Список використаної літератури




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Список використаної літератури



 

1. Геврик Є. О. Охорона праці. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003 – 280 с.

2. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень - ДСН 3.3.6.042-99

3. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин- ДСанПіН 3.3.2.007-98.

4. Жидецький В. Ц. — Вид. 2-е, стериотипне. — Львів: Афіша, 2000. — 348 с.

5. Москальова В.М. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне.НУВГП , 2009

6. Пелевин Б. В.Предупреждение пожаров от электроустановок на промышленных предприятиях. – М Стройиздат, 1982. – 80 с.

7. Москальова В.М. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне.НУВГП , 2009

 

 

 

ВИСНОВКИ

В процесi iсторичного розвитку суспiльство зазнало змiн, то це вiдобразилося i на сім’ї як на одному з основних соцiальних iнститутiв суспiльства. Хоча в основному функцiї сім’ї стабільні, проте вони зазнали iстотних трансформацій.

Сiм’я вiд самого зачаття дитини, пiсля народження i упродовж усього життя бере участь у її соцiалiзацiї. Адже родина має таку особливiсть, як включенiсть дитини у сім’ю з перших днiв життя, формування саме в сім’ї перших уявлень про те, що добре i що погане. Психологiчний клiмат, емоцiйна настроєнiсть сім’ї, тривалiсть i характер спiлкування з дiтьми, статус батькiв, психолого-педагогiчна культура батькiв визначають особливостi соцiалiзацiї в сім’ї.

Те, який свiтогляд i життєву позицiю матиме дитина, як вона розвиватиметься фiзично, психiчно i духовно, залежить вiд тiєї атмосфери, яка її оточувала з початку життя. Тобто сiм’я впливає на становлення особистостi дитини.

У розвитку дитини значну роль вiдiграє умiння батькiв визначити основнi напрямки виховної роботи з дiтьми, притаманнi родинi цiнностi та iдеали. Так, цiннiсть позитивного емоцiйного стану сiм’ї вiдiграє вирiшальну роль у духовному розвитку дитини, зокрема вчить її переживати радiсть. Моральна любов, оселяючись у серцi дитини, вчить її розглядати себе невiд’ємною частиною навколишнього свiту. Якщо в особi батька та матерi малюк бачить рiвноправнiсть, за якої поважається свобода, то i в нього формуватиметься цiннiсть поваги до людей. При гуманiстичному вихованнi дитина формується вiльною, свiдомою особистiстю. Цiннiсть вiдповiдаль-ного вчинку є вирiшальною для особистiсного росту дитини у сiм’ї. Ця властивiсть є каталiзатором для розвитку таких якостей, як доброта, чуйнiсть, милосердя.

Отже, результат сiмейного виховання залежить вiд виховних цiнностей сiм’ї.

Роль сiм’ї в життi дитини надзвичайно велика. Величезне значення для її розвитку має годування грудьми матерi, пiд час якого вiдбувається не стiльки фiзичне, скiльки духовне зближення матерi i дитини.

Першi кроки у пiзнаннi свiту, передача досвiду, духовних надбань, культури i традицiй, неповторна емоцiйно-психiчна атмосфера любовi i турботи – усе це дитина отримує у сiм’ї. Немає бiльш дiєвого у багатосторонньому впливi на становлення людської особистостi соцiального iнституту, нiж родина.

Саме в родинi дитина засвоює роль майбутньої матерi чи батька, беручи приклад зi своїх батькiв. Дитина ж, яка виховується iншими соцiальними iнститутами, такого досвiду не має. Саме тому випускники iнтернатiв найчастiше не можуть створити мiцну родину, виходять у свiт дорослих, не пристосованi до життя за межами iнтернатiв. Тобто соцiалiзацiя дитини є неповноцiнною без сiм’ї.

Центрами соцiальних служб для молодi розроблено чимало програм, заходiв, iснують рiзноманiтнi напрямки роботи з рiзними категорiями сiмей, метою яких є допомогти бути сім’ї ефективним інститутом соціалізації особистості, міцним фундаментом у будівництві суспільства майбутніх поколінь.

Оскільки сучасна сім’я переживає важкі часи, то вона потребує особливої підтримки спеціалістів, які нададуть допомогу у подоланні життєвих труднощів, допоможуть запобігти небажаним проблемам і негативним явищам, відновити і зміцнити родинні стосунки.

На сьогодні соціально-педагогічна робота з сім’єю в Україні має певні досягнення. Проте основна увага соціальних працівників націлена на найбільш проблемні, неблагополучні сім’ї, такі, де виховуються діти з різними фізичними та психічними вадами. Ще й досі система цієї роботи не має чітко визначеної для українського суспільства програми реалізації, відсутні комплексний, системний підходи до вивчення відповідних проблем.

