Ставлення до релігії за роки незалежності України та діяльність мас-медіа

Розпад СРСР призвів до формування нової української конституційної та законодавчої систем. В умовах демократичних перетворень відбулися зміни у взаєминах церкви і держави. Відбулося кілька зустрічей М.С. Горбачова з патріархом РПЦ Пимоном та представниками інших релігійних конфесій. У 1988 році відбулися ювілейні урочистості у зв'язку з 1000-річчям хрещення Русі. Були зареєстровані нові релігійні громади, відкриті духовні навчальні заклади. Збільшилися тиражі релігійної літератури.

Віруючим повертали відібрані в них раніше культові будівлі. Органи влади дали дозвіл на будівництво нових храмів. Діячі церкви отримали можливість поряд з усіма громадянами брати участь у суспільному та політичному житті.

Науковець С.С. Бичков у своїй праці розповідає, що було розроблено і затверджено нове законодавство про релігії. Його появі передувала дискусія на сторінках періодичної преси з питання про те, як повинні будуватися державно-церковні відносини. Новий закон «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991) закріпив курс на лібералізацію ставлення держави до релігії.

До кінця 1990-х років, як і в інших державах СНД, релігійні групи в Україні втрачали первісний місіонерський запал, знімали з порядку радикальні гасла, намагалися налагодити контакти з соціумом і представниками інших конфесій. В даний час очевидним стає визнання їх з боку держави, що підтверджується офіційною реєстрацією.

Однак Україна належить до країн, де християнські традиції та культура впродовж віків відіграють важливу роль. Довгий період атеїстичного комуністичного режиму значно підірвав старі релігійно-соціальні засади суспільства. Проте ще до проголошення незалежності 1991 році в Україні розпочався процес релігійно-духовного відродження, який супроводжується болісним процесом міжконфесійного протистояння. Протягом останнього десятиліття церковне життя в Україні набрало певних обертів, і неабияку роль у цьому відіграли релігійні засоби масової інформації, переважно газети і журнали.

В Україні в 1990-і роки релігія стала невід'ємним компонентом розвитку держави, набувала характеру ідеологічного фактора, роблячи вплив на хід соціального розвитку.

Можна виділити основні чинники, що призвели до трансформації радянської системи ЗМІ, за працею С. Моругіна «Масмедіа в Україні: парадигми розвитку»:

Деідеологізація ЗМІ;

Структурна трансформація, децентралізація системи масової комунікації;

Комерціалізація;

Технологічна революція у системі ЗМІ;

Зміна поколінь журналістів та вікова диференціація аудиторії.

Сучасна релігійна ситуація в Україні пов'язана з процесами глобалізації. Світ став єдиним, взаємопов'язаним цілим, і світові релігії зіткнулися лицем до лиця. У XXI столітті радянське безбожництво обернулося нової релігійністю для України. Східні духовні школи та практики, синкретичні культи, харизматичні рухи, язичницькі традиції (українські, африканські та інші) виявилися цілком сумісні з сучасним прагматизмом.

У своїй роботі «Характер висвітлення етнорелігійної проблематики у мас-медіа України» дослідниця А. Бойко: «За роки незалежності України авторитет релігії та релігійних організацій у державі значно зріс, збільшилась у кілька разів чисельність тих, хто вважає себе віруючими, - авторитетні релігієзнавці свідчать, що їх кількість становить 70% від загальної кількості мешканців країни».

Інший науковець - професор, голова Української асоціації релігієзнавців А. Колодний говорить про те, що в Україні сформувалася розвинута система релігійних ЗМІ, яких сьогодні налічується близько 380 найменувань; діячі різних конфесій ведуть теле- і радіопрограми з релігійної тематики, виступають у ЗМІ; у суспільних і політичних мас-медіа значно зросла частка публікацій, присвячених проблемам церков. Усі ці факти свідчать про те, що функціонування релігійних організацій та їхні проблеми увійшли в інформаційний простір України і стали сферою зацікавлень мас-медіа. Однак дослідник вказує на недоліки сучасних українських ЗМІ: «Журналістів цікавить не релігія сама по собі як специфічна сфера духовного світу особистості, як складне духовне явище, що має поліфункціональну природу. Вона для них постає скоріше у вигляді її зовнішніх виявів, в діяльності її окремих носіїв або ж релігійних спільнот… Вона є такою, що кидає бруд на всіх носіїв релігійного життя, узагальнено хибно і тенденційно висвітлює його події, ображає почуття віруючих».

Отже, за час незалежності України релігійні конфесії почали з’являтися з великою інтенсивністю. Свобода слова надала їм можливість «говорити» відкрито. Тому за 22 роки Україна набула багато релігійних конфесій, які заснували свої теле- та радіоканали і почали активну інформаційну діяльність.