Рішення Вашингтонської кон 1921-1922

12 листопада 1921 - 06 лютого 1922 Вашингтон - США, Британська імп (ВБ, домініони та Індія), Китай, Фр, Італ, Япон, Нідерланди, Бельгяї та Португалія - розглядали питання про обмеження морських озброєнь, тихоокеанські та далекосхідні проблеми. Зафіксувала співвідношення сил держав в азійсько-тихоокеанському регіоні, яке скла­лося після Першої світової війни 1914-18, де провідну роль почали відігравати США. 13 грудня 1921 - Договір чотирьох держав (США, ВБ, Фр та Яп) - на 10років - спільний захист прав та острівних володінь і територій на Тихому океані (після ратифікації цього документу втрачав силу брит.-япон. союзний договір 1902). Договір п'яти держав (США, ВБ, Фр, Італ, Яп) про обмеження морських озброєнь. пропорція макс тоннажу лінійного флоту: США - 5, ВБ-5, Яп-З, Фр- 1,75, Італ - 1,75. Для лінкорів загальна тоннажність: США і ВБ - по 525 тис. т, Яп -315 тис. т, Іт і Фр - 175 тис. т. Обмеження були встановлені для тоннажу авіаносців, калібру корабельної артилерії тощо. Заборонялося будівництво нових військ.-мор. баз на Тихому океані, засуджувалося застосування під час війни хімічної зброї та ін. 6 лютого 1922 - Договір дев'яти держав (всі учасники) - принцип поваги суверенітету, незалежності, територ та адмін. недоторканності Китаю, рівні можливості для торгівлі та підприємництва «всім націям на всій території Китаю» і зобов'язував всіх його учасників відмовитися від створення сфер впливу на певних частинах кит. території. прийнято низку документів, які зміцнювали суверенітет Китаю (схвалили резолюцію про можливість скасувати права екстериторіальності, а 04.02.1922 підписали Вашингтонську угоду - зобов'язувала Яп вивести війська із Китаю (з провін. Шандунь), повернути залізницю Циндао-Цзинань і територію Цзяоджоу). Отже, Вашинг.к закріпила панівну роль у світі США і мала надати світові додаткові гарантії нового глобального конфлікту.

Завершення ПСВ. Плани вел держ

Наміри та програми головних держав-переможниць. США, завоювавши світове економічне лідерство та перетворивши провідні європейські країни у своїх боржників, намагалися забезпечити собі пол гегемонію у світі, що суперечило інтересам і планам ВБ та Франції. Програма миру, яку запропонував В.Вільсон, дістала назву «14-пунктів». Окрім статей, що віддзеркалювали особливі пріоритети США, а саме: свободу судноплавства, усунення економічних бар'єрів у торгівлі, інші пропонували демократичний варіант післявоєнного мирного врегулювання, навіть нову систему міжнародних відносин, проголошувалось скорочення нац. озброєнь, звільнення рос територій та право Росії на власний вибір пол розвитку, повернення Фр Ельзасу та Лотарінгії, виправлення за нац ознакою кордонів Італії, автономію народам Австро-Угорщини, суверенітет турецьких територій, створення польської держави та Ліги Націй. Мирна програма В.Вільсона була в кращому разі відображенням його ідеалістичного сприйняття тодішніх світових інтересів. Європа чинила опір «месіанству» Америки. Франція та її програма були найбільш рішучими та непримиренними. Вона зазнала найбільших втрат з-поміж країн-переможниць. Свіжою була в пам'яті трагедія у франко-прусській війні 1870-1871. Тепер Фр, будучи в ролі переможниці, прагнула взяти реванш і забезпечити собі спокій на майбутнє. Вона вимагала суду над винуватцями війни на чолі з кайзером, поділу Нім на окремі держави, передачі їй Саарської обл, ліквідації нім збройних сил, стовідсоткового відшкодування збитків.    ВБ  дотримувалась традиційної політики - грати роль арбітра та домагатися балансу сил у Європі. Вона виступала проти максимального ослаблення Нім, проти зміцнення позицій Фр та надмірних репарацій, зате наполягала на обмеженні нім флоту та поділу нім колоній. Інтереси Італії зосереджувались на Балканах і на Середземномор’ї (захоплецня територій, що входили до складу Австро-Угорщини, перетворення Середземного моря в «Італійське озеро»); Японія прагнула утримати за собою нім колонії на Далекому Сході (Каролінські, Маршалові та Маріанські острови), а також сфери впливу у Китаї. Таким чином, програми та плани провідних держав на Паризькій конференції великого мірою суперечили одна одній, що завадило їм досягти взаємопорозуміння, утвердити міцний мир на планеті та відвернути загрозу нової світової війни.