Аналіз розвитку нормативної бази з питань професійного виховання учнів професійно - технічних навчальних закладів швейного профілю

 

Важливість питань професійного виховання учнів ПТНЗ, у тому числі й ПТНЗ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТНЗ еволюціонувало протягом досліджуваного періоду (з 1970 року по 2000 рік).

В цей час розвиток швейної промисловості спричинив потребу в підготовці робітника нового типу, здатного високоефективно працювати, грамотно підходити до виконання своєї справи [49; 300

2 квітня 1969 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи для подальшого поліпшення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти», що відкрило новий етап в удосконалюванні підготовки робочих кадрів [3

ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР визнали необхідним здійснити поступове перетворення профтехучилищ із 1-3-літнім строком навчання в професійно-технічні училища з 3-4-літнім строком навчання по підготовці кваліфікованих робітників із середньою освітою із числа молоді, що закінчує восьмирічні загальноосвітні школи.

У постанові вказувалося, що в училищах з 3- 4-літнім строком навчання повинна здійснюватися підготовка робітників по найбільш складних професіях і спеціальностям, що вимагають загальної середньої освіти. У першу чергу випливало готовити фахівців з налагодження, ремонту й монтажу автоматичних ліній і верстатів із програмним управлінням; машиністів, радіо- і електромеханіків, апаратників хімічного виробництва, механізаторів вугільної й гірничорудної промисловості, робітників для будівництва й сільського господарства, обробників, поліграфістів, майстрів харчової, легкої промисловості, художніх промислів і підприємств побутового обслуговування, у тому числі швачок і працівників для швейного виробництва.

ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР поставили за обов'язок міністерствам і відомствам, керівникам підприємств, будівництв, колгоспів і радгоспів створити необхідні умови для проходження виробничої практики учням профтехучилищ, забезпечити широке ознайомлення їх з новою технікою й технологією виробництва, а також з передовими методами праці, виділяти, якщо буде потреба, інженерно-технічних працівників і кваліфікованих робітників для керівництва виробничою практикою учнів технічних-професійно-технічних навчальних закладів.

Особлива увага зверталася на формування в молоді ідейної переконаності й відданості справі Комуністичної партії, на виховання високих моральних якостей, свідомого відношення до праці й суспільної власності, готовності свято берегти й збільшувати революційні й трудові традиції робочого класу.

Постанова ставила за обов'язок відповідним державним органам вирішити також питання: поліпшення будівництва нових профтехучилищ; удосконалювання підготовки й перепідготовки керівних і інженерно-педагогічних кадрів навчальних закладів професійно-технічної освіти; поліпшення культурно-побутових і житлових умов працівників профтехучилищ і інші важливі питання.

Перетворення звичайних профтехучилищ у середні допускається тільки при наявності достатніх по площі й перебувають у зразковому стані навчальних, виробничих і культурно-побутових приміщень; навчальних майстерень, оснащених достатньою кількістю сучасного встаткування; кабінетів і лабораторій по всіх предметах професійного й загальноосвітнього циклів; технічних засобів для програмованого навчання; екранізованих класів, оснащених кіноапаратурою, і ін.

Професійна школа ставала не тільки основним джерелом підготовки кваліфікованих робітників, але й важливою ланкою в рішенні завдань завершення переходу до загальної середньої освіти в країні.

ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР. прийняли постанову відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 2 квітня 1969 р.

Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР і ЦК Компартії України й Ради Міністрів УРСР обговорювалися на засіданнях бюро обласних, міських, районних комітетів партії, зборах комуністів профтехучилищ. Глибоко й всебічно аналізувалося стан матеріально-технічної бази училищ і намічалися плани підготовки й переводу училищ у середні профтехучилища.

В 1972 р. Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті були затверджені нові навчальні плани. У них в основному, були усунуті недоліки навчальних планів 1969 р., але й вони були ще недосконалі.

