;

3) перерозподільний характер відносин, який регулює участь більшої кількості осіб, що здійснюють страхові внески до фонду, ніж кількість осіб, які одержують право на виплати із страхового фонду;

4) цільове використання створюваного фонду, тобто страхові ресурси витрачаються виключно у чітко визначених випадках, спричинених умовами договору.

Страхування може класифікуватись за різними підставами.

Залежно від об’єкта страхування виокремлюють майнове та особисте страхування. Об’єктом майнового страхування є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Об’єктом особистого страхування виступають блага громадянина, пов’язані з його життям, здоров’ям, працездатністю.

Державне страхування проводиться у формі обов’язкового і добровільного страхування. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальниками та страховиками. Порядок його укладення, виконання та розірвання регулюється цивільним законодавством. Обов’язковим є страхування, яке здійснюється в силу закону. Умови і порядок його проведення визначаються відповідними нормативними фінансово-правовими актами. Обов’язкове страхування може виступати у двох формах: у вигляді оов’язкового державного страхування, яке здійснюється за рахунок коштів бюджету, та у вигляді обов’язкового страхуавння, яке здійснюється за рахунок коштів самих страховиків.

 

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Поняття, принципи і методи діяльності в галузі фінансів.

Фінанси – система фінансово-грошових відносин; важливий економічний інструмент для держави, за допомогою яких держава накопичує капітал.

Фінансова діяльність – це передбачена законом, діяльність державних органів, пов’язана з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних для виконання завдань та забезпечення функцій держави.

Фінансова діяльність здійснюється за принципами, основні з яких закріплені Конституцією України.

Принцип законності означає здійснення фінансової діяльності на всіх етапах руху грошових фондів за чіткої регламентації їх нормами фінансового права, можливості застосування державного примусу.

Принцип плановості полягає у здійсненні фінансової діяльності чітко впорядковано, послідовно, збалансовано за детального закріплення процедур і порядку руху коштів.

Принцип гласності виражається у взаємозв’язку руху, співвідношенні та збалансованості різних грошових потоків, грошових фондів, доведенні до громадян та інших суб’єктів змісту проектів фінансово-правових актів, підсумкових актів за результатами їх застосування.

Принцип системності вимагає здійснення фінансової діяльності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи за певного співвідношення, взаємопроникнення ланок фінансової системи держави (бюджетної системи, кредитної системи, обов’язкового державного страхування, фінансів підприємств).

Характеризуючи і розкриваючи зміст фінансової діяльності, принципи забезпечують відповідні умови для здійснення її функцій. Здебільшого вони відображають і деталізують основні функції фінансів: хоча і відрізняються деякою своєрідністю. Зокрема, це:

1) організація грошового обігу;

2) формування грошових фондів;

3) розподіл і використання грошових ресурсів;

4) організація фінансового контролю.

Фінансова діяльність держави здійснюється різними методами (засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи забезпечують мобілізацію, розподіл і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів). Застосування конкретного методу фінансової діяльності залежить від кількох чинників:

1) стадії фінансової діяльності держави, руху грошових фондів;

2) форми власності на кошти, що переходять державі;

3) джерел державних доходів;

4) мети використання грошових ресурсів на конкретному етапі розвитку держави;

5) співвідношення між доходами й видатками.

Методи фінансової діяльності класифікують залежно від стадії руху грошових фондів (cт.15-16 Кучерявенко)

І. Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов’язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов’язки, їх виконання, гарантії, що забезпечують це виконання. Реалізується насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов’язкових зборів. Імперативно визначається і гарантується вид платежу, платник, об’єкт, ставка, розмір, терміни, засоби забезпечення тощо;

б) метод добровільної мобілізації передбачає переважно застосування диспозитивних засобів забезпечення фінансових надходжень, механізмів кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних квитків та ін.).

2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування, що забезпечує собою цільове, планове, безоплатне і безповоротне передавання державних коштів з бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільове, відплатне, термінове і поворотне передавання коштів, здійснюване на платній основі. Цей метод поєднує два різних за змістом способи: державне і банківське кредитування, хоча останнє лише частково належить до сфери публічного регулювання.

Методи фіннсування і кредитування можуть поділятися на різні підвиди залежно від мети використання коштів, джерел їх утворення, організаційно-правових режимів суб’єктів і т. д.

3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:

а) за спрямованістю видатків на:



Поделиться:


Читайте также:




Последнее изменение этой страницы: 2020-12-09; просмотров: 70; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.216.123.120 (0.149 с.)