Творчість поетів Приазов’я. Олег Орач.

«Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок». Спільне та відмінне в байці Олега Орача «Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок» та Петра Гулака- Артемовського «Пан та Собака»

ü Алегорія – це…

 

  ПЕРЕВІР СЕБЕ

Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.

Народна творчість

ü Назвіть відомих вам письменників-байкарів.

ü Яких тварин зустрічали в байках? Наведіть приклади.

ü Які людські вади уособлюють ці тварини?

ü У чому повчальне та виховне значення байок?

 

  ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Олег Юхимович Комар (Орач) – випускник Портовської школи 1954 року із села Червоний Орач (народився він у 1940 році). У порту (Маріуполь) закінчив 10 класів, а потім історико- філологічний факультет Донецького педінституту. Після

закінчення інституту служив в армійських лавах, працював у районній газеті. Був на журналістській роботі, закінчив Московські літературні курси.

Олег Орач – поет зі стажем. Написати він устиг чимало. У різні роки вийшли його поетичні збірки для дітей «Журавликова пісня», «Березневі світанки», «Хто де живе», «Дружна сімейка» й «Довге літо». Дорослі читачі знають поета з книжок «Подорожник», «Земля на видноколі», «Передчуття»,

«Долоні», «Написи на снігу», «Свято спілого листя».

Тож, як бачимо, він належить до тих авторів, які з однаковим успіхом пишуть і для дітей, і для дорослих.

Деякий час поет проживав у нашому місті. З його творами ви вже знайомились у попередніх класах: скоромовками, загадками, віршами, оповіданнями... Писав Олег Орач і байки.

 

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

Байка – невеликий, здебільшого віршований повчально- гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту, у якому людське життя відтворюється або в образах тварин,

рослин і речей, або зведене до простих й умовних стосунків. Фабула її коротка, динамічна й драматична, їй властива афористичність, стислість, багатозначність, наявність висновку – моралі.

Сатира – художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднане з гострим висміюванням.

Алегорія – змалювання людей в образах тварин, предметів, явищ.

  ЗАПАМ’ЯТАЙ!

Характерні ознаки байки

Хвалько́ (розм.) – хвастун, вихваляка, самохвалець – людина, яка любить хвалити себе, хвастатися.

Народи́ вся в соро́ чці – везучий, удачливий, щасливий. Поши́ тися в ду́рні – дати себе обманути; бути ошуканим. Теревеніти – г оворити дурниці, нісенітниці.

Розпустити (роззявити) пащеку – наговорити зайвого, розбазікатися, розтеревенитися;

Піймати облизня – потерпіти невдачу, залишитися ні з чим;

Пальчики оближеш – дуже смачно;

Попасти на гачок – дати можливість кому-небудь обманути, перехитрити себе.

  ПРОЧИТАЙ

ЩУКА ЛЮТЕ ЩУЧИЩЕ –

ВСІХ ЖИВИХ ПОГУБИЩЕ, КАРАСИК І ХЛОП'ЯЧОК

Щука та чинила шкоду, де могла і як могла:

гусенята край городу попасуться і на воду, –

де не візьметься і з ходу – хап якесь! – і потягла.

 

Рибаки як не старалися, без улову зоставалися. – От так щука! –

От так штука!..

Щука хижу вдачу мала, ненажерлива і зла,

сіті, верші обминала, срібні

блешні обривала –

вже досвідчена була.

 

Колотила щука всю Десну – ані спокою тобі, ні сну

ні старому, ні малому, ні пічкурику, ні сому.

 

Оттаку пащеку мала і щодня пащекувала:

– В мене апетит звірячий! Ким би закусить добряче?

 

Хижака усі жахалися,

з-перед пащі розбігалися хто куди від біди

навтіки.

Та от якось до ріки Хлоп'ячок нагодивсь, той, що, кажуть, – правду й кажуть, –

у сорочці народивсь. Батько в нього був рибак, в рибака і вдався.

Не вагався – що та як?

– враз до діла взявся.

«Нахвалятись не люблю, але Щучище зловлю!

Бо інакше Шучище риби попогубить ще, і качок, і гусей...

От зловлю та й усе!»

 

А Карасик Щучище підхвалив:

– Ще ніхто вас, Щучище, не вловив!

