Науковий дискурс та особливості його перекладу

Науковий дискурс та особливості його перекладу

Вступ

 

Поняття дискурсу є одним із основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту. Сучасні уявлення про дискурс віддзеркалюють увесь хід лінгвістичної науки. У першій половині ХХ ст. мовознавство протягом досить тривалого періоду було зосереджене на вивченні однієї з двох діалектично зв’язаних сторін мови мовній системі, але, починаючи з другої половини 60-х рр., центр уваги лінгвістів переноситься на іншу сторону цієї діалектичної єдності мовленнєву діяльність та її продукт - дискурс, формальні характеристики якого були отримані у 1952 р. З. Херрісом. Цей складний соціолінгвістичний феномен сучасного комунікативного середовища має довгу і багату історію свого розвитку, проте як термін в лінгвістиці з’явився лише у 50-х рр. XX ст. Термін «дискурс» увів у використання Ю. Хабермас для позначення «виду мовленнєвої комунікації, що пропонує раціональний критичний розгляд цінностей, норм та правил, які знаходяться у соціальному житті» [6].

Беручи до уваги вік дискурсу, що є не дуже довгим з точки зору лінгвістичної науки, і незважаючи на те, що вивченням цього поняття займалась невелика кількість науковців, на сучасному етапі дослідження проблеми породження та функціонування дискурсу виступає одним з провідних напрямів світової лінгвістики. Сфера вживання терміну «дискурс» стає надзвичайно широкою, а дискурсивний аналіз текстів все частіше застосовується науковцями, що і визначає актуальність цієї роботи.

Мета роботи полягає у дослідженні поняття «науковий дискурс», його походження та розвитку, а також у визначенні особливостей його перекладу. Для виконання поставленої мети ми визначили наступні завдання:

1. Дати визначення поняття «науковий дискурс», простежити його походження та розвиток.

2. Описати властивості дискурсу в теорії комунікативного акту та вивчити наявні комунікативно зумовлені компоненти дискурсу.

3. Визначити основні проблеми перекладу наукового дискурсу.

4. Розглянути основні характеристики сучасного німецькомовного дискурсу та особливості його перекладу українською мовою.

Об’єкт дослідження становить сучасний німецькомовний науковий дискурс у його писемній формі. 

Предметом дослідження є основні характеристики наукового дискурсу та його організація.

Матеріалом дослідження слугують німецькомовні наукові тексти останнього десятиріччя.

Теоретичне значення дослідженнязумовлене тим, що його результати є внеском у розроблення теорії дискурсу, прагматики й теоретичних питань когнітивної семантики. Проведене дослідження сприяє з’ясуванню загальної характеристики наукового дискурсу з урахуванням дослідницьких парадигм (дискурсної, антропоцентричної, прагматичної).

Практична цінність курсової роботивизначається можливістю застосування її результатів у лекційних курсах зі стилістики сучасної німецької мови, лексикології, теоретичної граматики, у спецкурсах із теорії дискурсу та когнітивної лінгвістики. Отримані відомості можуть бути використані під час написання курсових, дипломних та магістерських робіт з філології, перекладознавства.

Структура курсової роботи. Д ослідження складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаних джерел.        

У вступі розкрито стан наукової проблеми, підстави для розроблення теми, обґрунтовано її актуальність, висвітлено зв’язок роботи з іншими науковими працями, сформульовано мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, подано матеріал, відзначено теоретичне значення та практичну цінність роботи.

У першому розділі « Науковий дискурс як одне з основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту» обґрунтовано вибір напряму дослідження і розроблено методику його проведення. У цьому розділі також уточнено в лінгвістичному ракурсі поняття «дискурс», «науковий дискурс», досліджено компоненти наукового дискурсу та його місце в сучасній моделі комунікації.

Другий розділ «Особливості перекладу наукового дискурсу» присвячено виділенню й дослідженню основних характеристик сучасного німецькомовного наукового дискурсу. Проаналізовано різні прийоми культурної адаптації та перекладу дискурсу українською мовою.

У висновках до розділів викладено основні теоретичні та практичні результати, отримані протягом дослідження.

