Розділ 1. Інформаційне поле України та релігійна тематика

ВСТУП

 

З другої половини ХХ століття у суспільство прийшли певні зміни - потужний обмін інформацією, який призвів до збільшення впливу засобів масової інформації на суспільство в цілому, на держави, культури та ідеології.

Початок ХХІ століття називають початком «інформаційної епохи». Теоретик комунікації з Канади назвав сучасне суспільство «глобальним селом».

Вдосконалення інформаційно-технічних засобів дозволили зв’язати багато регіонів землі, об’єднавши і об’єднуючи її у великий медіа-простір завдяки супутникам, кабельному телебаченню, інтернету та ін. медіальним технологіям.

Ці зміни спряли створенню нового світового інформаційного порядку та зміненню культурного, суспільного та духовного світу людини. Сучасна людина не може обійтися без постійного оновлення інформації.

Сьогодні авторитет ЗМІ у ХХІ столітті дуже зріс, завдяки чому збільшився рівень емоційного впливу на людину через поєднання звукового та зорового образів. Та хоча ще століття тому людину виховувала сім’я та церква, сьогодні саме засоби масової інформації (телевізор, радіо, інтернет) здатні слугувати для просвічування людей, розвивання в них почуття власної гідності, прагнення до соціальної свободи і справедливості, формування моральних цінностей, громадської та політичної позиції, та загалом формування в них способу мислення та поведінки.

Сучасна Україна - молода суверенна країна. Після проголошення незалежності українська журналістика почала вводити у свою сферу релігійну тематику. Разом із цим на початку ХХІ століття почали активну діяльність релігійні організації, на основі чого почали засновуватися нові теле- і радіокомунікації релігійного направлення. Із цим явищем встали питання якості висвітлення релігійної проблематики, застосування етичних принципів у цій діяльності, дотримання професійних стандартів у віддзеркаленні релігійних подій та інші.

У зв’язку з цим виникло нове законодавство України, що регламенту діяльність релігійних організацій та засобів масової інформації. У Законі України «Про телебачення і радіомовлення» (від 21.12.93) у статті 6 пункті 2 вказано: «Не допускається використання телерадіоорганізацій для: пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження». А також вказано: «В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій: політичними партіями, профспілковими, релігійними організаціями та юридичними особами, яких вони заснували» (Ст. 12 п. 2). А ще: «Забороняється будь-яке пряме або опосередковане фінансування телерадіоорганізацій політичними партіями, професійними спілками, релігійними організаціями» (Ст. 19 п. 3). У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (від 23.04.91) у статті 5 вказано: «Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації».

У праці А. Бойко «Релігія в мас-медіа України» зазначається, що сьогодні в інформаційному просторі України функціонує близько 380 найменувань релігійних масмедійних комунікацій: друкованих видань, теле- та радіопрограм, які, поруч із політичними та суспільними мас-медіа, займають значну частину всього інформаційного поля України. Але цей сегмент журналістики майже не вивчений, тож при тенденціях до його розширення постає потреба і в покращенні його якості. У сучасній Україні загальновизнаною є взаємопов’язаність медіа з політикою, також з економікою та культурою. Але аналітики нерідко пропускають повз уваги все більш зростаючий вплив релігійного фактору на національне й міжнародне життя.

Також дослідниця А. Бойко окреслює шляхи покращення релігійної інформації та якісного висвітлення її у ЗМІ. Це покращення пов’язано з більшим роз’ясненням світоглядних та духовних цінностей релігій, існуючих в Україні, висвітленням їх ролі у вирішенні соціальних проблем (проблеми екології, торгівлі людьми, еміграції, усиновлення, адаптації до суспільства людей із соціальних груп ризику та ін.). Науковець акцентує: «Саме нефахова журналістика подає викривлений образ релігії в суспільному сприйнятті, коли просить церковних діячів прокоментувати політичні події, висловити прогнози, а брак знань призводить, крім того, і до фактичних помилок та некоректних висловлювань». Це можна підтвердити особливостями термінології, яку використовує та яку сам він має розуміти: «секта», «культ», «віровчення». Журналістика, яка сьогодні формує масову свідомість, не повинна оперувати невиправданими оцінними висловлюваннями. А. Бойко наголошує: «Настав час, коли інформаційна кількість матеріалів на релігійну тематику повинна нарешті переходити в якість».

