Удосконалення за тратного підходу до оцін ки ефективності діяльності підприємств 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Удосконалення за тратного підходу до оцін ки ефективності діяльності підприємств



 

Особливістю затратного підходу є те, що витратами виступають поточні витрати підприємства за певний період (наприклад, за рік). Використовуючи принципи, викладені вище, узагальнювальний показник економічної ефективності роботи підприємства пропонуємо представити відношенням кінцевих результатів до витрат живої й упредметненої праці, що викликали цей результат. Як кінцеві результати пропонуємо взяти річний обсяг реалізованої продукції підприємства, а як витрати – суму річних амортизаційних відрахувань, матеріальних та інших витрат, витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, нормативного (заданого) прибутку підприємства. Тут амортизація й нематеріальні витрати ототожнюють витрати упредметненої праці, а витрати на оплату праці й нормативний прибуток – витрати живої праці.

Певне уявлення про витрати промислової продукції дає їх структура по економіці України (табл. 2.10) та Запорізької області (табл. 2.11).

 

Таблиця 2.10

Структура витрат на виробництво продукції підприємств України [115]

  1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р.
  Усього Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)         у тому числі за елементами: матеріальні витрати амортизаційні відрахування витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи інші операційні витрати Промисловість Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)         у тому числі за елементами: матеріальні витрати амортизаційні відрахування витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи інші операційні витрати   100   55,3 8,5 11,9 3,9 20,4   100 68,9 7,2 9,5 3,5 10,9   100   53,8 6,5 11,0 3,4 25,3   100 67,2 5,8 9,2 3,2 14,6   100   55,9 7,1 12,8 4,0 20,2   100 69,0 5,9 10,3 3,6 11,2   100   54,9 7,1 13,8 4,5 19,7   100 69,2 5,9 11,1 4,0 9,8   100   58,0 7,2 13,6 4,9 16,3   100 70,7 5,5 10,5 3,9 9,4

Таблиця 2.11

Структура операційних витрат на виробництво та витрати на одиницю продукції за видами промислової продукції у 2003 році

  Матеріальні витрати Амортизація Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Інші операційні витрати Витрати на одиницю виробленої продукції, коп./грн
  Усього   Добувна промисловість видобування неенергетичних матеріалів Обробна промисловість Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів Легка промисловість текстильна та пошиття одягу виробництво шкіри та шкіряного взуття Виробництво деревини та виробів з деревини Целюлозно–паперова; видавнича справа Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки Хімічна та нафтохімічна промисловість хімічне виробництво виробництво гумових та пластмасових виробів Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів Металургія та обробка металу Машинобудування виробництво машин та устаткування виробництво електричного та електронного устаткування виробництво транспортного устаткування Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води   74,7   56,5 56,5 75,1   75,9 54,2 53,7 59,5   49,1 70,7   87,5 78,7 79,6   71,0   74,3 79,9 65,3 52,4   56,4   69,3   73,9   4,6   7,7 7,7 3,7   4,2 2,9 3,0 1,8   7,1 3,6   1,7 2,9 2,7   4,3   5,1 3,7 3,7 6,1   6,0   2,8   10,9   9,3   19,6 19,6 9,2   8,2 23,2 24,0 15,0   20,8 10,8   4,2 8,7 8,1   13,5   11,5 8,0 11,9 21,4   16,8   9,4   8,8   3,4   7,2 7,2 3,3   2,4 6,9 7,3 3,1   4,4 2,5   1,7 3,1 2,9   5,1   4,2 2,9 4,4 7,3   5,8   3,7   3,1   8,0   9,0 9,0 8,7   9,3 12,8 12,0 20,6   18,6 12,4   4,9 6,6 6,7   6,1   4,9 5,5 14,7 12,8   15,0   14,8   3,3   93,6   90,2 90,2 92,9   98,8 99,0 99,0 98,9   125,6 100,4   94,2 94,6 94,1   98,6   96,6 88,5 96,4 113,7   104,4   92,6   99,0

 

Наведені дані свідчать про те, що у 2003 році у структурі витрат промислової продукції основну частку займають матеріальні витрати (70,7% по Україні, 74,7% – по Запорізькій області), на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні заходи) – відповідно, 18,5 та 12,7%.

