Завдання обліку та оцінка основних засобів

 

Управління основними засобами - це процес впливу на майно тривалого строку служби з метою найбільш ефективного його використання і основну частину управлінської інформації представляє облік, внаслідок чого він є невід'ємним елементом управління будь-якими об'єктами, включаючи основні засоби.

Інвестиції в основні засоби складають, в багатьох випадках, переважну частину інвестицій. І хоча основні засоби відносяться до найменш ліквідної частини активів, питання їх реалізації достатньо важливе для фінансового маневрування бюджетної установи.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати установу відомостями, необхідними для її діяльності, а також розпорядників бюджетних коштів вищого рівня тощо:

- вартість придбаних, споруджених, ліквідованих, переданих, списаних і переоцінених протягом звітного періоду об'єктів основних засобів;

- сума зносу за рік і накопичення зносу всіх об'єктів основних засобів і кожного зокрема;

- сума витрат на утримання основних засобів, необхідних для їх розподілу за підрозділами установи, видами обладнання;

- вартість повністю зношених об'єктів основних засобів.

На основі цього перед бухгалтерським обліком стоять відповідні завдання:

- контроль за збереженням основних засобів;

- контроль за експлуатацією основних засобів;

- правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття і переміщення основних засобів;

- контроль за їх наявністю і збереженням у місцях експлуатації;

- своєчасне і точне визначення зносу основних засобів і правильне відображення його в обліку;

- контроль за своєчасним і правильним відображенням в обліку затрат на капітальний і поточний ремонт основних засобів, їх доцільність, та контроль за раціональним використанням засобів, які були виділені для цієї мети;

- своєчасне та правильне документальне оформлення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення, ефективного використання, вибуття;

- виявлення невикористаних, зайвих об'єктів;

- визначення результатів від ліквідації, а також збитків від псування неповністю зношених об'єктів основних засобів, що вибули з експлуатації і контроль за правильністю їх списання;

- забезпечення контролю за ефективним використанням майданчиків, обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці;

- пошук резервів підвищення ефективності, машин, обладнання, транспорту для збільшення обсягів перерахування митних платежів;

- оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва установи про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-розрахункових робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки;

- контроль та правильне відображення в обліку відвантажених на сторону матеріальних цінностей, що надійшли від ліквідації основних засобів.

Якщо ці всі завдання обліку будуть виконуватись на практиці, то можна досягти високих результатів ефективного використання основних засобів. Це дасть можливість покращити всі показники роботи установи в цілому.

Необоротні активи відображаються у бухгалтерському обліку та звітності за первісною (історичною) вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення. Іншими словами, первинна вартість – це сума грошових коштів і їх еквівалентів та інших форм компенсації, наданих у момент одержання активу. Об’єкти, первинна вартість яких змінювалася внаслідок проведених переоцінок, індексацій тощо, обліковується за відновлювальною (поточною) вартістю. Під останньою розуміють суму грошових коштів і їх еквівалентів та інших компенсацій, яку необхідно було б надати для придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на поточний момент. Зміна первинної вартості об’єктів основних засобів можлива також у випадках їх добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об’єктів.

Облік усіх основних засобів у бюджетних установах, за винятком бібліотечних фондів, ведеться у повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, зараховується зразу ж на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт на збільшення вартості основних засобів не зараховується, а списується на видатки установи за рахунок відповідних асигнувань. Суми податку на додану вартість (ПДВ), які сплачуються при отриманні основних засобів, також не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.

Основні засоби, отримані безоплатно у встановленому законом порядку, відображаються в обліку за балансовою вартістю. При цьому щодо основних засобів, які були у використанні, обов’язково зазначається сума нарахованого зносу. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, оцінюються за ринковими вільними цінами на аналогічні види. Одночасно визначається і вказується процент їх зносу.

Необхідно звернути увагу на те, що вартість витрат на переведення придбаних або одержаних безоплатно основних засобів (у тому числі власним транспортом), встановлення, державну реєстрацію, страхові платежі при їх транспортуванні також не зараховують до вартості цих засобів, а списують за рахунок відповідної статті кошторису видатків на утримання утанови.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт, незалежно від вартості окремих екземплярів книг. Витрати на ремонт і реставрацію книг, у тому числі на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не зараховують і списують на видатки за кошторисом установи.

Таким чином, у загальному підсумку можна сказати, що основні засоби бюджетних установ оцінюються в основному за первісною купівельною вартістю [27].

Середньорічна вартість основних засобів (В_с) визначається на основі первісної з обліком вводу та ліквідації основних засобів за наступною формулою:

 

В_с = В_п(б) + (В_вв х КМ /12) – (В_вив (12-М) /12)

 

де В_п(б) – первісна (балансова) вартість основних засобів; грн.;

В_вв – вартість введених засобів; грн.;

КМ – кількість місяців функціонування введених основних засобів; місяці.;

В_вив – вартість виведених основних засобів; грн.;

М – кількість місяців функціонування основних засобів, які вибули; місяці.

Залишкова вартість основних засобів характеризує реальну їхню вартість. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою зносу основних засобів. Залишкова вартість основних засобів на час їхнього вибуття (спричиненого зносом) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів.

У бюджетних організаціях знос на основні засоби нараховується один раз на рік у останній робочий день грудня за повний календарний рік. Для нарахування зносу основні засоби поділяють на 7 груп, по кожній з яких встановленні норми амортизації.

Оцінка основних засобів за їх залишковою вартістю необхідна перед усім для того, щоб знати їх якісний стан, тобто визначити коефіцієнти придатності і фізичного зносу та складання бухгалтерського балансу.