Граматичні аспекти перекладу німецькомовного наукового дискурсу

Характерною ознакою німецького наукового дискурсу є точність і стислість вираження думки, з одного боку, і чітка логічна послідовність і повнота висловлювання, з іншого. Цим зумовлюється певний характер граматичних засобів, типових для цього виду літератури.

Граматичними труднощами перекладу, на нашу думку, є сукупність морфологічних та синтаксичних явищ вихідної мови, що не мають прямих відповідників у цільовій мові і потребують спеціальних мовних, перекладацьких і фахових навичок перекладача. Вони потрібні для здійснення необхідних перекладацьких трансформацій з метою досягнення адекватності у перекладі. Ми проаналізували німецькі наукові тексти для визначення основних граматичних складнощів і запропонували власні варіанти перекладів українською мовою.

Під час перекладу необхідно враховувати вид матеріалу, що перекладається, тому що те, що є прийнятним для спеціального тексту, є водночас неможливим для науково-популярного.

По-перше, розглянемо особливості та специфіку перекладу поширеного означення з артиклем або з його замінником.

Означення, яке стосується іменника, виражене відмінюваною формою дієприкметників, і, рідше, прикметників, може стояти тільки перед цим іменником. Слова, що залежать від дієприкметника (додаток та обставини) розташовуються перед дієприкметником. Таким чином виникає поширена, тобто така, що має додатки і обставини, дієприкметникова група, названа поширеним означенням. У найпростішому випадку воно має такий вигляд: артикль (вказівний або присвійний займенник, числівник) - додаток (обставина) до дієприкметника - дієприкметник в змінній формі - іменник:

Die bei unseren Versuchen angewandten Methoden…

Дослівно: У наших дослідах використані методи.

Краще: Використані в наших дослідах методи.

Або: Методи, використані в наших дослідах.

Варто зазначити, що два останніх варіанти є основними способами перекладу поширених означень. Переклад, що починається з дієприкметника, доцільно використовувати, якщо поширене означення має невеликий обсяг.

Оскільки після артикля, що вводить поширене означення, часто стоять іменники зі своїми артиклями і прийменниками, то на початку поширеного означення розташовується група службових слів типу: die der, die bei der, der aus dem, die in dem, ein auf den, der auf die, der zu den, unsere an, solche aus, zwei in den тощо. Це скупчення артиклів та прийменників служить ознакою поширеного означення. Слід при цьому завжди пам'ятати, що перший у таких групах артикль належить до певного іменника, який завершує всю групу поширеного означення. Також потрібно пам'ятати, що до одного іменника не можуть належати два артиклі [11].

До групи поширеного означення можуть входити два і більше однорідних означень. Можна відзначити такі основні випадки однорідності:

) самостійний (не поширений) прикметник + поширена дієприкметникова група: Bei der Entwicklung unserer Methode wurde eine bemerkenswerte, bisher noch nicht beschriebene Erscheinung beobachtet [27, с. 127].

Самостійне означення може стояти безпосередньо перед іменником: Das von der Ozeanologie zu untersuchende natürliche Objekt i st komplex. - Досліджуваний океанологією природний об'єкт має комплексний характер. Або: Природний об'єкт, досліджуваний океанологією.

1.        дві або кілька однорідних дієприкметникових груп: переклад поширеного означення слід починати з іменника, потім, називаючи дієприкметник, дієприкметникову групу в порядку їх розташування в тексті: Die von Darwin begründete und von seinen Anhängern weiterentwickelte Theorie wird «Dar winismus» genannt [27, с. 127]. - Теорія, обгрунтована Дарвіном і розвинута далі його однодумцями, називається дарвінізмом.

Dieses von Lomonossow entdeckte, von einem seiner Schüler. mathematisch begründete und in den letzten Jahrzehnnten des 19. Jhs. Weiternt - wi ckelte Gesetz hat heutzutage eine große Bedeu tung gewonnen [27, с. 128]. - Цей закон, відкритий Ломоносовим, математично обґрунтований одним із його учнів і розвинутий далі в останні десятиліття ХIХ ст., має на сьогодні величезне значення;

2.        можливі різні комбінації самостійних означень і поширених дієприкметних груп: In diesem neuen, in den ersten Kapiteln unseres Buches schon besprochenen, in den weiteren Kapiteln jedoch naher zu besprechenden Problem ist besonders folgendes hervorzuheben [27, с. 128]. - У цій новій проблемі, що вже обговорювалася в перших розділах нашої книги, однак підлягає більш детальному обговоренню у наступних розділах, необхідно підкреслити таке.