 

Висновки

У ході дослідження ми проаналізували сучасний науковий дискурс та особливості його перекладу. Ми розглянули погляди на науковий дискурс, запропоновані Є. Селівановим, Н. Арутюновою, А. Беловою, Г. Крессом, Г. Почепцовим, І. Шевченко, І. Колесніковою та іншими науковцями.

Ми з’ясували, що теорія дискурсу опрацьовується з 50-х рр. XX ст., але загальновизнаного підходу та універсального визначення поняття «дискурс» ще досі не існує. Дискурс розглядається з точки зору найрізноманітніших аспектів: і як комунікативний процес, і як текст, і як система, і як комунікативна подія. Але, не дивлячись на те, що всі ці підходи базуються на різноманітних рисах та характеристиках, вони не виключають одне одного. Аналіз дискурсу є міждисциплінарною областю знання, яке знаходиться на межі лінгвістики, соціології, психології, етнографії, літературознавства, стилістики та філософії.

Дискурсивні студії є актуальним напрямком дослідження сучасної лінгвістики. Дискурс є об'єктом розвідок прагма - та психолінгвістики, лінгвостилістики; існують також структурно-лінгвістичний, лінгвокультурний та когнітивно-семантичний підходи до його вивчення.

Як структурна складова власне професійної зони дискурсу, науковий дискурс характеризується креативністю, істинністю та професійною цінністю; йому притаманні інші ознаки професійного дискурсу, як от: професійна спрямованість, антропоцентризм, мультидисциплінарність, непропорційність розвитку окремих його частин, діалогічність, селективність, замкненість, нециклічність, дидактизм, динамізм, мовна нормативність, стилістична розшарованість.

Стратегії наукового дискурсу реалізовано в його жанрах - наукова стаття, монографія, дисертація, наукова доповідь, виступ на конференції, стендова доповідь, науково-технічний звіт, рецензія, реферат, анотація, тези.

Тематика наукового дискурсу обіймає широке коло проблем, що розподілені на проблеми гуманітарних та природничих наук. Гуманітарні науки менш формальні та виявляють сильну залежність об'єкту пізнання від його суб'єкту.

Сучасний науковий дискурс наскрізь метафоричний, хоча і часто - мимоволі, внаслідок термінологічних пошуків або суто інтуїтивних намагань якнайближче підійти до читача й заволодіти його увагою. І тенденція ця, на нашу думку, буде зміцнюватися: адже, поступово відмовляючись від «соціа-лістичної» ідеї науки як «безпосередньої виробничої сили» (учора - відкриття, сьогодні - впровадження, завтра - віддача), суспільство поступово повертатиметься до розуміння її як великої і тривалої інтелектуальної гри, в якій переможець здатний вплинути на долю світу.

Ми узагальнили поняття дискурсу - це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх. Така дефініція наукового дискурсу, на нашу думку, є придатною для перекладацького аналізу, оскільки тлумачить науковий дискурс як результат мовленнєвого акту, що забезпечує можливість застосування перекладознавчих методів аналізу взагалі, і підкреслює лінгвістичну і соціально-політичну значущість дискурсу, що «розміщує» його на межі спеціальної наукової літератури і суспільно-політичної літератури цього випливає, що важливими для перекладацького аналізу є, насамперед, жанрово-стилістичні категорії дискурсу, оскільки саме вони становлять основу традиційної класифікації видів перекладу стосовно характеру текстів.

Перед перекладачем наукового дискурсу неодмінно постає проблема інтертекстуальності. У даному випадку інтертекстеми входять до складу дискурсу у формі прямих і непрямих цитат. Згідно загальних рекомендацій щодо відтворення цитат виникає потреба звернутися до перекладів цитованого автора або самостійно перекласти цитату. Структура дискурсу роздвоєна таким витонченим способом і функціонує як система механізмів, що витягує із цитування правдоподібність оповіді та легітимність знання. Вона стає джерелом вірогідності.

Перекладач повинний виявити культурні компоненти тексту, які займають провідне місце в ієрархії текстових цінностей і є визначальними для його розуміння (ядерні компоненти), і синтезувати стратегії «форенізації» (для збереження культурно-історичного колориту) і «адаптації» (для полегшення сприйняття інформації) при їх відтворенні, а при передачі другорядних (периферійних) елементів дотримуватися лише стратегії «адаптації».

