Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.

II. Практичний блок

 

1. Вибір стійких зворотів, побудова словосполучень.

2. Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.

3. Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.

4. Особливості правопису українських прізвищ.

5. Основні вимоги до відтворення запозичених прізвищ.

6. Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.

7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.

8. Складні випадки керування в українській мові.

9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.

10. Правильність уживання стилістичних норм.

11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.

12. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

13. Особливості відтворення слів іншомовного походження.

14. Нормативність наголошення слів.

16. Форма звертання (кличний відмінок).

18. Правильне вживання паронімів, синонімів, омонімів.

19. Правопис слів іншомовного походження.

20. Скорочування слів і словосполучень.

 

Слова в нашій мові часто об’єднуються не тільки у вільні слово­сполучення (письмова робота, вийшла в поле, брати та сестри), а й у стійкі або фразеологічні словосполучення, що сприймаються як єдине, неподільне на окремі частини ціле. Фразеологізми — це іскрометні скарби мовної образності, „дозрілі квітки мислення», які надають висловленій думці національного колориту. До фразеології належать усталені в мові звороти та вислови, прислів’я, приказки та крилаті слова: носиться, як чорт з грішною душею; де не посій, там і вродить­ся; як мертвому припарка; держати хвіст бубликом; не їла душа часни ку — не буде й смердіти; книга — джерело знань; пішов у ріст, як заєць у хвіст; сон рябої кобили; якрак свисне; диба, як муха по сметані; водить очима, наче злодій по ярмарку; стрибнув, як жаба в болото; бреше, як шовком шиє; бреше, як попова сучка; вчепився, як чорт у грішну душу; коса, як мишачий хвіст; як блоха на аркані; як Сірко в коморі; блудлива овечка; аж блохи перелякались; старій жабі по коліна; яке ди бало, такого й здибало.

 

Розрізняють три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

 

Фразеологічні зрощення — це стійкі звороти, специфічні для даної мови, що виражають єдине поняття і мають одне значення. Лексичне значення цього стійкого словосполучення не збігається з лексичним значенням слів, що входять до його складу. Так, наприклад, лексичне значення фразеологічного зрощення: у нього і кози в золоті,і цап у намисті, — тобто він багатий, абсолютно не збігається із лексичним значенням кожного із складових слів. Аналогічно:

 

- п яниця — у горілці кисне; заглядає у пляшку; лика не в яже; йде під мухою;

 

- багато — кури не клюють; ніде курці ступити;

 

- пропало — котові під хвіст; ні за цапову душу;

 

- не потрібний — як корові сідло; як голому пояс; як зайцеві бубон;

 

- робити щось спроквола — тягти Сірка за хвіст;

 

- залицятися — пускати бісики;

 

- нічого не одержати — дуля з маком;

 

- бідна — як церковна миша; як чумацька воша;

 

- повільно — як сонна муха; як мокре горить;

 

- з нього вірьовки в ють, його кури загребуть — так говорять про слабовольну, безхарактерну людину тощо.

 

У фразеологічних єдностях переносне значення певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: заливатися слізьми — безутішно плакати, дихати на ладан — помирати, крапля в морі — мало.

 

У фразеологічних сполученнях складові компоненти характеризуються деякою самостійністю. Один з компонентів є стійким і не може замінюватись, а інші можуть мати взаємну заміну: розпочати обговорення (приступити, почати), злість бере — хтось починає злитися.

 

Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.

Імена по батькові

 

1. При утворенні чоловічих імен по батькові вживають суфікс

 

-йович, -ович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркія-нович, Васильович, Семенович (Сеньович) та ін.

 

2. При утворенні жіночих імен по батькові вживають суфікс

 

-івн(а), після голосних — -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна та ін.

 

3. Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил, їх слід пам'ятати:

 

Григорій — Григорович, Григорівна Сава — Савич (-ович), Савівна

 

Ілля — Ілліч, Іллівна

 

Микита — Микитович, Микитівна

 

Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)

 

4. У родовому відмінку жіночі імена по батькові закінчуються тільки на -івн(и), -ївн(и), у давальному — -івн(і), -ївн(і). Наприклад:

 

Р. Вікторії Володимирівни (неправильно: Володимирівно)'

 

Людмили Тимофіївни Тимофіївно'і) Д. Вікторії Володимирівні (неправильно: Володимирівни Людмилі Тимофіївні Тимофіївній)

 

 

Особливості правопису українських прізвищ.

 

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Заєць, Швець, Короленко, Коваль.

Стосовно правопису прізвищ, що прийшли з інших мов, то загальна закономірність така: прізвища не перекладаються, їхня вимова передається українською графікою. При записі прізвищ українською мовою виділяємо такі основні правила:

 

Російська літера е у прізвищах передається;

 

1. Літерою е після приголосних: Лермонтов, Александров, Державін.