Die Entwicklung der leitenden Organe unserer Partei muss ein organischer, systematischer, vernünftig geleiteter, und kein anarchistischer, in spontanen Ausbrächen vor sich gehender Prozess sein [27, с. 129]. - Розвиток керівних органів нашої партії має бути органічним, систематичним, раціонально керованим процесом, а не анархічним процесом, що йде у вигляді спонтанних вибухів.

Іменник, до якого належить поширене означення, може мати після себе неузгодженні означення, які можуть бути виражені:

1) іменником у генитиві: Die zur Zeit in Moskau weilende Delegation der deutschen Wissenschaftler besuchte viele Institute der AdW [27, c. 129]. - Делегація німецьких учених, що перебуває в цей час у Москві, відвідала багато інститутів АН.

2) прийменниковими групами: Der vom amerikanischen Wissenchartler gehalte ne Vortrag über seine Forschungsergebnisse war von großen Interesse [27, c. 130]. Прочитана американським вченим доповідь про його наукові результати становила значний інтерес.

)   інфінітивними групами: Den vom Institut erhaltenen Auftrag, die Gegend möglichst genau zu erforschen, haben die Teilnehmer der Expedition vorfristig ausgeführt [27, c. 130]. Отримане інститутом завдання - якомога докладніше вивчити цю місцевість - учасники експедиції виконали достроково;

)   підрядними означальними реченнями: Unter dem allgemeinen Begriff Pflanzenkrank heiten versteht man alle vom normalen Ablauf der lebensvorgängen abweichenden Veränderun gen, die das Leben der Pflanze bedrohen [27, c. 131]. - Під загальним поняттям «хвороби рослин» розуміють усі процеси, які відхиляються від нормального перебігу життєвих процесів, зміни, що ставлять під загрозу життя рослин.

Як бачимо з перекладу, неузгоджене означення, що стоїть праворуч від іменника, перекладається відразу після нього.

Варт зробити висновок, що після артикля, який вводить поширене означення, може стояти іменник без артикля. При первинному прочитанні такого речення може, природно, виникнути враження, що артикль ставиться до цього іменника, при цьому їх форми роду, числа і відмінка можуть зовні збігатися: Die Produktivkraft gewordene Wissenschaft wird zum unmittelbaren Element der Produktion [27, c. 136]. - Наука, що стала продуктивною силою, стає безпосереднім елементом виробництва.

На перший погляд, артикль die стосується іменника Produktivkraft. Дієприкметник geworden зазвичай пов'язують з цим же іменником як означення. У результаті цих двох помилкових операцій робиться переклад: Продуктивна сила, що стала наукою, стає безпосереднім елементом виробництва. Насправді die стосується Wissenschaft, а дієприкметник geworden, маючи відмінювану форму, може стосуватися тільки іменника (Wissenschaft). Такі помилки провокуються тим, що німецькі іменники досить часто не мають при собі артикля. Так, невизначений артикль не має форми множини, не мають зазвичай артикля іменники, що означають речі, а також іменники, що позначають ознаку присудка: Die Wissenschaft wurde Produktivkraft. - Наука стала продуктивною силою.

Це ж значення зберігається в поширеному визначенні die Produktivkraft gewordene Wissenschaft. Не мають артикля також деякі стійкі словосполучення: Anfag (Mitte, Ende) des Jahres…, Einfluss ausüben та ін.

Робимо висновок, що уникнути помилок можна лише при ґрунтовному знанні граматики. Так, у поширеному означенні die Ende der 60-er Jahre gebauten Werke артикль має значення жіночого роду, а Ende - середнього. У поєднанні die ältere Hypothesen форма прикметника ältere можлива тільки при іменнику множині без артикля, з артиклем було б die älteren Hypothesen.

