Управління організацією професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

В Україні у досліджуваний періоду управління професійно - технічною освітою кадрів для швейної промисловості здійснювалося централізоване.

Безпосереднє управління навчально-виховним процесом, контроль за роботою училищ, планування підготовки в них робітників і напрямок закінчивших училище у народне господарство здійснював Державний Комітет Української РСР по професійно-технічній освіті і його місцеві органи (див. рис 2.2).

 

Рис. 2.2 - Схема професійно-технічної освіти УРСР

 

Комітет відповідав за виконання народногосподарських планів підготовки училищами профтехосвіти робітників високої кваліфікації й рівень їхньої підготовки, вивчав передовий досвід підготовки робітників і здійснював його поширення й впровадження.

 Саме в радянські часи в період з 1970 по 1990 роки склався наступна система професійного виховання в ПТНЗ) див табл. 111)

 

Таблиця 2.3

Система професійного виховання в професійно - технічних училищах України

Суб'єкти педагогічної діяльності	Функції суб'єктів педагогічної діяльності
Директор	Забезпечення системного підходу до організації ідеологічної й виховної роботи, створення необхідних умов для формування активної життєвої позиції, громадянськості й патріотизму учнів, забезпечення ефективної взаємодії й співробітництво з органами місцевого самоврядування, громадськістю, батьками; аналіз стану ідеологічної й виховної роботи з учнями й педагогами і її вдосконалювання.
Заступник директора по навчально-виховній роботі (виховній роботі)	Організація моніторингу ефективності ідеологічної й виховної роботи в навчальному закладі; взаємодія з органами державного управління, громадськими організаціями, трудовими колективами із проблем виховання учнівський молоді; аналіз результатів вивчення ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, ідеалів учнів. Організація умов для реалізації учнями активної життєвої позиції, соціальних устремлінь, якостей громадянина, патріота, трудівника; координація діяльності всіх учасників виховного процесу, батьків, учнів, спрямована на реалізацію ідеології й підтримку державної політики в умовах навчального закладу; розробка оптимальної моделі виховного процесу й ідеологічної роботи з урахуванням специфіки регіону, навчального закладу, контингенту учнів.
Куратор навчальної групи	Створення системи ідеологічної й виховної роботи із групою на весь період навчання. Постійний моніторинг ефективності виховної діяльності й динаміки особистісного розвитку учнів; стимулювання планів самовиховання й саморозвитку учнів; взаємодія у виховній і ідеологічній роботі з батьками учнів, представниками правоохоронних органів, виконавчої влади, депутатів, авторитетних діячів культури, науки, мистецтва; формування активної життєвої позиції, створення умов для соціальної адаптації учнів, формування громадськості, патріотизму, колективізму, здорового способу життя; використання потенціалу інформаційних годин для систематичного й своєчасного ознайомлення із суспільно-політичним життям країни; участь у створенні середовища, що виховує, навчального закладу, забезпечення соціального, професійного, особистісного становлення учнів; організація роботи органів самоврядування в групі, участь у семінарах, конференціях, підвищення кваліфікації, оволодіння новими формами й технологіями виховної й ідеологічної роботи.
Керівник кружка, секції, клубу	Організація роботи кружка, секції, клубу, спрямована на формування соціальної активності учнів, надання допомоги нужденної через виготовлення продукції, організація виставок, надання послуг населенню; планування заходів, спрямованих на підтримку й пропаганду культури, національних традицій, державності; шефство над підлітками групи ризику, пропаганда здорового способу життя; участь родин учнів у масових заходах, організація участі молоді в суспільно-корисній діяльності.
Культорганізатор	Організація й проведення культурно-масової роботи з підтримки державної внутрішньої й зовнішньої політики; надання допомоги людям похилого віку, ветеранам, що бідують; аналіз інтересів і потреб учнів і їхнє залучення до розробки й участі в різних виховних і культурно-масових програмах; застосування сучасних форм і методів виховної роботи, прилучення учнів до національних традицій, культурі; залучення батьків до проведення спільного дозвілля з учнями; установлення контактів і співробітництва з іншими зацікавленими організаціями з питань дозвілля учнів; проведення конкурсів, виставок досягнень учнів.
Викладач	Аналіз змісту й вивчення в рамках навчальних дисциплін питань функціонування держави, державної політики й ідеології; формулювання й реалізація виховної мети кожного уроку; розробка зразкової тематики рефератів, курсових і дипломних робіт, що відображають поглиблене вивчання учнями проблем ідеології, діяльність по формуванню світогляду; навчання ведення навичкам дискусії, формування переконань, висловлень власної думки, формування ініціативи, відповідальності, громадськості, патріотизму, працьовитості учнів; пропаганда активної життєвої позиції, аргументоване роз'яснення державної політики й інтересів країни; використання додаткових джерел інформації. Сприяти формуванню моральних якостей особистості, вихованню здорового способу життя учнів.
Бібліотекар	Аналіз і узагальнення змісту бібліотечного фонду навчального закладу, вивчення інтересів учнів; організація постійно діючих виставок, присвячених найбільш важливим подіям життя держави, суспільства; розробка списків рекомендуємої літератури із проблем виховання й ідеології, підготовка анотацій і виставок нових надходжень; участь в організації виховних заходів; пропаганда змісту газет і інших періодичних видань із проблем суспільно-корисного життя країни.
Майстер виробничого навчання	Створення умов для самовиховання й саморозвитку учня навчальної групи; участь у створенні середовища, що виховує, у навчальній групі, створення умов для професійного становлення що вчиться, взаємодія з органами учнівського самоврядування, профспілковою організацією; здійснення роботи з формування світогляду в рамках української державності, формуванню здорового способу життя
Вихователь	Організація разом з органами учнівського самоврядування, ідеологічної й виховної роботи в колективі учнів, формування колективізму, громадськості, здорового способу життя; створення сприятливої психологічної атмосфери в колективі; створення умов для розвитку особистості учнів; формування навичок культури побуту; взаємодія з батьками учнів, суспільними й державними організаціями.