 

2. Літерою є:

 

а) на початку слів: Єгоров, Єршов, Євдокимов;

 

б) у середині слів після голосного, м'якого знака й апострофа: Благоєв, Ісаєнко, Аляб'єв;

 

в) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв. -єєв: Матвєєв, Ломтєв, Тимірязєв;,

 

г) якщо в російському корені е відповідає в аналогічних українських словах і: Пєшков (бо пішки), Бєлінський (бо білий).

 

Російська літера е передається:

 

1. Звукосполученням йо;

 

а) на початку слова: Йолкін, Йоханоб;

 

б) у середині слова після голосного: Окайомов, Бугайов;

 

в) після б, п, в, м, ф: Соловйов, Воробйов, Муравйов;

 

2. Сполученням ьо після приголосних, коли е позначає сполучення м'якого приголосного з о: Ковальов, Пельонкін, Новосьолов.

 

3. Літерою о під наголосом після ч, ш, щ. Грачов, Пугачов, Лихачов, Хрущов, Щипачов.

 

Російська літера и передається:

 

1. Літерою і:

 

а) на початку слова: Ісаєв. Іванов;

 

б) після приголосного (крім шиплячих та ц): Мічурін, Зволінськи;

 

в) в кінці невідмінюваних прізвищ: Росіні, Борутті.

 

2. Літерою ї:

 

а) після голосного: Воїнов, Гзоїм;

 

б) після м'якого знака й апострофа; Ільїн, Гур’їн.

 

3. Літерою и:

 

а) після ж, ч, ш, щ, ч перед приголосним: Чичиков, Щиглов, Шишкін, Гущин.

 

б) у префіксі при -: Привалов, Пришвін;

 

в) у суфіксах -ч, -ик, -иц, -ищ: Рудич, Радищев, Фучик, Новиков;

 

г) у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов'янських мов: Денисенко (Денис), Тихомиров (тихий, мир), Пивоваров (пиво варити). Але: Ніколаєв, Нікітін, Філімонов.

 

Російська літера ы у прізвищах передається

 

1. Літерою и: Циганков, Крутих, Чернишов.

 

Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються: ьій – ий, ий – ій, ий – ий, ая – а, яя – я: Бєла, Крайня, Крайній, Залеський, Бєлий.

 

Закінчення -ой передається через -ой: Полевой, Толстой, Донськой.

 

У прізвищах м 'який знак пишеться:

 

1) у суфіксах -ськ, -зьк, -цьк: Збанацький, Бронський,

 

2) після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова: Лось, заєць, Соболь (але у неслов'янських прізвищах ь не пишеться: Моріц, Ліфшиц);

 

3) перед я, о, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Ільюшин;

 

4) перед приголосними: Вольнов, Дідьков, Коньков,

 

Апостроф у прізвищах пишеться після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, щ, р перед я, ю, є, ї: Аляб 'єв, Водоп 'янов, Григор 'єв, Рулс 'є, Монтеск 'є, Лук 'янов.

 

Перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

 

Інфінітив

Інфінітив, або неозначена форма дієслова в сучасній українській мові

закінчується на - ти (інфінітивний суфікс). Форми складать, говорить є

просторічними і в юридичних текстах неприпустимі.

Інфінітив в офіційно-діловому стилі часто вживається як частина

складеного присудка: прошу вжити суворих заходів, прошу надати чергову

відпустку, наказую звільнити з посади, пропонуємо продовжити терміни.

Інфінітив може вживатися у значенні різних способів дієслова, а саме:

- у ролі дійсного способу: Мені цього не здолати;

- у значенні умовного способу: знати б, те впасти;

- у ролі наказового способу: Мовчати і слухати! (див.

А.О. Капелюшний).

Особові дієслова

Змінна дієслівна форма. Зміна можлива за різними граматичними

категоріями: час, спосіб, число, особа, рід.

У формах теперішнього часу стилістично різними є пари говоримо –

говорим, складаємо – складаєм і под., складає – склада, доповідає – доповіда.

Друга форма в наведених парах притаманна розмовному стилю.

Поширеними і стилістично вагомими можуть бути такі мовленнєві

процеси:

- стилістична заміна в системі дієслівно-часових, способових і

числових форм: Пишемо! замість Пиши! чи Пишіть !;

- заміна однієї часової форми іншою: Потяг відправляється через годину

(теп. час замість майб. часу); Потяг відправлявся через годину (мин. час

замість майб.).

- використання простої і складеної форм майбутнього часу

недоконаного виду (робитиму – буду робити). Проста форма є стилістично

нейтральною, складена має книжне забарвлення, тому є характерною для

офіційно-ділового і наукового стилів.

 

 

Для уникнення помилок в особових формах дієслова потрібно вміти

визначати дієвідміну (спосіб зміни дієслів за особами і числами).

Форми просе, носе, робе є діалектними. Літературною є норма просить,

носить, робить.

Для української мови є характерною проста форма наказового способу

у першій особі множини: робімо, бережімо, складаймо, читаймо. Деякі

дієслова у наказовому способі мають паралельні стилістично нейтральні

форми: визначити – визнач / визначи, креслити – кресль / кресли і под.

Безособові дієслова

Безособові форми дієслів утворюються від пасивних форм

дієприкметників за допомогою суфікса -о-: викладений – викладено,

підписаний – підписано, прийнятий – прийнято, взятий – взято. Безособові

дієслівні форми складають граматичну основу безособових речень.

 

II. Практичний блок

 

1. Вибір стійких зворотів, побудова словосполучень.

2. Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.

3. Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.

4. Особливості правопису українських прізвищ.

5. Основні вимоги до відтворення запозичених прізвищ.

6. Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.

7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.

8. Складні випадки керування в українській мові.

9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.

10. Правильність уживання стилістичних норм.

11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.

12. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

13. Особливості відтворення слів іншомовного походження.

14. Нормативність наголошення слів.

16. Форма звертання (кличний відмінок).

18. Правильне вживання паронімів, синонімів, омонімів.

19. Правопис слів іншомовного походження.

20. Скорочування слів і словосполучень.

 

Слова в нашій мові часто об’єднуються не тільки у вільні слово­сполучення (письмова робота, вийшла в поле, брати та сестри), а й у стійкі або фразеологічні словосполучення, що сприймаються як єдине, неподільне на окремі частини ціле. Фразеологізми — це іскрометні скарби мовної образності, „дозрілі квітки мислення», які надають висловленій думці національного колориту. До фразеології належать усталені в мові звороти та вислови, прислів’я, приказки та крилаті слова: носиться, як чорт з грішною душею; де не посій, там і вродить­ся; як мертвому припарка; держати хвіст бубликом; не їла душа часни ку — не буде й смердіти; книга — джерело знань; пішов у ріст, як заєць у хвіст; сон рябої кобили; якрак свисне; диба, як муха по сметані; водить очима, наче злодій по ярмарку; стрибнув, як жаба в болото; бреше, як шовком шиє; бреше, як попова сучка; вчепився, як чорт у грішну душу; коса, як мишачий хвіст; як блоха на аркані; як Сірко в коморі; блудлива овечка; аж блохи перелякались; старій жабі по коліна; яке ди бало, такого й здибало.

 

Розрізняють три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

 

Фразеологічні зрощення — це стійкі звороти, специфічні для даної мови, що виражають єдине поняття і мають одне значення. Лексичне значення цього стійкого словосполучення не збігається з лексичним значенням слів, що входять до його складу. Так, наприклад, лексичне значення фразеологічного зрощення: у нього і кози в золоті,і цап у намисті, — тобто він багатий, абсолютно не збігається із лексичним значенням кожного із складових слів. Аналогічно:

 

- п яниця — у горілці кисне; заглядає у пляшку; лика не в яже; йде під мухою;

 

- багато — кури не клюють; ніде курці ступити;

 

- пропало — котові під хвіст; ні за цапову душу;

 

- не потрібний — як корові сідло; як голому пояс; як зайцеві бубон;

 

- робити щось спроквола — тягти Сірка за хвіст;

 

- залицятися — пускати бісики;

 

- нічого не одержати — дуля з маком;

 

- бідна — як церковна миша; як чумацька воша;

 

- повільно — як сонна муха; як мокре горить;

 

- з нього вірьовки в ють, його кури загребуть — так говорять про слабовольну, безхарактерну людину тощо.

 

У фразеологічних єдностях переносне значення певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: заливатися слізьми — безутішно плакати, дихати на ладан — помирати, крапля в морі — мало.

 

У фразеологічних сполученнях складові компоненти характеризуються деякою самостійністю. Один з компонентів є стійким і не може замінюватись, а інші можуть мати взаємну заміну: розпочати обговорення (приступити, почати), злість бере — хтось починає злитися.

 

Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.

Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко користуються загальноприйнятою системою стандартних скорочень.

 

Розрізняють два основні види скорочень:

1. Лексичні (абревіатури) - складноскорочені слова, утворені шляхом вилучення частини літер, що входять до їхнього складу, або з частин слів: ДАІ (державна автомобільна інспекція), ПДВ (податок на додану вартість), СБУ (Служба безпеки України), МВФ (Міжнародний валютний фонд), СП (спільне підприємство); заввідділу (завідувач відділу), Донбас (Донецький басейн), рембаза (ремонтна база), міськком (міський комітет), райвиконком (районний виконавчий комітет), головбух (головний бухгалтер), техдокументація (технічна документація).

2. Графічні, які використовуються на письмі для скороченого позначення слів: обл. (область), кв. (квартира), м.п. (місце печатки), тел. (телефон), хв. (хвилина), грн. (гривня), екз. (екземпляр), кімн. (кімната), арк. (аркуш). Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від абревіатур, графічні скорочення обов'язково розшифровуються і читаються повністю.

 

Розрізняють такі типи лексичних скорочень:

1. Ініціальні скорочення - утворені з початкових літер слів й означають поняття. Вони поділяються: а) буквені - читаючи їх, треба вимовляти літери: ЗДУ (Запорізький державний університет), КЗпП (Кодекс законів про працю), ЖБК (житлово-будівельний комплекс), ВВС (відділ внутрішніх справ), КПП (контрольно-пропускний пункт); б) звукові - читаючи їх, вимовляють звуки: рагс (реєстрація актів громадського стану), ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), ВАК (вища атестаційна комісія), НОП (наукова організація праці), ЖЕУ (житлово-експлуатаційне управління); в) літерно-звукові (змішані) - частина слова вимовляється за літерами, частина - звуками: ЖЕК (житлово-експлуатаційна контора), ТЕЦ (теплова електростанція), ОП (орендне підприємство).

2. Складові слова - утворені з частин складів слів: завгар, техред, райком.

3. Частково скорочені слова - утворені з частини або частин слів і повного слова: Донвугілля, Укрпафта, госпрозрахунок, заввідділу, техпрацівник.

4. Усічення: зав. (завідувач), акад. (академік), доц. (доцент), асист. (асистент). Слово скорочується до першого приголосного або до останнього у складі, якщо це дозволяє правильно розгорнути скорочення у повне слово: філософ. - філософський, висотн. - висотний, стат. - статистичний, статич. - статичний, ком. - комітет, коміс. - комісія.

5. Змішаного типу (комбіновані): НДІ торгмаш, ХарБТІ. Розрізняють декілька типів графічних скорочень: - крапкові - ст. (станція, старший, стаття, століття), див. (дивись), ім. (імені), с. (сорт, село, сторінка), м. (місто), буд. (будинок), д. (дім), а.с. (авторське свідоцтво), відп. (відповідальний), гол. (головний), д. (добродій), жін. (жіночий), заст. (заступник), ін. (інший), кв. (квадратний, квартал, квартира), наук. (науковий), нач. (начальник), нац. (національний), ориг. (оригінал), рос. (російський), сел. (селище), тис. (тисяча), шк. (школа), ц.р. (цього року), шт. (штука). - дефісні - р-н (район), к-сть (кількість), м-во (міністерство), д-р (директор), ун-т (університет), т-во (товариство), ф-ка (фабрика), ін-т (інститут), з-д (завод), б-ка (бібліотека), вид-во (видавництво), м-ць (місяць). - скіснолінійні (дробові) - р/р (розрахунковий рахунок), п/с (поштова скринька), п/р (поточний рахунок), б/у (який був у вжитку), а/с (абонентська скринька). - нульові (курсивні) - на позначення фізичних величин, валюти (лише після цифрових назв і без крапки): г (грам), кг (кілограм), л (літр), дол (долар), Вт (ват), грн (гривня), га (гектар), мм (міліметр), Р (рентген), см (сантиметр), т (тонна), крб (карбованець), млрд (мільярд), млн (мільйон). Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять: рр. (роки), пп. (пункти).

 

Використовуючи абревіатури і графічні скорочення, слід дотримуватися таких вимог:

1. Скорочення повинно бути зрозумілим, загальноприйнятим. Бажано використовувати стандартні скорочення.

2. Скорочення не повинно збігатися за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові: ДонДу (Донецький державний університет), ДДУ (Дніпропетровський державний університет).

3. Скорочене слово чи словосполучення повинно зберігати однакову форму в одному тексті: скорочуючи слово пан один раз формою п., другий пан, порушується однотипність документа.

4. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями: н/п, що сталася на ПУ півн.-схід. Міської РМС через порушення ПТБ інженером п. Маруном.

5. Не можна скорочувати імена та імена по батькові (крім ініціалів): Ол-др Петров.; псевдоніми: П.Мирний - Панас Мирний, Л.Українка - Леся Українка; подвійні прізвища: К.-Карий - Карпенко-Карий.