Економічна сутність основних засобів, їх класифікація

 

Для здійснення своєї діяльності кожна митна установам повинна мати необхідні засоби праці і матеріальні умови. Вони є найважливішим елементом продуктивних сил і зумовлюють їх розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об’єкт обліку, який називають, згідно чинного законодавства, основними засобами [17].

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються на протязі тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну (натуральну) форму та переносять свою вартість на продукт який виробляється по частинах, на протязі декількох виробничих циклів, в міру зносу.

Загальноекономічне поняття основних засобів полягає в основі термінів, які використовуються як для бухгалтерського обліку, так і для оподаткування. При цьому в бухгалтерському обліку прийнято використовувати термін “основні засоби”, а в економічній літературі та для цілей оподаткування використовується термін “основні фонди”.

В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби” від 01.01.1997 р. дається таке тлумачення „основних засобів” – це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та надані послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей, та будуть використовуватися, як очікується, протягом більше ніж одного року.

Згідно Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ до основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання чи експлуатації яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю або комплект [20].

Під строком корисного використання розуміють очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.

Строк корисної експлуатації основних засобів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або установою самостійно в момент придбання активу. На однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк корисної експлуатації.

При визначенні строку корисної експлуатації основних засобів слід враховувати:

1) очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;

2) фізичний та моральний знос, що передбачається;

3) правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.

До основних засобів бюджетних установ належать будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулювальні пристрої та прилади, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних експонатів), експонати тваринного світу, документація з типового проектування та ін. До основних засобів зараховують земельні ділянки, що на правах власності належать даній установі, капітальні вкладення на покращення земель з метою їх сільськогосподарського використання (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), а також капітальні вкладення у багаторічні насадження, незалежно від ступеня їх готовності до експлуатації.

Крім того до основних засобів під загальною назвою “Інші необоротні матеріальні активи” віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття у закладах охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення тощо, а також тимчасові не титульні споруди, прилади і пристрої, витрати на зведення яких включають до собівартості будівельно-монтажних робіт і які за раніше діючою методикою належали до оборотних активів.

До основних засобів, незалежно від вартості, належать:

1) сільськогосподарські машини та знаряддя;

2) будівельний механізований інструмент;

3) усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

4) сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 грн (декорації, меблі і реквізити, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

5) навчальні кінофільми, магнітні диски, касети;

6) документація з типового проектування.

Основні засоби бюджетних установ класифікують за такими ознаками:

1) за характером участі у процесі відтворення:

- виробничі, тобто задіяні у сфері матеріального виробництва;

- невиробничі (засоби освіти, культури, охорони здоров’я тощо);

2) за належністю:

- власні;

- орендовані;

Для обліку, оцінки та аналізу основні засоби класифікують за наступними ознаками.

За ознакою речовинно-натурального складу основні засоби поділяються на: будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини та устаткування, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інвентар, виробничий та господарський інвентар та приладдя, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші основні засоби, а також земельні ділянки, які знаходяться у власності установи.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. До виробничих основних засобів відносяться ті засоби праці, які безпосередньо приймають участь в процесі виробництва (машини, устаткування і т.д.), створюють умови для його нормального здійснення (виробничі будівлі, споруди, електричні мережі і т.д.) та призначені для зберігання і переміщення предметів праці.

Невиробничі основні засоби – це основні засоби, які безпосередньо не приймають участь в процесі виробництва (житлові будинки, дитячі садки т, школи, лікарні та інше.), але знаходяться на балансі установи.

Основні засоби в залежності від ступеня їх впливу на предмет праці розподіляють на активні і пасивні.

До активних відносять такі основні засоби, які в процесі виробництва безпосередньо впливають на предмет праці, видозмінюючи його (машини та устаткування, технологічні лінії, вимірювальні та регулювальні прилади, транспортні засоби).

Всі інші основні засоби можна віднести до пасивних, так як вони безпосередньо не впливають на предмет праці, а створюють необхідні умови для нормального здійснення виробничого процесу (будівлі, споруди та інше).

Таким чином, в економічній літературі, бухгалтерському та податковому обліці сутність основних засобів розкривається по-різному. Тому, питання економічної сутності, порядку організації обліку основних засобів залишається актуальним і потребує подальшого науково-економічного дослідження.