Актуальність і новизна теми дослідження полягають у тому, що духовно зголодніла за радянські роки частина українського народу почала активну релігійну діяльність. Через це почали з’являтися національні релігійні теле- і радіоканали та передачі. Завдяки цьому виникла потреба дослідити релігійний сегмент в інформаційному полі України.

Об’єктом дослідження є релігійні телевізійні та радіопрограми на сучасних українських або україномовних міжнародних релігійних теле- і радіоканалах.

Предметом дослідження є тематика національних релігійних телерадіокомунікацій.

Мета дипломної роботи - розглянути релігійний сегмент в інформаційному полі України та дослідити його особливості.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

розглянути особливості сучасного інформаційного поля України;

визначити взаємозв’язок ЗМІ та релігії;

проаналізувати релігійні теле- і радіпрограми за тематичним принципом.

Теоретичне дослідження засноване на працях А. Бойко, А. Колодного, Б. Коновалова, С. Моругіна, М. Шкондіна та інших дослідників.

Матеріалом для роботи слугували телевізійні програми «Наш час» (телеканал «Глас»), «Свидетельство Виктории» (телеканал CNL), «Твоє життя» (ТРК «Пілігрим»), «Біблія продовжує говорити» (телеканал «Надія»), та радіопередачі «Блаженна Мати Тереза з Калькутти. Життя, сповнене любові» (радіостанція «Воскресіння»), «Світ дитячої Біблії» (радіостанція «Світанок»), «Що є Істина» («Світлого радіо «Еммануїл»).

Методом роботи виступає метод аналізу, а саме, тематичний аналіз.

Структура. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі «Інформаційне поле України та релігійна тематика» розглядаються історія релігійної тематики (ставлення до релігії за роки СРСР та незалежності України), особливості сучасного телерадіоінформаційного простору, релігійний сегмент в ньому. В другому розділі «Аналіз українських теле- та радіопрограм релігійної тематики» - характеристика християнських телеканалів і радіостанцій та тематичний аналіз релігійних теле- і радіопрограм.

ВИСНОВКИ

 

У глобалізації, яка швидкими темпами захоплює все людство, з'явився своєрідний «опонент» в особі релігійних конфесій, які були, є і залишаються надбаннями певних націй та народів, незважаючи на інтернаціоналізм і космополітизм деяких релігій (християнства, мусульманства, буддизму та інших).

У дипломній роботі проаналізовано близько десяти українських та україномовних релігійних теле- і радіоканалів, програм цих каналів, які входять до релігійного сегменту в інформаційному полі України. Трансформація українського суспільства призвела до зміни у свідомості громадян, що не могло не позначитись на місці та ролі ЗМІ у суспільстві. Тому виникла потреба релігійній частині суспільства реалізувати свою діяльність за допомогою національних мас-медія. Разом із тим, система засобів масової комунікації не встигає реагувати на вимоги часу. У свідомості деяких керівників ЗМІ продовжують діяти стереотипи радянських часів, коли газета, радіо- чи телеканал були перш за все частиною пропагандистської машини. Але можна сподіватися, що офіси інформаційних агентств, газет, журналів, теле- та радіоканалів заповняться професіональними, досвідченими журналістами, які зможуть говорити з народом його мовою.

Позитивні орієнтири, на які спирається діяльність ЗМІ:

Сучасна релігійна преса країни являє собою:

ЗМІ універсального характеру, у змісті яких широко представлена ​​релігійна проблематика;

спеціалізовані релігійні телерадіоканали, розраховані на певні аудиторні групи;

поле релігійної комунікації, яке поповнилося за останній час розгалуженим бурхливо розвиненим сектором інтернет-мовлення мережевих ЗМІ (Інтернет), яке підлягає досліджуванню.

однак інформаційна картина релігійної сфери українського суспільства поки ще неповноцінна.

Вона виражена такими негативними рисами:

радіопрофілювання ЗМІ, поки ще не знайшли оптимальної формули присутності всіх аспектів релігійної тематики у своєму інформаційному полі.