По Запорізькій області найбільш матеріалоємними були: обробна промисловість (75,1%) та виробництво й розподіл електроенергії, газу та води (73,9%). Разом з тим у добувній промисловості – найбільша частка витрат на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні заходи) – 26,8% від усіх операційних витрат. Це у 2,1 раза більше, ніж у середньому по всіх видах промислової продукції.

Взаємодію результатів і витрат господарської діяльності (відношення результатів до витрат), основану на використанні затратного підходу, наведено в табл. 2.12. У таблиці сформовано систему часткових й узагальнювальних показників економічної ефективності роботи підприємства. Ми вважаємо, що кінцевим результатом діяльності, що відображає загальні витрати живої й упредметненої праці, є обсяг реалізованої продукції.

Тут доцільно пояснити значення терміна “витрати”. В економічній літературі він уживається як синонім терміна “затрати”. Українсько–російський словник підтверджує це (Українсько–російський словник / Уклад. Г.П. Їжакевич та ін. – К.: Наукова думка, 1999). Українські терміни “витрати”, “затрати” перекладаються російською як “затраты”, “расходы”, “издержки”.

Національні стандарти (п. 3 ПБО – 1, п. 4 ПБО – 3) “узаконили" зміст терміна “витрати”, давши йому таке визначення. Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів і зменшення зобов'язань, що зумовлюють до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілу власності).

Об'єктом бухгалтерського обліку будь–які витрати стають тоді, коли вони здійснені, але витратами в цей момент вони можуть називатися тільки в обивательському значенні слова.

Таблиця 2.12

Пропонована взаємодія результатів і витрат господарської діяльності підприємства

(затратний підхід)

 

                                                 Результати,                                                      грн/рік Витрати, грн/рік Реалізована продукція, Vр Товарна продукція, Vт Валова продукція, Vв Чиста продукція, Vч Умовно чиста продукція, Vу.ч
Амортизаційні відрахування, Ва Vр / Ва Vт / Ва Vв / Ва Vч / Ва Vу.ч / Ва
Матеріальні та інші витрати, Вм Vр / Вм Vт / Вм Vв / Вм Vч / Вм Vу.ч / Вм
Витрати на оплату праці з відрахуваннями, Взп Vр / Взп Vт / Взп Vв / Взп Vч / Взп Vу.ч / Взп
Валовий прибуток, П Vр / П Vт / П Vв / П Vч / П Vу.ч / П
Нормативна чиста додана вартість, Вч.дзп + Пн
Бухгалтерські витрати, собівартість, Вбзпам Vр / Вб Vт / Вб Vв / Вб Vч / Вб Vу.ч / Вб
Нормативні економічні витрати, Век = Вб + Пн Vр / Век Vт / Век Vв / Век Vч / Век Vу.ч / Век

 


Наприклад, витрачені кошти в момент придбання виробничих запасів, засобів виробництва й інших ресурсів за звичкою можна назвати витратами. Але з погляду національних стандартів бухгалтерського обліку, вони не визнаються витратами, тому що на цьому етапі (етапі придбання) вартість придбаних ресурсів – це активи, що є в наявності і від використання яких очікується одержання економічних вигод у майбутньому.

Під час передачі ресурсів у виробництво і їх використання на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) у результаті витрат одних видів активів утворюються інші їх види (з металу виготовляють деталі, що після складання утворюють готовий виріб). І на цьому етапі витрачені ресурси ще не визнають витратами, тому що ні вибуття активів, ні зменшення власного капіталу ще не відбувається. Вартість матеріальних ресурсів переходить до складу витрат на виробництво, тобто з одного виду активів в інший, і утворює фактичну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) чи залишається у складі незавершеного виробництва.