Як сердеги не старалися, завжди в дурні пошивалися, і приїжджі, і тутешні – в сіті, верші

і на блешні,

хоч як ловлять-лихословлять...

 

– Та хіба що лихо й зловлять! реготнуло Люте Щучище –

 

Всіх Живих Погубище. –

Що мені якась наживка

чи міцна японська жилка?! Я ланцюг перекушу!!!

 

– Так і я про те кажу, – каже їй Карасик. –

Отаку велику щуку не зловили й разу... В пащі бачили ви їх!

Але й ви таки... не всіх... зловите... не всякого...

 

– Що?! Ловить нема кого! – реготало Люте Щучище – Всіх Живих Погубище. – Ти про кого теревениш?

 

– Та, звичайно, не про мене ж. Вам Карасика вловить –

що комарика вдавить.

Та хоча ви щука й доблесна,

не спіймать вам того Облизня! А А смачний такий же ж –

пальчики оближеш!..

Щука вся аж затремтіла – так їй Облизня кортіло. –

Я твойого Облизня мушу скуштувати.

 

– Е, так там таке прудке, і вертляве, і метке –

спробуй-но спіймати!..

 

– Неодмінно спробую, і зловлю, і злопаю!

Тільки... з чим його їдять?

 

– Не з гачками ж, ясно.

 

– Вчи ученого! Показуй, бо не маю часу.

 

І Карась повів мерщій Люте Щучище в кущі.

В куширах – прозора жилка, а на ній – жива наживка...

 

Каже Щучищу: – Хапайте! Та живим не випускайте...

 

«Облизень» так пахне!..

Щучищу так жахно...

 

А Карасик: – В добрий час! – Щука й зважилася: р-раз!

Смик! Як смикне щось угору!

Хлоп'ячок же о ту пору не дрімав:

– Попалася!!!

Щука що не витворяла, як не виверталася –

не на того, бач, напала, на гачок попалася,

на гострісінький гачок, на звичайний черв'ячок. І пручатися дарма – Хлоп'ячок як слід трима.

 

Він додому Щучище ніс, пісеньку мугикав під ніс:

«Нахвалятись я не люблю, я ж казав, що щуку зловлю. Юшкою гостей пригощу,

як ловити щук, навчу!»

 

Здогадатись він не міг, – звідки ж було знати? – що Карасик допоміг

Щучище спіймати,

Люте з лютих Щучище – Всіх Живих Погубище.

СЛОВНИК

Пічкурик – дрібна річкова риба                       родини коропових; піскар.
Сом – рід риб ряду сомоподібних.
Кара́сь – рід риб родини коропових.
Щука звичайна – вид хижих риб роду щук.
Паща – рот звіра, риби.
Верша – різновид риболовної снасті з вербової лози.
Блешня́ – штучна риболовна принада для ловлі хижої риби. Блешня імітує зазвичай живу рибку, рідше – комаху або іншу звичну для хижака здобич. Для приваблення риби блешню протягують або іншим чином рухають – «грають», імітуючи істоту.

  ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

ü Які пестливі (згрубілі) слова вживає автор? З якою метою?

ü Чи є в байці прислів’я, приказки, фразеологізми?

Назвіть їх.

ü Що в байці «Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок» вас найбільше вразило?

ü Які почуття викликало прочитання твору?

ü У чому мораль байки «Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок»?

ü Чи сподобалася вам байка? Чого вона вчить?

 

  ПРОЧИТАЙ

Пан та Собака

П. Гулак-Артемовський

 

На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.

Уклався місяць спать, нема ані зорі,

І ледве, крадькома, яка маленька зірка

З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка. І небо, і земля – усе одпочива,

Все ніч під чорною запаскою хова. Один Рябко, один, як палець, не дрімає,

Худобу панську, мов брат рідний, доглядає, Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив:

Їв за п'ятьох, але те їв, що заробив.

Рябко на панському дворі не спить всю нічку. Коли б тобі на сміх було де видно свічку.

Або в селі де на опічку Маячив каганець.