Пропозиції щодо удосконалення сімейного спілкування батьків з дитиною:

1. Безумовно приймати дитину ˗ любити її не за те, що вона красива, розумна,здібна, а просто так, просто за те, що вона є. Така потреба у приналежності, у необхідності іншому є однією з фундаментальних людських потреб. І задоволення її ˗ це необхідна умова для нормального розвитку особистості. Такі повідомлення передаються через привітні погляди, ласкаві дотики, обійми, прямі слова на зразок “ як добре, що ти у нас є ”, “добре, коли ми разом” тощо.

2. Підтримувати успіхи дітей ˗ це найкоротший шлях до вдосконалення успішно здійсненої діяльності, до розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини.

3. Створювати сімейні традиції, які базуються на зонах радості (святкування днів народження, початку або закінчення нового навчального року,чверті тощо).

4. Систематично робити щось разом із дитиною (читати, гуляти, займатися фізичними вправами, домашньою роботою).

5. Не втручатися у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти. Таким невтручанням батьки можуть привчити дитину до самостійної поведінки й зменшити залежність дитини від них (і навпаки).

6. Поступово, але неухильно знімати з себе відповідальність за особистісні справи дитини й передавати їх їй. В певний час необхідно відмовитись від контролю виконання уроків, дозволити дитині самостійно контролювати час вставання тощо.

7. Не вимагати від дитини неможливого або такого, що їй важко виконати. Замість того подивитися, що можна змінити в середовищі, яке оточує дитину. (Наприклад, проблема контролю дорослими зберігання й споживання дитиною солодощів, якщо їй самостійно це важко здійснити).

8. Якщо у дитини емоційні проблеми, її необхідно активно вислухати, тобто повернути їй у бесіді те, про що вона говорить, при цьому називаючи її почуття. З метою організації активного слухання необхідно:

· повернутися до дитини обличчям так, щоб ваші очі були на одному рівні з дитячими, а поза й положення тіла беззаперечно підтверджували готовність вислухати дитину;

· формулювати відповіді дитини, яка переживає негативні емоції, у стверджувальній формі, оскільки фрази, оформлені як запитання, не відображають співчуття;

· у бесіді “витримувати паузу”, тобто після кожної репліки, власної або дитини, дати їй змогу повніше розібратися у власних переживаннях і усвідомити співчуття батьків;

· у відповіді дитини корисно повторити нею сказане й позначити її переживання, усвідомлені дорослими, словами, тим самим підтверджуючи для дитини, що дорослий розуміє її переживання так, як треба.

9. Ділитися з дитиною власними почуттями, як позитивними, так і негативними. Якщо дитина власною поведінкою викликає у дорослого негативні почуття, він повинен висловити це (вони все одно прорвуться через позу, жести, інтонацію, вираз обличчя та очей). Говорити про власні почуття необхідно від першої особи, повідомляючи про себе і власні почуття, а не про вихованця та його поведінку. (Наприклад, сказати наступне: “мене дуже втомлює голосна музика, боюсь, що зараз почнеться мігрень”, замість фрази: “прикрути звук магнітофона, від твоєї музики болить голова”).

10. Конструктивно розвʼязувати конфлікти інтересів батьків і дитини, послуговуючись такою схемою:

· опанувати особисті емоції й активно вислухати дитину (що вона хоче, чого не хоче, що для неї важливо, а що вона не приймає), перетворивши конфліктне зіткнення на проблему для обговорення;

· передати дитині власні бажання або проблеми, використовуючи форму “Я-повідомленя”;

· зібрати всі пропозиції, поважаючи будь-яку думку дітей (починати слід із запитань дитині “Як нам бути?”, “Що робити?”);

· запропонувати власні варіанти;

· шляхом спільної оцінки вибрати з них той варіант дії, що найбільше відповідає інтересам обох сторін, контролювати дотримання останньої вимоги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С.Абрамова. – М.: Акаде­мический проект, 2001. – 325 с.

2. Азаров Ю.А. Семейная педагогика / Ю.А.Азаров. – М.: Политиздат, 1985. – 132 с.

3. Андреева, Г.М. Социальная психология: учеб. для ву­зов / Галина Михайловна Андреева. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 376 с. – Библиогр. : с. 370–374.

4. Антонов А. Социология семьи. – М., 1996. – 304 с.

5. Балакірева М.О. Про становище сімей в Україні: доповідь за підсумками. Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2000, 211 с.

6. Беседин А.А. Неблагоприятные семейные стереотипы как фактор формирования девиантного поведения подростка // Вестник международ-ного славянского университета. Серия “Социология”. – Т4. – 2001. – №4.

7. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки дет. психиатра: Кн. для учителей и родителей. – М.: Просвещение, 2001. – 207 с.

