Допишіть прислів’я, поясніть їх значення

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА..................................................................................................................................... 4

§ 1. Вступ. Мій край – моя душа.................................................................................................................................... 6

§ 2. «Легендами оспівана земля». Робітничий фольклор Донбасу.

Шахтарські приповідки........................................................................................................................................................ 8

§ 3. Історія в назвах міст, селищ, вулиць.............................................................................................................. 14

§ 4. Борис Грінченко. «Панько». Відтворення в оповіданні теми важкої

шахтарської праці та побуту......................................................................................................................................... 20

§ 5. Спиридон Черкасенко. «Чорний блиск». Реалістичне зображення важкої

нужденної долі старого шахтаря Лавріна......................................................................................................... 27

§ 6. Іван Білий. Проблеми формування людської особистості в оповіданні

«Від пристані сім кілометрів»...................................................................................................................................... 35

§ 7. Формування навиків творчої діяльності засобами літературного

краєзнавства............................................................................................................................................................................. 48

§ 8. Емма Андієвська. Казки-притчі. «Казка про Яян». «Казка про пихатість».

Прихований повчальний зміст творів.................................................................................................................... 51

§ 9. Творчість поетів Приазов’я. Олег Орач. «Щука Люте Щучище –

Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок». Спільне та відмінне

в байці Олега Орача «Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище,

Карасик і Хлоп’ячок» та Петра Гулака-Артемовського «Пан та Собака».................................. 62

§ 10. Поети XXI століття. Поезії Станіслава Жуковського про Донеччину.

«Наче вершники у бурках чорних...», «Робітничий мій Донбас»....................................................... 73

§ 11. Поети XXI століття. Ліричність і мелодійність поетичних творів

Оксани Кожем’яки «Присвячення батькам», «Передчуття»................................................................ 78

§ 12. Підсумковий контроль......................................................................................................................................... 82

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА..................................................................................................... 85

ПЕРЕДМОВА

Пізнай свій край… себе, свій РІД,

свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя.

Шлях, на якому найповніше розкриються         твої здібності…

Г. Сковорода

Багата й прекрасна Донецька земля. Це не тільки вугілля та метал, а й таланти, що, як перлини, як коштовні діаманти, прикрашають нашу шахтарську землю. І нехай для багатьох вона здається непишною і вкритою вугільним пилом, але для донбасівців вона найкраща.

Багато майстрів художнього слова пов’язали свою долю з Донбасом. Деякі з митців прожили на цій землі все життя, деякі – кілька днів-тижнів, але й цього часу було достатньо, щоб наш чудовий край запав у душу та надихнув на оспівування в поетичних та прозових творах, які сповнені щирої любові та вдячності.

Література рідного краю – це скарбниця людського духу, тому її треба вивчати, гортати її сторінки, аби не втратити зв'язок із минулим і не схибити в майбутньому. Літературне краєзнавство розширює і збагачує знання про рідну землю, реалізує інтерес до вивчення літературного та історико-культурного надбання Донеччини й світу, розвиває естетичний смак, формує краєзнавчі знання, уміння й навички.

Даний посібник укладений відповідно до Програми елективного курсу

«Літературне краєзнавство», 8 клас. Тематика творів, уміщених у ньому, тісно переплетена з мікросферами курсу «Уроки громадянськості Донбасу». Таке поєднання допоможе відчути себе частиною ланцюга поколінь і справжнім патріотом.

Шановні восьмикласники, пам’ятайте, посібник – ваш помічник. Звертайте увагу на те, що кожна тема включає в себе рубрики, з якими ви вже знайомі:

 

	Прочитай
	Перевір себе
	Поміркуй над прочитаним, виконай завдання

	Це цікаво знати
	Спробуй, чи креативний ти!
	Запам’ятай!
	Поміркуй…
	Попрацюй у парах
ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ	Пропонуємо повторити
	Читай самостійно
	На допомогу вчителю

Бажаємо успіхів, мандруючи літературними стежками Батьківщини!

§ 1. Вступ. Мій край – моя душа

Донеччино моя, моя ти батьківщино, тобі любов моя і всі мої чуття.

Я до твоїх грудей приникнув, як дитина, щоб знов набратись сил для пісні і життя.

В.Сосюра

онецький краю! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся від Сіверського Дінця до Азовського моря. Ти щедрий на легенди, пісні, оповідки.

Ти, шахтарський краю, подарував світові небайдужих митців, які пишаються та захоплюються простими робітниками підземного виробництва, присвячують їм свої ліричні твори.

Ми живемо там, де з вікон будинків видно шахтні терикони, де повітря пахне димом і ковилою; ми, вивчаючи історію рідного краю, зупиняємося на досягненнях у промисловості

героїв-трударів, відважних та скромних шахтарів, завдяки яким живе Донеччина. Вони – її символ, утілення мужності та честі, достойної праці.

Любов'ю до Донбасу горіли серця багатьох творчих особистостей, які стали славетними співцями нашої землі. Наприклад, Микола Чернявський змалював особливості роботи донецьких шахтарів у поезіях «В донецькому краю», «Шахтар», Спиридон Черкасенко у творі

«Чорний блиск» показав реалістичне зображення важкої долі старого шахтаря, Борис Грінченко правдиво відтворив робітниче середовище у творах «Батько й дочка», «Панько», Станіслав Жуковський оспівав красу й велич рідної землі, працьовитість її мешканців у поезіях «Робітничий мій Донбас», «Пісня про Донбас», «Наче вершники у бурках чорних…»,  «Донеччина»,

«Донецькі вечори» тощо. Бурхливе життя  в

шахтарському краї вимагало від письменників творів, у яких зображувалися герої дієві, з активною життєвою позицією.

Земля наша овіяна міфами, легендами, бувальщинами, оповідями, кожне слово яких розкриває таємниці виникнення й розвитку промислових поселень, життя робітників, історичну правду. У ній і наше коріння!

Саме тому ми повинні заглиблюватися в культурну спадщину, що залишили нам пращури, духовно збагачуватися, припадаючи до живильних джерел усної народної творчості та читаючи твори письменників-земляків. Нехай художнє слово співвітчизників заронить нам у душу зерна добра, любові й гордості за невтомних жителів Донеччини.

 ПЕРЕВІР СЕБЕ

ü Яких письменників рідного краю ви можете назвати?

ü Чи можемо ми пишатися митцями Донеччини? Чому?

ü Чим нам близькі поети рідного краю?

ü Які письменники-земляки оспівували працю шахтарів?

ü Чому тема шахтарської праці стала основною для поетів і прозаїків Донеччини?

 

  ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

Займіть позицію.

– Чи були яяни щасливими людьми? Чому ви так вважаєте?

 

  ПОПРАЦЮЙ У ПАРАХ

1. Знайдіть у тексті твору засоби його увиразнення, та

подумайте, з якою метою їх ужито.

2. Визначте, чи однаковий зміст «я» яянів зі змістом «я» пастушка.

Розподіліть подані визначення у колонки.

– У якій колонці більше «я»? Чий духовний світ багатший? Чому? Що уособлює духовний світ яян?

ЯЯНИ	ПАСТУШОК

Егоїсти, чуйний, переповнені власною гординею,                     цілеспрямований, добрий, поважає старість, вдячний, цінує волю, не хоче ставати яянином.

3. Розіграйте діалог: «Чи хочу я бути яянином?»

 

  СПРОБУЙ, ЧИ КРЕАТИВНИЙ ТИ!

1. Створіть портрет казкового яянина. Визначте риси його вдачі.

2. Складіть фанфік «Лист яянам».

 

  ПЕРЕВІР СЕБЕ

ü Чи дала Е. Андієвська пряму відповідь, хто ж такі яяни?

ü Чи зустрічали ви у житті людей, подібних до яянів, що зосереджені лише на собі?

ü Чи у є у вас часточка від яяна?

ü Який висновок можна зробити з цієї історії?

 

  ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Твір Емми Андієвської «Казка про пихатість» входить до збірки

«Джалапіта».