 

В період с 1979 по 1990 в Україні зложилася й функціонувала певна система професійної підготовки кадрів. У цю систему входили: професійно-технічні училища, середні спеціальні навчальні заклади, інститути й університети. У навчальних закладах кожного рівня професійної освіти, як правило, реалізовувалася професійна освітня програма відповідного рівня й одного профілю підготовки. Так, швейний ПТУ могло випускати тільки робочих швейної професії; будівельне училище тільки будівельників.

Позитивною стороною даної системи професійної освіти можна вважати фундаментальну практичну підготовку по обраній професії (спеціальності), що включає навчальну й виробничу практику в ПТУ; навчальну, технологічну й переддипломну практику - у середній і вищій професійній освітній установах.

До початку 90-х років ХХ століття диверсифікованість професійних освітніх установ привела до зміни їхньої структури.

Перехід України на ринкові відносини поставив перед системою професійної освіти нові цілі, рішення яких ми бачимо в глибоких перетвореннях системи професійної освіти. Ці перетворення доцільно представляти у вигляді двох взаємозалежних процесів: удосконалювання існуючої освітньої системи й формування нових концептуальних підходів і умов її розвитку на основі прогнозних оцінок і стратегічних напрямків, у відповідності зі структурними зрушеннями в економіці й соціальній політиці держави. Нова система професійної освіти припускає розвиток і становлення особистості людини як професіонала протягом всього життя й тому повинна:

· надати окремої особистості свободу у виборі освітніх траєкторій у відповідності зі своїми здібностями, запитами й можливостями;

· ураховувати потреби замовників професійних кадрів у підготовці мобільних, орієнтованих на ринкові відносини фахівців;

· сприяти розвитку демократичних свобод у діяльності професійних освітніх установ, що вибудовують свої оригінальні освітні програми

Саме тому, починаючи з 1991 року в Україні створена нова система керування професійно – технічною освітою.

До державних органів управління професійно-технічною освітою ставляться:

- спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади в області професійно-технічної освіти - Міністерство освіти й науки України;

- міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, яким підлеглі професійно-технічні навчальні заклади;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська й Севастопольська міські державні адміністрації й створені ними органи управління професійно-технічно освіти;

- міжгалузева рада по професійно-технічній освіти

До повноважень МОН України в сфері професійно-технічної освіти ставляться:

- організація здійснення державної політики в області професійно технічної освіти;

- визначення перспектив і напрямків розвитку професійно-технічної освіти;

- розробка проектів законів, державного переліку професій по підготовці кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, визначення державних стандартів професійно-технічної освіти, типових навчальних планів і типових навчальних програм і інших нормативно-правових актів щодо функціонування й розвитку професійно-технічної освіти;

- створення, реорганізація, ліквідація державних професійно-технічних навчальних закладів;

- ліцензування й атестація професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності й підпорядкування;