XXIV з'їзд КПРС вніс у розвиток професійно-технічної освіти принципово нові положенні. Директивами з'їзду була встановлена необхідність значного збільшення підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних училищах для того, щоб молодь одержувала спеціальність до надходження на роботу. Таким чином, профтехучилища були визнані найбільш доцільними, що відповідає епосу будівництва комуністичного суспільства в нашій країні, формою підготовки робітників.

23 червня 1972 р. ЦК КПРС і Рада.Міністрів СРСР прийняли постанову «Про подальше вдосконалювання системи професійно-технічної освіти», яким поставили за обов'язок Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті, Ради Міністрів союзних республік, міністерства й відомства вжити заходів по усуненню недоліків у діяльності профтехучилищ, підвищенню якості навчальної й виховної роботи, домагатися, щоб профтехучилища готовили всебічно розвинених, ідейно стійких технічно освітніх молодих робітників, здатних освоювати й удосконалювати нову техніку.

З метою подальшого вдосконалювання професійно-технічної освіти ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР визнали необхідним:

- розширювати й зміцнювати середні профтехучилища як найбільш перспективну форму підготовки молодого поповнення робітничого класу, забезпечити в них високий рівень професійної й загальної середньої освіти молоді;

- розвивати технічні училища, що дають робочу кваліфікацію юнакам і дівчинам, що закінчили середню загальноосвітню школу [21, с. 27].

Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті разом з Міністерством освіти СРСР, Академією педагогічних наук СРСР, міністерствами й відомствами запропоновано розробити протягом 1972-1974 р. навчальні плани й програми для середніх профтехучилищ, забезпечивши в них науково обґрунтовані співвідношення професійної й загальноосвітньої підготовки, взаємозв'язок навчального, виховного й виробничого процесів; підготувати й видати відповідно до нових навчальних програм підручники й навчальні посібники для середніх профтехучилищ із урахуванням новітніх досягнень науки, техніки й передового досвіду.

Органам професійно-технічної освіти пропонувалося забезпечити впровадження ефективних форм і методів навчання учнів, широко застосовувати сучасні технічні засоби в навчальному процесі, підсилити ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Директори профтехучилищ, керівники підприємств, будівництв, радгоспів і колгоспів повинні значно поліпшити організацію й проведення виробничої практики учнів на передових підприємствах з високим рівнем організації праці.

Державний комітет Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті й Академія педагогічних наук СРСР були зобов'язані підсилити увагу до розробки наукових проблем профтехосвіти, направити зусилля вчених на подальше вдосконалювання профтехосвіти з урахуванням впливу технічного прогресу На працю робітників, їхню психологію; на найбільш удале сполучення професійної й загальноосвітньої підготовки в середніх профтехучилищах, зміст і організацію навчального й виховного процесів, раціональне співвідношення між різними формами професійного навчання. Визнано доцільним організувати в Академії педагогічних наук СРСР відділення педагогіки й психології професійно-технічної освіти Держплану СРСР, Державному комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті, Міністерству вищої й середньої фахової освіти СРСР, Радам Міністрів союзних республік було доручено передбачити підготовку інженерно-педагогічних працівників для навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, вжити заходів по підвищенню кваліфікації майстрів і викладачів профтехучилищ, підсилити увагу до роботи філій Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів.

У виконання цієї постанови ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР 24 липня 1972 р. прийняли постанову № 344, яким поставили за обов'язок Державному комітету Ради Міністрів УРСР по професійно-технічній освіті, обкоми, місткоми, райкоми Компартії України, Укрпрофради, ЦК ЛКСМ України, райкоми комсомолу направити свої зусилля на виконання рішень XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду Компартії України в області розвитку професійно-технічної освіти, підвищення якості навчальної і виховної роботи, звернувши особливу увагу на вивчення суспільних наук, формування в молоді основ комуністичного світогляду, виховання високих моральних якостей, патріотизму, інтернаціоналізму, свідомого відношення до праці й суспільної власності.