Підкреслимо, що іменник, залежний від дієприкметника, може, у свою чергу, мати при собі поширене означення. Таким чином, одне поширене означення (внутрішнє) опиняється у складі іншого (зовнішнього). Так, у поширеному означенні die aus der Formel abgeleiteten Werte, іменник Formel може отримати поширене означення: die aus der so berechneten Formel abgeleiteten Werte. - Значення, виведені за розрахованою таким чином формулою [11].

Треба зауважити, що прикметники, які володіють здатністю мати при собі пояснювальні слова, так само, як і дієприкметники, можуть утворювати поширені означення. Як правило, такі поширені означення мають порівняно невеликий обсяг: Eine von einer a nderen abhängige Große nennt man ihre Funktion. - Величину, що залежить від іншої величини, називають функцією.

Поширені означення також можуть бути побудовані на базі субстанивованих (тобто тих, які перейшли в іменники), дієприкметників і прикметників. У формі жіночого роду такі слова позначають дійову особу: der Arbeitende - працюючий, der Tätige - працюючий, зайнятий, der Lebende - той, хто живе. У формі середнього роду субстантивовані дієприкметники і прикметники позначають якість, властивість: das Neue - нове, das Allgemeine - загальне, das Erreichte - досягнуте, das Trennende - розділяюче, das zu Erwartende - очікуване. Субстантивовані дієприкметники відмінюються як прикметники: Es ist notwendig, daЯ alle am Arbeitspoze ß Beteiligten eng zusammenar beiten [27, c. 129]. - Необхідно, щоб усі учасники (зайняті) у трудовому процесі тісно співпрацювали.

Alles von dem berühmten dänischen Wissenschaftler Rask Geleistete war von großer Bedeu tung [27, c. 133]. - Все зроблене визначним данським ученим Раском мало велике значення.

Alles für uns sehr wichtig. - Все, що ми повинні досягти, дуже важливо для нас.

Перед іменником, до якого належить поширене означення, артикль може бути відсутнім. Це робить початок поширеного означення менш очевидним і тим самим ускладнює його сприйняття в цілому. При цьому можна розрізняти такі випадки:

1. поширене означення починається з прикметника у відмінюваній формі: Globale, die gesamte Menscheit betreffende Probleme lassen sich nicht durch Anstrengungen eines einzelnen Sta ates lässen [27, c. 132]. - Глобальні проблеми, що зачіпають усе людство, не можуть бути вирішені зусиллями однієї держави.

Зауважимо, що відмінювана форма прикметника globale вказує на те, що воно є означенням до певного іменника (Probleme), а кома після globale - на його синтаксичну однорідність іншим означенням (betreffednde). З цього прикладу видно, як важливо знати правила відмінювання прикметників;

2. поширене означення починається з прийменника: Aus längere Zeit angestaunten ungelösten Problemen wa ren schwerwiegende Konflikte entstanden [4, c. 134]. - З невирішених проблем, що накопичувалися тривалий час, виникли серйозні конфлікти.

Запропонований aus (D) стосується не längere Zeit (A), а Problemen (D).

3. поширене означення починається з обставини або доповнення, що залежить від дієприкметника, який є основою поширеного означення. Ці обставини і доповнення можуть бути прийменниковими і безприйменниковими: Auf hohe Temperaturen erhitztes Glas muß sehr langsam abkühlen. - Скло, нагріте до високих температур, має охолоджуватись дуже повільно.

Наприкінці можемо зробити висновки, що переклад німецькомовного наукового дискурсу українською мовою пов'язаний з певними граматичними складнощами через відмінності у морфолого-синтаксичній будові мов. Тому перекладач має бути особливо уважним при роботі з текстами цієї галузі.

 

Висновки

У ході дослідження ми проаналізували сучасний науковий дискурс та особливості його перекладу. Ми розглянули погляди на науковий дискурс, запропоновані Є. Селівановим, Н. Арутюновою, А. Беловою, Г. Крессом, Г. Почепцовим, І. Шевченко, І. Колесніковою та іншими науковцями.

