Релігійний сегмент в телерадіоінформаційному просторі України

 

Сьогодні в Україні держава не втручається у справи церкви, однак існує законодавча база, що регулює відносини у релігійній сфері життя суспільства. Основні нормативні положення закріплені у Конституції України та ЗУ «Про свободу віросповідання та релігійні організації».

У статті 35 КУ зазначається: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань».

Редагування теле- і радіопрограм релігійної тематики в Україні має відповідати нормам, закріпленим у статті 35 КУ.

Інший нормативний акт, що регулює сферу релігійних теле- і радіопрограм - ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» - містить такі норми:

«Стаття 3. Право на свободу совісті

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Стаття 19. Виробнича і господарська діяльність релігійних організацій

Релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, (…) та інші підприємства (…).

Стаття 22. Література і предмети релігійного призначення

Громадяни та релігійні організації мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовою на свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення.

Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.

Релігійні організації користуються виключним правом заснування підприємств для випуску богослужбової літератури і виробництва предметів культового призначення».

Асоціація журналістів, видавців і мовців «Новомедіа» зазначає: «Мас-медіа є основним інструментом впливу на громадську думку, а також головним засобом поширення інформації, утвердження ідей, поглядів та етики, - сказано у зверненні Асоціації до своїх членів і всіх християн. - У зв’язку з цим ми запрошуємо Церкви, священнослужителів і всіх віруючих зайняти активну позицію з цього питання вже зараз. Християнство та засоби масової інформації в Україні мають стати єдиними у своїх цілях, поглядах і баченні».

Богословська позиція українських християнських церков (православної, греко-католицької та протестантської) до проблем, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства та ЗМІ, виражена мас-медіа релігійної тематики.

Так, Українська Православна Церква вважає, що засоби масової інформація мають особливу роль у сучасному світі, вважає, що журналісти повинні особливо турбувати моральних стан особистості та суспільства (розкриття позитивних ідеалів, боротьба з поширенням зла, гріха і насилля, ворожнечі в медіа-просторі). Досягає цих цілей УПЦ завдяки таким ЗМІ: «Православна газета», «Мир», «Голос православ’я», «Лоза виноградна», «Спасите наши души!» (газети), «Православний вісник», «Агнець», «Отрок», «Фома» (журнали), «Киевская Русь», «Глас» (телеканали) та інші медіа-канали. Це двомовні та російськомовні ЗМІ, які наповнені офіційними документами церкви, пастирськими посланнями, інформацією про діяльність церкви у суспільно-релігійному житті України, позиції власної конфесії.

Католицька церква України вважає своєю метою євангелізацію, яку здійснює завдяки висвітленню у ЗМІ літургій, катехиз, свідчень побожного християнського життя. Цієї мети церква досягає за допомогою таких інформаційних каналів: газети «Мета», «Божий сіяч», «Нова зоря», «Джерело життя», «Християнський вісник», «Жива вода», «Боговісник», також «Наша газета», «Надія церкви», «Простір», «Солідарність», «Дзвіниця», «Арка»; журнали «Зернятко» (дитячий), «Сто талантів» (підлітковий), «Місіонер», «Світло»; альманах «Київська Церква».

Протестантська церква многогранна за своїми течіями (харизматична, батистська, п’ятидесятницька, адвентистська та ін.), на відміну від православних і католицьких видань, не пропагує суспільно-політичну тематику, але вважає головним навернення до Бога, приватні переживання від спілкування з Богом. Ця позиція виражається у виданнях: «Християнський світ», «Воскресение», «Голос в пустині», «Слово життя», «Голос надії», «Вірую», «Cвітло Воскресіння», «Путь к истине», «Християнин», «Для тебя», «Стяг», «Сходи» (газ.), «Благовісник», «Ознаки часу», «Євангельська нива» (журн.). У таких ЗМІ містяться виключно проповіді, свідчення віри, зрідка новини. Через відсутність географічних кордонів складно визначити обсяг протестантського інтернет-контенту, продукованого й споживаного нашими співвітчизниками, але варто сказати, що засновані українцями портали uucyc.ru, invictory.org, adventus.info, bible.com.ua, maranatha.org.ua, jesuschrist.ru, 4oru.org очолюють рейтинги релігійного Рунету, як зазнчає у своїй праці дослідник В. Бондаренко.