Тільки після зіставлення вартості фактичних витрат з доходом, для одержання якого вони здійснені, витрати можна визнати витратами звітного періоду, у якому отриманий цей дохід. Витрати, пов'язані з придбанням необоротних активів, використовуваних у господарській діяльності чи для здійснення соціально–культурних заходів, визнають витратами поступово шляхом нарахування амортизації.

Буває і так, що здійснені витрати не зумовлюють одержання доходу. Порядок визнання витрат витратами встановлений ПБО – 16.

Як відомо, текст Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, з яким працювали українські методологи, переведений з англійської мови українською та російською. Порівнявши значення термінів, уживаних в оригіналі й у перекладних текстах, можна припустити, що застосування тільки терміна “витрати” в міжнародних і національних стандартах бухгалтерського обліку пов'язане з неточністю перекладу [87].

На прикладі ВАТ “ЗАлК” виконаємо розрахунок показників економічної ефективності діяльності (табл. 2.13)

Як вибрати найкращий варіант господарської діяльності підприємства? Що є критерієм вибору найкращого варіанта? Якби йшлося про ефективність виробництва одного виду продукції, то критерієм вибору варіанта міг би бути максимум відношення обсягу продукції, що випускається (у натуральному вираженні), до економічних витрат виробництва чи мінімум економічних витрат виробництва в розрахунку на одиницю продукції, що випускається. Оскільки при оцінці економічної ефективності господарської діяльності підприємства результати й витрати виражені в грошовій формі, критерієм вибору може бути одиниця.

Узагальнювальним показником ефективності є відношення:

,                            (2.6)

де Е – показник економічної ефективності, од.;

Vр – обсяг реалізації продукції, грн/рік;

В – витрати виробництва (бухгалтерські витрати), грн/рік;

Пн – заданий (плановий) прибуток, грн/рік.

Тобто найкращим варіантом діяльності підприємства буде той, у якого показник економічної ефективності буде максимальним (Е = max). При порівнянні двох варіантів кращим варіантом буде той, у якого індекс обсягів реалізації (Iо.р) перевищує індекс економічних витрат виробництва (Iе), тобто

.

Тут: Vр1, Vр2 – обсяги реалізації в базовому і новому періодах, грн/рік;

В1, В2 – витрати виробництва в базовому і новому періодах, грн/рік;

Таблиця 2.13

Розрахунок пропонованої системи показників економічної ефективності господарської діяльності підприємства ВАТ „ЗАлК” у 2003 році (затратний підхід)

 

                                                           Результати,                                                                     грн/рік Витрати, грн/рік Реалізована продукція, Vр Товарна продукція, Vт Чиста продукція, Vч Умовно чиста продукція, Vу.ч
Амортизаційні відрахування, Ва 31,392 31,06 7,88 8,89
Матеріальні та інші витрати, Вм 1,39 1,38 0,35 0,40
Витрати на оплату праці з відрахуваннями, Взп 9,88 9,80 2,49 2,80
Валовий прибуток, П 6,64 6,58 1,67 1,88
Нормативна чиста додана вартість, Вч.дзп + Пн 3,97 3,94 1,001 1,18
Бухгалтерські витрати, собівартість, Вбзпам 1,18 1,17 0,29 0,33
Нормативні економічні витрати, Век = Вб + Пн 1,0001 0,992 0,25 0,28

 


Пн1, Пн2 – заданий (нормативний) прибуток у базовому і новому варіантах виробництва, грн/рік.

Узагальнювальний показник економічної ефективності є факторною кратною моделлю, що відображає причинно–наслідкову залежність результату і витрат. Перетворимо цю модель, використовуючи способи формального розкладання й подовження.

Якщо економічні витрати замінити на окремі елементи, кінцева модель у результаті перетворення набуває такого виду:

,

де V – річний обсяг реалізованої продукції, грн/рік; Ва –амортизація, грн/рік;

Вм – матеріальні та інші витрати, грн/рік;

Взп – витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, грн/рік;

Пн – нормативний прибуток, грн/рік.

