Державне мито. Об’єкти оподаткування. Порядок встановлення розмірів мита.

Дані з сайту Мінфіну України. Відповідно до проекту Податкового кодексу України, мито визначалося у ст. 1.

Стаття 1. Загальні положення

1.1. Державне мито – обов’язковий платіж, який справляється на всій території України за вчинення дій в інтересах юридичних і фізичних осіб та за видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те особами відповідно до законодавства України.

1.2. Державне мито справляється незалежно від нарахування і сплати сум інших податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

1.7. Державне мито сплачується до моменту вчинення в інтересах юридичних і фізичних осіб дій та подання заяви про видачу документів, які мають юридичне значення.

 

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.:

Особливість регулювання такого елемента правового механізму податку як об’єкт оподаткування, фактично формалізує податковий обов’язок, опредмечує право справляння податків як реалізацію повноважень щодо зобов’язаних осіб державною владою. Податковим кодексом України (ст. 22) об’єкт оподаткування визначається як відкритий перелік об’єктів, які породжують виникнення податкового обов’язку у платника. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Поняття об’єкта оподаткування передбачає два підходи: розширений та більш вузький. Як узагальнена категорія об’єкт оподаткування являє собою родове визначення (доходи або їхня частина, майно,вартість і т.д.), з яким пов’язане виникнення обов’язку платника податків сплатити податок чи збір. У більш вузькому значенні (в основному закріпленому у законодавчих актах) об’єкти оподаткування можна визначити як видові форми об’єкта оподаткування (доходи фізичних осіб; майно юридичних осіб і т.д.), які й закріплюються відповідними розділами Особливої частини Податкового кодексу України.

Необхідно враховувати, що законодавець не наводить вичерпного переліку видів об’єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік відкритим. Так, об’єктом оподаткування може виступати фонд оплати праці. При цьому один і той самий об’єкт не може виступати об’єктом оподаткування за декількома податками одного виду. Це, однак, не забороняє використовувати об’єкт при оподаткуванні податками різного виду. Тому один об’єкт (наприклад, прибуток) може використовуватись як об’єкт оподаткування в декількох випадках. Так, використання доходу як об’єкта за загальнодержавними податками не є перешкодою для уведення податку з аналогічних об’єктів на місцевому рівні.

Відкритий перелік об’єктів оподаткування вимагає виокремлення об’єктів, які найбільш часто є підставою справляння податку чи збору. До них належить: майно, товари, прибутки, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг). Традиційний шлях законодавця при визначенні об’єкта оподаткування – відкритий перелік його різних видів – передбачає обов’язкову наявність зв’язку між нормою Загальної частини Податкового кодексу України та нормою його особливої частини. Це означає, що, визначивши серед різновидів об’єкта оподаткування дохід, майно тощо, законодавець передбачає обов’язкову деталізацію конкретного виду об’єкта при побудові правового механізму окремого податку або збору. Таким чином, загальною нормою встановлюються тільки рамки, у межах яких деталізуються особливості окремого виду об’єкта оподаткування в спеціальних нормах.

Відповідно до Інструкції Мінфіну України від 07.07.2012 № 811 «Про порядок обчислення та справляння державного мита»,

2. Державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваних(ого) мінімумів(у) доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Фізичні особи та іноземні юридичні особи, що відповідно постійно проживають або знаходяться за межами України, сплачують вказане в підпункті «у» пункту 6 статті 3 Декрету мито у доларах США або в іншій валюті в розмірах, якщо це передбачено угодами з Україною.

3. Державне мито сплачується до вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках - при видачі документів.