Серед світських національних каналів, які мають у своєму ефірі програми релігійної тематики, можна назвати радіоканал «Перший Національний», який мовить релігійні програми та прямі трансляції основних релігійних подій України. «Ще на зорі свого існування канал отримав права і показав у своєму ефірі фільми Православного кінофестивалю «Покров», щотижня на каналі можна побачити один з найбільш примітних проектів українського телебачення «Світло», в якому представники всіх релігій обговорюють теми і питання світського життя. Ексклюзивно на каналі виходить програма «Православіє в Україні», а щонеділі і в значущі християнські свята в ефірі каналу - прямі трансляції богослужінь зі Спасо-Преображенського собору в місті Києві».

Серед власне релігійних телерадіоканалів в Україні засновано міжнародні медіахолдінги «Еммануил» (дітище CBN) та незалежний канал «InVictory»; супутникові телеканали «CNL» (Казахстан) і «ТБН» (Росія) відкрили українські відділення.

В ілюстрованому виданні «Все про Україну» зазначається: «Показовим є той факт, що релігійних видань реєструється зараз більше, ніж, скажімо, газет і журналів для молоді і жінок». В Україні сьогодні переважають за кількістю християнські періодичні видання, а радіо-, телепрограми невузьконфесійного, загальноцерковного характеру є нечисельними. У радіоефірі вже кілька років чуємо радіо «Воскресіння», а на українському телебаченні було створено ряд програм, серед яких «Відкриваємо Біблію», «Реліквії і храми України» тощо. В українському радіоефірі чи на телеекрані можна частіше почути повчання протестантів, які майже опанували інформаційний простір України.

Серед найважливіших проблем, порушуваних релігійними журналістами на сторінках християнських газет і журналів, можна виділити такі: морально-етичне виховання сучасного громадянина, соціальний захист широких верств населення, відновлення історичної пам’яті, зближення українських Церков та їхнє об’єднання в єдину помісну, повернення законного церковного майна, поширення сектантства в Україні та багато інших.

Як зазначається у роботі «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин», за даними Державного комітету України у справах національностей та релігій, станом на 1 січня 2010 року, в Україні були представлені 55 віросповідань (проти 52 у 2000 році), у межах яких діяли 35 184 релігійні організації (тобто релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вище зазначених релігійних організацій).

Порівняно з 2000 роком, мережа релігійних організацій зросла на 49% (діаграма «Релігійна мережа в Україні: динаміка зростання»). Водночас, темпи зростання демонструють тенденцію зниження: так, якщо у 1990-х роках щорічне збільшення кількості релігійних організацій складало 5-8%, то у 2000-2005 роках - 4-5%, а за підсумками 2007-2009 рр. - лише в межах 2%.

 

Рис. 1 - Структура релігійної мережі за конфесійною ознакою

 

В Україні діють релігійні організації 55 конфесій. Провідні позиції продовжують залишатися за православ’ям, яке представлене, крім нечисельних угруповань, трьома Церквами. Таке становище склалося на початку 1990-х років внаслідок: відновлення в Україні діяльності Української

Автокефальної Православної Церкви (1990р.); набуття колишнім Українським екзархатом Руської Православної Церкви (РПЦ) статусу самоврядної Церкви, яка, залишившись в юрисдикції Московського Патріархату РПЦ, дістала назву Української Православної Церкви (1990р.); створення нової православної інституції - Української Православної Церкви - Київський патріархат (1992р.).

Отже, в Україні серед загалу мас-медіа свою нішу посідають релігійні ЗМІ, які відстоюють позицію своїх Церков та релігійних організацій. Їхній рівень заслуговує кращого, особливо у висвітленні суспільного життя, вчасністю та накладом. Їхній часто не професійний рівень спонукає робити висновки, що Церкви не належно ставляться до друкованих та електронних ЗМІ як засобу релігійно-духовного, пастирського та місіонерського впливу. Чи не найкращими за змістом і формою є видання, в редакціях яких працюють молоді люди, що свідчить про зацікавлення молоді релігійними ЗМІ.