склалися в світі нові вектори протистояння актуалізували проблему міжконфесійного діалогу. На жаль, у своїй масі українські ЗМІ, як світські, так і конфесійні, не сприяють такому діалогу, не беруть участь вони і в формуванні цивілізованих взаємин між спільнотами різної віросповідальній орієнтації.

за складом авторського корпусу досліджуване інформаційне поле не представляється модернізованим сектором вітчизняних ЗМІ.

специфіка релігійних електронних комунікацій в плані їх схильності до «консервативності» форматів, «монотонності» жанрових структур, великомасштабним тимчасовим формам.

інтерактивність передач поки не стала головною тенденцією спілкування з аудиторією ні на одному каналі.

Також, як зазначає українська дослідниця релігійного сегменту формаційного поля України у своїх роботах, релігійна проблематика ще досить нерівномірно представлена у сучасних мас-медійних комунікаціях. Про це свідчить те, що на теле- і радіоканал зараз висвітлюються лише стереотипні матеріали про чергові релігійні свята, короткі інформаційні повідомлення про конкретні події в діяльності тієї чи іншої конфесії. Та ці матеріали у своєї більшості надмірно інформаційно спрощені та поверхневі. Також нерідко релігійні питання трактуються в контексті політичних подій, що сприяє суб’єктивності висвітлення релігійних подій. Та в результаті, наслідки таких матеріалів та їх сприйняття масовою аудиторією далекі від потрібного сприйняття. Тому необхідне більш глибоке вивчення цієї теми науковцями та ідеї покращення висвітлення релігійної тематики у ЗМІ.

Отже, із плином часу, значним поступом людських досягнень і прогресом технологій у світі комунікацій з’явилися нові горизонти діяльності, а для Церкви водночас і нові виклики, на які вона мала б дати відповідь. Тому, хоча релігійний сегмент в українському інформаційному полі ще дуже молодий, стає зрозумілою актуальна необхідність створення релігійних ЗМІ, які б формували християнську соціальну свідомість.

 

ДОДАТОК

 

ВСТУП

 

З другої половини ХХ століття у суспільство прийшли певні зміни - потужний обмін інформацією, який призвів до збільшення впливу засобів масової інформації на суспільство в цілому, на держави, культури та ідеології.

Початок ХХІ століття називають початком «інформаційної епохи». Теоретик комунікації з Канади назвав сучасне суспільство «глобальним селом».

Вдосконалення інформаційно-технічних засобів дозволили зв’язати багато регіонів землі, об’єднавши і об’єднуючи її у великий медіа-простір завдяки супутникам, кабельному телебаченню, інтернету та ін. медіальним технологіям.

Ці зміни спряли створенню нового світового інформаційного порядку та зміненню культурного, суспільного та духовного світу людини. Сучасна людина не може обійтися без постійного оновлення інформації.

Сьогодні авторитет ЗМІ у ХХІ столітті дуже зріс, завдяки чому збільшився рівень емоційного впливу на людину через поєднання звукового та зорового образів. Та хоча ще століття тому людину виховувала сім’я та церква, сьогодні саме засоби масової інформації (телевізор, радіо, інтернет) здатні слугувати для просвічування людей, розвивання в них почуття власної гідності, прагнення до соціальної свободи і справедливості, формування моральних цінностей, громадської та політичної позиції, та загалом формування в них способу мислення та поведінки.

Сучасна Україна - молода суверенна країна. Після проголошення незалежності українська журналістика почала вводити у свою сферу релігійну тематику. Разом із цим на початку ХХІ століття почали активну діяльність релігійні організації, на основі чого почали засновуватися нові теле- і радіокомунікації релігійного направлення. Із цим явищем встали питання якості висвітлення релігійної проблематики, застосування етичних принципів у цій діяльності, дотримання професійних стандартів у віддзеркаленні релігійних подій та інші.

У зв’язку з цим виникло нове законодавство України, що регламенту діяльність релігійних організацій та засобів масової інформації. У Законі України «Про телебачення і радіомовлення» (від 21.12.93) у статті 6 пункті 2 вказано: «Не допускається використання телерадіоорганізацій для: пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження». А також вказано: «В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій: політичними партіями, профспілковими, релігійними організаціями та юридичними особами, яких вони заснували» (Ст. 12 п. 2). А ще: «Забороняється будь-яке пряме або опосередковане фінансування телерадіоорганізацій політичними партіями, професійними спілками, релігійними організаціями» (Ст. 19 п. 3). У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (від 23.04.91) у статті 5 вказано: «Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації».

