Корпоративний імідж та імідж менеджера

Корпоративний, або організаційний імідж — це образ організації, сформований у сус-пільній свідомості, цілісне сприйняття організації різними групами людей. Імідж компанії, що існує в свідомості співробітників, це її внутрішній образ. Імідж ком-панії у свідомості клієнтів, конкурентів, партнерів, тобто людей, що не входять у число співробітників, — це зовнішній її образ. Формуватися імідж починає одразу ж, як тільки компанія виходить на ринок. Проте в більшості випадків у керівників немає ні часу, ні сил, ні грошей, щоб цілеспрямовано його корегувати у бажаному напрямку. У цьому випадку він складається стихійно. Найчастіше стихійний імідж має як позитивні, так і негативні риси. Через це про одні і ті ж самі компанії ми часом чуємо протилежні думки. Як тільки керівництво компанії задається питаннями, чим відрізняємося від конкурентів, якими засобами може залучити інші групи споживачів, можна говорити про початок формування іміджу. Цей процес включає кілька етапів. Спочатку необхідно зафіксувати вже сформований імідж. Для цього застосовуються різні методи діагностики, у тому числі опитування, анкетування, спостереження, фокус-групи. На наступному етапі виявляють плюси і мінуси. Виходячи із завдань, позитивними рисами іміджу є ті, що сприяють їх рішенню, а негативними — ті, що перешкоджають вирішувати поставлені завдання. Черговий етап, на якому передбачає визначення заходів з нейтралізації негативних рис і посилення впливу позитивних. Складається програма роботи з іміджем. Образ компанії з’являється у свідомості споживачів під впливом різних контактів з компанією — як безпосереднього спілкування зі співробітниками, так і знайомства з рекламною продукцією або відвідування виставок та презентацій. Великі компанії прагнуть домогтися зовнішньої однаковості, у поведінці і стилі спілкування співробітників контактної зони. Ціль, що переслідується, — максимально нівелювати індивідуальні особливості співробітників і привернути увагу споживача до компанії. Рекламні послання містять, як правило, пряме й опосередковане повідомлення. Прихована інформація може транслюватися через символіку зображень і кольору. Робота з іміджем — кропітка й тонка, вона задіює багато рівнів, процесів і людей у компанії, але в умовах конкуренції без цього не обійтися. Поняття іміджу організації включає дві складові: описову (або інформаційну), яка є образом організації, і оцінну або пов’язану зі ставленням. Оцінну складову, пов’язану зі ставленням, котра існує, що будь-яка інформація про організацію спонукає до оцінки й емоцій, які можуть мати різну інтенсивність, прийматися або відкидатися. Люди оцінюють імідж організації через призму свого минулого досвіду, ціннісних оріє-нтирів, загальноприйнятих норм, принципів тощо.Образ і оцінка піддаються лише умовному концептуальному розрізненню. У реальності вони нерозривно пов’язані. Імідж організації може бути позитивним, негативним, нечітким. Метою організації є формування позитивного іміджу. Він підвищує її конкурентоспроможність на ринку, залучає споживачів і партнерів, прискорює продажі й збільшує їх обсяг, полегшує доступ до різних ресурсів — фінансових, інформаційних, людських, матеріальних. Успішний процес форму-вання корпоративного іміджу потребує планування, організації, контролю. Таким чином, імідж організації можна розглядати як існуючу в свідомості людей систе-му образів і оцінок. Структура іміджу організації включає вісім складових: 1. Імідж товару (послуги) — уявлення людей про унікальні характеристики, якими, на їхню думку, володіє товар:•функціональна цінність товару — це основна вигода або послуга, що забезпечує товар;•додаткові послуги (атрибути) — те, що забезпечує товару відмітні властивості (назва,дизайн, упакування, якість тощо). 2. Імідж споживачів товару включає уявлення про стиль життя, суспільний статус і де-які особистісні (психологічні) характеристики споживачів. 3. Внутрішній імідж організації — це уявлення співробітників про свою організацію. Основними детермінантами його є культура і соціально психологічний клімат. 4. Імідж керівника або основних керівників організації включає уявлення про здібнос-ті, установки, ціннісні орієнтації, психологічні характеристики й зовнішність керівника. 5. Імідж персоналу — це збірний, узагальнений образ персоналу, що розкриває най-більш характерні для нього риси. 6. Візуальний імідж організації — уявлення про організацію, субстратом яких є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер’єр офісу, торговельних і демонстраційних за-лів, фірмову символіку організації тощо. 7. Соціальний імідж організації — уявлення широкого загалу про соціальні цілі й роль організації в економічному, соціальному й культурному житті суспільства. 8. Бізнес-імідж організації — уявлення про організацію як суб’єкта ділової активності. Його складовою є ділова репутація, обсяг продажів, відносна частка ринку, інноваційність технології, широта асортименту товарів, гнучкість цінової політики тощо. Імідж організації має відносну стабільність. Під особистим іміджем розуміють образ людини, як правило, авторитетний, соціальний статус, що має високу (позитивну) оцінку оточуючих. Так, якщо менеджер сприймається людьми як респектабельна людина, то про нього говорять, що у нього «є імідж». Складові іміджу менеджера: Сугестія іміджу. Сугестія — це властивість й уміння людини впливати на інших людей, яка проявляється як не усвідомлено, так і за допомогою спеціальних прийомів. З точки зору діяльнісного підходу до аналізу феномена сугестії в ньому переплітаються два елементи — упевненість і позитивна енергетика. Впевненість у собі є наслідком нашої самооцінки, тобто відчуття того, як ми виглядаємо в очах інших осіб. Якщо ми бачимо, що люди цінують нас, ми міцніше тримаємося на ногах, намагаємося вдосконалюватися. Якщо ж відчуваємо (або нам здається), що люди відвертаються від нас, ми починаємо сумніватися в собі, а від цього все валиться з рук, нічого не виходить. Навряд чи при такому рівні самооцінки ми зможемо досягти успіху в якій-небудь діяльності.   Позитивна енергетика. Енергетика — це психічна сила, здатність людини реалізувати свої можливості, у тому числі силу впливу. Вона може бути як негативною, націленою на придушення об’єкта взаємодії, так і позитивною, спрямованою на спонукання його до морально схвалених дій. Зовнішній вигляд. Насамперед це конституція — зріст, вага, статура. Найсильнішим випромінювачем позитивної енергетики є обличчя людини, причому обличчя з гармонійно розвинутими компонентами (чоло, ніс, брови, вуха, очі). Найбільшу сугестивність має об-личчя у вигляді злегка витягнутого прямокутника. Варто мати на увазі, що люди мають у своїй уяві своє сприйняття зовнішності й верхнього одягу. Шаблонів тут немає. Слід пам’ятати одне: якщо конституція й верхній одяг (які повинні гармоніювати) сприймаються позитивно, сугестивність буде високою. Однак про одяг слід говорити окремо. Манера одягатися Чисто й охайно одягнені люди вселяють більше довіри, ніж одягнені абияк, неохай-ні й нечесані. Водночас не викликають довіри одягнені модерново. Одяг менеджера повинен відповідати простим життєвим канонам: чоловікам необхідно носити темні черевики, темні шкарпетки, відпрасовані штани, сорочку й краватку; жінкам варто одягатися по-діловому, з ретельно подібними туфлями й сумками. Згідно з усталеними в ділових колах поглядами, від того, як Ви одягнетеся, багато в чому залежатиме стануть Вас слухати інші люди чи ні, зможете Ви керувати ними чи навпаки.