- визначення на основі державного замовлення й потреб ринку праці обсягів підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації в професійно-технічних навчальних закладах кваліфікованих робітників;

- здійснення державного інспектування професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкування щодо рівня професійно-технічної освіти;

- організація й здійснення контролю за дотриманням законів і інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів;

- управління державним майном, що перебуває в користуванні підлеглих йому професійно-технічних навчальних закладів у порядку, встановленому законодавством;

- організація інформаційного забезпечення й статистичного обліку в області професійно-технічної освіти;

- організація науково-методичного забезпечення професійно-технічної освіти, впровадження в учбово-виробничий процес досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду;

- визначення нормативів і здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпечення підлеглих йому професійно-технічних навчальних закладів;

- розробка типових правил прийому до професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності й підпорядкування

В цей час виховна робота в системі професійно – технічної освіти розглядалася як складова частина професійної підготовки і до неї в передових професійно – технічних закладах, разом із традиційними суб'єктами виховної роботи (містерами, викладачами, кураторами й т. д), були залучені нові фахівці:

1. Соціальний педагог, у функції якого входить дослідження соціуму закладу освіти; організація соціального захисту й опіки учнів, організація соціально-педагогічного консультування батьків учнів й інших громадян, що проживають у мікрорайоні; соціально-педагогічна профілактика життєдіяльності й побуту учнів; соціальна підтримка в становленні особистості учнів; рішення проблем соціальної адаптації учнівський молоді, що опинилася в складних життєвих ситуаціях; визначення стратегії й змісту роботи по формуванню самосвідомості, громадської позиції молоді; здійснення роботи з формування традицій, ідеалів, світогляду в рамках білоруської державності; здійснення профілактики асоціальних проявів учнів, прилучення учнів до роботи з нужденними громадянами, залучення до волонтерського руху.

2. Педагог-психолог у функції якого входить здійснення психодиагностики, психокоррекції, психопрофілактики й психопросвітньої роботи, тісно взаємозалежної з особистісним, соціальним і професійним розвитком учнівської й студентської молоді, відповідно до цілей і завдань ідеологічної й ідейно-виховної роботи в закладах освіти.

 

Планування професійного виховання в професійно-технічних навчальних заставах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

Планування - підготовчий етап кожного управлінського циклу, тому йому приділяється одне з важливих місць у системі управління процесом виховання. В Україні в період з 1970 - по 1990 роки система планування виховною й освітньою роботою в ПТНЗ була жорстко централізованої, регламентувалася різними документами, видаваними на рівні міністерств і відомств, що ставляться до системи професійно – технічної освіти.

У жовтні 1970 долі Міністерством освіти УРСР був розповсюджений методичний аркуш «Про підсилення виховної роботи в системі професійно – технічної та середньої спеціальної освіти», у якому йшлося про те, що «принципами планування виховної роботи є: цілеспрямованість, систематичність (виховний процес як система); конкретність (конкретні справи, спрямовані на реалізацію мети); оптимістичність (найкращий варіант організації життєдіяльності); діалогічність (урахування думки всіх); індивідуальність (цілісне відношення до особистості кожного, забезпечення умов для її самоактуалізації); науковість (наукове розуміння процесів виховання); безперервність, послідовність; розмаїтість змісту форм і методів.

У плані виховної роботи відображаються результати й оцінки досягнутого; мети, стратегічні орієнтири майбутньої діяльності; програма дій колективу, спрямованих на досягнення поставлених цілей; реальні строки реалізації наміченого; відповідальні за виконання конкретних справ

На підставі мети виділяється група завдань, що стоять перед виховною роботою:

1. Організація позанавчальної діяльності учнів;

2. Стимулювання здорового способу життя;

3. Прилучення учнів до культури;

4. Створення учбово-виробничого колективу;

5. Виховання культури спілкування;

6. Виховання правової культури»

 У листі вказувалося, що «в установах професійно технічної й середньої фахової освіти слід дотримуватися наступних умов, що сприяють самовихованню:

1)  проводити диспути, бесіди, конференції з питань самовиховання, пропагувати зразки роботи над собою передовиків виробництва;

2) обговорювати проблеми самовиховання при підведенні підсумків дня й визначення завдань наступного дня;

3) розвивати критику й самокритику, підтримувати взаємну вимогливість учнів до один одному;

4) утягувати учнів у різні кружки, секції, тобто в конкретні види діяльності;

5) організовувати виставки, стенди та інші наочні засоби, що розкривають сутність самовиховання».

