Закордонний досвід використання методів оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємств

 

Для цілей оцінки управління діяльністю підприємства наука і практика виробили спеціальні інструменти, названі економічними показниками. Економічні показники моделюють економічні явища. Вони призначені для вимірювання й оцінки сутності економічних характеристик, економічної ефективності діяльності підприємства, його ділової активності.

Ефективність може використовуватися з різних сторін. В економічній літературі США рекомендується використовувати поняття “ефективність (економічність) роботи організації”, “продуктивність праці”, “економічна ефективність у виробництві”, “економічна ефективність у розподілі”. Ці показники є узагальнювальними.

Під ефективністю (економічністю) роботи організації в широкому значенні розуміють обсяг випуску, поділений на обсяг споживаних ресурсів.

М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі [80] використовують два узагальнювальних показники ефективності як відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Перший – відносна ефективність (продуктивність праці) як міра того, як розпоряджаються на підприємстві конкретними ресурсами для своєчасного досягнення цілей, виражених через кількість і якість. Другий показник – ефективність виробництва (ефективність операцій), визначається ринковою вартістю продукції, поділеною на сумарні витрати ресурсів організації (загальну величину витрат організації).

Розкриваючи грошовий зміст ресурсів підприємства (матеріалів, праці, капіталу, енергії й інформації) К.Р. Макконнел і С.Л. Брю, а також Е. Дж. Долан, Д. Линдсей, С. Ейлон, Р. Піндайк [35; 76; 93; 136] зазначають, що необхідно розрізняти зовнішні (явні) та внутрішні (неявні) витрати на виробництво продукції. Повні витрати (вмінені витрати, економічні витрати), крім витрат на виробництво (бухгалтерських витрат) включають нормальний прибуток як мінімальну величину, при одержанні якої є сенс займатися підприємницькою діяльністю. Прибуток, одержуваний за виключенням із загального виторгу витрат на виробництво (зовнішніх, тобто бухгалтерських, витрат) називають бухгалтерським. Економічний прибуток (наднормальний прибуток) дорівнює різниці між загальним виторгом і повними витратами товаровиробника (застосованими витратами чи економічними витратами).

Не відкидаючи загального підходу до оцінки ефективності як ходу виробництва з мінімальними витратами – ключового розуміння при ухваленні рішення про те, як робити, Е. Дж. Долан і Д. Линдсей використовують також поняття економічної ефективності у виробництві й розподілі [34].

Категорія ефективності у виробництві передбачає запобігання втратам з погляду підприємця і трактується як “ситуація, у якій при наявному рівні знань і даній кількості продуктивних ресурсів неможливо зробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливістю зробити певну кількість іншого товару“.

Ефективність у розподілі розглядається як “ситуація, у якій неможливо шляхом перерозподілу наявних кількостей благ задовольнити бажання однієї людини, не завдаюси цим збитку задоволенню бажань іншої людини“.

Якщо ефективність у виробництві розглядається з погляду вигідності для вкладника ресурсів, то ефективність у розподілі – з погляду справедливого і вигідного розподілу між споживачами певної кількості продукту. Обидва аспекти ефективності в цьому разі не стосуються економічної ефективності виробництва конкретного товару, виконання визначеної роботи чи послуги.

Автори повертаються до категорії економічної ефективності виробництва товару, використовуючи поняття “порівняльна перевага”.

Принцип порівняльної переваги у виробництві товару характеризує здатність виконувати роботу чи випускати товар з відносно меншою альтернативною вартістюі. Остання виступає як вартість виробництва товару чи послуг, вимірювана з погляду втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності. Порівняльна перевага застосовується в будь–якому масштабі: на рівені підприємства, регіону чи країни.

Проаналізуємо методи вимірювання одного з узагальнювальних показників, використовуваних на підприємствах США – продуктивності праці. Цей термін є, по суті, синонімом терміна “ефективність виробництва” [22; 44; 60; 140].

