Огляд законодавчих та нормативних матеріалів з організації, обліку та контролю за рухом основних засобів у бюджетних установах

 

Підвищення ефективності використання основних засобів є одним із основних питань у період переходу до ринкових відносин. Саме тому багато науковців у своїх працях приділяють значну увагу основним засобам, зокрема питанню правильної організації їх обліку і контролю за наявністю та рухом.

Облік основних засобів в бюджетних установах проводиться згідно вимог Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів від 17.07.2000 р. № 64 (зі змінами) (далі Інструкція № 64).

Списання основних засобів з балансу бюджетної установи, їх інвентаризація регулюються Інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ від 10.08.2001 р. № 142/181 (далі інструкція № 142\181) та Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу від 30.10.1998 р. № 90 із змінами та доповненнями, внесеними наказами Державного казначейства України від 19.07.2001 р. № 122, 05.10.2005 р. № 184 (далі інструкція № 90).

Інструкція № 142\181 розроблена з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання матеріальних цінностей з балансу установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів [20].

Інструкція № 90 встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів [15].

В бухгалтерському і податковому обліку основних засобів існують деякі розбіжності. Саме тому, Сліпачук О. у своїй праці концентрує увагу на бухгалтерському і податковому обліку надходження основних засобів у бюджетні установи. Розглядаючи податковий облік він наголошує на тому, що суми ПДВ, що сплачуються при придбанні основних засобів, не враховуються у їх вартості і відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків. Стосовно бухгалтерського обліку автор звертає увагу на те, що у бюджетних установах до первісної вартості основних засобів не включаються транспортні витрати, суми ПДВ та витрати на капітальний ремонт. Витрати на їх придбання відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків [45].

Юрченко К. зосереджує увагу на документальному оформленні та обліку надходження необоротних активів. Автор виділяє способи надходження основних засобів до бюджетних установ: будівництво; придбання, оприбуткування залишків, виявлених при інвентаризації; безкоштовне отримання. Він розглядає також аналітичний та синтетичний облік надходження основних засобів. Автор наголошує на тому, що особливістю надходження основних засобів у бюджетні установи є те, що їх облік ведеться у повних гривнях без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання основних засобів відносяться на витрати бюджетної установи того періоду, в якому вони придбані [46].

Левицька С. висвітлює проблему вибуття основних засобів, спираючись на Типову інструкцію про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ. Автор пише, що списання з балансу необоротних активів (за виключення пошкоджених внаслідок аварій чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених і виявлених в результаті інвентаризації як недостача) до закінчення нарахування зносу на них забороняється. Списання необоротних активів відбувається за первісною чи відновлювальною вартістю [38].

На тому, що інвентаризація є одним з найважливіших методів господарського контролю наголошує Куц Р. Автор наводить деякі аспекти вдосконалення методики інвентаризації - сукупності способів і прийомів, що дозволяють забезпечити її наукову організацію і раціональне проведення [37].

По-перше, він пропонує замінити чинний порядок проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складах. Автор радить використовувати на практиці безперервну перманентну інвентаризацію. По-друге, практика проведення інвентаризації дозволяє зробити висновок, що її якість є значно вищою, коли вона здійснюється в період проведення ревізій під контролем і наглядом ревізійних груп.

Питання індексації основних засобів висвітлено у Самарченко Е., де автор дає визначення терміну індексації, обґрунтовує її доцільність, вказує на вимоги нормативів, при яких можливо проведення індексації, розкриває порядок та бухгалтерський облік індексації основних засобів [44].

Питання ремонту та модернізації основних засобів приділяється в економічній літературі багато уваги.

У статті Деркач Т. проаналізовані основні нормативні документи з при воду капітального та поточного ремонту. Автор вказує, що для бюджетних установ витрати на ремонт основних засобів не збільшують балансову вартість основних засобів, а списуються на відповідні рахунки та коди економічної класифікації видатків [36].

Дослідивши літературні джерела, можна зробити загальний висновок, що обліку, контролю та аналізу ефективності використання основних засобів були присвячені праці багатьох науковців. Але, все-таки, проблема ще залишається актуальною, по-перше, існують багато спірних моментів, які потребують вирішення з боку номативно-правової бази, по-друге, основні засоби в економіці України потребують термінового оновлення та впровадження новітніх технологій та більш продуктивного обладнання.