Необхідні перекладацькі трансформації стосуються трьох аспектів, пов'язаних з еволюційним рядами наукових текстів у німецькій і українській культурах. Мова йде не про звичні чисто мовні зміни, вироблених при перекладі на різних рівнях мови (категоріально-морфологічних, синтаксичних, лексичних і глибинних). При міжкультурному підході мова йде, по-перше, про міжкультурних трансформації, зумовлені відсутністю в приймаючій культурі визначених прецедентних текстів і ситуацій. По-друге, щоб переклад легко читався, він повинен враховувати відмінності в мовному вживанні і оформленні наукових текстотипів. Нарешті, при перекладі наукового дискурсу існує дуже важлива проблема термінів і транслітерації імен, які, з одного боку, повинні бути розкриті в новій читацької аудиторії, а з іншого боку, повинні стати прецедентами для подальшого вживання

До перекладацьких прийомів, що враховують прагматичні адаптаційні чинники, належать «прихований переклад» і «адаптація до звичної концептуальної системі та узусу приймаючої мови». З іншого боку, зіставлення паралельних наукових текстів виявляє певну систематизацію їх міжкультурних особливостей, що видається особливо актуальним для етнокультурної типологізації текстотипів. Урахування міжкультурних відмінностей може сприяти розширенню стилістичних можливостей наукової підмови і співвіднесенню понятійного апарату різних національних стилів.

Переклад німецькомовного наукового дискурсу українською мовою пов'язаний з певними граматичними складнощами через відмінності у морфолого-синтаксичній будові мов. Тому перекладач має бути особливо уважним при роботі з текстами цієї галузі.

 

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики: вступ. ст. В сб.: Новое в зарубежной лингвистике. Переводы. - Москва: Прогресс. (Вып. 16: Лингвистическая прагматика), 1985 - С. 26-27.

2. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / Отв. ред. Чередниченко А.И. - Киев: Логос, 2003. - 304 с.

.   Білодід І. К. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. - К.: Наукова думка, 1973. - 336 с.

.   Бургин М., Кузнецов В. Значимость научных законов и «красота» научной теории // Наука и науковедение. - М.: Наука, 1993. - №1-2. - С. 54.

5. Дискурс іноземномовної комунікації: [колективна монографія] / наук. ред. К.Я. Кусько. - Л.: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. - 495 с.

6. Дискурс у комунікаційних системах: [Зб. наук. ст.] / Київ. міжнар. ун-т; [Редкол.: Денисова С.П. (головн. ред.) та ін.]. - К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2004. - 344 с.

7. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур: Заимствование и передача имен собственных с точки зрения лингвистики и теории перевода. - Москва: «Р. Валент», 2001. - 200 с.

.   Зелінська Н.В. До джерел формування сучасного наукового стилю // Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку українського суспільства. - Львів: Фенікс, 1995. - С. 9-20.

9. Казакова Т.А. Практические основы перевода. English - Russian. - Санкт-Петербург: Союз, 2002. - 320 с.

10. Катфорд Дж.К. Лингвистическая теория перевода: об одном аспекте прикладной лингвистики. Пер. с англ. В.Д. Мазо. - Москва: УРСС, 2004 - 208 с.

. Кияк Т.Р. О «внутренней форме» лексических единиц / Т.Р. Кияк // Вопросы языкознания. - 1987. - №1. - С. 58-68.

12. Крамерс Х.А. Физики как стилисты // Эренфест П. Относительность. Кванты. Статистика. - М.: Наука, 1972. - С. 249 - 260.

13. Колеснікова І.А. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство»/ І. А. Колеснікова. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. - 33 с.

.   Комиссаров В.Н. Теория перевода (Лингвистические аспекты). - М.: Высшая школа, 1990. - 255 с.

15. Кострова O.A. Дискурсивные табу в межкультурной научной коммуникации. В сб.: Культурные табу и их влияние на результат коммуникации. - Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 2005. - С. 252-262.

16. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения/ Е.С. Кубрякова. - М.: Ин-т языкознания РАН, 1997. - 331 с.

17. Латышев Л.К. Технология перевода - Москва: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2000. - 280 с.

. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.

19. Лук'янець В.С. Філософія дискурсу. - К.: Вісник НАН України №10, 2000. - С. 18-32

20. Мартинюк А.П. Регулятивна функція гендерно маркованих одиниць мови (на матеріалі сучасного англомовного публіцистичного дискурсу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / А.П. Мартинюк. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2006. - 40 с.

21. Михайлова Е.В. Интертекстуальность в научном дискурсе: На материале статей: дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 / Е.В. Михайлова. - Волгоград: Перемена, 1999. - 205 с.

22. Морозова О.І. Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/ О. І. Морозова. - К.: Київський національний лінгвістичний університет, 2008. - 32 с.

23. Пилипенко Р. Є. Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/ Р. Є. Пилипенко. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2007. - 40 с.

24. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - 2-ге вид., доп. - К.: Видавничий центр «Київський університет», 1999. - 308 с.

25. Про А. Двенадцать уроков по истории (пер. с франц.). - М.: Российс. гос. гуманит. ун-т, 2000. - 336 с.

.   Селиванова Е.Л. «Основы лингвистической теории текста и коммуникации»: Монографическое учебное пособие. - К.: ЦУЛ, «Фитосоциоцентр», 2002. - 336 с.

.   Синёв Р.Г. Грамматика немецкой научной речи / Р.Г. Синёв. - М.: Готика, 1999. - С. 126-136.

28. Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе. - М.: Academia, 2000. - 128 с.

29. Смущинська І. В. Основні аспекти категорії суб'єктивної модальності художнього твору // Мовні і концептуальні картини світу: Зб.наук. пр. - Спец.вип. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. - С. 439-443.

. Степанов Ю.С. Константы: словарь русской культуры. - Москва: Академический проект, 2001. - 990 с.

31. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. Лингвистический очерк. - М.: Высшая школа, 1983. - 303 с.

32. Фесенко Т.А. Концептуальный перевод в структуре взаимоотношения «действительность - мышление - сознание - язык» // Вопросы когнитивной лингвистики. №1. - Тамбов: ТГУ, 2004. - С. 112-122.

33. Фефилов А.И. Методологические основы транслятологии. - Ульяновск: Ульяновский гос. ун-т., 2003. - 243 с.

34. Фролова І. Є. Стратегія конфронтації в англомовному дискурсі: Монографія. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - 344 с.

. Шевченко И.С. К определению понятия дискурса в исторической прагматике // Вісник ХДУ №435, Серія романо-германська філологія. - Х.: Харк. ун-т., 1999 - С. 150-153.

36. Чередниченко О. І. Міжкультурні аспекти перекладу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Спец. вип. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. - С. 485-489.

37. Anglo-Ukrainian Studies in the Analysis of Scientific Discourse. Reason and Rhetoric / Ed. by Rom Harre. - Lewiston; Queenston; Lampeter: The Edwin Mellen Press, 1996. - 140 p.

. Barthes R. The discourse of history (translated by Stephen Bann) Comparative Criticism. - №3. - Cambridge: Cambridge University Press, 1981. - P. 7-20.

. House Juliane. Möglichkeiten der Übersetzungskritik. In: BEST, Joanna/ Kalina Sylvia (Hrsg.): Übersetzen und Dolmetschen: Eine Orientierungshilfe. - Tübingen und Basel: A. Francke Verl., 2002 - S. 101-109.

40. Jahnel Andrea. Argumentation in interkulturellen Fernsehdiskussionen. - A. Jahnel. Argumentation in interkulturellen Fernsehdiskussionen. - München: Judicium Verl., 2000. - 407 S.

41. Keller Rudi. Sprachwandel: von der unsichtbaren Hand in der Sprache. 2., überarb. und erweit. Auflage. Tübingen und Basel: Francke Verl., 1994. - 238 S.

. Kelz Heinrich P. Interkulturelle Kommunikation und translatorische Prozesse in der Wirtschaft. - München: Iudicium, 2002. - S. 44-50.

43. Müller-Vollmer Kurt. Übersetzen - wohin? Zum Problem der Diskursformierung bei Frau von Stael und im amerikanischen Transzendentalismus. In: Übersetzung als kultureller Prozess: Rezeption, Projektion und Konstruktion des Fremden. - Berlin: E. Schmidt, 1998. - S. 11-31.

