Робота редактора над релігійними теле- і радіопрограмами

 

Перш ніж аналізувати теле- і радіопрограми релігійної тематики, приведемо норми редагування теле- і радіопередач, які досліджував З.В. Партико.

Як зазначає дослідник у праці «Загальне редагування. Нормативні основи», незначна частина ЗМІ є офіційними органами релігійних організацій чи конфесій, а тому повинна враховувати норми (канони) своєї релігії. Але існує одна обмежувальна релігійна норма для всіх ЗМІ: повідомлення ЗМІ не повинні ображати честі й гідності віруючих громадян.

В Україні як релігійні, так і нерелігійні ЗМІ можуть приховано мати свою релігійну орієнтацію й в завуальованій формі враховувати релігійні норми та інтереси релігійних організацій і конфесій. Але це вже питання етики.

З.В. Партико зазначає, що норми редагування релігійних ЗМІ встановлюються уповноваженими релігійними органами, офіційно зареєстрованими в Міністерстві юстиції України. Як правило, ці норми зафіксовані в письмовій формі; вони суворіші й категоричніші, ніж навіть політичні. Головна норма: коли редактор працює в ЗМІ, який є офіційним органом зареєстрованої релігійної організації (конфесії), він повинен враховувати норми цієї релігії.

Коли ж релігійні норми цього ЗМІ починають суперечити релігійним поглядам редактора, йому краще змінити місце праці.

Релігійні норми редактор може контролювати за довідковою літературою, серед якої «Словник Біблійного богослов'я» (1996), «Энциклопедический словарь: Библия для всех» (1998), «Біблійний довідник» (1985) Г. Г. Гелея.

Не дивлячись на те, що редагування - це дуже важливий етап для підготовки та створення теле- і радіопрограм, літератури з редагування теле- і радіопрограм практично не виявлено.

На думку З.В. Партико, редагування радіопередач має такі особливості:

Доводиться враховувати особливості усної мови, а отже, при потребі використовувати належні фонетичні знаки.

Доводиться контролювати тривалість повідомлень.

Доводиться враховувати тембри голосів дикторів чи інших мовців.

Доводиться мати справу з шумами (випадковими чи спеціально утвореними) та шумовими ефектами.

Доводиться оцифровувати звук і використовувати для редагування звукові редактори.

Доводиться мати справу з генеруванням повідомлень мовцями безпосередньо в прямому ефірі, у процесі якого вони можуть допускати помилки, які виправити в прямому ефірі вже нема змоги.

Серед особливостей редактора у роботі над телепрограмами, що зазначені у статті З.В. Партико «Галузеві норми редагування телепередач» такі:

Редактор повинен оцінити сценарій передачі у формі редакційного висновку, краще письмового. На окремі випуски циклів передач допустимими є редакційні висновки в усній формі.

Редактор повинен відредагувати сценарій з урахуванням специфіки телепередачі: а) назва передачі повинна бути лаконічною (до 3-4 слів); б) у тексті сценарію повинна бути мінімальна кількість слів, як, наприклад, у рекламних оголошеннях; в) у сценарії варто передбачити місця для імпровізацій, а також точки переходу на рекламу; г) потрібно правильно обрати форму звертання до «героя» та учасників передачі (пане, пані, по імені, по батькові, за посадою тощо); ґ) стиль тексту повинен відповідати стилю майбутньої передачі; д) стенд-апи (авторський коментар ведучого в кадрі) повинні стояти в кульмінаційних точках передачі; е) тексти стенд-апів повинні бути: максимально лаконічними; легко вимовлятися; містити лише одну думку (ідею); їх кількість на одну передачу не повинна перевищувати 3-5; є) при необхідності скорочення сценарію слід видаляти не окремі слова, а цілі абзаци, що не спотворює ритму тексту.

Редактор повинен лексично підлаштувати текст сценарію під обраного диктора, ведучого чи актора, якщо конкретно відомо, хто ним буде (в іншому випадку це виконують безпосередньо на записувальному етапі).

Редактор повинен розмітити тексти, призначені для начитування диктором, ведучим або актором так само, як для радіопередач, тобто з використанням знаків фонетичного та інтонаційного транскрибування; якщо є змога, слід зробити три примірники розміченого тексту (для диктора, режисера й звукорежисера).

Редактор повинен спрогнозувати хронометраж знятого матеріалу й змонтованої за сценарієм передачі.

Редактор повинен включити прийняту до постановки передачу в план програм передач і почати її анонсування.

Редактор разом із режисером повинен узяти участь у відборі «героїв» - основних учасників передачі, - керуючись такими критеріями: а) герої повинні мати «право» на те, щоб зніматися в ефірі, тобто мати певні життєві заслуги, вирізнятися чимось із середнього загалу; б) герої повинні бути телегенічними (герої, які є нетелегенічними, погано розмовляють, мають явні фізичні вади, тимчасову хворобу тощо, підлягають заміні, проте можливі й винятки).

Редактор разом із режисером повинен провести з учасниками передачі передінтерв'ю.

На загальній репетиції передачі редактор повинен перевірити, чи відповідає вона сценарію, та при потребі виправити репліки ведучого, героїв та інших учасників передачі.

Під час редагування новинних передач редактор повинен проконтролювати, щоб: а) співвідношення між окремими блоками новин (внутрішні, міжнародні, культурні, спортивні події, прогноз погоди) було приблизно однаковим; б) для кожного сюжету передачі доречно заповнити його паспорт, що містить такі дані: дата передачі, місце сюжету в передачі, титри (якщо вони є), жанр, тема, хронометраж, автор, редактор, термін підготовки; в) новини, які не включено в день отримання в новинну передачу, слід передавати для використання в інші редакції.

Редактор повинен дати заявку на музичний та звуковий супровід музичному редакторові та звукорежисерові.

На основі передінтерв'ю та репетицій редактор повинен внести в сценарій необхідні виправлення.

Редактор повинен проконтролювати, щоб помічники редактора й режисера внесли в картотеку адреси, телефони, адреси електронних поштових скриньок усіх учасників передачі, з якими треба підтримувати постійні чи епізодичні контакти.

Редактор повинен проконтролювати наявність оформленої заявки на отримання реквізитів, передбачених сценарієм.

Редагування відеоповідомлень (телепередач), оскільки вони містять одночасно чотири види інформації (вербальну або знакову, аудіальну, графічну статичну, графічну динамічну або відео), є значно складнішим, ніж редагування друкованих чи аудіоповідомлень. Проте методи дослідження таких повідомлень вивченні загалом ще вкрай мало. Тому їх редагування порівняно з іншими видами повідомлень містить значно більше творчості і тому більше спирається на інтуїцію.

В своїй статті «Галузеві норми редагування телепередач» З.В. Партико дає інформацію про всі етапи підготовки телепрограм, серед яких авторський (сценарний) етап, редакційний етап, знімальний етап (відеозапис), аудіо запис, монтажувальний етап (відеомонтаж), аудіомонтаж, озвучу вальний етап, передавальний етап та післяефірний етап.

У праці «Галузеві норми редагування радіопередач» дослідник дає інформацію щодо технічних норм редагування радіоповідомлень, відбору голосів дикторів, редагування сценаріїв та складання програм радіопередач, фонетичного розмічування тексту, спеціальних норм редагування, методів виправлення радіопередач, підготованих у студії, методів виправлення радіопередач, що йдуть у прямий ефір.