Відповідно до рішень XXV з'їзду КПРС і виходячи з потреби соціально-економічного розвитку суспільства на сучасному етапі, ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР поставили нові завдання по підвищенню рівня навчання й виховання робітників, особливо із середньою освітою, у спільній постанові від 30 серпня 1977 р. «Про подальше вдосконалювання процесу навчання й виховання учнів у системі професійно-технічної освіти» [8].

Постанова розвивала положення й висновки попередніх рішень партії й уряду із цих питань, конкретизувала й розвивала лінію партії по подальшому розширенню підготовки робітників із середньою освітою, і насамперед у середніх професійно-технічних і технічних училищах.

Вся система професійно-технічної освіти повинна була відповідати вимогам науково-технічного прогресу, завданням суспільного розвитку, бути тісно пов'язана з ідейним, моральним і трудовим загартуванням учнівської молоді.

У постанові ставиться завдання розвивати й поліпшувати роботу середніх професійно-технічних училищ як провідних навчальних закладів профтехосвіти, забезпечити їхнє раціональне розміщення відповідно до вимог суспільного виробництва й найбільш повного охоплення молоді професійною й загальною середньою освітою.

Учням створюються широкі можливості для продовження освіти й оволодіння інженерними й іншими спеціальностями. Педагогічним радам середніх професійно-технічних і технічних училищ представлене право дозволяти випускникам, що мають відмінні й гарні оцінки по всіх предметах і успішно витримав кваліфікаційні іспити, надходити (до 10% випуску училищ) у денні вищі навчальні заклади по відповідній спеціальності безпосередньо після закінчення училища.

Разом з тим у постанові відзначено, що в навчанні й вихованні молодих робітників у системі професійно-технічної освіти є ще чимало проблем і невирішених питань.

Ще велика кількість учнів готується по вузькопрофесійним спеціальностям, слабко розвивається навчання по сполучених професіях, не повною мірою задовольняються вимоги сучасного й завтрашнього виробництва до підготовки робочих кадрів [8].

Постанова звертає увагу па необхідність поліпшення роботи з морально-правового виховання учнів, формуванню стійких моральних норм, вихованню високої культури поводження, заснованої на свідомому розумінні майбутніми робітниками свого громадського обов'язку. У постанові поставлені завдання по випуску підручників, навчальних і методичних посібників.

Особливе місце для розвитку системи виховання робочої молоді мали рішення ХХVІ з'їзду КПРС.

У матеріалах ХХVІ з'їзду КПРС системі виховання робочих кадрів приділене особливе місце, позначені мети й завдання професійного виховання й освіти робочих кадрів, якими були: «підготовка для народного господарства технічно освітніх молодих кваліфікованих робочих кадрів відповідно до вимог соціально-економічного й науково–технічного прогресу, які володіють сучасним економічним мисленням, глибокими й міцними знаннями основ наук, виробництва, сучасної обчислювальної техніки, високим професійною майстерністю, здатних успішно освоювати нову техніку й технологію, брати активну участь у їхньому створенні; ідейно - політичне виховання, формування в учнів марксистсько-ленінського світогляду, виховання комуністичної переконаності, радянського патріотизму й соціалістичного інтернаціоналізму, готовності до захисту соціалістичної Батьківщини, правильного розуміння внутрішньої й міжнародної політики КПРС і Радянської держави, що відбуваються в країні й світі подій; виховання майбутніх молодих робітників свідомими й активними членами розвиненого соціалістичного суспільства, дбайливими хазяями своєї країни із властивому робітничому класу революційною ідеологією, мораллю, інтересами, колективістською психологією, високими моральними якостями, культурою праці, поведінки й побуту; виховання дбайливого відношення до соціалістичної власності, природі, пам'ятникам історії й культури; правове виховання, прищеплювання учнем поваги до радянських законів і правил соціалістичного гуртожитку, формування свідомості необхідності їхнього дотримання; естетичне виховання, розвиток потреби й здатності брати участь у створенні прекрасного в житті, праці й мистецтві; фізичне виховання, зміцнення здоров'я учнів.