Основною вихідною формулою для розрахунку продуктивності праці в американській теорії є залежність:

Продуктивність праці (ПП) =  ,

що на практиці виражається різноманітним набором показників. Показники продуктивності праці поділяють на натуральні та вартісні. Вартісні, у свою чергу, – на показники продуктивності праці з вимірюванням продукції за повною вартістю і за її частиною, та показники продуктивності праці з включенням у знаменник поточних витрат чи застосовуваних ресурсів.

Логічно вони є наслідком багатофакторної моделі:

.

Теоретично кількість таких показників дорівнює кількості ресурсів, але на практиці застосовують три основних:

;

;

.

Для всіх трьох показників як обсяг продукції може виступати: продукція, що зроблена по повній вартості чи по чистій вартості; продаж в у поточних чи постійних цінах; натуральні види продукції; надані послуги за вартістю чи за натурою; сукупний випуск товарів і послуг.

Для часткового показника продуктивності праці найбільш поширеними є такі форми: випуск на одну відпрацьовану чи оплачену годину (за ставками поточного чи базового періоду); випуск на одного зайнятого (з обліком і без частково зайнятих).

Як розрахунок, так і використання показника матеріаловіддачі не має помітних відмінностей від використання аналогічного показника у вітчизняній практиці. Зазвичай його застосовують у таких формах: випуск на один долар матеріальних витрат; випуск на один долар у постійних цінах.

Але найчастіше його використовують як показник матеріаловіддачі одного з основних видів матеріальних витрат, насамперед, таких, таких як енерговіддача, тобто випуск продукції на одиницю витраченої енергії (у натуральному чи вартісному вираженні).

Для капіталовіддачі застосовують три основні форми: випуск на один долар, внесений до основного капіталу; випуск на один долар амортизації; випуск на одну машино–годину.

Крім узагальнювальних, на підприємствах США використовуються часткові показники, основані на аналізі звітів про доходи й витрати балансового звіту підприємства [40]. Ці показники характеризують ділову активність підприємства.

Насамперед, це коефіцієнти ліквідності; відношення між капіталом (підсумок балансу) й основним капіталом, капіталом і всіма борговими зобов'язаннями підприємства; термін кредитування кредитів, коефіцієнт оборотності товарів, коефіцієнт оборотності капіталу, співвідношення між сумою продажів і постійних статей [40].

Коефіцієнти ліквідності (платоспроможності)

1.  Коефіцієнт здатності компанії заплатити готівкою в цей момент часу (n_сп):

 

. 

Справи в компанії йдуть добре, якщо n_сп > 1.

2.  Коефіцієнт здатності компанії n_кр заплатити за короткостроковими борговими зобов'язаннями:

Якщо графік виплати й одержання боргів не дотримується чи складенй невдало, то показник може бути несприятливим.

3.  Найважливішим показником ліквідності вважають коефіцієнт ліквідності оборотного капіталу. Він дорівнює відношенню всіх статей оборотного капіталу до короткострокових боргових зобов'язань:

.

Третій показник означає, що фірма має потенційні можливості погасити кожен долар по короткострокових і середньострокових боргових зобов'язаннях 1,69 долара із своїх поточних активних статей. В американській практиці вважається сприятливим, якщо коефіцієнт дорівнює чи перевищує 2,0. Якщо він дорівнює 3 чи 4, це вважається ненормальним і свідчить про занадто великі розміри оборотного капіталу.

4. Показник рентабельності власного капіталу:

.

Показник вважається гарним, якщо дорівнює 12%.

5.  Чиста рентабельність обороту:

.

Цей показник використовуються для оцінки ефективності випуску виробів фірми для порівняння її загальної ділової активності з іншими фірмами галузі. У США вважається гарним показник, який дорівнює 4%. По суті, він виражає прибутковість продукції.

6.  Доход на одну акцію:

.

Власники акцій та інвестори розглядають цей показник як індикатор фінансової стійкості своїх інвестицій. Якщо він протягом тривалого часу не зростає, це свідчить про занепад бізнесу.

Для аналізу фінансово–господарської діяльності також використовують інші показники.

7.  Рентабельність усіх вкладених коштів:

.