Всі сплять, хропуть, А деякі сопуть,

Уже і панотець,

Прилізши із хрестин, до утрені попхався... А наш Рябко, кажу, все спатки не вкладався. Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток: То зазирне в курник, то дейко до свинок,

Спита, чи всі таки живенькі поросятка, Індики та качки, курчатка й гусенятка; То звідтіль навпростець

Махає до овець,

До клуні, до стіжків, до стайні, до обори; То знов назад чимдуж, – щоб часом москалі

(А їх тогді було до хріна на селі),

Щоб москалі, мовляв, не вбрались до комори. Не спить Рябко, та все так гавка, скавучить, Що сучий син, коли аж в ухах не лящить,

Все дума, як би то піддобриться під пана; Не зна ж, що не мине Рябка обрадована! Як гав, так гав, – поки свінуло надворі; Тогді Рябко простягсь, захріп в своїй норі.

Чому ж Рябку не спать? чи знав він, що з ним буде? Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде,

Що щиро стережуть добро своїх панів...

Як ось – трус, галас, крик!.. – весь двір загомонів: "Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. сюди Рябка кликніте!.." "Ось-ось я, батечки!.. Чого ви там, скажіте?"

Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом,

І знай, дурненький, скалить зуби Та лиже губи.

"Уже ж, бач, – дума він, – не дурне це в дворі Од самої тобі зорі

Всі панькаються коло мене.

Мабуть, сам пан звелів віддать Рябку печене І, що осталося, варене,

За те, що, бач, Рябко всю божу ніч не спав Та гавкав на весь рот, злодіїв одганяв".

"Цу-цу, Рябко" – ще раз сказав один псяюха, Та й хап Рябка за уха!

"Кладіть Рябка", – гукнув. Аж ось і пан прибіг. "Лупіть Рябка, – сказав, – чухрайте! ось батіг!"

– «За що?.. – спитав Рябко, а пан кричить: "Чухрайте!" "Ой! йой! йой! йой! А пан їм каже: "Не вважайте!" "Не буду, батечку!.. За що ж це честь така?.."

"Не слухай, – пан кричить, – лупіть, деріть Рябка!.." Деруть Рябка, мов пір'я,

На галас збіглась двірня.

"Що?.. як?.. за що?.. про що?... – не знає ні один. "Пустіть!.. – кричить Рябко. – Не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!.. " Рябко наш хоч не бреше, Так що ж? Явтух Рябка, знай, все по жижках чеше. "Пустіть, швидчій, пустіть!.." – пан на весь рот гукнув Та й з хати сам умкнув.

"Пустіть, – гукнули всі. – Рябко вже вдовольнився!.." "Чим, люде добрі, так оце я провинився?..

За що ж глузуєте?.. – сказав наш неборак.

– За що знущаєтесь ви надо мною так?

За що?.. за що?.. " – сказав та й попустив патьоки... Патьоки гірких сліз, узявшися за боки.

"За те, – сказав один Рябкові з наймитів,

– Щоб не колошкав ти вночі своїх панів,

За те... але... щось тут... ходім, Рябко, лиш з хати, Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти:

Ходім, братко, надвір". Пішли. "Се не пусте,

– Сказав Явтух Рябку, – оце тебе за те

По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, Що пан із панею сю цілу ніч не спали".

"Чи винен я сьому?.. Чи ти, Явтух, здурів?" "Гай, гай!.. – сказав Явтух. – Рябко! ти знавіснів; Ти винен, бра Рябко, що ніччю розбрехався;

Ти ж знав, що вчора наш у карти пан програвся; Ти ж знав:

Що хто програв,

Той чорта (не тепер на споминки!) здрімає, Той батька рідного, роасердившись, програє; Ти знав, кажу, Рябко, що пан не буде спати: До чого ж гавкав ти?.. нащо ж було гарчати? Нехай би гавкав сам, а ти б уклавсь тихенько,

Забравшись в ожеред, та й спав би там гарненько. Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном

Напався на тебе – і, знай, верзе притьмом:

Що грошей вчора він проциндрив щось не трохи, Що паню через те всю ніч кусали блохи,

Що буцім вчора він грать в карти б не сідав, Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв; Що буцім ти, Рябко, так гавкав, як собака, Що буцім по тобі походить ще й ломака;

Що, бачся, ти йому остив, надосолив, І, бачся, він тебе за те й прохворостив.

А бач, Рябко, а бач!.. не гавкай, не ганяйсь; Ляж, хирний, та й мовчи і з паном не рівняйсь! Чого брехать? нехай наш пан здоровий буде: Він сам і без собак сю панщину одбуде".