8. Варій М.Й. Психологія особистості: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 592 с.

9. Власова О.І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку: Монографія / О.І.Власова. – К.: Видавничо-полігра-фічний центр “Київський університет”, 2005. – 308 с.

10. Гарасимів Т.З. Особистість та проблеми її соціалізації / Т.З.Гарасимів // Форум права. – 2009. – №3. – С.156-161

11. Глухова М.Ф. Социализация как социально-педагогической явление [Текст] / Марина Федоровна Глухова // Ученые записки Московского гуманитарного педагогического института / Редкол.: А.Г.Кутузов, А.В.Каравашкин, Е.Г.Чернышева. – М.: МГПИ, 2005. – Т. 3. – С.99-104

12. Гранкин А.Ю. Родительская педагогика В.А.Сухомлинского / А.Ю.Гран-кин. – Пятигорск : Высшая школа, 2002. – 152 с.

13. Гримова А. Соціалізація – навчання жити в суспільстві [Текст] / А.Гримова, А.Гречишкіна // Дошкільне виховання: Науково-методичний журнал для педагогів і батьків. – К., 2008. – № 3. – .С.10-13

14. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2007. – 464 с.

15. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармо­ния. – 2-е изд., доп. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 175 с.

16. Дубровина И.В. Семья и социализация ребенка // Мир психологии. – 1998. – № 1. – С.54-57.

17. Кістяківський, Б. О. Система соціологічного знання / Б.О.Кістяківський // Філософська і соціологічна думка. – 2005. – № 12. – С. 14–19.

18. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределе­ния / Е.А.Климов. – М.: Академия, 2007. – 302 с.

19. Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка. Соціальна робота. – К., 1997. – 392 с.

20. Ковбас Б. Родинна педагогіка: У 3 т. Т. 1. Основи родинних взаємо-відносин. – Івано-Франківськ, 2002. – 288 с.

21. Кон, И.С. Социология личности / Игорь Семенович Кон. – М.: Полит-издат, 1976. – 383 с.

22. Корнєв М.К. Соціальна психологія. – К., 1995. – 304 с.

23. Кравченко Т.В. Соціалізація дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і школи. – К., 2009. – 416 с.

24. Кравченко Т.В. Сучасні характеристики соціалізації [Текст] / Тамара Володимирівна Кравченко // Педагогіка і психологія / Вісник АПН України / – К., 2007. – № 3. – С.11-19.

25. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.

26. Кривов, Ю.И. Проблема социализации подрастающих поколений в зарубежной педагогике: автореф. дисс. на соиска­ние науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Общая педа­гогика и история педагогики” / Ю.И.Кривов. – М., 1992. – 20 с.

27. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие человека от рождения до поздней зрелости / И.Ю.Кулагина. – М., 2002. – 464 с.

28. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание: учеб­ник для студентов вузов / Т.А. Куликова. – М.: Академия, 1999. – 232 с.

29. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.

30. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч. -метод. посібник / Микола Павлович Лукашевич. – К.: ІЗМН, 1998. – 112 с.

31. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи. Навч. посіб. / М.П.Лукашевич, I.I.Мигович – 2-ге вид., доп. і випр.– К.: МАУП, 2003. – 168 с.

32. Лукашевич, М.П. Соціалізація. Виховні механізми і тех­нології: навч.-метод. посіб. // Микола Павлович Лукашевич. – К.: ІЗМН. 1998. – 112 с.

33. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб.: Питер, 2002. – 684 с.

34. Маленкова Л.И. Педагоги, родители и дети / Л.И.Маленкова. – М.: Владос, 1999. – 197 с.

35. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика: Учебник / Л.В.Мардахаев. – М.: Гардарики, 2005. – 269 с.

36. Мейли, Р. Структура личности // Экспериментальная психология / Р.Мейли / Под ред. П.Фресса и Ж.Пиаже. – М., 1975. – Т. 5. – С. 196–283.

37. Милославова И.А. Понятие и структура социальной адаптации / И.А.Ми-лославова. – М.: Владос, 1974. – 124 с.

38. Москаленко В.В. Социализация личности (философс­кий аспект) / Вален-тина Владимировна Москаленко. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1986. – 200 с. – Библиогр.: с. 193–199.

39. Мудрик А.В. Социальная педагогика: [учеб. для студ. пед. вузов.] / А.В.Мудрик; под ред. В.А.Сластенина. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М.: изд. центр «Академия», 2000. – 200 с.

40. Мудрик А.В. Социализация и «смутное время». – М., 1991. – 80 с.

41. Мудрик А.М. Социализация человека / Алла Михайлівна Мудрик. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 304 с.