У листі відзначалося, що «аналіз результатів і оцінка досягнутого, безумовно, не може обмежуватися переліком виховних заходів за минулий навчальний рік. Важливо оцінити й осмислити підсумки проробленої роботи. Виявити недоліки й фактори, які неминуче привели до успіху, щоб урахувати в подальшій роботі.

Об'єктивну картину досягнутого рівня виховній роботі допоможуть одержати наступні джерела інформації: підсумкові матеріали діагностики навчально-виховного процесу, показники психологічних обстежень студентів, їхніх батьків, педагогів; результати перевірки документації, статистичні дані».

Централізоване планування діяльності ПТНЗ, засноване на методичних документах, єдиних підходах до виховання учнів швейного профілю після набуття Україною незалежності було замінено плануванням виховної роботи на рівні шкірного окремого учбового закладу.

У період з 1990 по 2000 рік у практику роботи професійно - технічних училищ увійшли принципи педагогічного менеджменту й саме на цій основі будується сучасний виховний процес.

У рамках драного походу під плануванням розуміється комплексна система мір і заходів, спрямована на здійснення цілей і завдань професійного виховання учнів, що стоять перед педагогічним колективом ПТУ.

Підготовка планів виховної роботи ПТУґрунтується на дотриманні ряду вимог, що забезпечують реальність, безперервність, конкретність їхнього виконання. Насамперед це дотримання вимоги цільової спрямованості. Цілеспрямованість у цьому випадку розуміється як певна цільова настанова, як урахування минулого досвіду роботи, що розвиває й поглиблює основні напрямки роботи педагогічного й учнівського колективів. Це постановка приватних цілей у діяльності вчителів, класних керівників, громадських організацій. Одним з вимог виступає перспективність планування, коли мети діяльності педагогами й учнями приймаються, по-перше, як емоційно пофарбовані цілі, близькі, зрозумілі, бажані й, по-друге, як стратегія, намічувана на тривалий строк, але проте реально усвідомлювана. У числі вимог, пропонованих до планування, необхідно виділити й таке, як комплексність. Дана вимога означає, що в ході розробки плану пропонується використання різноманітних засобів, форм, методів, видів діяльності в їхній єдності й взаємозв'язку. Дотримання вимоги об'єктивності ґрунтується на знанні об'єктивних умов діяльності навчального закладу, його матеріальних, економічних умов, місцезнаходження, природного й соціального середовища, можливостей педагогічного й учнівського колективів.

На жаль, зневага цими вимогами в роботі навчального закладу часто приводить до недостатньої аналітичної обґрунтованості, неконкретності, непогодженості в планах різних шкільних управлінських структур.

У практиці роботи навчального закладу розробляються три основних види планів: перспективний, річний і поточний.

Перспективний план розробляється, як правило, на п'ять років на основі глибокого аналізу роботи за останні роки.

Річний план охоплює час виховної роботи на весь навчальний рік, включаючи літні канікули. Підготовка плану роботи здійснюється протягом поточного навчального року й проходить кілька етапів.

Поточний план складається на навчальну чверть, він є конкретизацією загально навчального річного плану.

Таким чином, наявність основних видів планів дозволяє координувати діяльність педагогічного, учнівського й батьківського колективів. Ці плани є стратегічними стосовно планів роботи кураторів навчальних груп, майстрів виробничого навчання.

Вивчення досвіду роботи ПТУ показує, що планування розглядається часом як домінуюча функція керування виховним процесів у навчальному закладі. Зусилля керівників навчального закладу в такому випадку концентруються в основному на тому, щоб розробити план роботи, не забезпечивши його в організаційних, оцінному відносинах. Тому непогано спланована діяльність залишається нереалізованої, тому що не наведені в рух інші функції керування. Управлінський цикл, не одержавши свого розвитку, вгасає - у підсумку не досягається поставлена мета.

Такого положення можна б було уникнути, за умови наявності методологічних і інструктивних документів, що забезпечують процес планування виховної роботи в ПТУ, оскільки наявність даних документів і в період з 1970 по 1990 роки, припускало й контроль за їхнім виконанням, за ходом всі виховної роботи в ПТУ із боку органів управління освітою.

Така система на сьогодні відсутня, що спричиняється низьку якість планування навчально-виховної роботи в сучасних ПТУ і також змушує звернутися до досвіду планування, що мали місце в радянський період.