Послухав наш Рябко поради Явтуха. "Нехай тяжка йому година та лиха,

– Сказав, – що за моє, як кажуть люди, жито Та ще й мене і бито!

Коли моє невлад, То я з своїм назад.

Чи баба з воза, – що ж? велика дуже вада!.. Кобилі легший віз, сьому кобила й рада".

Отак сердега наш Рябко помірковавсь,

Та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь; Заснув Рябко, захріп, аж ожеред трясеться. Рябку й не сниться, не верзеться,

Що вже москалики в коморі й на дворі

– Скрізь нишпорять, мов тут вони й господарі, Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає.

Аж тут і надворі туж-туж усе світає.

"Цу-цу, Рябко!.. – тут всі, повибігавши з хат.

– Цу-цу, Рябко!.. на-на!.." – гукнули, як на гвалт. А наш Рябко тобі і усом не моргає,

Хоч чує, та мов спить і мов недочуває.

"Тепер-то, - дума він, – мій пан всю нічку спав, Бо не будив його Рябко і не брехав?

Тепер-то він мені свою покаже дяку,

Тепер уже не втре мені, як вчора, маку... Нехай цуцукають... Мене сим не зведуть, Поки самі сюди обід не принесуть;

Та ще й тогді, не бійсь, поскачуть коло мене, Поки візьму я в рот хоч страву, хоч печене!" "Цу-цу!.. – сказав іще Рябкові тут Явтух.

– Цу-цу!... – задихавшись, мов з його перло дух.

– Ходім, Рябко!.." – "Еге? Ходім!.. – Не дуже квапся, Сам принеси сюди..." – Іди ж хутчій, не бався!.. " "Ба, не піду, Явтух!" – "Іди, бо кличе пан!.. "

Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан.

Чешіть Рябка!" – гукнув. Аж тут їх щось з десяток ліпили з сотеньку київ Рябку в завдаток.

"Лупіть Рябка!" – кричить тут пан, як навісний; Рябко ж наш тільки вже що теплий та живий.

Разів із шість Рябка водою одливали

І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали, А потім перестали.

Рябко спитать хотів, але Рябків язик

Був в роті cпутаний, неначе путом з лик, І герготав щось, як на сідалі індик.

"Постій, – сказав Явтух Рябкові, – не турбуйся, Я правду всю скажу: ото, Рябку, шануйся, Добра своїх панів, як ока, стережи,

Зарання спать не квапсь, в солому не біжи, Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку.

Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів,

Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ".

"Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька, І дядину, і дядька

За ласку їх!.. – сказав Рябко тут наодріз.

– Нехай їм служить більш рябий в болоті біс! Той дурень, хто дурним іде панам служити, А більший дурень, хто їм дума угодити!

Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку?

Сяку мать та таку!

А до того іще спороли батогами, А за вислугу палюгами,

Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада-таки Рябка притьмом побить. Уже мені, бачу, чи то туди – високо,

Чи то сюди – глибоко:

Повернешся сюди – і тута гаряче, Повернешся туди – і там-то боляче! Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею,

То б він розтовк і ту над спиною моєю.

З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть, Він найде все тобі хоч в черепочку смерть".

 

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

Сюжет – це система пов'язаних між собою подій, у яких розкриваються характери персонажів і зміст твору.

  ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Тема: показ важкого життя селян-кріпаків за часів кріпацтва.

Ідея: засудження кріпосницької системи, жорстокого ставлення панів до кріпаків, співчуття поневоленим.

  ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

1. Складіть асоціативне  гроно  до образів байки «Пан та Собака»: Пан, Рябко, Явтух.

2. Перекажіть уривки з текстів байок, які                  відповідають поданим ілюстраціям.

       

  ПОПРАЦЮЙ У ПАРАХ

1. Складіть порівняльну характеристику за                        поданим планом.

 

	Байка Гулака- Артемовського	Байка Олега Орача
Головна думка байки
Алегоричні образи
Кого уособлює?
Мораль байки
Випишіть останні шість рядків байки, поставте наголоси, накресліть схему їх ритмічного оформлення, визначте, як чергуються наголошені й ненаголошені склади, віршовий розмір.

 

  ПЕРЕВІР СЕБЕ

ü Знайдіть спільні риси в байках авторів різних поколінь.