42. Мудрик А.М. Социализация человека как проблема [Текст] / Алла Михайлівна Мудрик // Социальная педагогика: Деловой журнал для социальных работников и педагогов. – М., 2005. – № 4. – С. 47-56.

43. Мухіна В.С. Вікова психологія / В.С.Мухіна. – К.: вид. центр «Акаде-мія», 1999. – 456 с.

44. Немов Р.С. Психология: [уч. для студ. высш. пед. учеб. зав.]. – М.: Просвещение, 1995. – 356 с.

45. Нюттен, Ж. Мотивация / Ж.Нюттен // Эксперименталь­ная педагогика / Под ред. П.Фресса и Ж.Пиаже. – М., 1975. – Т. 5. – С. 15–110.

46. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 448 с.

47. Основи соціальної психології: навч. посіб. / За ред. М.М.Слюсаревсь-кого. – К.: Міленіум, 2008.

48. Павловський В.В. Основи ювентології. Наукова монографія / Валерій Володимирович Павловський – К.: Дакор, КНТ, 2007. – 238 с.

49. Парсонс, Т. Система координат действия и общая те­ория систем: культу-ра, личность и место социальных сис­тем. Функциональная теория изменения / Т.Парсонс // Амери­канская социологическая мысль. – М., 2006. – С. 448–464.

50. Педагогічна соціологія / В.Болганіна та ін. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 144 с.

51. Петровский А.В. Основы теоретической психологии / Артур Владими-рович Петровский, Михаил Григорьевич Ярошевский. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 528 с.

52. Петровский А. В. Основы теоретической психологии. – М., 1998. – 528 с.

53. Понятие и типы неблагополучных семей // Целуйко В.М. Психология неблагополучной семьи: Книга для педагогов и родителей. – М.: Издательство “ВЛАДОС”. – ПРЕСС, 2003. – С.82.

54. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление че­ловека / Карл Р. Роджерс; пер. с англ. / Под общ. ред. Е.И.Исениной. – М.: Прогресс, 1994. – 480 с.

55. Семейная социализация // Андреева Т.В. Семейная пси­хология. Учебное пособие. – СПб.: Речь, 2004.

56. Семиченко В.А. Психология направленности: учеб.-метод. пособ. / Валентина Анатольевна Семиченко, Александр Марьянович Галус / Под общ. ред. В. А. Семиченко. – Хмельниц­кий: ХГПИ, 2003. – 521 с.

57. Симонов, П.В. Эмоции и воспитание / П.В.Симонов / / Вопросы филосо-фии. – 2008. – № 5. – С. 39–48.

58. Смелзер Н. Социология / Н. Смелзер. – М.: Феникс, 1998. – 688 с.

59. Смирнова Е.О. Структура и динамика родительських отношений / Вопросы психологии. 2008. – № 6. – С.13-14.

60. Сорокин, П.А. Общедоступный учебник социологии. Статьи разных лет / Питирим Александрович Сорокин. – М.: Наука, 1994. – 145 с.

61. Социология: учебник; под ред. проф. Ю.Г.Волкова. – [изд. 2-е, испр. и доп.]. – М.: Гардарики, 2003. – 512 c.

62. Соціальна робота: навчальний посібник / [В.П.Андрущенко, В.П.Бех, М.П.Лукашевич, І.І.Мигович]. – К. : ДЦССМ, 2002. – Кн. 2. – 315 с.

63. Титаренко Т.М. Запобігання емоційному вигоранню в сім’ї як фактор гармонізації сімейних взаємин. – К., 2007. – 142 с.

64. Фролов И. Человек как комплексная проблема / И.Фро­лов // Вопросы философии. – 1983. – № 10. – С. 21–29.

65. Фромм Э. Психоанализ и этика / Эрих Фромм – М.: Республика, 1990. – 415 с. – (Библиотека этической мысли).

66. Харчев А.Г. Исследования семьи: на пороге нового етапа / Социс. – 1986. – №3 – 367 с.

67. Черниш Н.Й. Соціологія / Наталія Йосипівна Черниш. – Львів: Кальварія, 2003. – 474 с.

68. Шептенко П.А. Методика и технология работы социального педагога / П.А.Шептенко, Г.А.Воронина. – М., 2001. – С.22-25

69. Шибутани Т. Социальная психология / Т.Шибутани. – М.: Просвещение, 1969. – 415 с.

70. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э.Эриксон – М.: Прогресс, 1996. – С. 80-85.

71. Эфроимсон В. Родословная альтруизма / В. Эфроим-сон // Новый мир. – 1971. – № 10. – С. 14–18.

72. Ядов В.А. Социологическое исследование: методо­логия, программа, методы / Владимир Александрович Ядов. – Самара: Самарский ун-т, 1995. – 331 с.

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.70.175 (0.019 с.)