Прийоми культурної адаптації німецького наукового дискурсу при перекладі українською мовою

Теоретики перекладу говорять про необхідність подолання відмінностей у фонді предінформаційних знань, властивих представникам різних культур [17, с. 34]. У цьому випадку може допомогти міжкультурний перекладацький прийом, відомий як «прихований переклад». Мета перекладача полягає в тому, щоб «відобразити еквівалентну культурну подію, тобто реконструювати функцію, яку виконував оригінал у своєму дискурсивному оточенні» [39, с. 106]. Цей метод передбачає, що передається не зміст оригінального тексту, а його суть. Перекладач повинен враховувати при цьому систему очікувань, яка існує в приймаючій культурі. Такий підхід тягне за собою перегляд поняття «перекладацької вірності», його інтерпретацію як креативності, спрямованої на розв’язання проблеми.

Така креативність необхідна перекладачу у разі відсутності в приймаючій культурі прецедентних текстів, відомих у вихідній культурі. Наприклад, необхідно замінити прецедентні тексти з німецьких газет післявоєнного часу відповідними текстами з українських газет того ж періоду. Цей культурний фільтр є необхідним, оскільки перекладач зобов'язаний враховувати різні пресуппозиції читачів (німецьких і українських), до яких звернуто текст [39, с. 106]. Приклади в рамках прихованого перекладу: U-Boot - підводний човен, einen Film drehen - знімати фільм [41, с. 20].

Другий вид прецедентних текстів утворюють іншомовні цитати, переважно з робіт англійських філософів, економістів і політиків. Нерідко вони повністю або частково наводяться мовою оригіналу. Відповідно вітчизняній традиції оформлення наукового тексту, ми переклала ці текстові вкраплення на українську мову, тобто використали «суперпереклад». У вигляді часткових цитат Р. Келлер призводить назви соціально-економічних теорій, що представляють символи відповідних прецедентних текстів. Це, наприклад, такі терміни, як Invisible-hand-Erklärung і Rational-choice-Theorie [41, с. 164]. Англійські елементи цих термінів не використовуються в українському науковому середовищі; крім того, їх збереження в оригіналі було б занадто стороннім елементом в українському тексті, тому ми використали канонічні терміни: пояснення шляхом невидимої руки і теорія раціонального вибору.

Іншомовні цитати з латинських і грецьких текстів теж вимагають перекладу на українську мову: post-hoc-ergo-proper-hoc-Fehlschluss - помилковий умовивід «після цього, отже, через цього (post hoc, ergo propter hoc)»; physei und nomo - природа - закон, physei und thesei - природа - традиції, закони.

Прецедентні ситуації, відсутні в українській мовній свідомості, потребують перекладацького коментарю. Так, наприклад, необхідно пояснити слово Jogging (Джоґінґ (Біг підтюпцем) - це одна з форм бігу в повільному неквапливому темпі.) [41, с. 29], оскільки цей вид спортивної ходьби не набув поширення в Україні. Інша прецедентна ситуація, якої немає в українській науковій традиції, стосується застосування методу, який у книзі Келлера називається Conjectural History. Цей метод передбачає не історичне, а філософське дослідження шляхом побудови гіпотетичної історії [41, с. 59]. В українському перекладі він названий імовірною історією [41, с. 83]. Коментарем служить оригінальний текст, як виняток надісланий паралельно з українським перекладом.

За термінологічними складнощами перекладу ховаються культурологіні причини двоякого роду. Одна з них криється у відмінностях мовної свідомості німців і українців, що зумовлює відмінності в способі об'єктивації пов'язаних між собою понять. А. Фефілов характеризує ці відмінності таким чином: «В силу різноманітності і інтенсивності німецького словотворення і семантичної самодостатності українських простих слів німецька та українська мовні свідомості по-різному об'єктивують співвідношення розумових понять, а саме: (а) німецька мовна свідомість - способом номінативно-семантичного узагальнення […], (б) українська мовна свідомість - способом номінативно-семантичного дроблення «[33, с. 84-85]. Наприклад, у німецькому оригіналі книга називається «Sprachwandel», що можна перекласти українською мовою кількома способами. Однак всі виникаючі варіанти - це словосполучення: Зміни мови; Перетворення в мові; Мовна зміна і, нарешті, Мовні зміни. Вибір останнього варіанту зумовлений наступними причинами. По-перше, ми віддали перевагу слово зміни слову перетворення в силу його меншої «активності», внаслідок чого воно краще поєднувалося з «невидимою рукою». По-друге, ми замінили однину оригіналу множиною, тому що німецьке складне слово має більш абстрактне значення порівняно із словосполученням Wandel der Sprache, що українською мовою краще передається множиною.

Існує безліч подібних прикладів. Українські термінологічні поєднання містять, як правило, визначення у вигляді прикметників, родового відмінка або іменника з прийменником: Individualkompetenz - індивідуальна компетенція, Funktionsanalyse - функціональний аналіз, Sprachursprung - походження мови, Natürlichkeitstheorie - теорія природності, Lautverschiebung - пересування приголосних, Finalitätsthese - теза про фінальність, Handlungswahlfunktion - функція вибору дій, Sprachwandelgesetz - закон мовних змін.