Вираз являє собою співвідношення виторгу (валового доходу, обсягу реалізації) з економічними витратами підприємства. Критерієм вибору варіанта господарювання є умова, при якій виторг дорівнює (чи перевищує) економічним витратам товаровиробника. Це умова самооплатності виробництва.

Якщо подати амортизаційні відрахування у вигляді добутку середньозваженої норми амортизації й основних засобів, а матеріальні та інші витрати – добутку річної кількості оборотів оборотних коштів і середнього залишку оборотних коштів, одержимо вираз взаємозв’язку використаних ресурсів:

.

Тут: На – середньозважена норма амортизації, 1/рік;

Со – основні засоби, грн;

nоб – річна кількість оборотів оборотних коштів, оборотів/рік.

Обґрунтування методу визначення кількості оборотів оборотних коштів. Цей показник відрізняється від коефіцієнта оборотності оборотних коштів, який дорівнює відношенню обсягу реалізації до середнього залишку оборотних коштів.

Ми вважаємо, що останній показник характеризує ефективність використання оборотних коштів і не дорівнює кількості оборотів оборотних коштів. У ньому весь результат – обсяг реалізації – переноситься на ресурс, що витрачається на здійснення матеріальних витрат й оплату праці. Адже в обсязі реалізації містяться амортизація і прибуток, що не стосуються до оборотності оборотних коштів. Отже, при розрахунку кількості оборотів оборотних коштів з обсягу реалізації необхідно відняти амортизацію і прибуток, тобто показник дорівнює відношенню матеріальних та інших витрат і витрат на оплату праці (з відрахуваннями) до вартості оборотних коштів:

.

Обсяг реалізації є результатом кругообігу всіх фінансових ресурсів підприємства, а не тільки оборотних коштів.

Якщо представити витрати живої праці, нормативну (чисту додану вартість) сумою витрат на оплату праці й нормативного прибутку, то справедливим є вираз:

Взп + Пн = ∙Ч,

у якому  – коефіцієнт зведення чисельності персоналу до поточних витрат, грн/рік.∙чал. Метод його визначення уже викладено в дисертації. Ч – чисельність персоналу, чол.

Матеріальні та інші витрати (Вм) дорівнюють добутку річної кількості оборотів матеріальних витрат (nоб) на їх величину в одному обороті (См):

Вм = nоб · См.

Таким чином, взаємозв'язок використаних ресурсів у затратному підході може бути представлений математичним виразом:

,

де См – частина оборотних коштів, що забезпечує матеріальні та інші витрати (оборотні фонди), грн.

Тут показано, як у формулах при використанні затратного підходу є взаємозалежними ресурси підприємства – основні й оборотні кошти, чисельність персоналу. Затратний підхід дає змогу виявити методи розрахунку коефіцієнтів зведення цих ресурсів, методи зіставлення їх в одному виразі, пояснюють методичні неточності досліджень, що роблять спроби такого зіставлення.

У наших міркуваннях використовуємо прийняті раніше припущення. З метою спрощення викладу матеріалу будемо вважати, що підприємство випускає один вид продукції, усю продукцію буде негайно реалізовано, норма амортизації виражена не у відсотках за рік, а в частках одиниці за рік.

Ресурсний і затратний підходи відрізняються тим, що в першому випадку основний капітал визначається з урахуванням періоду обороту використовуваних фінансових ресурсів, а в другому – враховуються річні витрати виробництва. Це наочно видно, якщо представити математичну модель ефективності, основану на ресурсному підході у вигляді:

.

Для порівняння наведемо моделі, основані на затратному підході:

;

.

Моделі схожі, але наявні розбіжності.

Порівняйте nоб·Со і На·Со. Це не одне й те саме. Перший вираз, що представляє добуток річної кількості оборотів фінансових ресурсів на основний капітал, не підлягає економічному тлумаченню, не має економічного змісту, тому що амортизація основного капіталу здійснюється за нормами, взаємопов’язаними з амортизаційним періодом (плановим терміном служби основних фондів і нематеріальних активів). Другий вираз являє собою річні амортизаційні відрахування.