Пихатість – надмірна зарозумілість, прагнення підкреслити свою важливість і перевагу над іншими, гордовитість, чванство.

 

  ЗАПАМ’ЯТАЙ!

«Казка про пихатість» має ознаки притчі, адже акцентує на етичному виборі героя, який відплатив своїм гостинним морським істотам чорною невдячністю.

У притчі зображено, як віслюк, урятувавши морську мушлю, потрапив у водяне царство, де всі його шанують, поважають. «Чужий простір» став у цій казці

«сюжетним і жанровим ядром». У незвичному для себе просторі герой швидко звик до лестощів, повірив у свою значущість і вирішив, що має всі підстави для панування.

Повчальний зміст авторської казки-притчі виявляється в покаранні пихатого віслюка, який знову

лишився без будь-яких засобів до існування. Проте чітко вираженого морального резюме казка не дає, бо сам читач мусить робити висновок із прочитаного.

  ПРОЧИТАЙ

Казка про пихатість

Неподалік від морського берега існував колись пустир, де росли будяки й інші колючі рослини, куди вряди-годи заходив пастися шолудивий віслюк, якого господар тримав у чорному тілі, годуючи стусанами й лайкою. А що віслюка постійно долав голод, і він ніколи не міг подостатком наповнити свого шлунка, то невдовзі він поїв усі колючки на пустирі, а тоді, бачачи, що поблизу не залишилося жодної бадилини, вирішив під час відпливу перейти берегом на сусідній пустир, відгороджений з одного боку від моря високим і міцним муром, за яким простягалася латка землі, вкрита, як це здавалося здалеку, особливо соковитими колючками, що означало: ця латка землі належала якомусь власникові, який, угледівши непроханого гостя, міг поламати йому й останні ребра.

Однак коли, голод виявився могутніший за голос розуму, віслюк, дочекавшися відпливу, хутенько потупцював ще вологим піском на другий бік. Та ледве він ступив кілька кроків, як почув з-під копит голос, що мимоволі змусив його зупинитися.

– Будь такий ласкавий, – мовила невеличка морська мушля, на яку мало не наступив віслюк, – будь такий ласкавий і обережно копитом кинь мене далі в море, бо я задихаюся без води. Мені лускається серце, хоча я звикла до відпливів і припливів, благаю тебе, порятуй мене, тому що сьогодні я виснажена двобоєм із водяною зіркою, яка підступом затялася позбавити мене життя, і тому заки знову повернеться вода, я під цим сонцем загину. Порятуй мене, а я з вдячності виклопочу тобі постійну перепустку до водяного царства, де ти зможеш відживлюватися далеко соковитішими й смачнішими колючками, ніж ті, що ростуть на землі, і де всі коні, а ти ж далебі якоюсь мірою теж кінь, у винятковій пошані, почавши від морського коника й кінчаючи квадригою басунів володаря морської стихії.

Віслюк мовчки вислухав незвичну промову малої мушлі, а що він не любив довго розмірковувати, що й до чого, а мушля знову повторила своє прохання, то він обережно й вдарив копитом мокрий пісок, і мушля полетіла в море. А віслюк постояв трохи на березі, аби пересвідчитися, що мушлю не винесло назад, а тоді й потрюхикав далі, забувши про її запросини.

Проте за кілька днів, коли віслюк знову мандрував берегом під час відпливу на сусідній пустир понасуватися колючками, він почув знайомий голос і побачив малу мушлю, яка низенько вклонилася й сказала:

– Я тут уже з досвітку чекаю на тебе. Прошу дуже, ходімо до мене в гості. Я тобі покажу підводне царство, де ти зможеш їсти колючки далеко смачніші й соковитіші, ніж на суходолі, і де ніхто не періщитиме твоїх ребер палицею.

А що мушля ще раз низенько вклонилася, повторивши своє запрошення, то віслюк, дарма, що доти він, крім кількох пустирищ із колючками, нікуди далеко не заходив, не змусив себе довго припрошувати, і вони удвох і подалися в мандри морським царством.