Науковий дискурс та особливості його перекладу

Вступ

 

Поняття дискурсу є одним із основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту. Сучасні уявлення про дискурс віддзеркалюють увесь хід лінгвістичної науки. У першій половині ХХ ст. мовознавство протягом досить тривалого періоду було зосереджене на вивченні однієї з двох діалектично зв’язаних сторін мови мовній системі, але, починаючи з другої половини 60-х рр., центр уваги лінгвістів переноситься на іншу сторону цієї діалектичної єдності мовленнєву діяльність та її продукт - дискурс, формальні характеристики якого були отримані у 1952 р. З. Херрісом. Цей складний соціолінгвістичний феномен сучасного комунікативного середовища має довгу і багату історію свого розвитку, проте як термін в лінгвістиці з’явився лише у 50-х рр. XX ст. Термін «дискурс» увів у використання Ю. Хабермас для позначення «виду мовленнєвої комунікації, що пропонує раціональний критичний розгляд цінностей, норм та правил, які знаходяться у соціальному житті» [6].

Беручи до уваги вік дискурсу, що є не дуже довгим з точки зору лінгвістичної науки, і незважаючи на те, що вивченням цього поняття займалась невелика кількість науковців, на сучасному етапі дослідження проблеми породження та функціонування дискурсу виступає одним з провідних напрямів світової лінгвістики. Сфера вживання терміну «дискурс» стає надзвичайно широкою, а дискурсивний аналіз текстів все частіше застосовується науковцями, що і визначає актуальність цієї роботи.

Мета роботи полягає у дослідженні поняття «науковий дискурс», його походження та розвитку, а також у визначенні особливостей його перекладу. Для виконання поставленої мети ми визначили наступні завдання:

1. Дати визначення поняття «науковий дискурс», простежити його походження та розвиток.

2. Описати властивості дискурсу в теорії комунікативного акту та вивчити наявні комунікативно зумовлені компоненти дискурсу.

3. Визначити основні проблеми перекладу наукового дискурсу.

4. Розглянути основні характеристики сучасного німецькомовного дискурсу та особливості його перекладу українською мовою.

Об’єкт дослідження становить сучасний німецькомовний науковий дискурс у його писемній формі. 

Предметом дослідження є основні характеристики наукового дискурсу та його організація.

Матеріалом дослідження слугують німецькомовні наукові тексти останнього десятиріччя.

Теоретичне значення дослідженнязумовлене тим, що його результати є внеском у розроблення теорії дискурсу, прагматики й теоретичних питань когнітивної семантики. Проведене дослідження сприяє з’ясуванню загальної характеристики наукового дискурсу з урахуванням дослідницьких парадигм (дискурсної, антропоцентричної, прагматичної).

Практична цінність курсової роботивизначається можливістю застосування її результатів у лекційних курсах зі стилістики сучасної німецької мови, лексикології, теоретичної граматики, у спецкурсах із теорії дискурсу та когнітивної лінгвістики. Отримані відомості можуть бути використані під час написання курсових, дипломних та магістерських робіт з філології, перекладознавства.

Структура курсової роботи. Д ослідження складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаних джерел.        

У вступі розкрито стан наукової проблеми, підстави для розроблення теми, обґрунтовано її актуальність, висвітлено зв’язок роботи з іншими науковими працями, сформульовано мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, подано матеріал, відзначено теоретичне значення та практичну цінність роботи.

У першому розділі « Науковий дискурс як одне з основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту» обґрунтовано вибір напряму дослідження і розроблено методику його проведення. У цьому розділі також уточнено в лінгвістичному ракурсі поняття «дискурс», «науковий дискурс», досліджено компоненти наукового дискурсу та його місце в сучасній моделі комунікації.

Другий розділ «Особливості перекладу наукового дискурсу» присвячено виділенню й дослідженню основних характеристик сучасного німецькомовного наукового дискурсу. Проаналізовано різні прийоми культурної адаптації та перекладу дискурсу українською мовою.

У висновках до розділів викладено основні теоретичні та практичні результати, отримані протягом дослідження.