Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.

Імена по батькові

 

1. При утворенні чоловічих імен по батькові вживають суфікс

 

-йович, -ович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркія-нович, Васильович, Семенович (Сеньович) та ін.

 

2. При утворенні жіночих імен по батькові вживають суфікс

 

-івн(а), після голосних — -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна та ін.

 

3. Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил, їх слід пам'ятати:

 

Григорій — Григорович, Григорівна Сава — Савич (-ович), Савівна

 

Ілля — Ілліч, Іллівна

 

Микита — Микитович, Микитівна

 

Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)

 

4. У родовому відмінку жіночі імена по батькові закінчуються тільки на -івн(и), -ївн(и), у давальному — -івн(і), -ївн(і). Наприклад:

 

Р. Вікторії Володимирівни (неправильно: Володимирівно)'

 

Людмили Тимофіївни Тимофіївно'і) Д. Вікторії Володимирівні (неправильно: Володимирівни Людмилі Тимофіївні Тимофіївній)

 

 

Особливості правопису українських прізвищ.

 

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Заєць, Швець, Короленко, Коваль.

Стосовно правопису прізвищ, що прийшли з інших мов, то загальна закономірність така: прізвища не перекладаються, їхня вимова передається українською графікою. При записі прізвищ українською мовою виділяємо такі основні правила:

 

Російська літера е у прізвищах передається;

 

1. Літерою е після приголосних: Лермонтов, Александров, Державін.

 

2. Літерою є:

 

а) на початку слів: Єгоров, Єршов, Євдокимов;

 

б) у середині слів після голосного, м'якого знака й апострофа: Благоєв, Ісаєнко, Аляб'єв;

 

в) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв. -єєв: Матвєєв, Ломтєв, Тимірязєв;,

 

г) якщо в російському корені е відповідає в аналогічних українських словах і: Пєшков (бо пішки), Бєлінський (бо білий).

 

Російська літера е передається:

 

1. Звукосполученням йо;

 

а) на початку слова: Йолкін, Йоханоб;

 

б) у середині слова після голосного: Окайомов, Бугайов;

 

в) після б, п, в, м, ф: Соловйов, Воробйов, Муравйов;

 

2. Сполученням ьо після приголосних, коли е позначає сполучення м'якого приголосного з о: Ковальов, Пельонкін, Новосьолов.

 

3. Літерою о під наголосом після ч, ш, щ. Грачов, Пугачов, Лихачов, Хрущов, Щипачов.

 

Російська літера и передається:

 

1. Літерою і:

 

а) на початку слова: Ісаєв. Іванов;

 

б) після приголосного (крім шиплячих та ц): Мічурін, Зволінськи;

 

в) в кінці невідмінюваних прізвищ: Росіні, Борутті.

 

2. Літерою ї:

 

а) після голосного: Воїнов, Гзоїм;

 

б) після м'якого знака й апострофа; Ільїн, Гур’їн.

 

3. Літерою и:

 

а) після ж, ч, ш, щ, ч перед приголосним: Чичиков, Щиглов, Шишкін, Гущин.

 

б) у префіксі при -: Привалов, Пришвін;

 

в) у суфіксах -ч, -ик, -иц, -ищ: Рудич, Радищев, Фучик, Новиков;

 

г) у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов'янських мов: Денисенко (Денис), Тихомиров (тихий, мир), Пивоваров (пиво варити). Але: Ніколаєв, Нікітін, Філімонов.

 

Російська літера ы у прізвищах передається

 

1. Літерою и: Циганков, Крутих, Чернишов.

 

Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються: ьій – ий, ий – ій, ий – ий, ая – а, яя – я: Бєла, Крайня, Крайній, Залеський, Бєлий.

 

Закінчення -ой передається через -ой: Полевой, Толстой, Донськой.

 

У прізвищах м 'який знак пишеться:

 

1) у суфіксах -ськ, -зьк, -цьк: Збанацький, Бронський,

 

2) після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова: Лось, заєць, Соболь (але у неслов'янських прізвищах ь не пишеться: Моріц, Ліфшиц);

 

3) перед я, о, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Ільюшин;

 

4) перед приголосними: Вольнов, Дідьков, Коньков,

 

Апостроф у прізвищах пишеться після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, щ, р перед я, ю, є, ї: Аляб 'єв, Водоп 'янов, Григор 'єв, Рулс 'є, Монтеск 'є, Лук 'янов.

 

Перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

 

Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.

 

Чи с л і в н и к и — слова із значенням певної, чітко визначеної кількості.

1. У сучасній українській літературній мові розрізняють два основних розряди числівників – кількісні (відповідають на питання скільки?) і порядкові (відповідають на питання котрий?): пор. два, двадцять, двісті /другий, двадцятий, двохсотий.

У розряді кількісних числівників виокремлюють слова, що позначають:

- цілі числа: сім, п ’ ятдесят, триста двадцять;

- дробові числа (частини від цілого): дві п ' ятих, десять цілих, сім сотих;

- збірні числа (сукупність предметів): двоє, десятеро, обидві, обидва, обоє.

Збірні числівники утворюються від числівників від 2 до 20 та числівника 30.

Збірні числівники вживаються лише з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот ( шестеро викладачів, п ’ ятеро дівчат ), та з іменниками, що вживаються лише в множині ( троє дверей, семеро дітей ).

З іменниками жіночого роду вживається лише числівник обидві: обидві студентки.

2. Для правильного оформлення документів, у тому числі юридичних текстів, важливо знати правила запису цифрової інформації:

• Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру), записується словом, а не цифрою: пор. комісія у складі п ’ яти осіб / ділянка розміром 5 га.

• Простий числівник на позначення часових меж записується словом: за три місяці до закінчення дії договору.

• Дата може записуватись трьома способами:

- цифровим: 26.07.2009, 12.01.1999;

- словесним: двадцять шостого липня дві тисячі дев ’ ятого року;

- комбінованим: 26 липня 2009 року.

Для позначення дати до десятого числа місяця до запису додають нуль:

пор. 03.06.2009 / 03 червня 2009 року.

• Складні і складені числівники записуються цифрами (крім випадків, коли вони стоять на початку речення): пор. Було придбано 356 одиниць електротоварів / Триста п ’ ятдесят шість одиниць електротоварів було придбано.

• Для позначення великих числових даних використовують змішаний

запис: 568 тис., 780 млн., 24 млрд.

• Навчальний і фінансовий рік записуються за зразком:

2009/10 навчальний рік ( н. р .). У записі грошових сум цифровий спосіб часто дублюється словесним: 809 тис. ( вісімсот дев ’ ять тисяч ) грн.

• Порядкові числівники записуються цифрою із додаванням відмінкового закінчення: товари 1- го ґатунку. Якщо дається перерахування, закінчення вказують лише один раз після останньої цифри: товари 1,2,3- го ґатунку. Якщо порядковий числівник записується римською цифрою, відмінкове закінчення не додається:

пор. 1- й етап конкурсу / І етап конкурсу.

• Складні слова, де перша частина – числівник, записуються комбінованим способом: 7- річний, 80- кілометровий. Дозволяється скорочений запис одиниць вимірювання: пор. 50 кг ( п ’ ятдесят кілограмів ) / 50- кг ( п ’ ятдесятикілограмовий ).

• У складних словах

- числівники дев ’ яносто, сто мають форму називного відмінка: дев ’ яностокілометровий, столітній;

- числівники сорок, двісті – дев ’ ятсот мають форму родового відмінка: сорокакілометровий, двохсоттонний;

- числівник тисяча виступає у формі тисячо -: тисячорічний;

• Приблизну кількість можна передавати за допомогою слів більше, менше, понад, зверх, приблизно, близько:

• Не використовуйте для позначення приблизної кількості прийменник біля; він має просторове значення: пор. близько 250 тис. слів (а не біля 250 тис. слів) / біля дороги.

 

Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.

 

1. У кожній розвиненій мові дієслова становлять найчисленнішу (після

іменників і прикметників) групу лексем.

У сучасній українській літературній мові п’ять дієслівних форм:

- інфінітив: виконувати, виконати;

- особова: виконую, виконуйте, виконайте, виконував ( би ), виконав ( би ),

виконуватиму, виконаю та ін.;

- дієприкметник: виконуваний, виконаний;

- дієприслівник: виконуючи, виконавши;

- безособова: виконано, прийнято.

Як засіб відтворення динаміки життя дієслово найчастіше

використовується в усно-розмовному і художньому мовленні, значно рідше в

офіційно-діловому і науковому стилях.

2. Стилістична потужність дієслів міститься і в їх семантиці, і в

розгорнутій системі морфологічних форм (спосіб, час, особа та ін.).

Багатство, розгалуженість дієслівних форм зумовлюють багатство й

розгалуженість функцій, властивих дієслівним формам.

 

Інфінітив

Інфінітив, або неозначена форма дієслова в сучасній українській мові

закінчується на - ти (інфінітивний суфікс). Форми складать, говорить є

просторічними і в юридичних текстах неприпустимі.

Інфінітив в офіційно-діловому стилі часто вживається як частина

складеного присудка: прошу вжити суворих заходів, прошу надати чергову

відпустку, наказую звільнити з посади, пропонуємо продовжити терміни.

Інфінітив може вживатися у значенні різних способів дієслова, а саме:

- у ролі дійсного способу: Мені цього не здолати;

- у значенні умовного способу: знати б, те впасти;

- у ролі наказового способу: Мовчати і слухати! (див.

А.О. Капелюшний).

Особові дієслова

Змінна дієслівна форма. Зміна можлива за різними граматичними

категоріями: час, спосіб, число, особа, рід.

У формах теперішнього часу стилістично різними є пари говоримо –

говорим, складаємо – складаєм і под., складає – склада, доповідає – доповіда.

Друга форма в наведених парах притаманна розмовному стилю.

Поширеними і стилістично вагомими можуть бути такі мовленнєві

процеси:

- стилістична заміна в системі дієслівно-часових, способових і

числових форм: Пишемо! замість Пиши! чи Пишіть !;

- заміна однієї часової форми іншою: Потяг відправляється через годину

(теп. час замість майб. часу); Потяг відправлявся через годину (мин. час

замість майб.).

- використання простої і складеної форм майбутнього часу

недоконаного виду (робитиму – буду робити). Проста форма є стилістично

нейтральною, складена має книжне забарвлення, тому є характерною для

офіційно-ділового і наукового стилів.

 

 

Для уникнення помилок в особових формах дієслова потрібно вміти

визначати дієвідміну (спосіб зміни дієслів за особами і числами).

Форми просе, носе, робе є діалектними. Літературною є норма просить,

носить, робить.

Для української мови є характерною проста форма наказового способу

у першій особі множини: робімо, бережімо, складаймо, читаймо. Деякі

дієслова у наказовому способі мають паралельні стилістично нейтральні

форми: визначити – визнач / визначи, креслити – кресль / кресли і под.

Безособові дієслова

Безособові форми дієслів утворюються від пасивних форм

дієприкметників за допомогою суфікса -о-: викладений – викладено,

підписаний – підписано, прийнятий – прийнято, взятий – взято. Безособові

дієслівні форми складають граматичну основу безособових речень.