Інший вид термінологічних труднощів полягає в тому, що іноді автори наукових текстів вживають такі терміни, які не зафіксовані ні в німецьких, ні в українських словниках. Так з робіт сучасного біолога Р. Докінса (R. Dawkins) Келлер запозичив термін das Mem, що позначає одиницю пам'яті [41, с. 198]. Ясно, що термін походить від латинського мовного фонду. Можна транслітерувати термін як мема. Зустрічається далі термін Mempool (дослівно: басейн мем) перекладений як мемофонд [41, с. 258]. Для позначення конкуруючих форм позначення одного змісту Келлер вживає термін Allele [41, с. 199]. Більш зрозумілим буде термін аллеломорф, що продовжує термінологічний ряд аллофон, алломорф.

Ще один тип термінологічних труднощів виникає у випадках, коли вже є український варіант перекладу, але він видається не зовсім вдалим. Це стосується, наприклад, вираза Грайса sprachliche Handlungsmaximen. Н.Д. Арутюнова і Є. В. Падучева переклали цей вислів як максими мовного спілкування [1, с. 26-27]. Але слово максими має в українській мовній свідомості інші асоціації, тому кращим буде вираз правила мовної діяльності.

Перекладацькі техніки, що застосовуються при перекладі термінів, можна позначити як: вибір з наявних варіантів з урахуванням семантики обох мов і узусу приймаючої мови; транслітерація + адаптація до відповідного українського термінологічного ряду; облік асоціацій в українській мовній свідомості. Ці техніки складають метод адаптації до іншомовного способу об'єктивації.

Необхідність врахування узусу приймаючої мови можна проілюструвати такими прикладами: Natur versus Kunst - Gefühl versus Verstand - Природа - антипод мистецтва, інстинкт - антипод розум у. Слово versus, запозичене сучасними європейськими мовами, залишається маловідомим в українському культурному середовищі, тому його було замінено в перекладі на слово антипод. Інші приклади: «Im Gefängnis der Dichotomien» і «Argumente im Gefä ngnis». В українській мовній свідомості слово в'язниця неприпустимо ні в першому, ні в другому контексті. Перший вираз звучить у перекладі «В полоні протилежностей», другий - «Аргументи в глухому куті».

Особливості оформлення текстотипів наукової підмови можна віднести до метамовного рівня. При міжмовному зіставленні впадають в очі два моменти, що ілюструють особливості оформлення наукових текстотіпов.

По-перше, відрізняється введення цитат, які в німецьких та українських текстах по-різному оформляються пунктуаційно і за лексичним наповненням вступних фрагментів: in Fergusons Worten - кажучи словами Фергюсона.

По-друге, відмінності стосуються зауважень автора, які в німецькому тексті можуть мати більш вільну форму, а в українському значно формалізовані. Наприклад, Р. Келлер пише: «so sagte ich weiter oben» - «як я зазначав вище». Дослівний переклад був би неможливий і в наступному випадку: «Der Begriff des sozialen Erfolgs wird noch in einem späteren Kapitel wichtig werden» [41, с. 122]. «До поняття соціального успіху ми ще повернемося в наступному розділі.» Вжитий перекладацький прийом можна назвати: «вибір клішованого способу вираження, що відповідає текстотипу».

Передачу власних імен деякі автори відносять до опорних пункти міжкультурної комунікації [7, с. 3]. Їх можна розглядати як міжмовні запозичення. При їх передачі перекладач відчуває себе затиснутим між прагненням до транслітерації, з одного боку, і збереженням фонетичної форми, з іншого. Перевага транслітерації полягає в тому, що ім'я не спотворюється в письмовому тексті, що особливо важливо, наприклад, при пошуці в Інтернеті [7, с. 17]. Виходячи з цього, покажчик імен у перекладі слід складати на двох мовах, в залежності від того, в якій формі ім'я зустрічається в тексті.

Міжнародна система транслітерації розроблена в одному напрямку, а саме, для перекладу кирилиці на європейські мови. Цього не можна сказати про зворотній напрямок. Д. І. Єрмолович вважає, що чиста транслітерація не актуальна для сучасної перекладацької практики [7, с. 18]. Дж.К. Катфорд розрізняє етапи транслітерації, які спрямовані через фонологію до графології [10, с. 132]. Цей принцип доречний лише в тих випадках, якщо ім'я, яке перекладається не канонізоване у приймаючій мові. Навряд чи доцільно було вводити фонетичний принцип в таких іменах, як Лейбніц або Вітгенштейн. Такі імена як Eyer, Stein передані фонетично: Айер, Штайн.

Наведені роздуми, з одного боку, свідчать про посередницький характер перекладацької діяльності, яка робить можливим трансфер наукового дискурсу не лише в іншу мову, але і в іншу мовну свідомість і в іншу культуру, полегшуючи тим самим його сприйняття. До перекладацьких прийомів, що враховують прагматичні адаптаційні чинники, належать «прихований переклад» і «адаптація до звичної концептуальної системі та узусу приймаючої мови». З іншого боку, зіставлення паралельних наукових текстів виявляє певну систематизацію їх міжкультурних особливостей, що видається особливо актуальним для етнокультурної типологізації текстотипів. Урахування міжкультурних відмінностей може сприяти розширенню стилістичних можливостей наукової підмови і співвіднесенню понятійного апарату різних національних стилів.