8. Валова рентабельність обороту:

.

9. Оборотність капіталу:

.

10. Оборотність основного капіталу:

.

11. Інтенсивність використання сировини й матеріалів (матеріалоємність):

.

12. Інтенсивність витрат на утримання персоналу (зарплатоємність):

.

13. Оборотність дебіторської заборгованості:

.

14. Тривалість одного обороту капіталу:

.

15. Оборотність власного капіталу:

.

16. Показники амортизації:

1) Рівень покриття капітальних вкладень за рахунок амортизаційних відрахувань (%):

.       

2) Середній відсоток амортизації основного капіталу в звітному періоді (середня норма амортизації):

.

3) Тривалість амортизаційного періоду:

.

Більшість коефіцієнтів не має нормативних значень. Завданя тих, хто виконує аналіз господарської діяльності – стежити за їх значенням, порівнювати їх у різні періоди роботи фірми з їх значеннями в інших фірмах і галузях.

Структура капіталу. Структуру капіталу багато в чому визначає профіль підприємства. У роботі промислового підприємства основний капітал буде перевищувати оборотний капітал. Необхідно стежити за структурними пропорціями капіталу, тому що від них залежить мобільність фінансового управління, аналізувати їх динаміку та взаємозв'язок з іншими показниками, особливо з тими, що відображають рентабельність.

17. Коефіцієнти, що оцінюють структуру капіталу:

.

.

.

Аналіз ефективності капіталовкладень. Вигідно чи невигідно вкладати гроші в той чи інший проект? Скільки можна брати в борг? Як порівнювати комерційну привабливість кількох проектів? На ці запитання допомагає відповісти аналітична робота, що складається з трьох фаз: визначення рентабельності інвестицій, визначення співвідношення низки фінансових коефіцієнтів та визначення комерційного ризику.

Рентабельність інвестицій є мірилом ефективного використання фондів. Цей показник виражається у відсотках і визначається діленням прогнозованих річних прибутків на суму всіх активів, використовуваних у проекті.

Для оцінки співвідношення фінансових показників використовують відношення суми боргів фірми до суми всіх інвестицій по проектах.

Для управління фінансами в акціонерних компаніях використовують три коефіцієнти: заборгованості, фінансування, напруженості [40].

18. Коефіцієнт заборгованості:

.

Це значить, що на кожен долар власного капіталу фірми приспадає 2,4 долара позикових коштів.

19. Коефіцієнт фінансування:

.

Тобто на кожен долар позикового капіталу фірма має 0,41 долара власних коштів.

20. Коефіцієнт напруженості:

.

Тут на кожен долар усього капіталу (оборотний + основний) приходиться 0,7 долара позикових коштів.

Головне, що відображають ці коефіцієнти, – рівень залежності компанії від позикового капіталу. Чим вищою є питома вага власного капіталу, тим вище фінансова стабільність фірми і більше свободи для управління нею. Фірмі не потрібно постійно піклуватися про обов'язкові платежі й вид відсотків по кредитах, а також по інших боргових зобов'язаннях.

21. Для визначення ролі капіталу у структурі капіталів фірми розраховують показники покриття [40].

Перший показник показує, наскільки власний капітал пов'язаний з основним:

.

Другий показник свідчить про те, яка частина основного капіталу покривається за рахунок позикового капіталу:

.

Аналіз показників, використовуваних на підприємствах США для оцінки ефективності їх роботи та ділової активності, свідчить про те, що поряд з узагальнювальними розраховуються часткові й додаткові показники. Часткові показники характеризують економічну ефективність використання окремого фактора виробництва, а додаткові – ділову активність підприємства, його фінансовий стан. Теоретичні підходи зарубіжних авторів до розрахунку бухгалтерських (зовнішніх) та економічних (внутрішніх) витрат виробництва кореспондуються із змістом собівартості, зумовленої економічними елементами витрат, і поняттям суспільних (повних) витрат, що включають, крім витрат виробництва, нормативний прибуток, що розглядається в економічній теорії України.