Внутрішньополітичний розвиток Італії у перші повоєнні роки 1918-1922

Італія була середньо розвинутою країною Європи. Участь у Першій світовій війні коштувала їй дуже дорого: 700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів, 1 млн. поранених, країна втратила третину національного багатства. Після поразки біля Капоретто в жовтні 1917 р. вона опинилась на межі повної катастрофи і тільки допомога військ Антанти врятувала Італію. Економічне становище країни було вкрай критичним: не вистачало продовольчих товарів, палива, предметів першої необхідності. Надії італійців на те, що мир принесе полегшення, не виправдались. Великі держави, оцінюючи внесок Італії у війну як занадто низький, не дотримали свого слова (таємна угода про передачу Італії східного узбережжя Адріатичного моря і ще ряду територій), даного напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Південний Тіроль і Трієст. Італія стала "переможеною серед переможців". Важке фінансово-економічне становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо покращення життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу впала. Післявоєнний спад виробництва, демобілізація армії, ще більше загострили соціальні проблеми і призвели до розгортання масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течії. Страйки робітників супроводжувались захопленням заводів і створенням ФЗР - фабрично-заводських рад, які брали на себе функції місцевої влади. У владі: король Віктор-Емануїл 3 не відігравав ніякої ролі, в парламенті часто змінювались уряди. 1919-1920 були роками революціїного піднесення серед лівих та правих, а не врегулювання питання у с/г сфері – призвели і до виступів серед селян. Було 3 виходи з ситуації: -проведення демократичної реформи держави: партії центру – (січ.1919) Італійська народна партія -–соціалістична революція: абсентиїсти, максималісти, реформісти, комуністи(лис. 1920).-фашисти – «Союз італійських воїнів»(бер.1919 у Мілані, на чолі Муссоліні).У лис.1919 –перші парламенські вибори – перемогли соціалісти, але уряд сформували ліберали на чолі з Джолтті.Наступні вибори були у трав. 1921 – перемогли ліберали Джоліття в союзі з комбатантами. Лист.1921 – у Римі створено Національну фашистську партію. З літа 1922 починається створення синдикатів, чисельність яких швидко зростала. Фашисти швидко здобули підтримку серед населення, промисловців, фінансистів і військових. 24жов. 1922 – на з’їзді в Неаполі фашисти заявили вимогу надати їм міністерські містця, а тим часом почали підготовку до походу на Рим. 28жов. фашистські війська були вже в Римі, а 29жов. король запропунував Мусолліні створити уряд. Він створив коаліційний уряд до якого увійшли фашисти, ліберали і соціалісти – парламен оголосив підтримку новому уряду

29. Криза партійно-політичної системи в Італії та прихід до влади фашистів. 3лис.1918 – італія вийшла з війни. На Париз конфе вона не змогла відстояти свої територіальні бажання і обмежилась лише малою їхньою частиною. За Версал угодою(28чер. 1919) отримала право на незначне матеріальне відшкодування.

Після війни – почалась криза у промисловості, яка була зумовлена переорієнтацією з військового виробництва, різке падіння виробництва, банкрутство дрібних і середніх підприємств, криза с/г та сильна інфляція охопили країну.У владі: король Віктор-Емануїл 3 не відігравав ніякої ролі, в парламенті часто змінювались уряди.

1919-1920 були роками революціїного піднесення серед лівих та правих, а не врегулювання питання у с/г сфері – призвели і до виступів серед селян.

Було 3 виходи з ситуації:

-проведення демократичної реформи держави: партії центру – (січ.1919) Італійська народна партія.

-соціалістична революція: абсентиїсти, максималісти, реформісти, комуністи(лис. 1920).

-фашисти – «Союз італійських воїнів»(бер.1919 у Мілані, на чолі Муссоліні).

У лис.1919 –перші парламенські вибори – перемогли соціалісти, але уряд сформували ліберали на чолі з Джолтті. Наступні вибори були у трав. 1921 – перемогли ліберали Джолтті в союзі з комбатантами.

Лист.1921 – у Римі створено Національну фашистську партію. З літа 1922 починається створення синдикатів, чисельність яких швидко зростала. Фашисти швидко здобули підтримку серед населення, промисловців, фінансистів і військових. 24жов. 1922 – на з’їзді в Неаполі фашисти заявили вимогу надати їм міністерські містця, а тим часом почали підготовку до походу на Рим. 28жов. фашистські війська були вже в Римі, а 29жов. король запропунував Мусолліні створити уряд. Він створив коаліційний уряд до якого увійшли фашисти, ліберали і соціалісти – парламен оголосив підтримку новому уряду.

30. Ідейно-політичні засади італ фашизму. Італ. фашизм виріс із значно поширеного розчарування неефективним урядом, хаотичними екон. умовами, які душили Італію після І св. війни. Такі умови створили політичну атмосферу сприяння уславленню авторитарних і особливо військових цінностей. Основні прояви – фашистські орган., зокрема, ств. у 1919 р. «Союз боротьби», та в 1922 р. сторена і очолена Муссоліні фашистська партія. Серед провідних ідей італ. фашизму було наступне: італ. повинні пишатися своєю країною, монополія фашистської партії(всі інші партії заборонялись), жінки в Італії мають сидіти вдома і родити багато дітей – майбутніх вояків, демократія строго засуджувалась, комунізм і соціалізм – вороги фашизму, війна є благом для країни і вся молодь повинна бути до неї готова, утвердження Італії як імперії в Африці, проголошувався культ сили, як засіб розвязання нац. проблем., ідея провідництва – культивування волі особистості

31.Створення системи фашистської влади в Італії. Корпоративна держава. У 1922-1924 pp. фашисти не наважувались на рішучі дії щодо ліквідації демократичного устрою. Поштовхом до фашизації країни стала “справа Маттеоті”. Джакомо Мат-теоті 1 червня 1924 р. у парламенті виступив з промовою, в якій звинуватив фашистів у фальсифікації виборів і зажадав анулювати мандати депутатів-фашистів. Через 10 днів він був викрадений і убитий фашистами. Але король не усунув Муссоліні від влади, як цього вимагала більшість населення.У січні 1925 р. Муссоліні, виступаючи у парламенті, висунув гасло: “Вся влада фашистам!” і провів через парламент низку законів, які обмежували демократичні права. Уряд став відповідальним лише перед королем і мав право видавати закони. Місцеві органи влади замінялись префектами, яких призначав дуче. Заборонялись всі профспілки і партії, крім фашистських. Створювались трибунал і таємна поліція. Вводилася смертна кара. Почались масові арешти (в один день було заарештовано 12 тис. комуністів).У 1929 р. Муссоліні уклав договір з папою римським, згідно з яким утворювалась держава Ватикан, католицька церква отримувала ряд привілеїв.Для управління економікою створювалась корпоративна система. У 1934 р. існувало 22 корпорації у всіх галузях господарства. Кожна корпорація об’єднувала представників промисловців, фашистських профспілок і функціонерів фашистської партії. Уряд був замінений Великою фашистською радою, а парламент -палатою корпорацій.Важливим елементом у структурі державного регулювання економіки став інститут промислової реконструкції (ІРІ).Для виховання молоді у фашистському дусі створювались масові молодіжні організації. Прищеплювався культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні.