Баски як останній релікт доіндоєвропейського населення європейського Заходу і Півдня.

БАСКСЬКА МОВА. Розпочнемо з баскської мови. Ця мова єєдиним живим продовженням доіндоєвропейського мовного середовища на крайньому Заході Європи. Оточена тепер звідусіль романськими морами, баскійська. очевидно, є залишком колись ширшої мовної родини. Носієм цієї мови єсвоєрідний народ з виразною відмінністю від усіх сусідів навіть на генному рівні (55% басків мають негативний резус-фактор), що недвозначно свідчить про те, що „баски є залишком первісного населення Європи, яке згодом змішалося з прибульцями з Азії (Л.Кавадлі-Сфорца).

Морфологічні риси баскійської мовної системи мають прямі аналогії в кавказьких мовах, окрім того вона має близько п’яти відсотків спільної лексики з кавказькими мовами, стільки ж, скільки, скажімо, грузинська з рештою цих мов.

Антропологічна пов'язаність басків з народами Кавказу змусила археологів вести пошук у цьому напрямі. З'ясувалося, що всесвітньо відомі археологічні культури Західної Європи (совтер, азиль, мадлен, солютре. перигор, ориньяк) органічно виростають одна з очної, а джерелом найдавнішої з них є пєредориньяцька амудійська культура Сирії та Лівану — справді географічно близька до Кавказу.

Так поступово вимальовується грандіозна, хоча поки що лише контурна, історична ретроспектива народу-носія баскійської мови мало не з 40-тисячолітньою (тобто, 400-віковою!) традицією перебування в Європі, справжнього мовного Мафусаїла, який пережив мови всіх історично відомих своїх сусідів - від кантабрів до іберів і лігурів, від карфагенців і римлян до готів і арабів.

Відома з коротких написів на каменях аквітанська мова, поширена від 3 ст. до н.е. до 3 ст. н.е. на північ від Піренеїв у теперішній Гасконі, вважається можливим предком баскійської через велику подібність до її загальних імен назв аквітанських племен, імен осіб і божеств. Ще й досі гасконські говірки окситанської мови на півдні Франції виявляють сліди помітного баскійського впливу.

Вертаючися з Сарагоси з походу проти сарацинів (мусульман), військо Карла Великого зруйнувало мури столиці Наварри – міста Іруньї (Памплони), за що в долині Арреаги (Ронсеваль) баски розбили ар’єргард франків 15 серпня 778 р. Ця битва увічнена у „Пісні про Роланда”, проте народна пам'ять французів помилково приписала перемогу не баскам (як одностайно твердять хроніки), а сарацинам.

Остаточно баски втратили державність у ХУІ столітті, коли останній король Наварри - Геирих (двоюрідний брат фраццузького короля Генриха ІІІ) 1589 р. поміняв своє королівство (а заразом - і віру), зійшовши на французький престол в Парижі під ім'ям Генриха IV (це саме йому належать слова „Париж вартий месси”). Залишившись відтоді без державності під владою кастильської корони, баски досі борються за право залишатися самими собою, уособленням чого завжди було вживання (і виживання) рідної мови.

Упродовж історії баски були неодмінними й рівноправними учасниками європейського цивілізаційного процесу. Хоча писемні пам'ятки баскійською мовою відомі лише з 16 ст., майже водночас було започатковане і їхнє книгодрукування: твір Б.Ечепарс „Елементи баскійської мови” вийшов з друку 1545р., здійснений Лейсаррагою повний переклад Нового Завіту - 1571р.. релігійно-філософський твір Ашулара „Геро” („Опісля”) 1643 р.

В сучасній Європі баскійська мова (eubkaia) є, поряд в іспанською, від 1980 р. офіційною мовою Країни Басків - автономної провінції Іспанії. Давніший діалектний баскомовний ареал зберігається й на півночі провінції Наварра. У прилеглих з півночі районах Пд.-зах. Франції баскійська є мовою хатнього спілкування (поряд з французькою). Загальна кількість мовців — до 1 мли., у т.ч. бл. 200 тис. емігрантів у Латинській Америці.

До української мови з баскійської запозичені слова: багнет, (від назви міста Байони), а також більярд і анчоус.

 

Лекція 19 (2 год.)