Аналогічно порівняємо nо·Соб і nоб·Соб. Перший вираз – це добуток річної кількості оборотів фінансових ресурсів на вартість оборотних коштів. Другий вираз – це добуток річної кількості оборотів оборотних коштів на їх величину.

Якщо можна логічно пояснити оборотність фінансових ресурсів у цілому, то оборотність кожного ресурсу, окремо узята за кількістю оборотів цих ресурсів, не підлягає логічному осмисленню. Це зумовлено тим, що загальний оборот грошового капіталу (фінансових ресурсів) відірваний від дійсних, реальних оборотів його окремих складових. Тільки добуток авансованих фінансових ресурсів на швидкість їх обороту дорівнює витратам виробництва.

Зіставлення ресурсного й затратного підходів, їх нестикування дає змогу зробити важливий висновок. При визначенні величини загальних використовуваних фінансових ресурсів (маси грошей), що перебувають у кругообігу підприємства, треба враховувати структуру капіталу, розділити його на основний і оборотний. Пропонуємо зарахувати до оборотного капіталу, крім оборотних коштів, і капіталізований прибуток як джерело витрат, що йдуть на формування фондів економічного стимулювання, створення резерву, виплату дивідендів тощо.

Отже, визначення величини фінансових ресурсів може здійснюватися за рівнянням обміну І. Фишера з певними застереженнями [45, с. 48]. Метод розрахунку фінансових ресурсів підприємства буде розглянутий у третьому розділі дисертації.

Використання запропонованих рівнянь самооплатності виробництва дає змогу побудувати ряд математичних моделей, що відображають причинно–наслідкові залежності часткових показників ефективності діяльності підприємства і дають можливість управляти ефективністю роботи підприємства.

Перша модель:

.

Модель показує причинно–наслідкову залежність амортизаціоємності, матеріалоємності, зарплатоємності і нормативної прибуткоємності продукції (рентабельності продажів). Амортиза-ціоємність продукції (Ае) – відношення амортизації до обсягу реалізації. Матеріалоємність продукції (Ме) – відношення матеріальних та інших витрат до обсягу реалізації. Зарплатоємність продукції (ЗПе) – відношення витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи до обсягу реалізації. Нормативна прибуткоємність (рентабельність продажів) (Рнп)– відношення нормативного прибутку до обсягу реалізації.

Отже,

Аее +ЗПе + Рнп 1.

Друга модель:

.

Друга модель установлює причинно–наслідковий зв'язок фондоємності продукції, коефіцієнта закріплення оборотних коштів і нормативної прибутковості.

Нагадаємо, що фондоємность продукції (Фе) – відношення основних засобів до обсягу реалізації, коефіцієнт закріплення (К3) –відношення вартості оборотних коштів до обсягу реалізації.

.

При викладенні матеріалу ми виходимо з висновку, що річна кількість оборотів оборотних коштів дорівнює обсягу реалізації за винятком амортизації і прибутку, поділеному на середній залишок оборотних коштів.

Третя модель характеризує взаємозв'язок часткових показників ефективності: фондовіддачі (Фо), матеріаловіддачі (Мо) і продуктивності живої праці (ПП). Продуктивність живої праці (вироблення живої праці) визначається відношенням річного обсягу продукції до чисельності персоналу:

Вважаємо, що затратний підхід до формування математичної моделі ефективності роботи господарюючого суб'єкта є методично більш обґрунтованим, відповідає всім вищевикладеним принципам, може бути основою для виявлення причинно–наслідкових взаємозв'язків основних часткових показників ефективності господарської діяльності.

Використання затратного підходу дає змогу виконати економічне обґрунтування співвідношення продуктивності праці й середньої заробітної плати, виходячи з фінансових можливостей підприємства.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 154; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.212.87.137 (0.127 с.)