У праці А. Бойко «Релігія в мас-медіа України» зазначається, що сьогодні в інформаційному просторі України функціонує близько 380 найменувань релігійних масмедійних комунікацій: друкованих видань, теле- та радіопрограм, які, поруч із політичними та суспільними мас-медіа, займають значну частину всього інформаційного поля України. Але цей сегмент журналістики майже не вивчений, тож при тенденціях до його розширення постає потреба і в покращенні його якості. У сучасній Україні загальновизнаною є взаємопов’язаність медіа з політикою, також з економікою та культурою. Але аналітики нерідко пропускають повз уваги все більш зростаючий вплив релігійного фактору на національне й міжнародне життя.

Також дослідниця А. Бойко окреслює шляхи покращення релігійної інформації та якісного висвітлення її у ЗМІ. Це покращення пов’язано з більшим роз’ясненням світоглядних та духовних цінностей релігій, існуючих в Україні, висвітленням їх ролі у вирішенні соціальних проблем (проблеми екології, торгівлі людьми, еміграції, усиновлення, адаптації до суспільства людей із соціальних груп ризику та ін.). Науковець акцентує: «Саме нефахова журналістика подає викривлений образ релігії в суспільному сприйнятті, коли просить церковних діячів прокоментувати політичні події, висловити прогнози, а брак знань призводить, крім того, і до фактичних помилок та некоректних висловлювань». Це можна підтвердити особливостями термінології, яку використовує та яку сам він має розуміти: «секта», «культ», «віровчення». Журналістика, яка сьогодні формує масову свідомість, не повинна оперувати невиправданими оцінними висловлюваннями. А. Бойко наголошує: «Настав час, коли інформаційна кількість матеріалів на релігійну тематику повинна нарешті переходити в якість».

Актуальність і новизна теми дослідження полягають у тому, що духовно зголодніла за радянські роки частина українського народу почала активну релігійну діяльність. Через це почали з’являтися національні релігійні теле- і радіоканали та передачі. Завдяки цьому виникла потреба дослідити релігійний сегмент в інформаційному полі України.

Об’єктом дослідження є релігійні телевізійні та радіопрограми на сучасних українських або україномовних міжнародних релігійних теле- і радіоканалах.

Предметом дослідження є тематика національних релігійних телерадіокомунікацій.

Мета дипломної роботи - розглянути релігійний сегмент в інформаційному полі України та дослідити його особливості.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

розглянути особливості сучасного інформаційного поля України;

визначити взаємозв’язок ЗМІ та релігії;

проаналізувати релігійні теле- і радіпрограми за тематичним принципом.

Теоретичне дослідження засноване на працях А. Бойко, А. Колодного, Б. Коновалова, С. Моругіна, М. Шкондіна та інших дослідників.

Матеріалом для роботи слугували телевізійні програми «Наш час» (телеканал «Глас»), «Свидетельство Виктории» (телеканал CNL), «Твоє життя» (ТРК «Пілігрим»), «Біблія продовжує говорити» (телеканал «Надія»), та радіопередачі «Блаженна Мати Тереза з Калькутти. Життя, сповнене любові» (радіостанція «Воскресіння»), «Світ дитячої Біблії» (радіостанція «Світанок»), «Що є Істина» («Світлого радіо «Еммануїл»).

Методом роботи виступає метод аналізу, а саме, тематичний аналіз.

Структура. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі «Інформаційне поле України та релігійна тематика» розглядаються історія релігійної тематики (ставлення до релігії за роки СРСР та незалежності України), особливості сучасного телерадіоінформаційного простору, релігійний сегмент в ньому. В другому розділі «Аналіз українських теле- та радіопрограм релігійної тематики» - характеристика християнських телеканалів і радіостанцій та тематичний аналіз релігійних теле- і радіопрограм.

РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОЛЕ УКРАЇНИ ТА РЕЛІГІЙНА ТЕМАТИКА