– Тут у вас усі живуть у чималих достатках, – здивувався віслюк, поспішаючи за мушлею, що показувала йому морські скарби.

– Це тому, що тут кожний живе на волі, – відповіла мушля.

– А хіба це одразу ж не призводить до беззаконня? – засумнівався віслюк.

– Воля це не беззаконня, – пояснила мушля, – Але наші закони плинні, а тому й справедливі. Зрештою, у цьому ти ще сам переконаєшся.

І мушля повела свого рятівника до трону володаря води, щоб усі навіч побачили шляхетну істоту, яка врятувала їй життя.

Віслюк мало не розрюмався, коли сам великий володар води зійшов зі свого трону, поплескав віслюка по шиї, кажучи йому багато лагідних слів, яких досі ніхто не казав віслюкові, а тоді ще й велів своїм підданим належно вшанувати чотириногу істоту, що врятувала від смерті одного з його підданих – мушлю.

Віслюк, що доти звідував від свого господаря самі стусани й лайку, навіть на мить прикинув, чи не помер він, бува, й опинився не в водяному царстві, а в самому раю, де всі, відповідно до місця перебування, говорять лише лагідне й приємне. Але морські мешканці запевнили його, що це не рай, а звичайне водяне царство, де чемність супроти відвідувачів з інших регіонів буття плекають, може, трохи більше, ніж де інде, просто тому, що сама вода зобов'язує до обтічних форм. Крім того, він, віслюк, справді повівся дуже шляхетно, врятувавши від смерті члена їхньої громади, а кожен добрий вчинок треба вшановувати й прославляти, бо невдячність – перший крок до зла, а тим самим і до хаосу й небуття.

Це пояснення видалося віслюкові досить слушним, і він трохи заспокоївся, тим більше що він не надто й слухав лестощів.

Але хоча він і не надто прислухався, його вуха, внаслідок їхньої довжини, мимоволі ловили торохту морських тіточок, тому невдовзі він і почув, як морська зірка й медуза між собою гуторили про його шляхетне кінське походження, а ця згадка вцілила віслюка в саме серце, бо ж, визбируючи колючки на суходолі, він не раз міркував про себе, що його доля була б цілком інакшою, якби він народився конем, а не миршавим віслюком.

Очевидна річ, він і тепер розумів, що він – гість, а гостеві, як то належить у вихованому товаристві, випадало говорити лестощі й не звертати уваги на його вади, навіть якщо він і віслюк.

Однак згадка про шляхетське походження таки схвилювала його душу, а що кожен із морських мешканців спішив засвідчити йому свою пошану й сказати щось приємне прибульцеві з суходолу, то невдовзі й сам віслюк став вагатися, чи не тече в його жилах і справді шляхетна коняча кров.

Зрештою ці вагання, не виключене, ніколи не визріли б у певність, якби до цього не спричинилася баракуда, що виконувала функції міністра зовнішніх і внутрішніх справ при володареві водяного царства. Бо ж однієї днини, допильнувавши миті, коли мала мушля чепурилася за кораловим рифом, пораючися біля ранкового туалету, а віслюк на самоті позіхав, чухаючи спину об голову глухонімого восьминога, баракуда, випливши несподівано з-за рогу, вручила йому сумлінно виготовлений родовід, в якому, на підставі морських

архівів, що їх, мовляв, власноручно дослідила баракуда, було зазначено, що навіть коні володаря морської стихії походять з віслюкового роду, а це означало, що він, віслюк, властиво, і є єдиний справжній кінь. І то не просто собі кінь, а кінь, далеко справжніший і шляхетніший, ніж усі зарозумілі басуни водяного володаря.

– Чи ви, бува, не помилилися, узявши мене за когось іншого? – несміливо зауважив віслюк, який успадкував не таку вже й кепську вдачу і якому стало ніяково за надто відверте вихваляння, оскільки ніхто в його роду не втішався високим походженням. Але баракуда відповіда, що вона ніколи не помиляється, на те вона й баракуда, і це остаточно добило пухи всім віслюковим сумнівам.

– Раніше, коли я справді докладав зусиль, щоб догодити своєму господареві, мене тільки періщили канчуками й лаяли, а тепер мене скрізь вшановують, – міркував віслюк. – А коли когось так вшановують, у тому щось мусить бути, – і віслюк уперше перейнявся повагою до самого себе. А перейнявшися повагою, одразу ж відчув, що похвала й справді заслужена.

– Як ти гадаєш, чи це правда все те, що про мене кажуть, – про всяк випадок ще спитав віслюк мушлю, свою невтомну супровідницю, але тому, що віслюк був її рятівником та ще й гостем, якому не випадало виголошувати неприємних речей, то мушля промовчала і, вдавши, що не почула віслюкової зауваги, повела його далі до тих морських тварин, які вперше в житті бачили чотирикопитне створіння.

А що морському царству, хоч і скільки віслюк мандрував із мушлею, все ще не видно було ні кінця, ні краю, і кожний з морських насельників від кита до інфузорії, що подибував віслюка, пам'ятаючи наказ володаря води гідно пригостити суходільного гостя, мірою своїх можливостей вшановував віслюка, то невдовзі віслюк так призвичаївся до вихвалянь і вшановувань, що й сам повірив у свою надзвичайність. «Коли всі так вихваляють мене, – подумав віслюк, – а як відомо, без причини нічого не буває, – то напевне я й справді істота, якої ще земля не носила».

І щойно він виснував цю думку, як у ньому одразу ж з'явилося бажання перебрати над усіма морськими мешканцями владу до своїх рук, оскільки мірою того, як бажання вбиралося в колодочки, віслюкові дедалі більше відкривалися очі, внаслідок чого він і став помічати, що навколо нього панує далеко не такий порядок і злагода, як це йому спочатку привиджувалося.

– Чи не здається тобі, – мовив віслюк до мушлі, – що ваш володар води кепсько впорується зі своїм завданням і вже час обрати ліпшого заступника?

Але мушля й цього разу нічого не відповіла, вирішивши, що, може, це в віслюка, непризвичаєного до морських глибин, трохи пішла голова обертом, і тому не варто надто поважно брати до серця його зауваги.

Однак цього разу мовчанка мушлі не сподобалася віслюкові, і він вигукнув:

– Я тобі врятував життя, а ти досі, на відміну від усіх твоїх співвітчизників, ні пари з уст. Може, ти ще скажеш, що я віслюк, а не шляхетний кінь, як це запевнила мене сама баракуда?

– Гм, – закашляла мушля, яка не хотіла ні брехати, ні ображати свого рятівника, постерігши, що обтічні правила морської поведінки сповнили віслюка пихою.

– Ввічливість, – спробувала пояснити мушля, та віслюк не дав їй скінчити.

– Я бачу, що тепер мені самому треба діяти. Досі я не знав, хто я, але тепер я знаю. Веди мене негайно назад до трону володаря води! – зажадав віслюк. – Ти єдина, що не вшанувала мене, і я не годен витримувати твоєї чорної невдячності. Крім того, я мушу дещо вияснити володареві води, який вочевидь засидівся на своєму місці.

Мушля відкрила була рота, щоб пояснити, що вона йому не ворог, однак переконавшися, що віслюк не абияк гнівається, стрималася й, стенувши плечима, хутенько повела віслюка до трону володаря води.

– Ну, як справи? – здалека спитав володар води.

– У вас тут самі непорядки, – вигукнув віслюк, – які я прийшов направити. Почнімо з мушлі, яка образила мене неповагою. Вона єдина, що не визнала мене за коня, і за це її треба суворо покарати, бо завдяки їй мені нема місця на землі.

– Який же ти віслюк! – засміявся володар води.

– Я не віслюк, а кінь, і вам давно пора звільнити для мене трон, – розгнівано проревів віслюк, вже бачачи себе на чолі всіх морських підданців.

Однак ще не встиг він докінчити й першого речення, як відчув дужий удар в зад і опинився на березі на власній морді, на якій з розгону ще кілька кроків проїхав по вологому піску, перш ніж остаточно прочумався.

– Як ви посміли, невдячні! – простогнав віслюк, важко підіймаючися на рівні ноги. – Ніколи вони не знайдуть володаря ліпшого від мене. І, властиво, у цьому винна лише мушля, яка не схотіла побачити в мені коня.

– Шкода, – обізвалася мушля, яка лежала неподалік на вологому піску, на який уже набігала хвиля, – що я не годна переконати тебе в протилежному, бо ж ти мене не слухаєш. Єдине, що я тобі наостанку пораджу, це те, що твоя віслюкова душа подобалася мені набагато більше, ніж коняча. Але тепер тому нічим уже не можна порадити, хіба що в наступному житті.

 

  ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

1. Складіть «паспорт твору».

 

1	Рід літератури
2	Жанр
3	Тема
4	Ідея
5	Основна думка
6	Проблематика
7	Композиція
8	Сюжет
9	Образи
10	Місце, де відбуваються події

  СПРОБУЙ, ЧИ КРЕАТИВНИЙ ТИ!

1. Словесне малювання. Розкажіть, якими ви       уявляєте віслюка, морську мушлю, володаря води.

 

 

  ПОПРАЦЮЙ У ПАРАХ

1. Складіть кластери.

2. Гра «Літературний волейбол»

Поставте одне одному запитання за змістом казки. Той, хто відповідає («прииймає пас»), повинен адресувати іншим власне запитання – «віддати пас».

 

 

· зрозумів…

  ПЕРЕВІР СЕБЕ

Читаючи казки Емми Андієвської, я:

· відчув …

· побачив ….

 

 

  ЧИТАЙ САМОСТІЙНО

Казки Емми Андієвської

Словесне малювання.

– Чи схвилювали вас ці вірші? Чим і чому?

– Які кольори ви би використали, якщо малювали би наш рідний край – нашу Донеччину?

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

Вірш-метафора складається з шести характеристик, розташованих у певній послідовності: колір, смак, запах, зовнішність, звук,  якість  переживань.   Кожний рядок починається з назви вірша.

2. Складіть вірш-метафору «Донеччина моя…»

  НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ

Кроссенс – це сучасний методичний прийом візуалізації навчального матеріалу.

Слово «кроссенс» означає «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд».

Це асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти картинок. Зображення розташовують так, що кожна картинка має зв'язок із попередньою і наступною, а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс, – знайти асоціативний зв'язок між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими. Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5.

 

Способи читання кроссенса:

Передчуття

Пам'яті матусі – Лариси Антонівни Клепач

Чекаю, як найбільше із чудес (здається, з часом навіть кроки чую), Як пензлем доторкнеться до небес

Весна-малярка й ніжно розфарбує Чорніючі прогалини полів, Розкине всюди плями квітникові,

Озветься співом збуджених струмків Весною розтривожена діброва.

Святкує день народження любов Й надію важить на терезах долі,

Що ми з тобою стрінемося знов І щастям ще натішимось доволі. І більше не покинеш ти мене – В фіалку синьооку обернешся, Лелекою над містом промайнеш

Чи, може, теплим дощиком вернешся. Зірвуся раптом у досвітній час,

Передчуттям розбуджена щасливим. Я вірю, ти повернешся до нас,

Бо жити без надії неможливо.

 

 

 

Чи є у тім чиясь вина – Роки на захід повертають? Тихенько в коси сивина

Вже білі кетяги вплітає. Уже позаду зорепад

І місяць в золотім картузі.

Присвячення батькам

Мені наш дім, як оберіг.

У мріях в пташку обернуся, На рідний прилечу поріг, До вас, кохані, пригорнуся.

Сповита батьківським теплом, Сама вже мати і дружина,

Та квітне ваш душевний сад,

Немов калинонька у лузі.

Частіше хмари на шпилю,

Талант давно змінився вмінням. На зміну юному «люблю» Прийшло до вас порозуміння.

Під ніжним затишним крилом Себе поводжу, мов дитина.

Але похмурістю дихне

Світанок дниною одною, Щоб безтурботную мене Покрити сивою виною.

 

  ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть про письменницю, заповнивши кластер.

2. Складіть асоціативне ґроно.

 

3. Заповніть паспорт поетичного твору.

Автор
Назва поезії
Літературний рід
Жанр
Тема
Ідея
Образи поезії
Віршовий розмір

 

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

Мнемотаблиці – це своєрідний зоровий план, що допомагає послідовно розповідати вірш, зберігаючи лексико-граматичне наповнення. Асоціативними позначеннями кодується кожен рядок вірша.

4. Упорядкуйте малюнки таким чином, щоб утворилася мнемотаблиця до однієї з поезій О. Кожем’яки. Назвіть цю поезію.

  ПОПРАЦЮЙ У ПАРАХ

1. Складіть і розіграйте діалог «Розмова з мамою» (9-11

реплік).

  ПРОПОНУЄМО ПОВТОРИТИ

Синквейн – це творча робота, яка має коротку форму вірша, що складається з п’яти неримованих рядків.

1 рядок (тема синквейна) – одне слово (іменник або займенник).

2 рядок – два слова (прикметники чи дієприкметники, які описують властивості або ознаки вибраного об'єкта).

3 рядок – три слова (дієслова або дієприслівники, які описують дії, характерні для об'єкта).

4 рядок – чотири слова (фраза з чотирьох слів, у якій автор висловлює особисте ставлення до об'єкта, про який іде мова).

5 рядок – одне слово (одне слово-резюме, яке характеризує об'єкт).

  СПРОБУЙ, ЧИ КРЕАТИВНИЙ ТИ!

Складіть синквейн на одну з тем: «Мама», «Батьки»,

«Щастя».

 

 

  ПЕРЕВІР СЕБЕ

ü Прочитайте виразно поезії. Дайте відповідь на питання: що об’єднує обидві поезії Оксани Кожем’яки?

§ 12. Підсумковий контроль

Мислить той, кому ставлять розумні запитання.

УНТ

  ПОМІРКУЙ НАД ВИВЧЕНИМ, ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ

І. Дайте відповіді на питання.

1. Як виникли легенди?

2. Яка легенда вам найбільше сподобалася? Перекажіть її.

3. Що таке топоніми? Розкажіть про виникнення назви одного (на вибір) з міст Донеччини.

4. Що зв’язує Б. Грінченка та С. Черкасенка з Донбасом? Поміркуйте.

5. У чому полягає повчальний зміст творів Емми Андієвської «Казка про Яян»,

«Казка про пихатість»?

 

ІІ. Виконайте завдання.

1. Складіть портрет головного героя оповідання І.Білого «Від пристані сім кілометрів».

2. Створіть асоціативний кущ до байок Олега Орача «Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок» та Петра Гулака- Артемовського «Пан та Собака».

3. Визначте теми в поезіях Станіслава Жуковського «Наче вершники у бурках чорних...», «Робітничий мій Донбас» та Оксани Кожем’яки «Присвячення батькам», «Передчуття».

 

ІІІ. Виконайте тестові завдання.

1. Спогадами про батьків сповнені рядки поезії:

а) «Робітничий мій Донбас»; б) «Передчуття»;

в) «Неначе вершники у бурках чорних»; г) «Присвячення батькам».

 

2. Поезія, у якій ліричний герой говорить, що носив робу:

д) «Присвячення батькам»; е) «Передчуття»;

ж) «Робітничий мій Донбас»;

з) «Неначе вершники у бурках чорних». и) Установіть відповідність:

	Приклад		Художній засіб
1	І душа моя вбирала Ритми сонячного дня.	А	порівняння

2	Весна-малярка й ніжно розфарбує Чорніючі прогалини полів.	Б	епітет
3	Далекі, мов з легенди, терикони.	В	гіпербола
4	На рідний прилечу поріг.	Г	метафора
		Д	персоніфікація

 

4. Письменниця Емма Андієвська народилася в:

а) Мюнхені; б) Донецьку;

в) Парижі;

г) Нью-Йорку.

 

5. Чому в «Казці про яян» запитання пастушка почув лише один чоловік?