ü Чим відрізняється сучасна байка від класичної     байки періоду нової української літератури?

§ 10. Поети XXI століття. Поезії Станіслава Жуковського про Донеччину.«Наче вершники у бурках чорних...», «Робітничий мій Донбас»

Люблю твоє, Донецьк, я сьогодення, Веселі усмішки дівчат і молодиць.

Оцю буденну круговерть щоденну у сяєві розширених зіниць.

С. Жуковський

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

ü Коли й де народився Станіслав Жуковський?

ü Куди переїхав після закінчення школи?

ü Де працював майбутній поет після закінчення служби в армії?

ü Якою роботою зайнявся пізніше?

ü Що очолив С. Жуковський у 1974 році?

ü Чим відзначився 1980 рік у житті поета?

ü Поет нагороджений премією імені….

ü Ким був С. Жуковський, починаючи з 2001 року?

 

Перевірте себе за кроссенсом:

  ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Поезії Станіслава Віталійовича Жуковського друкувалися в обласних і республіканських періодичних виданнях, зокрема в журналах «Донбас» і «Березіль» та в збірнику «Поезія'84».

Автор збірок:

· «Прагнення краси» (1977),

· «На перехрестях долі» (1980),

· «Вітер часу» (1983),

· «Колія» (1986),

· «Заповітний степ» (1988),

· «Освідчення в любові» (1991),

· «Сонцецвіт» (1998),

· «Межа» (вибране).

Жуковський – поет-пісняр: на його слова донецькі композитори О. Рудянський, Д. Патрича, О. Погорєлий та О. Лукашук написали пісні, найпопулярнішою з яких сьогодні є «Калинова вода»:

В гаю розрив-трава пахтіла молода, А за кущами, наче в насолоду, Дзвеніла нам вода, калинова вода,

І дарувала дивну прохолоду.

  ПРОЧИТАЙ

Наче вершники у бурках чорних...

Донеччино, свята моя колиско,

Людських сердець неоцінимий скарб! Чи ручаї дзвенять, чи пада листя,

Чи осінь ставить свій останній карб – Люблю тебе, святкову і буденну,

В ранковий час і в надвечірню мить, Коли вітри свистять в телеантенах,

Коли снігами далечінь шумить.

І, наче вершники у бурках чорних, Летять навстріч крізь снігову крупу Далекі, мов з легенди, терикони, По білому, у вибалках степу.

 

Ти гримиш мені органом У роботі повсякчас,

Вогнеликий і курганний, Мій омріяний Донбас.

Над тобою білі хмари, Наче лебеді, пливуть...

Славнозвісний вугледаре, Я не міг тебе минуть.

Бо ж на першому привалі Я почув іще здаля,

Як мені твої співали Надра, небо і земля.

Дивним вражений хоралом, Йшов я степом навмання.

І душа моя вбирала Ритми сонячного дня.

Юнь мою ти взяв на пробу І характер замісив.

Я щасливий тим, що робу

Робітничий мій Донбас

Із плеча твого носив. Тож грими мені органом,

Де б не був я – повсякчас, Вогнеликий і курганний, Робітничий мій Донбас.

 

 

 

 

  ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

1. Доберіть цитати до малюнків:

 

 

2. Заповніть таблицю.

Художні засоби	Приклади з тексту
Епітети
Риторичні фігури
Метафори
Порівняння
Персоніфікація

  СПРОБУЙ, ЧИ КРЕАТИВНИЙ ТИ!

Словесне малювання.

– Чи схвилювали вас ці вірші? Чим і чому?

– Які кольори ви би використали, якщо малювали би наш рідний край – нашу Донеччину?

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

Вірш-метафора складається з шести характеристик, розташованих у певній послідовності: колір, смак, запах, зовнішність, звук,  якість  переживань.   Кожний рядок починається з назви вірша.

2. Складіть вірш-метафору «Донеччина моя…»

  НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ

Кроссенс – це сучасний методичний прийом візуалізації навчального матеріалу.

Слово «кроссенс» означає «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд».

Це асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти картинок. Зображення розташовують так, що кожна картинка має зв'язок із попередньою і наступною, а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс, – знайти асоціативний зв'язок між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими. Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5.

 

Способи читання кроссенса: