![]()
Заглавная страница
Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Кличний відмінок імен по батькові ⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5
Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о,імена по батькові чоловічого роду — закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу. Звертання, що складаються з кількох назв 5.1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє. 5.2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соко-ловський. 5.3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обов'язково має перше слово, друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор).
Правильне вживання паронімів, синонімів, омонімів
У діловому мовленні часто доводиться використовувати омоні-ми, синоніми, антоніми та пароніми.
Омоніми (від гр. homos – однаковий, і onyma – ім'я) – це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантичного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:
– звукових змін у процесі розвитку мови;
– випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння з іншої мови;
– випадкового збігу звучання форм різних слів.
Наприклад: гривня – грошова одиниця, і гривня – жіноча прикра-са; сон це – сонце, шию (я шию) – шию (повернув шию).
синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, наприклад: домовленість, змова, угода; дорогий, цінний, недешевий, коштовний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний – родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить – про ґрунт) – плідний, плодючий, плодовитий, до-рідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд.
Сукупність синонімів мови називається синонімією.
Учені розрізняють синоніми:
– лексичні – це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні (усувати, ліквідувати);
– контекстуальні – такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.
Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.
Пароніми– (від гр. para – поблизу, поруч і onyma – ім'я) – це сло-ва, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Напри-клад: білуха, білуга; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь, ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного). Ці слова відрізня-ються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.
Пароніми – це співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додом у.
Правопис слів іншомовного походження.
Правопис й, і, ї
Написання й, і, ї в словах іншомовного походження підлягає фонетичному принципу української орфографії і регулюється такими правилами.
І. Буква и пишеться:
1. У загальних назвах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: динамо, директор, титан, фізика, система, цистерна, жирафа, трикотаж (правило дев'ятки). '
2. У власних назвах:
а) у географічних назвах, що закінчуються на -ика, -ида: Америка, Африка, Арктика, Антарктида, Флорида;
б) у географічних назвах після шиплячих приголосних: Алжир, Вашингтон, Чикаго, Чилі;
в) у географічних назвах зі звукосполученням -ри: Париж, Рига, Рим, Мадрид, Великобританія, Крит;
г) в окремих словах, узвичаєних з й: Єгипет, Єрусалим, Палестина, Сизрань, Сицилія, Сирія, Братислава, Бразилія, Аргентина, Скандинавія, Тибет.
II. Буква іпишеться:
1. На початку слова як у загальних, так і у власних назвах: інститут, ідея, інтернаціональний, Індія, Іспанія, Ібрагім.
2. У середині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед літерами на позначення голосних та перед є, й: геніальний, діалектика, матеріал, фіалка, аудієнція, радіус, радій, пенсіонер.
3. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: таксі, журі, поні, пенальті, мерсі.
4. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах перед наступним приголосним і в кінці слова: Капрі, Лісабон, Сочі, Шіллер.-
5. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед наступним приголосним: бізнес, вібрація, академія, хімія, література, ніша.
НІ. Буква ї пишеться після букв, що позначають голосні звуки: мозаїка наївний, атеїст.
Правопис е, є
1. Після літер, що позначають тверді приголосні, пишеться е: декан, легенда, телефон.
2. На початку слова здебільшого пишеться е: етап, ескадрон, але в деяких словах пишеться є: Єгипет, Європа, Єва.
3. Після а, о, у в середині слів пишеться е: поет, силует, фаетон (але траєкторія).
4. Після апострофа, м'якого знака е, і, й пишеться є: п 'єдестал, портьєра, гігієна, феєрія (але: діез, деескалація).
5. В іншомовних префіксах де-, ре- завжди пишеться е: денаціоналізація, реконструкція.
Вживання апострофа
Апостроф у-словах іншомовного походження пишеться:
1. Після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф, шиплячі ж, ч, ні, задньоязикові г, к, де та після р перед я, ю, є, ї: інтерв 'ю, прем 'єра, миш 'як, Х'юстон, бар 'єр, кар 'єр.
2. Після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед ю, є: ін 'єкція, ад 'ютант, суб 'єкт, кон 'юнктура. Апостроф не пишеться:
1. Якщо я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного: гравюра, пюре, бюро, кювет.
2. Перед йо: курйоз, серйозний.
Вживання м'якого знака
М'який знак пишеться:
1. Після м'яких приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, J, йо: конферансьє, більярд, ательє, досьє, портьєра, медальйон.
Інформаційні документи
2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): альбом, альбатрос, фільм.
3. Відповідно до вимови у кінці слів: магістраль, автомобіль, стиль, марганець.
Подвоєння аригомсних
1. У загальних назвах іншомовного походження, на відміну від російської мови, приголосні не подвоюються: груші, колектив, бароко, беладона, бравісимо, клас, інтермецо, стакато, сума, фортисимо, шасі, лібрето (винятки: бонна, брутто, нетто, ванна, манна, мотто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, дурра, мірра).
2. При збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо в українській мові існує слово без цього префікса: ірраціональний, апперцепція, ірреальний, контрреволюція, імміграція, інновація.
3. У власних назвах і похідних від них словах подвоєння зберігається, якщо воно є в тій мові-, з якої запозичене: Марокко, Голландія, Ніцца, Руссо, Торрічеллі, Шіллер. +++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++ Скорочено Написання слів іншомовного походження Слова іншомовного походження пишуться за такими правилами: звук л на письмі передається твердо і м’яко, напр.: бланк, лістинг; після л пишеться е, а не є, напр.: легат, левередж; в узагальнених словах приголосні не подвоюються, але в деяких назвах та в похідних від них словах зберігається подвоєння, напр.: сума, маса, тонна, Діккенс, голландський; на стику префіксів і коренів можуть поєднуватися однакові приголосні звуки, напр.: контрреволюція, іммобілізація; на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и, напр.: іпотека, індосамент; сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється, а іе переходить в іє напр.: консорціум, опціон, орієнтація, коефіцієнт; у кінці невідмінюваних слів і після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, л в основах пишеться і, напр.: олігархія, боніфікація; після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш в загальних назвах перед приголосним виступає и, напр.: інжиніринг, утилізація; після голосних пишеться ї, напр.: альтруїзм, двоїстість; після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е, напр.: бар’єр, феєрверк; після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь, напр.: віньєтка, барельєф. +++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.247.17 (0.014 с.) |