Ми з’ясували, що теорія дискурсу опрацьовується з 50-х рр. XX ст., але загальновизнаного підходу та універсального визначення поняття «дискурс» ще досі не існує. Дискурс розглядається з точки зору найрізноманітніших аспектів: і як комунікативний процес, і як текст, і як система, і як комунікативна подія. Але, не дивлячись на те, що всі ці підходи базуються на різноманітних рисах та характеристиках, вони не виключають одне одного. Аналіз дискурсу є міждисциплінарною областю знання, яке знаходиться на межі лінгвістики, соціології, психології, етнографії, літературознавства, стилістики та філософії.

Дискурсивні студії є актуальним напрямком дослідження сучасної лінгвістики. Дискурс є об'єктом розвідок прагма - та психолінгвістики, лінгвостилістики; існують також структурно-лінгвістичний, лінгвокультурний та когнітивно-семантичний підходи до його вивчення.

Як структурна складова власне професійної зони дискурсу, науковий дискурс характеризується креативністю, істинністю та професійною цінністю; йому притаманні інші ознаки професійного дискурсу, як от: професійна спрямованість, антропоцентризм, мультидисциплінарність, непропорційність розвитку окремих його частин, діалогічність, селективність, замкненість, нециклічність, дидактизм, динамізм, мовна нормативність, стилістична розшарованість.

Стратегії наукового дискурсу реалізовано в його жанрах - наукова стаття, монографія, дисертація, наукова доповідь, виступ на конференції, стендова доповідь, науково-технічний звіт, рецензія, реферат, анотація, тези.

Тематика наукового дискурсу обіймає широке коло проблем, що розподілені на проблеми гуманітарних та природничих наук. Гуманітарні науки менш формальні та виявляють сильну залежність об'єкту пізнання від його суб'єкту.

Сучасний науковий дискурс наскрізь метафоричний, хоча і часто - мимоволі, внаслідок термінологічних пошуків або суто інтуїтивних намагань якнайближче підійти до читача й заволодіти його увагою. І тенденція ця, на нашу думку, буде зміцнюватися: адже, поступово відмовляючись від «соціа-лістичної» ідеї науки як «безпосередньої виробничої сили» (учора - відкриття, сьогодні - впровадження, завтра - віддача), суспільство поступово повертатиметься до розуміння її як великої і тривалої інтелектуальної гри, в якій переможець здатний вплинути на долю світу.

Ми узагальнили поняття дискурсу - це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх. Така дефініція наукового дискурсу, на нашу думку, є придатною для перекладацького аналізу, оскільки тлумачить науковий дискурс як результат мовленнєвого акту, що забезпечує можливість застосування перекладознавчих методів аналізу взагалі, і підкреслює лінгвістичну і соціально-політичну значущість дискурсу, що «розміщує» його на межі спеціальної наукової літератури і суспільно-політичної літератури цього випливає, що важливими для перекладацького аналізу є, насамперед, жанрово-стилістичні категорії дискурсу, оскільки саме вони становлять основу традиційної класифікації видів перекладу стосовно характеру текстів.

Перед перекладачем наукового дискурсу неодмінно постає проблема інтертекстуальності. У даному випадку інтертекстеми входять до складу дискурсу у формі прямих і непрямих цитат. Згідно загальних рекомендацій щодо відтворення цитат виникає потреба звернутися до перекладів цитованого автора або самостійно перекласти цитату. Структура дискурсу роздвоєна таким витонченим способом і функціонує як система механізмів, що витягує із цитування правдоподібність оповіді та легітимність знання. Вона стає джерелом вірогідності.

Перекладач повинний виявити культурні компоненти тексту, які займають провідне місце в ієрархії текстових цінностей і є визначальними для його розуміння (ядерні компоненти), і синтезувати стратегії «форенізації» (для збереження культурно-історичного колориту) і «адаптації» (для полегшення сприйняття інформації) при їх відтворенні, а при передачі другорядних (периферійних) елементів дотримуватися лише стратегії «адаптації».