Середні професійно - технічні училища, здійснюючи покладені на них завдання, забезпечують всебічний, гармонічний розвиток учнів на основі підвищення професійного рівня всього викладацького складу, майстрів виробничого навчання».Таким чином, ХХІ з’їзд КПРС уперше позначив комплексний похід до проблеми виховання учнів професійно - технічних училищ.

Виконуючи рішення ХХІ з’їзду КПРС з 1982/83 навчального року середні професійно-технічні училища почали працювати по нових навчальних планах і програмам, розробленим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті разом з Міністерством освіти СРСР, Академією наук СРСР і Академією педагогічних наук СРСР.

В 1985 р. у Донецьку й Львові були проведені зональні наради директорів професійно-технічних училищ республіки, у яких взяли участь секретарі партійних, комсомольських організацій, працівники апарату ЦК Компартії України, Ради Міністрів УРСР, ЦК ЛКСМУ, Госпрофобра СРСР і Госпрофобра УРСР, секретарі обкомів партії. На нарадах проаналізований стан навчально-виховного процесу в навчальних закладах профтехосвіти, намічені міри його подальшого вдосконалювання - відзначалося, що стан виховної роботи в професійно - технічних училищах перебуває на недостатньому рівні, про що свідчить ріст правопорушень, чинених учнями професійно - технічних училищ.

У цілому, відмітною рисою даного періоду є те, що в ці роки питання виховання, загальноосвітнього й професійного навчання постійно перебували в центрі уваги партійних, профспілкових і комсомольських організацій, що й відображалося в рішеннях з'їздів, нормативних документах, програмах і т.д.

Основними рисами виховної роботи в професійно-технічних училищах, що готовить кадри для швейного виробництва в період з 1970 по 1986 роки були

1) державний характер виховної роботи,

2) єдність навчання й комуністичного виховання;

3) співробітництво школи, родини й громадськості у вихованні учнів професійно - технічних училищ, сполучення виховання учнів з «практикою комуністичного будівництва»;

4) науковий характер виховання учнів професійно - технічних училищ, на основі досягнень педагогічної науки.

5) тісний зв'язок виховної роботи із системою професійної підготовки майбутніх робітників швейного виробництва

При цьому поряд із загальною системою виховної роботи в системі професійних училищ швейного профілю особливе місце в даній роботі приділялося комсомольським організаціям.

Така роль комсомолу в процесі виховання робочої молоді випливала з ведення завдань виховання лідерами СРСР: «Центральним завданням комсомолу, — говорив у своїй доповіді на XXVІ з'їзді КПРС Л. І. Брежнєв, були й залишаються виховання молоді в дусі комуністичної ідейності, відданості нашій Радянській Батьківщині, у дусі інтернаціоналізму, активна пропаганда норм і духовних цінностей нашого суспільства». «Виховання робочої зміни, робота з робочою молоддю повинні постійно перебувати на порядку денному всіх комсомольських організацій системи професійно-технічної й фахової освіти як одне з головних питань», - підкреслив Л. И. Брежнєв у своїй мові на з'їзді.

Оскільки рішення з'їздів партії мало в СРСР законодавчий характер, то слова Л. І. Брежнєва були сприйняті як законодавчо обґрунтоване керівництво до дії й роль комсомольських організацій у вихованні робочих кадрів у система професійно – технічної освіти істотно зросла.

Подальший розвиток законодавство України в сфері професійно-технічної освіти одержало вже в період незалежності, при цьому треба визнати, що в нормативних документах новітнього періоду проблемам виховання робочих кадрів у системі професійно – технічної освіти приділяється значно менше місця.

У цілому на сьогодні системі виховання учнів ПТНЗ приділяється менше уваги, основний натиск робиться на професійній підготовці робітників - швейників.

Конституція України гарантує кожному право на освіту, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, задоволення національно-культурних і мовних потреб, вільний розвиток своєї особистості, право на свободу світогляду, право набувати спеціальні знання, що дають можливість вибору професії та роду трудової діяльності.

В Україні прийнято низку законів, що сприяють забезпеченню прав громадян на освіту. Передусім це Закон України «Про освіту», прийнятий у 1991 р., закони України «Про загальну середню освіту» (1999 р.).

Правові, організаційні, фінансово-господарські засади функціонування та розвитку професійно-технічної освіти визначаються безпосередньо Законом України "Про професійно-технічну освіту", що є законодавчим актом прямої дії, прийнятий у лютому 1998 року. Відповідно до цього Закону професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. Таким чином, нормативно-правова база, що діє в період з 1970 року по 2000 рік, забезпечувала виховання учнів професійно - технічних училищ і сприяла проведенню виховної роботи під час навчально-виховного процесу в професійно - технічних училищах. На нашу думку, накопичений досвід навчання й виховання підростаючого покоління в професійних навчальних закладах швейного профілю містить багато повчального й для сучасності. Зокрема, завдяки вивченню історії професійно-технічного навчання робітників - швейників представляється можливим:

- вивчити виникнення прогресивних форм і методів навчання й тенденції їхнього постійного вдосконалювання;

- розкрити особливості форм і методів виховної роботи в професійних навчальних закладах швейного профілю;

- розробити науково обґрунтовану концепцію професійного виховання майбутніх робітників швейного виробництва в Україні.

Без вивчення історії професійно-технічної освіти як явища педагогічного не можуть бути глибоко осмислені питання розвитку форм і методів навчання й виховання в сучасній системі професійно - технічної освіти.

Висновки з І частини роботи

 

Отже,. виховна робота - це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища й управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою рішення завдань професійного розвитку. Логіку виховного процесу не можна визначити заздалегідь. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне рішення конкретних завдань, орієнтованих на мету. Виховання й викладання в системі роботи викладача, майстра виробничого навчання в ПТУ невіддільний одне від одного.

Ми визначили, що професійне виховання майбутніх робітників - швейників у професійно-технічних навчальних закладах є найбільш ефективною й що відповідає вимогам науково-технічного прогресу формою освіти. Воно володіє рядом переваг у порівнянні з підготовкою робочих кадрів безпосередньо на виробництві. Професійно-технічні училища (ПТУ) забезпечують освоєння молоддю теоретичних знань і практичних навичок під керівництвом кваліфікованих викладачів і досвідчених майстрів виробничого навчання, що дозволяє не тільки формувати навички професіоналізму, але й виховувати працьовитість, формувати високу мотивацію до професії.

Також, розглядаючи зміст професійного виховання ми дійшли висновку, що основною метою професійного виховання є формування відповідності індивідуальних якостей особистості вимогам професії.

В першій частині роботи ми визначили, що у радянський період важливе місце в діяльності професійно-технічних навчальних закладах займала виховна робота, спрямована на різні сторони розвитку особистості майбутнього працівника, яка здійснювалася у різноманітних формах, при цьому особливе місце в системі виховної роботи приділялося ідеологічному вихованню учнів.. На сьогодні системі виховання учнів ПТУ приділяється менше уваги, основний натиск робиться на професійній підготовці робітників - швейників

Разом з тем, важливість питань професійного виховання учнів ПТУ, у тому числі й ПТУ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТУ еволюціонувало протягом усього досліджуваного періоду (з 1970 року по 2000 рік).

В цілому на нашу думку, без вивчення історії професійно-технічної освіти як явища педагогічного не можуть бути глибоко осмислені питання розвитку форм і методів навчання й виховання в сучасній системі професійно технічної освіти.