а) Усі інші яяни були занадто заклопотані будівництвом власних веж.

б) Нікого з жителів міста не було на вулицях, бо був дуже спекотний день.

в) Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує.

г) Хлопчик неввічливо запитував мешканців, і вони не хотіли йому відповідати.

 

6. Яяни найчастіше харчувалися …

а) Борщем з пампушками.

б) Солодощами та соковмісними напоями.

в) Задоволенням від спорудження власних веж. г) Власним «я», адже воно невичерпне.

 

7. У притчі «Казки про пихатість» Емми Андієвської зображено: а) Як віслюк, урятувавши морську мушлю, потрапив у водяне царство. б) Як віслюк втратив хвіст.

в) Як віслюк потоваришував із володарем води. г) Як віслюк розмовляв із квітами.

 

8. Назва збірки, до якої увійшла «Казка про пихатість»:

а) «Мандрівники». б) «Джалапіта».

в) «Блискавка».

г) «Падарунок моря».

 

9. Німотне озеро, на якому Сергій врятував Тамілу, у творі Івана Білого

«Від пристані сім кілометрів» називалося…

а) Чисте Гало; б) Синевир;

в) Світязь; г) Ялпуг.

 

10. Таміла (оповідання «Від пристані  сім  кілометрів») навчалася в…

а) педучилищі;

б) медичному інституті;

в) медучилищі; г) університеті.

 

11. Сестру Сергійка (оповідання «Від пристані сім кілометрів») звали…

а) Дарина; б) Дуся;

в) Діна;

г) Наталка.

12. Батько хлопця (оповідання «Від пристані сім кілометрів») працює в

(у)…

а) колгоспі; б) сільраді.

в) воєнізованій охороні; г) на шахті.

 

13. Річка, у якій відбуваються події байки Олега Орача « Щука Люте Щучище – Всіх Живих Погубище, Карасик і Хлоп’ячок» …

а) Дніпро; б) Десна;

в) Кальміус; г) Оскол.

 

14. Завдяки йому Хлоп’ячок став вдалим до рибалки…

а) Сусіду. б) Матусі.

в) Татові.

г) Дідусеві.

 

15. На що Хлоп’ячок зловив Щуку?

а) На хліб.

б) На комаху.

 

в) На черв’яка.

г) На копчену ковбасу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Аверченкова-Землянська О.В. Література поетів Приазов’я. – Донецьк: Східний видавничий дім, 1999. – С.114-121.

2. Білий І.О. Рання дорога: Оповідання. – Донецьк: Донбас, 1987. – С. 124- 135.

3. Білий І.О. Наодинці з осіннім садом: Вибрані поезії. – Донецьк: «Каштан», 2012. – 192 с.

4. Кожем’яка О. Л. Яблуневий Спас (збірка віршів) / О.Л. Кожем’яка. – Хмельницький, НВП «Евріка» ТОВ, 2000. – 52 с.

5. Кроссенс – асоціативна головоломка нового покоління [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://naurok.com.ua/krossens-asociativna- golovolomka-novogo-pokolinnya-14603.html

6. Вірші про Донбас українською мовою [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://studfiles.net/preview/3577741/page:4/

 

Учебное пособие

 

ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО

8 КЛАС

Корректор, технический редактор:

Мельник М.А.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА..................................................................................................................................... 4

§ 1. Вступ. Мій край – моя душа.................................................................................................................................... 6

§ 2. «Легендами оспівана земля». Робітничий фольклор Донбасу.

Шахтарські приповідки........................................................................................................................................................ 8

§ 3. Історія в назвах міст, селищ, вулиць.............................................................................................................. 14

§ 4. Борис Грінченко. «Панько». Відтворення в оповіданні теми важкої

шахтарської праці та побуту......................................................................................................................................... 20

§ 5. Спиридон Черкасенко. «Чорний блиск». Реалістичне зображення важкої

нужденної долі старого шахтаря Лавріна......................................................................................................... 27

§ 6. Іван Білий. Проблеми формування людської особистості в оповіданні

«Ві