Необхідні перекладацькі трансформації стосуються трьох аспектів, пов'язаних з еволюційним рядами наукових текстів у німецькій і українській культурах. Мова йде не про звичні чисто мовні зміни, вироблених при перекладі на різних рівнях мови (категоріально-морфологічних, синтаксичних, лексичних і глибинних). При міжкультурному підході мова йде, по-перше, про міжкультурних трансформації, зумовлені відсутністю в приймаючій культурі визначених прецедентних текстів і ситуацій. По-друге, щоб переклад легко читався, він повинен враховувати відмінності в мовному вживанні і оформленні наукових текстотипів. Нарешті, при перекладі наукового дискурсу існує дуже важлива проблема термінів і транслітерації імен, які, з одного боку, повинні бути розкриті в новій читацької аудиторії, а з іншого боку, повинні стати прецедентами для подальшого вживання

До перекладацьких прийомів, що враховують прагматичні адаптаційні чинники, належать «прихований переклад» і «адаптація до звичної концептуальної системі та узусу приймаючої мови». З іншого боку, зіставлення паралельних наукових текстів виявляє певну систематизацію їх міжкультурних особливостей, що видається особливо актуальним для етнокультурної типологізації текстотипів. Урахування міжкультурних відмінностей може сприяти розширенню стилістичних можливостей наукової підмови і співвіднесенню понятійного апарату різних національних стилів.

Переклад німецькомовного наукового дискурсу українською мовою пов'язаний з певними граматичними складнощами через відмінності у морфолого-синтаксичній будові мов. Тому перекладач має бути особливо уважним при роботі з текстами цієї галузі.

 

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики: вступ. ст. В сб.: Новое в зарубежной лингвистике. Переводы. - Москва: Прогресс. (Вып. 16: Лингвистическая прагматика), 1985 - С. 26-27.

2. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / Отв. ред. Чередниченко А.И. - Киев: Логос, 2003. - 304 с.

.   Білодід І. К. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. - К.: Наукова думка, 1973. - 336 с.

.   Бургин М., Кузнецов В. Значимость научных законов и «красота» научной теории // Наука и науковедение. - М.: Наука, 1993. - №1-2. - С. 54.

5. Дискурс іноземномовної комунікації: [колективна монографія] / наук. ред. К.Я. Кусько. - Л.: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. - 495 с.

6. Дискурс у комунікаційних системах: [Зб. наук. ст.] / Київ. міжнар. ун-т; [Редкол.: Денисова С.П. (головн. ред.) та ін.]. - К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2004. - 344 с.

7. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур: Заимствование и передача имен собственных с точки зрения лингвистики и теории перевода. - Москва: «Р. Валент», 2001. - 200 с.

.   Зелінська Н.В. До джерел формування сучасного наукового стилю // Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку українського суспільства. - Львів: Фенікс, 1995. - С. 9-20.

9. Казакова Т.А. Практические основы перевода. English - Russian. - Санкт-Петербург: Союз, 2002. - 320 с.

10. Катфорд Дж.К. Лингвистическая теория перевода: об одном аспекте прикладной лингвистики. Пер. с англ. В.Д. Мазо. - Москва: УРСС, 2004 - 208 с.

. Кияк Т.Р. О «внутренней форме» лексических единиц / Т.Р. Кияк // Вопросы языкознания. - 1987. - №1. - С. 58-68.

12. Крамерс Х.А. Физики как стилисты // Эренфест П. Относительность. Кванты. Статистика. - М.: Наука, 1972. - С. 249 - 260.

13. Колеснікова І.А. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство»/ І. А. Колеснікова. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. - 33 с.

.   Комиссаров В.Н. Теория перевода (Лингвистические аспекты). - М.: Высшая школа, 1990. - 255 с.

15. Кострова O.A. Дискурсивные табу в межкультурной научной коммуникации. В сб.: Культурные табу и их влияние на результат коммуникации. - Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 2005. - С. 252-262.

16. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения/ Е.С. Кубрякова. - М.: Ин-т языкознания РАН, 1997. - 331 с.

17. Латышев Л.К. Технология перевода - Москва: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2000. - 280 с.

. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.

19. Лук'янець В.С. Філософія дискурсу. - К.: Вісник НАН України №10, 2000. - С. 18-32

20. Мартинюк А.П. Регулятивна функція гендерно маркованих одиниць мови (на матеріалі сучасного англомовного публіцистичного дискурсу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / А.П. Мартинюк. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2006. - 40 с.

21. Михайлова Е.В. Интертекстуальность в научном дискурсе: На материале статей: дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 / Е.В. Михайлова. - Волгоград: Перемена, 1999. - 205 с.

22. Морозова О.І. Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/ О. І. Морозова. - К.: Київський національний лінгвістичний університет, 2008. - 32 с.

23. Пилипенко Р. Є. Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/ Р. Є. Пилипенко. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2007. - 40 с.

24. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - 2-ге вид., доп. - К.: Видавничий центр «Київський університет», 1999. - 308 с.

25. Про А. Двенадцать уроков по истории (пер. с франц.). - М.: Российс. гос. гуманит. ун-т, 2000. - 336 с.

.   Селиванова Е.Л. «Основы лингвистической теории текста и коммуникации»: Монографическое учебное пособие. - К.: ЦУЛ, «Фитосоциоцентр», 2002. - 336 с.

.   Синёв Р.Г. Грамматика немецкой научной речи / Р.Г. Синёв. - М.: Готика, 1999. - С. 126-136.

28. Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе. - М.: Academia, 2000. - 128 с.

29. Смущинська І. В. Основні аспекти категорії суб'єктивної модальності художнього твору // Мовні і концептуальні картини світу: Зб.наук. пр. - Спец.вип. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. - С. 439-443.

. Степанов Ю.С. Константы: словарь русской культуры. - Москва: Академический проект, 2001. - 990 с.

31. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. Лингвистический очерк. - М.: Высшая школа, 1983. - 303 с.

32. Фесенко Т.А. Концептуальный перевод в структуре взаимоотношения «действительность - мышление - сознание - язык» // Вопросы когнитивной лингвистики. №1. - Тамбов: ТГУ, 2004. - С. 112-122.

33. Фефилов А.И. Методологические основы транслятологии. - Ульяновск: Ульяновский гос. ун-т., 2003. - 243 с.

34. Фролова І. Є. Стратегія конфронтації в англомовному дискурсі: Монографія. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - 344 с.

. Шевченко И.С. К определению понятия дискурса в исторической прагматике // Вісник ХДУ №435, Серія романо-германська філологія. - Х.: Харк. ун-т., 1999 - С. 150-153.

36. Чередниченко О. І. Міжкультурні аспекти перекладу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Спец. вип. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. - С. 485-489.

37. Anglo-Ukrainian Studies in the Analysis of Scientific Discourse. Reason and Rhetoric / Ed. by Rom Harre. - Lewiston; Queenston; Lampeter: The Edwin Mellen Press, 1996. - 140 p.

. Barthes R. The discourse of history (translated by Stephen Bann) Comparative Criticism. - №3. - Cambridge: Cambridge University Press, 1981. - P. 7-20.

. House Juliane. Möglichkeiten der Übersetzungskritik. In: BEST, Joanna/ Kalina Sylvia (Hrsg.): Übersetzen und Dolmetschen: Eine Orientierungshilfe. - Tübingen und Basel: A. Francke Verl., 2002 - S. 101-109.

40. Jahnel Andrea. Argumentation in interkulturellen Fernsehdiskussionen. - A. Jahnel. Argumentation in interkulturellen Fernsehdiskussionen. - München: Judicium Verl., 2000. - 407 S.

41. Keller Rudi. Sprachwandel: von der unsichtbaren Hand in der Sprache. 2., überarb. und erweit. Auflage. Tübingen und Basel: Francke Verl., 1994. - 238 S.

. Kelz Heinrich P. Interkulturelle Kommunikation und translatorische Prozesse in der Wirtschaft. - München: Iudicium, 2002. - S. 44-50.

43. Müller-Vollmer Kurt. Übersetzen - wohin? Zum Problem der Diskursformierung bei Frau von Stael und im amerikanischen Transzendentalismus. In: Übersetzung als kultureller Prozess: Rezeption, Projektion und Konstruktion des Fremden. - Berlin: E. Schmidt, 1998. - S. 11-31.